Рішення № 91118241, 17.08.2020, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" серпня 2020 р.м. ХарківСправа № 922/591/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Чистякової І.О.

за участю секретаря судового засідання Мороз Ю.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМЕЛЕКТРОНІКА" (69002, місто Запоріжжя, вул. Грязнова, будинок 4-А, ідентифікаційний код 24510970) до Державного підприємства "ЧУГУЇВСЬКИЙ АВІАЦІЙНИЙ РЕМОНТНИЙ ЗАВОД" ( 63501, Харківська область, місто Чугуїв, мікрорайон Авіатор, ідентифікаційний код 08305644) про стягнення 136833,26 грн за участю представників учасників справи:

позивача - не з`явився;

відповідача - адвоката Макаренко О.А., довіреність б/н від 01.07.2020;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ПРОМЕЛЕКТРОНІКА" (позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Державного підприємства "ЧУГУЇВСЬКИЙ АВІАЦІЙНИЙ РЕМОНТНИЙ ЗАВОД" (відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача 136833,26 грн., з яких: 114118,85 грн. - сума основного боргу; 2738,85 грн. - 3% річних; 903,64 грн. - інфляційних збитків та 19071,92 грн. - пені.

Разом з позовною заявою, позивачем надано до суду заяву про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 5100,00 грн. та клопотання про розгляд справи із застосуванням відеоконференції.

Позовні вимоги вмотивовано неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань щодо оплати поставленого товару за договором № ПЕ 11/04-19 від 11.04.2019.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 28 лютого 2020 року залишено позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМЕЛЕКТРОНІКА" без руху. Встановлено позивачу для усунення недоліків позовної заяви 10-денний строк з дня вручення даної ухвали. Позивачу у 10-ти денний строк з дня вручення даної ухвали запропоновано подати до господарського суду Харківської області докази доплати судового збору у розмірі 35,10 грн.

10.03.2020 до господарського суду Харківської області від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви (вх. №6165), до якої останній надає оригінал платіжного доручення №6992 від 04.03.2020 про сплату судового збору у розмірі 35,10 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 12.03.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №922/591/20. Справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Судове засідання з розгляду справи по суті призначено на "06" квітня 2020 р. о 10:00.

Також, вказаною ухвалою, клопотання позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМЕЛЕКТРОНІКА" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції судом задоволено. Судове засідання у справі №922/591/20, призначене на 06.04.2020 року о 10 год. 00 хв. постановлено провести в режимі відеоконференції.

В той же час позивач у справі ТОВ "ПРОМЕЛЕКТРОНІКА" подав до суду клопотання за вх. №8339 від 03.04.2020 про відкладення розгляду справи, у зв`язку із введенням на території України карантину з метою запобігання розповсюдження вірусу.

Також, відповідач у справі подав до суду клопотання за вх.№8237 від 02.04.2020 про відкладення розгляду справи на більш пізній строк, у зв`язку із введенням на території України карантину.

Крім того, від відповідача у справі 03.04.2020 надійшло клопотання за вх. №8385 про продовження строку для подання відзиву на строк дії карантину.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 06 квітня 2020 року відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про продовження строку для подання відзиву на позов, задоволено клопотання позивача та відповідача про відкладення розгляду справи та відкладено судове засідання з розгляду справи по суті на 19.05.2020 о 10:00 год.

16.04.2020 до господарського суду Харківської області надійшло клопотання позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМЕЛЕКТРОНІКА" про розгляд справи із застосуванням відеоконференції за вх. №9288. У поданому клопотанні позивач повідомляє про неможливість забезпечення присутності представника ТОВ "ПРОМЕЛЕКТРОНІКА" у приміщенні господарського суду Харківської області, оскільки представник вказаного товариства приймає участь у великій кількості справ господарської та адміністративної юрисдикції у різних областях України, при цьому позивач має бажання використати своє право на участь у розгляді справи в режимі відеоконференції, отже позивач просить забезпечити проведення усіх судових засідань у справі №922/591/20 у режимі відеоконференції. Доручити проведення відеоконференції позивач просив: Господарському суду Запорізької області або Запорізькому апеляційному суду, або Орджонікідзевському районному суду м. Запоріжжя, або Жовтневому районному суду м. Запоріжжя, або Ленінському районному суду м. Запоріжжя, або Комунарському районному суду м. Запоріжжя.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 21 квітня 2020 року задоволено клопотання позивача та судове засідання у справі №922/591/20, призначене на 19 травня 2020 року о 10:00 год., проведено в режимі відеоконференції.

