Рішення № 91119139, 25.08.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2020 року Справа № 160/6171/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Луніної О.С., розглянувши в порядку письмового провадження у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

05.06.2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 09/03-8/18 від 15.01.2020 року про відмову ОСОБА_1 у призначенні виплати пенсії;

- зобов`язати відділ з питань призначення та перерахунків пенсій № 4 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити пенсію за віком ОСОБА_1 , з моменту звернення, а саме, починаючи з 19.12.2019 року, а також здійснювати нарахування, перерахунки та виплату пенсії шляхом перерахування на поточний рахунок ОСОБА_1 , згідно поданих документів для призначення пенсії, у розмірі, передбаченому законодавством, з усіма індексаціями, перерахунками, надбавками.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком, оскільки до заяви про призначення пенсії не додано довідку, що підтверджує місце проживання (реєстрації) позивача на території держави Україна. Також, позивач вказує, що відповідачем безпідставно зроблено висновок про те, що копія закордонного паспорта та картки платника податків - ОСОБА_1 , не відповідає прізвищу, імені та по-батькові, які зазначені у довіреності, трудовій книжці та реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, в яких зазначено - ОСОБА_1 . Позивач вважає такі підстави відмови у призначенні пенсії протиправними, оскільки вони порушують його право на пенсійне забезпечення.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.06.2020 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано строк на усунення недоліків.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.06.2020 року, після усунення недоліків, відкрито провадження у справі №160/6171/20 та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали.

У відзиві на позовну заяву Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області вказує на безпідставність заявлених позовних вимог та зазначає, що позивачем не надано документи, передбачені п. 2.22 Порядку № 22-1 щодо підтвердження місця проживання (реєстрації) на території України в м. Кам`янське.

Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Згідно з ст. 258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

У зв`язку з перебуванням головуючого судді Луніної О. С. у відпустці в період з 07.08.2020 року по 21.08.2020 року, рішення у справі прийнято у перший робочий день судді - 25.08.2020 року.

За приписами ч.5 ст.262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

За викладених обставин, у відповідності до вимог ст.ст. 258, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_3 проживав на території України, а згодом виїхав до Ізраїлю, де перебуває на консульському обліку посольства України в державі Ізраїль.

Представник позивача - Бройтман Л.Г. за нотаріально посвідченою довіреністю 18.12.2019 звернувся до Кам`янського відділу обслуговування громадян (сервісного центру) Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення ОСОБА_1 пенсії за віком.

Рішенням відділу з питань перерахунків пенсії № 4 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області№ 09/03-8/18 від 15 січня 2020 року відмовлено в призначенні пенсії за віком. Підставою для відмови слугувало те, що до заяви про призначення пенсії не додано довідку, що підтверджує місце проживання (реєстрації) позивача на території держави Україна, а також те, що копія закордонного паспорта та картки платника податків - ОСОБА_1 (без зазначення по-батькові), не відповідає прізвищу, імені та по-батькові, які зазначені у довіреності, трудовій книжці та реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, в яких зазначено - ОСОБА_1 .

Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.

Право на соціальний захист відноситься до основоположних прав і свобод, які гарантуються державною і, за жодних умов не можуть бути скасовані, а їх обмеження не допускається, крім випадків, передбачених Конституцією України (статті 22 та 64 Конституції України).

Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03.05.1996, ратифікована Законом України від 14.09.2006 №137, яка набрала чинності 01.02.2007, визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов`язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.

Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується, в тому числі, міжнародними зобов`язаннями України.

Особливою формою здійснення права на пенсію є пенсійні правовідносини, які водночас виступають як один із видів суспільних відносин. Пенсійні правовідносини розглядаються як особлива форма соціальної взаємодії, що об`єктивно виникає в суспільстві відповідно до закону, учасники якої мають взаємні кореспондуючі права та обов`язки і реалізують їх з метою задоволення своїх потреб та інтересів в особливому порядку, який не заборонений державою чи гарантований і охороняється нею в особі певних органів.

