Ухвала суду № 9111992, 08.04.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"08" квітня 2010 р.                                                                       К-15411/07

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого: Бившевої Л.І.,

суддів: Костенка М.І., Маринчак Н.Є., Усенко Є.А., Шипуліної Т.М.,

при секретарі Євтушевському В.М.,

за участю:

представника позивача –Пятчаніна П.С.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Куйбишевської міжрайонної державної податкової інспекції Запорізької області

на постанову господарського суду Запорізької області від 08 лютого 2007 року

та ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 20 червня 2007 року

у справі № 24/1/07-АП

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Куйбишевська птахофабрика»

до Куйбишевської міжрайонної державної податкової інспекції Запорізької області

про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень –рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

Відкрите акціонерне товариство «Куйбишевська птахофабрика»(далі –позивач) звернулося до суду з позовом Куйбишевської міжрайонної державної податкової інспекції Запорізької області (далі – відповідач) про скасування частково податкових повідомлень –рішень від 25 квітня 2006 року № 0000192302/0/286, від 13 червня 2006 року №0000192302/1/359, від 14 серпня 2006 року № 0000192302/2/501, від 30 жовтня 2006 року № 0000192302/3/608.

Постановою господарського суду Запорізької області від 08 лютого 2007 року позовні вимоги задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення від 25 квітня 2006 року № 0000192302/0/286, від 13 червня 2006 року №0000192302/1/359, від 14 серпня 2006 року № 0000192302/2/501, від 30 жовтня 2006 року № 0000192302/3/608 в частині визначення суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 17517,00 грн., в тому числі: за основним платежем –11678,00 грн., штрафні санкції –5839,00 грн.

Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 20 червня 2007 року постанову господарського суду Запорізької області від 08 лютого 2007 року залишено без змін.

В касаційній скарзі Куйбишевська МДПІ Запорізької області, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову господарського суду Запорізької області від 08 лютого 2007 року та ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 20 червня 2007 року, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

У запереченні на касаційну скаргу ВАТ «Куйбишевська птахофабрика», посилаючись на те, що рішення судів попередніх інстанції є законними та обґрунтованими, а положення касаційної скарги жодним чином це не спростовують, просить відмовити в задоволенні касаційної скарги та залишити без змін постанову господарського суду Запорізької області від 08 лютого 2007 року та ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 20 червня 2007 року.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення присутнього у судовому засіданні представника позивача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Куйбишевська МДПІ Запорізької області провела планову документальну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства ВАТ «Куйбишевська птахофабрика»за період з 01 квітня 2004 року по 31 грудня 2005 року, за результатами якої було складено акт № 93/23-014/00428494 від 14 квітня 2006 року.

В акті перевірки було встановлено порушення позивачем пункту 4.1 статті 4, пункту 7.3 статті 7, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7, пунктів 11.21, 11.29 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість», що мало вираз у заниженні підприємством суми податку на додану вартість, яка має бути сплачена до бюджету, у розмірі 13750,00 грн., та зменшенні від’ємного значення чистої суми податкових зобов’язань, яка зараховується до складу наступного податкового періоду у розмірі 1215,00 грн. за грудень 2005 року.

25 квітня 2006 року Куйбишевська МДПІ Запорізької області на підставі акта перевірки прийняла податкове повідомлення –рішення № 0000192302/0/286, яким згідно з підпунктом «б»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення податкових зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»визначила позивачу суму податкового зобов’язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 20625,00 грн., з яких 13750,00 грн. –основний платіж, 6875,00 грн. –штрафні (фінансові) санкції.

Вказане податкове повідомлення –рішення оскаржувалося позивачем в адміністративному порядку, за наслідками якого його скарги були залишені без задоволення, а відповідачем були прийняті податкові повідомлення – рішення від 13 червня 2006 року №0000192302/1/359, від 14 серпня 2006 року № 0000192302/2/501, від 30 жовтня 2006 року № 0000192302/3/608 на аналогічні суми нарахувань.

Так, у акті перевірки було встановлено, що позивач в порушення пунктів 11.21, 11.29 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість»включило до складу податкового кредиту загальних декларацій з податку на додану вартість за період квітень 2004 року –грудень 2005 року 11678,00 грн. податку на додану вартість з вартості придбаних паливно-мастильних матеріалів для легкового транспорту, послуг мобільного зв’язку та з вартості оплати послуг за проживання в готелі, тоді як розподіл між загальною та спеціальною податковими деклараціями сум податку на додану вартість, сплачених при придбанні товарно-матеріальних цінностей сільськогосподарськими товаровиробниками, які здійснюють операції за спеціальним та загальним режимами оподаткування, повинен здійснюватися відповідно до питомої ваги їх використання в операціях, до яких застосовується спеціальний чи загальний режим оподаткування.

Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що позивач правомірно не відобразив в спеціальних деклараціях операції, що не відносяться до виробництва, а саме: витрат на паливно-мастильні матеріали, використані легковим автотранспортом, витрати на мобільний зв'язок та витрати за послуги готелю, оскільки до виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються прямі матеріальні витрати, інші прямі витрати, змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати. Також в рішеннях судів зазначено, що всі спірні операції є оподатковуваними за відповідною ставкою 20%, а тому позивач мав право на податковий кредит.

