Ухвала суду № 91120318, 25.08.2020, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

25 серпня 2020 року м. Рівне№ 460/6166/20

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Комшелюк Т.О., перевіривши виконання вимог статті 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки),

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Рівненській області (далі - відповідач) про визнання протиправною та скасування вимоги відповідача про сплату боргу (недоїмки) від 3 березня 2020 року № Ф-2688-52.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.

Частиною шостою статті 160 КАС України встановлено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

В позовній заяві ОСОБА_1 просить поновити їй строк звернення до адміністративного суду.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для поновлення позивачу строку звернення до суду з даним позовом, суд враховує наступне.

За правилами частини першої статті 122 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина друга статті 122 КАС України).

Згідно з частиною третьої статті 122 КАС України, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України "Про збір та облік внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 8 липня 2010 року № 2464-VI (далі - Закон № 2464).

Згідно з частиною першою статті 2 Закону № 2464, дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону (частина перша статті 2 цього Закону).

Згідно з абзацами 4, 5, 6 частини четвертої статті 25 Закону № 2464, платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку. Скарга на вимогу про сплату єдиного внеску подається до органу доходів і зборів вищого рівня у письмовій формі протягом десяти календарних днів, що настають за днем отримання платником єдиного внеску вимоги про сплату єдиного внеску, з повідомленням про це органу доходів і зборів, який прийняв вимогу про сплату єдиного внеску.

Порядок узгодження сум недоїмки з єдиного внеску встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (абзац 8 частини четвертої статті 25 Закону №2464).

Відповідно до абзацу 9 частини четвертої статті 25 Закону № 2464, у разі якщо згоди з органом доходів і зборів не досягнуто, платник єдиного внеску зобов`язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти календарних днів з дня надходження рішення відповідного органу доходів і зборів або оскаржити вимогу до органу доходів і зборів вищого рівня чи в судовому порядку.

Пунктом 1.3 статті 1 Податкового кодексу України (далі - ПК України) визначено, що цей Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов`язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», з банків, на які поширюються норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», та погашення зобов`язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, зборів на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій.

Зазначене свідчить на користь того, що положення ПК України не поширюються на відносини щодо порядку сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, як і не встановлюють відповідальність за порушення такого порядку.

Крім того, правове регулювання, наведене у абзаці 9 частини четвертої статті 25 Закону № 2464, свідчить, що навіть у випадку обрання адміністративного способу оскарження, за наслідками якого згоди з органом доходів і зборів не досягнуто (відмова у розгляді або у задоволенні скарги), у особи зберігається право оскаржити вимогу про сплату внеску ще і в суді. Таке право має бути реалізоване протягом 10 днів з дня надходження відповідного рішення органу доходів і зборів платнику єдиного внеску.

Таким чином, платник податків має право оскаржити рішення податкового органу, яким визначене зобов`язання зі сплати єдиного внеску, в адміністративному та/або судовому порядку. При цьому, оскарження такого рішення в адміністративному порядку, не позбавляє його права на судове оскарження з дотриманням строків, визначених абзацом 9 частини четвертої статті 25 Закону № 2464.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 8 серпня 2019 року в справі № 480/106/19 (адміністративне провадження №К/9901/16500/19).

У позовній заяві позивач повідомляє, що вимога про сплату боргу (недоїмки) від 3 березня 2020 року № Ф-2688-52 була направлена відповідачем на її адресу рекомендованим поштовим відправленням 13 березня 2020 року. При цьому, в рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу № 3560401668930 вказано, що поштове відправлення вручено адресату особисто 16 березня 2020 року. Однак, позивач заперечує отримання спірної вимоги 16 березня 2020 року та звертає увагу на те, що в рекомендованому повідомленні замість підпису не її почерком зазначене прізвище " ОСОБА_1 ". Натомість, про існування вказаної вимоги позивач дізналася лише 31 липня 2020 року, коли їй зателефонували з Дубенського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) та повідомили про наявність виконавчого провадження № 62575367 з примусового виконання вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 3 березня 2020 року № Ф-2688-52. Враховуючи, що оскаржувана вимога була направлена позивачу після запровадження по всій території України карантину в зв`язку із поширенням коронавірусної інфекції, та той факт, що достеменно встановити момент отримання нею вказаної вимоги неможливо, остання, покликаючись на пункт 3 розділу VI "Прикінцеві положення" КАС України, просить поновити строк звернення до суду з даним позовом.

Суд критично оцінює доводи позивача про те, що у рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу № 3560401668930 відсутній її підпис та не її почерком зазначене прізвище " ОСОБА_1 ", оскільки вказане не виключає можливість отримання такого поштового відправлення будь-ким з повнолітніх членів сім`ї позивача у відповідності до пункту 99 Правил надання послуг потового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 року № 270 (зі змінами). Докази на підтвердження протилежного до позовної заяви не долучені.

Також суд звертає увагу на те, що згідно пунктом 3 розділу VI "Прикінцеві положення" КАС України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Разом з тим, позивачем в позовній заяві не обґрунтовано (не зазначено) яким чином запровадження Кабінетом Міністрів України карантину з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) унеможливило своєчасне звернення до суду з позовом щодо оскарження вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 3 березня 2020 року № Ф-2688-52 та не надано суду доказів з метою підтвердження наявності таких обставин.

Тобто, позивачем не доведено, що пропуск строку звернення до суду з даним позовом був зумовлений обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином, що є передумовою для застосування судом приписів пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" КАС України.

З урахуванням наведеного вище, суд визнає неповажними причини пропуску строку звернення до суду з даним позовом, зазначені ОСОБА_1 у позовній заяві.

Відповідно до частини першої статті 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

За наведених обставин слід запропонувати позивачу протягом 10 днів з дня вручення даної ухвали усунути вказані вище недоліки позовної заяви шляхом подання до суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду із зазначенням інших підстав для його поновлення, а також доказів поважності причин його пропуску.

Керуючись статтею 169 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) залишити без руху.

Встановити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви тривалістю 10 днів з дня вручення даної ухвали.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала окремо не оскаржується. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя Т.О. Комшелюк