В судовому засіданні без виходу до нарадчої кімнати судом було постановлено ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання від 19 травня 2020 року про відкладення судового засідання з розгляду справи по суті на 09 червня 2020 р. о 11:30 год.

27.05.2020 до господарського суду Харківської області надійшло клопотання позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМЕЛЕКТРОНІКА" про розгляд справи із застосуванням відеоконференції за вх. №11911.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 28 травня 2020 року відмовлено у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМЕЛЕКТРОНІКА" про його участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

У судовому засіданні без виходу до нарадчої кімнати судом було постановлено ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання від 09 червня 2020 року про відкладення судового засідання з розгляду справи по суті на 07.07.2020 року об 11:20 год.

15.06.2020 до господарського суду Харківської області надійшло клопотання позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМЕЛЕКТРОНІКА" про розгляд справи із застосуванням відеоконференції за вх. №13521.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 15 червня 2020 року задоволено клопотання позивача та судове засідання у справі №922/591/20, призначене на 07 липня 2020 року о 11:20 год., проведено в режимі відеоконференції.

У судовому засіданні без виходу до нарадчої кімнати судом було постановлено ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання від 07 липня 2020 року про відкладення судового засідання з розгляду справи по суті на 05.08.2020 року об 11:40 год.

09.07.2020 до господарського суду Харківської області надійшло клопотання позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМЕЛЕКТРОНІКА" про розгляд справи із застосуванням відеоконференції за вх. №15775.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 13.07.2020 клопотання позивача про його участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції - задоволено. Судове засідання у справі №922/591/20, призначене на 05 серпня 2020 року об 11 годині 40 хв., постановлено провести в режимі відеоконференції. Доручено Господарському суду Запорізької області (69001, м. Запоріжжя, вул. Гетьманська, 4) забезпечити проведення судового засідання у даній справі, призначене на 05.08.2020 об 11:40, в режимі відеоконференції.

31.07.2020 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. №17525).

У відзиві на позовну заяву відповідач просить суд продовжити строк на подання відзиву до 06.08.2020 та заперечує проти позову. В обґрунтування заперечень відповідач вказує, що позивачем порушено умови визначені п. 4.1. договору, зокрема щодо строків поставки товару, вказаним пунктом визначено строк до: 18.04.2019 включно, проте поставку здійснено 07.05.2019. Також відповідач зазначив, що позивачем невірно визначено розмір заявленої до стягнення суми пені та 3% річних, у відзиві виклав контррозрахунок пені та 3% річних.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 03 серпня 2020 року відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про продовження строку для подання відзиву на позов та прийнято відзив на позовну заяву за вх. № 17525 від 31.07.2020 до розгляду.

У судовому засіданні без виходу до нарадчої кімнати судом було постановлено ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання від 05 серпня 2020 року про відкладення судового засідання з розгляду справи по суті на 17.08.2020 року об 12:30 год.

06.08.2020 від позивача за вх.№ 18148 надійшла відповідь на відзив, в якій позивач вказує, що доводи, викладені відповідачем у відзиві на позовну заяву підлягають відхиленню. При цьому позивач зазначає, що у відповідності до умов п. 8.3. договору № ПЕ 11/04-19 від 11.04.2019 пеня нараховується за кожний день прострочення оплати товару у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару, однак розмір такої пені, нарахованої за один день прострочення, не повинен перевищувати 1% від вартості товару. Отже, позивач вважає, що відповідач не вірно тлумачить умови договору щодо визначення розміру пені та посилається на судові рішення суду апеляційної інстанції, які надали оцінку вказаному пункту договору, зокрема постанови Східного апеляційного господарського суду: від 17.02.200 у справі №922/3480/19; від 04.05.2020 у справі № 922/4013/19; від 13.05.2020 у справі № 922/3940/19.

07.08.2020 до господарського суду Харківської області надійшло клопотання позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМЕЛЕКТРОНІКА" про розгляд справи із застосуванням відеоконференції за вх. №18223.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 10 серпня 2020 року у задоволенні клопотання представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМЕЛЕКТРОНІКА" (вх. №18223 від 07.08.2020) про його участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції - відмовлено

Представник позивача у судове засідання 17.08.2020 не з`явився, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення, що повернуто на адресу суду поштовим відділенням про вручення ухвали про повідомлення повноважному представнику позивача 11.08.2020.

