Ухвала суду № 91119023, 25.08.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

25 серпня 2020 року Справа 160/9808/20

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Горбалінський В.В., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Південно-Східного межрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Південно-Східного межрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України, в якій позивач просить:

- визнати бездіяльність Південно-Східного Міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції (49070, м. Дніпро, вул. Короленка, 4, код СДРПОУ 40867332) щодо ненадання інформації про розмір заробітної плати ля обчислення пенсії за віком в період робота ОСОБА_1 з 11.09.1988 року по 15.10.1990 року в державній установі «Криворізька установа виконання покарань(№3)» протиправною;

- зобов`язати Південно-Східне Міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції (49070, м. Дніпро, вул. Короленка, 4, код ЄДРПОУ 40867332) надати довідку відносно пенсіонера ОСОБА_1 (пенсійне посвідчення № НОМЕР_1 ) про розмір заробітної плати для обчислення пенсії за віком в період його роботи з 11.09.1988 року по 15.10.1990 року в державній установі «Криворізька установа виконання покарань(№3)».

Відповідно до пунктів 3 та 6 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 Кодексу адміністративного судочинства України та чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною 3 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Позивачами не додано до позовної заяви доказів сплати судового збору.

Відповідно до частин 1, 2 статті 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

У розумінні приписів статті 8 Закону України «Про судовий збір» відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення розміру судового збору, звільнення його від сплати може мати місце за наявності виключних обставин.

Статтею 5 Закону України «Про судовий збір» визначено вичерпний перелік суб`єктів, які мають пільги та звільняються від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.

Судом встановлено, що позивач не відноситься до жодної з пільгових категорій, та повинен сплачувати судовий збір за подачу позовної заяви до суду.

Частиною другою статті 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що ставка судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, складає 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Прожитковий мінімум для працездатних осіб на 1 січня 2020 року становить 2102,00 грн.

Позивачем у поданій позовній заяві заявлено вимогу немайнового характеру.

Таким чином, позивачу необхідно сплатити за подання адміністративного позову немайнового характеру судовий збір у розмірі 840,80 грн.

Також, суд окремо зазначає, що відповідно до акту від 19 серпня 2020 року № 916 відділу з організаційного забезпечення розгляду адміністративних справ під час розкриття конверта (пакета) було виявлено відсутність додатка зазначеного в позовній заяві, а саме квитанції сплати судового збору.

Також, у порушення вимог п. 11 ч. 5 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України позивачем, письмово не підтверджено те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Крім означеного, суд зазначає про таке.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

Частиною першою та другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

При цьому, у випадку пропуску строку звернення до суду підставами для його поновлення є лише наявність поважних причин, тобто обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій і підтверджені належними доказами.

Строк звернення до адміністративного суду - це строк, в межах якого особа, яка має право на позов, повинна звернутися до адміністративного суду для захисту своїх прав у публічно-правових відносинах або для реалізації владних повноважень.

Як встановлено судом та відповідно до прохальної частини позовної заяви позивачем фактично оскаржується бездіяльність Південно-Східного Міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції, яка виразилась у ненаданні відповіді на заяву позивача від 20.02.2019 року, яка була подана на розгляд начальнику Південно-Східного Міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції.

Суд зазначає, що згідно ст. 18 Закону України «Про звернення громадян» громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій не залежно від форм власності, об`єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, серед іншого має право одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви , чи скарги.

Статтею 19 Закону України «Про звернення громадян» передбачено, що органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані: об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення.

Згідно з ст. 20 Закону України «Про звернення громадян», звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів.

Так, суд зазначає, що сплив строку в сорок п`ять днів є достатнім для того, що б особа, яка вважає, що її права, свободи чи інтереси порушено, визначилась, чи буде вона звертатися до суду із позовом щодо захисту своїх прав, свобод чи інтересів.

Крім того, початок строку для звернення до суду визначено альтернативно – це день, коли особа або дізналася, або повинна була дізнатися про порушення свого права.

Як вже встановлювалося, позивач звернувся до відповідача із заявою від 20.02.2019 року, проте відповіді на таку заяву, як зазначає позивач, він не отримував.

При цьому, судом встановлено, що до суду за захистом свого порушеного права та визнання бездіяльністю протиправною позивач вперше звертається тільки у серпні 2020 року (згідно відмітки на позові).