Колегія суддів погоджується з рішеннями судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Згідно пунктів 11.21, 11.29 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) суми податку на додану вартість повністю залишаються у розпорядженні цих платників податку для цільового використання, подають податкову декларацію з податку на додану вартість (скорочену). До такої податкової декларації включаються лише ті операції, що стосуються спеціальних режимів, установлених вказаними пунктами. Сільгоспвиробники мають як податкові зобов’язання, так і податковий кредит, але маючи спеціальний режим оподаткування –не сплачують до бюджету суми податку на додану вартість, які визначені за результатами проведених операцій, а грошові кошти залишаються в розпорядженні підприємств для придбання відповідних матеріально-технічних ресурсів.

Порядок нарахування, акумуляції і використання зазначених коштів встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Так, згідно пункту 4 Порядку акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками - платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1999 року (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), не перераховані на окремий рахунок кошти вважаються використаними не за цільовим призначенням і підлягають стягненню до державного бюджету в безспірному порядку.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження відповідності ведення податкового, а відповідно і бухгалтерського обліку сум податку на додану вартість, та правомірності віднесення податку на додану вартість сплаченого за послуги мобільного зв’язку та за паливно-мастильні матеріали до складу загальної податкової декларації з податку на додану вартість, позивачем були надані: копія наказу № 25 від 21 лютого 2005 року «Про використання мобільного зв’язку», рахунок за послуги стільникового (мобільного) зв’язку від 01 січня 2006 оку., інформація про стан розрахунків за послуги стільникового (мобільного) зв’язку від 01 січня 2006 року, картка рахунку № 63.1 «Розрахунки з постачальниками»за грудень 2005 року, наказ № 12 від 13 січня 2006 року «Про закріплення автотранспорту за водіями птахофабрики», копії подорожніх листів легкового автотранспорту за 01 грудня 2005 року, 04 грудня 2005 року, 08 грудня 2005 року, 16 грудня 2005 року та 19 грудня 2005 року, картки рахунку № 23.4 «Допоміжні виробництва»за квітень 2004 року, червень та грудень 2005 року та інші.

Так, згідно частини 1 пункту 11 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку № 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року №318, собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат. До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються: прямі матеріальні витрати; прямі витрати на оплату праці; інші прямі витрати; змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати.

Згідно пункту 17 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку № 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року № 318, витрати, пов'язані з операційною діяльністю, які не включаються до собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг), поділяються на адміністративні витрати, витрати на збут та інші операційні витрати.

Згідно пункту 18 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку № 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року № 318, до адміністративних витрат відносяться такі загальногосподарські витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством: загальні корпоративні витрати (організаційні витрати, витрати на проведення річних зборів, представницькі витрати тощо); витрати на службові відрядження і утримання апарату управління підприємством та іншого загальногосподарського персоналу; витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів загальногосподарського використання (операційна оренда, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона); винагороди за професійні послуги (юридичні, аудиторські, з оцінки майна тощо); витрати на зв'язок (поштові, телеграфні, телефонні, телекс, факс тощо); амортизація нематеріальних активів загальногосподарського використання; витрати на врегулювання спорів у судових органах; податки, збори та інші передбачені законодавством обов'язкові платежі (крім податків, зборів та обов'язкових платежів, що включаються до виробничої собівартості продукції, робіт, послуг); плата за розрахунково-касове обслуговування та інші послуги банків; інші витрати загальногосподарського призначення.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що позивач правомірно відобразив у податковому кредиті загальної декларації з податку на додану вартість суми податку на додану вартість по вищевказаних витратах, оскільки вони не відносяться до виробництва.

Колегія суддів також погоджується з висновками судів щодо того, що законодавством не передбачено розподіл сум податку на додану вартість між декларацціями лише на підставі визначення питомої ваги їх використання у спеціальній або загальній господарській діяльності підприємтсва, оскільки до скороченої декларації згідно приписів пунктів 11.21, 11.29 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість»включаються лише ті операції, що оподатковуються за спеціальними режимами.

За таких обставин, суди попередніх інстанції дійшли правомірного висновку, що визначення позивачу суми податкового зобов’язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 17517,00 грн. спірними податковими повідомленнями рішеннями є неправомірним.

Доводи касаційної скарги вищевикладеного не спростовують.

Згідно ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга Куйбишевської міжрайонної державної податкової інспекції Запорізької області підлягає залишенню без задоволення, а постанова господарського суду Запорізької області від 08 лютого 2007 року та ухвала Запорізького апеляційного господарського суду від 20 червня 2007 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія –

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Куйбишевської міжрайонної державної податкової інспекції Запорізької області залишити без задоволення, а постанову господарського суду Запорізької області від 08 лютого 2007 року та ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 20 червня 2007 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.

Головуючий: _____ Л.І. Бившева

Судді: ______ М.І. Костенко

______ Н.Є. Маринчак

______ Є.А. Усенко

______ Т.М. Шипуліна