Присутній представник відповідача проти позову заперечував, з підстав викладених ним у відзиві на позовну заяву.

Відповідно до ч.1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з п.1 ч.3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглядати справу за відсутністю представника позивача.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

11 квітня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Промелектроніка" (постачальник) та Державним підприємством "Чугуївський авіаційний ремонтний завод" (покупець) був укладений договір № ПЕ 11/04-19 (надалі - договір).

Згідно з п.1.1. договору, постачальник зобов`язувався поставити покупцю товар згідно специфікації (додаток № 1), а покупець зобов`язувався прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату на умовах даного договору.

У відповідності до розділу 2 договору, асортимент товару, його обсяг (кількість) та вартість передбачається у специфікації, які є невід`ємною частиною даного договору. Загальна вартість договору складає 114 118,85 грн., у т.ч. ПДВ (20%) - 19 019,81 грн.

Строк постачання партії Товару не більше 7 календарних днів з дати підписання договору (п.4.1. договору).

Згідно п. 5.1. договору, покупець здійснює оплату наступним чином:

п.5.1.1 - 100% вартості товару перераховує постачальнику після отримання товару та проходження вхідного контролю.

Пунктом 5.2. договору було передбачено, що розрахунки за отриманий товар здійснюються в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок постачальника.

Відповідно до п. 6.1 договору, він набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до виконання сторонами своїх зобов`язань.

Отже, за умовами договору, позивач мав поставити відповідачу товару строк до 18.04.2019.

На виконання умов договору позивачем було поставлено відповідачу товар за видатковою накладною № РН-0000636 від 07.05.2019 на суму 114 118,85 грн.

Факт поставки товару підтверджується специфікацією за договором, рахунком-фактурою № СФ-0000544 від 11.04.2019, видатковою накладною № РН-0000636 від 07.05.2019, підписаною сторонами та скріпленою печаткою позивача та відповідача.

Проте, станом на 26.02.2020 відповідач отриманий товар за видатковою накладною № РН-0000636 від 17.05.2019 не оплатив, внаслідок чого у останнього перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 114 118,85 грн, що не заперечується відповідачем у справі.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом.

Відповідач проти позову заперечує, зазначає про несвоєчасну поставку товару позивачем та не погоджується із розрахунком позивача щодо пені, інфляційних та 3% річних та надав контррозрахунок вказаних санкцій.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов`язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов`язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 ст. 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частина 1 ст. 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 2 ст. 712 Цивільного кодексу України встановлює, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.1 ст.662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з нормами ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Також, ст. 694 Цивільного кодексу України визначено, що договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу.

Товар поставлений відповідачу 07.05.2019, отже з урахуванням умов п.5.1. договору відповідач мав оплатити товар з дня отримання товару.

Заперечення відповідача щодо несвоєчасної поставки товару, судом не приймаються, оскільки вказане не звільняє відповідача від обов`язку по оплаті товару, а є підставою для нарахування штрафних санкцій згідно п. 8.2. договору.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Отже, відповідач є таким, що прострочив виконання зобов`язання по оплаті поставленого позивачем товару з 08.05.2019 на суму 114 118,85 грн.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності дост.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вищенаведене та беручи до уваги порушення відповідачем умов договору поставки № ПЕ 11/04-19 від 11.04.2020 в частині оплати поставленого позивачем товару своєчасно та у повному обсязі, та те, що відповідач доказів на спростування заборгованості перед позивачем не надав, а отже позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 114 118,85 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 2738,85 грн; інфляційні збитки у розмірі 903,64 гр та пеню у розмірі 19071,92 грн.

Правові наслідки порушення зобов`язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з ч.1 та ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з пунктом 8.3 договору при порушенні строків оплати товару покупець сплачує постачальнику, за вимогою останнього, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості непоставленого товару за кожний день прострочення, але не більше 1% вартості товару.

Заперечуючи проти вимог щодо стягнення пені, відповідач зазначає, що розмір договірної штрафної санкції обраховано у відсотковому розмірі за кожну добу прострочення, що за визначенням статті 549 Цивільного кодексу відповідає поняттю «пеня».