Дане звернення із позовною заявою датується 18.08.2020 року.

Отже, суд зазначає, що позивач не звернувся до суду в шестимісячний термін, як це встановлено законом, а надав позов пізніше, не маючи на те ґрунтовних та об`єктивних причин.

При цьому, як встановлено судом, позивачем подано до суду заяву про поновлення строку звернення до суду.

В означеній заяві, позивач зазначає, що у зв`язку із неотриманням відповіді на запит, неможливо вирахувати точний термін для звернення до адміністративного суду.

Проте, суд критично ставиться до пояснень позивача, зазначених у заяві про поновлення строку звернення до суду, оскільки надані пояснення щодо пропущеного строку звернення до суду жодним чином не пояснюють та не обґрунтовують, ті підстави пропуску строку звернення до суду, які зазначені позивачем.

Суд звертає увагу, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, які повинні бути підтверджені належними доказами.

Однак, в матеріалах справи відсутні докази наявності обставин, які були об`єктивно непереборними, не залежали від волевиявлення позивача та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду з цим позовом.

Проте, позивач не звернувся до суду в шестимісячний термін, як це встановлено законом, а надав позов пізніше, не маючи на те ґрунтовних та об`єктивних причин.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач будучи обізнаним про порушення його прав, свобод чи інтересів оскаржуваною бездіяльністю Південно-Східного Міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції у встановлений строк звернення до суду не звернувся, доказів обставин, які були об`єктивно непереборними, не залежали від волевиявлення позивача та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду з цим позовом суду не надав.

У рішенні від 21 лютого 1975 року у справі «Голдер проти Великої Британії» Європейський суд з прав людини закріпив правило, що пункт 1 статті 6 Конвенції стосується невід`ємного права особи на доступ до суду. Прямим порушенням права на доступ до суду є необхідність отримання спеціальних дозволів на звернення до суду.

Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії»).

Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні від 28.03.2006 року у справі «Мельник проти України» зазначив, що правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності.

Відтак, наведені причини поважності пропуску строку звернення до адміністративного суду, вказані позивачем, не можуть бути визнані судом поважними, оскільки позивачем не доведено обставини, які об`єктивно унеможливлювали своєчасне звернення до суду, у визначений законом строк.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 20.06.2018 року у справі №804/6785/15, у постанові Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 19.09.2018 року у справі №804/2647/17, у постанові Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 18.04.2018 року у справі №813/3695/17.

Таким чином, суд дійшов висновку, що строк звернення з даною позовною заявою закінчився в жовтні 2019 року.

Отже, позовну заяву подано з пропущенням строку звернення до адміністративного суду.

Відповідно до частини першої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Враховуючи зазначене вище, суд вбачає за необхідне надати можливість позивачу подати до суду заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду та вказати (належні) підстави для поновлення строку звернення до суду із означеною позовною заявою.

Враховуючи вищевикладене та у відповідності до Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява ОСОБА_1 підлягає залишенню без руху.

Для усунення виявлених судом недоліків позовної заяви позивачу необхідно надати до суду:

- документ про сплату судового збору у розмірі 840,80 грн. та надати до суду оригінал квитанції;

- письмове підтвердження позивача про те, що позивачем не подано іншого позову до цього самого відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав;

- заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду та вказати належні підстави для поновлення строку.

Керуючись ст. ст. 122, 123, 160, 161, ч. 1 ст. 171, ч. 1 ст. 169, ст. 243, ст. 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя –

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви про поновлення строку звернення до суду - відмовити.

Позовну заяву ОСОБА_1 до Південно-Східного межрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - залишити без руху.

Встановити позивачу десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Визначені недоліки позовної заяви позивачу усунути шляхом надання суду:

- документ про сплату судового збору у розмірі 840,80 грн. та надати до суду оригінал квитанції;

- письмове підтвердження позивача про те, що позивачем не подано іншого позову до цього самого відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав;

- заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду та вказати належні підстави для поновлення строку.

Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху невідкладно направити на адресу позивача.

Роз`яснити позивачу, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Відповідно до ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала про залишення позовної заяви без руху оскарженню не підлягає.

Суддя В.В. Горбалінський