Згідно частини 1 статті 26 Конституції України іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Крім того, суд зазначає, що пенсії за віком відповідають ознакам такої категорії як власність, а тому не залежать від місця проживання особи пенсіонера, а її протиправне позбавлення буде порушенням гарантій, передбачених частиною 4 статті 41 Конституції України, відповідно до якої ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності; право приватної власності є непорушним.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Порядок нарахування та виплати пенсії регламентовано Законом України від 09.07.2003 №1058 «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058) та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно пункту 1 частин 1 та 4 статті 8 Закону №1058 право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, мають право на отримання пенсійних виплат і соціальних послуг із системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування нарівні з громадянами України на умовах та в порядку, передбачених цим Законом, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Враховуючи зазначені норми права, суд дійшов висновку, що право на призначення (перерахунок, поновлення тощо) пенсії мають громадяни України та іноземці і особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, на умовах та порядку, передбачених законодавством або міждержавними угодами.

Приписами статті 45 Закону №1058 встановлено строки призначення (перерахунку) та виплати пенсії. При цьому, пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку. Пенсія призначається довічно або на період, протягом якого пенсіонер має право на виплату пенсії відповідно до цього Закону.

Так, пунктом 1.1. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.11.2005 №21-1 (далі - Порядок) встановлено, що заява про призначення пенсії непрацюючим особам, подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, об`єднаного управління за місцем проживання (реєстрації).

Відповідно до пунктів 1.6, 1.7 наведеного Порядку звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку, а днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви. Якщо заява пересилається поштою (крім випадків призначення (поновлення) пенсій), днем звернення за пенсією вважається дата, що зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви. У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис.

Згідно пункту 2.1 Порядку до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: 1) документ про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган і мають відмітку у паспорті) або свідоцтво про загальнообов`язкове державне соціальне страхування; 2) документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу); 4) документи про місце проживання (реєстрації) особи; 5) документи, які засвідчують особливий статус особи.

Відповідно до пункту 2.22 Порядку, за документ, що засвідчує місце проживання особи, приймаються: паспорт або довідка відповідних органів з місця проживання (реєстрації), у тому числі органів місцевого самоврядування. Іноземці та особи без громадянства подають також посвідку на постійне проживання.

Згідно пункту 2.25 Порядку, до заяви про виплату пенсії у зв`язку з виїздом за кордон подається паспорт громадянина України для виїзду за кордон з відповідним записом про виїзд на постійне місце проживання за кордон, паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства, та довідка або інший документ про зняття з реєстрації місця проживання в Україні.

Як передбачено пунктом 4.2 Порядку, при прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі; 4) видає пам`ятку пенсіонеру, копія якої зберігається у пенсійній справі.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що підставою для відмови позивачу у призначенні пенсії було те, що до заяви про призначення пенсії не додано довідку, що підтверджує місце проживання (реєстрації) позивача на території держави Україна, а також, те, що копія закордонного паспорта та картки платника податків - ОСОБА_1 (без зазначення по-батькові), не відповідає прізвищу, імені та по-батькові, які зазначені у довіреності, трудовій книжці та реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, в яких зазначено - ОСОБА_1 .

При цьому, згідно частини 2 статті 2 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні", реєстрація міста проживання чи міста перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Відповідно до статті 24 Конституції України, не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Отже, кожен громадянин України, включаючи пенсіонерів, має право на вибір свого місця проживання, зі збереженням усіх конституційних прав.

Імперативність заборони обмежувати чи позбавляти можливості реалізації громадянами України їх конституційного права на соціальне забезпечення у взаємозв`язку з дійсним місцем проживання особи також кореспондується з правовою позицією Європейського Суду з прав людини, викладеною в пункті 52 рішення від 07.02.2014 у справі №10441/06 "Пічкур проти України".

Крім того, в рішенні Конституційного Суду України від 07.10.2009 №25-рп/2009 чітко зазначено, що конституційне право на соціальний захист не може бути поставлене в залежність від факту укладення Україною з відповідною державою міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення, а держава, всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, що мають право на отримання пенсії у старості, не може позбавити цього права пенсіонерів у тих випадках, коли вони обрали постійним місцем проживання країну, з якою не укладено відповідного договору.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що законами України не передбачено таких підстав для відмови особі, яка офіційно виїхала на постійне місце проживання за кордон, у призначенні пенсії, як відсутність реєстрації в Україні та проживання за кордоном - в країні, з якою відсутній міждержавний договір щодо пенсійного забезпечення.

Така правова позиція узгоджується з практикою Верховного Суду, викладеною у постановах від 18.09.2018 у справі №522/535/17, від 19.09.2018 у справі №766/1519/17, від 31.01.2019 у справі №520/9721/16-а.

Тому, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 , як громадянин України, незалежно від його проживання в Державі Ізраїль, має право користуватися всіма своїми конституційними правами, в тому числі і на пенсійне забезпечення.

Аналогічні висновки викладені Верховним Судом, у постановах від 13.06.2019 у справі №204/1134/17 (2а/204/91/17) та від 30.09.2019 у справі №475/164/17.

За викладених обставин, суд вважає рішення відповідача щодо відмови в призначенні пенсії з тих підстав, що заяви про призначення пенсії не додано довідку, що підтверджує місце проживання (реєстрації) позивача на території держави Україна та те, що копія закордонного паспорта та картки платника податків - ОСОБА_1 , не відповідає прізвищу, імені та по-батькові, які зазначені у довіреності, трудовій книжці та реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування - ОСОБА_1 , є необгрутованим та прийнятим без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а відтак є протиправним та підлягає скасуванню.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку, що Головним управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області передчасно здійснено висновок про відмову у призначенні пенсії, оскільки відповідачем не вирішувались питання, які віднесенні до його компетенції та які підлягають з`ясуванню при розгляді заяви позивача про призначення пенсії, чим позбавлено позивача конституційного права на соціальний захист та вирішення питання призначення пенсії.

У спірному випадку, відповідач не аналізував наявність чи відсутність у позивача необхідного стажу для призначення пенсії; наявність чи відсутність документів, які такий стаж підтверджують; наявність чи відсутність правових підстав для призначення пенсії відповідно до Закону №1058.

Таким чином, встановлені обставини справи свідчать про те, що для прийняття рішення відповідачем не було встановлено усіх обставин, які мають значення для його прийняття, що свідчить про відсутність підстав для зобов`язання відповідача прийняти рішення саме про призначення позивачу пенсії.

Враховуючи, що суд не є органом, уповноваженим на призначення пенсії, а лише перевіряє відповідність чинному законодавству рішення суб`єкта владних повноважень, яке оскаржується в судовому порядку, суд вважає, що належним способом захисту прав позивача, у спірних правовідносинах, є зобов`язання органу Пенсійного фонду України повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком з урахуванням висновків суду, які зроблені під час розгляду даної справи.

Щодо позовних вимог про зобов`язання відповідача здійснювати нарахування, перерахунки та виплату пенсії шляхом перерахування на поточний рахунок ОСОБА_1 , згідно поданих документів для призначення пенсії, у розмірі, передбаченому законодавством, з усіма індексаціями, перерахунками, надбавками, суд зазначає, що такі вимоги є передчасними, оскільки жодних доказів порушення відповідного права позивача позовна заява не містить.

За викладених обставин, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено правомірність своїх дій щодо підстав відмови у призначені позивачу пенсії за віком.

З урахуванням зазначеного, позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Враховуючи положення статті 139 КАС України та часткове задоволення позовних вимог, сплачений позивачем судовий збір (квитанція від 18.06.2020 №30087), підлягає стягненню на користь позивача в розмірі 420,40 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. ст. 2, 77, 139, 241-246, 250, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 09/03-8/18 від 15.01.2020 року про відмову ОСОБА_1 у призначенні виплати пенсії.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) від 18.12.2019 про призначення пенсії за віком з урахуванням висновків суду у даній справі.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 420,40 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.С. Луніна