Так, зі змісту п.8.3 договору №ПЕ20/05-19 від 20.05.2019 року вбачається, що розмір нарахованої позивачем пені за весь період прострочення не повинен перевищувати 1% від вартості товару.

Проте, суд не погоджується з такою думкою відповідача, та вважає, що пеня нараховується за кожен день прострочення оплати товару у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості несплаченого товару, однак розмір такої пені, нарахованої за один день прострочення, не повинен перевищувати 1% від вартості товару, оскільки п.8.3. договору не містить слів чи визначень "але не більше 1% від вартості товару за весь період прострочення".

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців, якщо інше не встановлено законом або договором.

Сторонами у договорі період нарахування пені збільшено та сторони визначили періодом нарахування один рік, отже й нарахування пені припиняється через один рік від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

У п. 1.9. Постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" від 17.12.2013 р. за № 14, господарським судам роз`яснено, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

Крім того, у п. 1.12. Постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" від 17.12.2013 р. за № 14 господарським судам роз`яснено, що господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

За таких обставин, перевіривши правомірність та правильність нарахування позивачем пені за допомогою системи "Законодавство", не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, судом встановлено, що позовні вимоги щодо пені в сумі 19 071,92 грн є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом ст.ст. 524, 533-535 ЦК України, грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку.

Грошовим слід вважати будь-яке зобов`язання, що складається, у тому числі, з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій відповідає кореспондуючий обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.

Таким чином, будь-яке зобов`язання, яке зводиться до сплати грошей, є грошовим (зазначене відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 01.10.2014 № 6-113цс14).

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши нарахування позивачем інфляційних втрат та 3% річних за допомогою системи "Законодавство", суд встановив, що відповідний розрахунок є вірним, та відповідає нормам чинного законодавства, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача інфляційних збитків у розмірі 903,64 грн та 3% річних у розмірі 2738,85 грн є такими, що підлягають задоволенню.

При цьому суд зазначає, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

У справі "Руїз Торіха проти Іспанії" ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Згідно п. 5 ч.1 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує питання, зокрема, про розподіл між сторонами судових витрат.

Позивачем у справі заявлено про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 13500,00 грн, що складаються з суми, що вказана в заяві про стягнення витрат на правничу допомогу, що додана до позовної заяви у розмірі 5 100,00 грн; що вказана в заяві наданій до суду 18.05.2020 за вх.№ 11119 у розмірі 3 000,00 грн, яка надана на електронну адресу господарського суду Харківської області 05.08.2020 за вх. № 2910 та в подальшому надійшла до господарського суду Харківської області 06.08.2020 за вх.№ 18133 у розмірі 5 400,00 грн.

Статтею 123 ГПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до положень частини 1 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 2 статті 126 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 ГПК України).

Частиною восьмою статті 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Як свідчать матеріали справи, в зв`язку з порушенням відповідачем прав та інтересів позивача, останній звернувся до адвокатського бюро з метою надання останнім правової допомоги пов`язаної зі зверненням до суду з позовом у даній справі.

Зокрема, матеріали справи свідчать про те, що між позивачем (клієнт) та адвокатським бюро "Сергія Жечева" (адвокатське бюро) укладено договір-доручення про надання правової допомоги № б/н від 07.05.2019, предметом якого є надання адвокатським бюро усіма законними методами та способами правової допомоги клієнту у всіх справах, які пов`язані чи можуть бути пов`язані зі захистом та відновленням порушених, оспорюваних, невизнаних його прав та законних інтересів.

Додатковою угодою № 1 від 01.10.2019 до договору-доручення про надання правової допомоги № б/н від 07.05.2019 сторони узгодили вартість кожної з послуг, що може надавати адвокат в рамках зазначеного договору.

При визначенні суми відшкодування, суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем в якості надання професійної правничої допомоги адвокатом у розмірі 13 500,00 грн. надані наступні документи: рахунок-фактура № СФ-0000141 від 17.12.2019, акт приймання-передачі № 137 від 17.12.2019, розрахунок суми гонорару за надану правову допомогу у розмірі 5100,00 грн., платіжне доручення № 66799 від 17.12.2019 на суму 5100,00 грн., рахунок-фактура № СФ-0000094 від 14.05.2020, акт приймання-передачі № ОУ-0000П82, розрахунок суми гонорару за надану правову допомогу у розмірі 3000,00 грн., платіжне доручення № 7154 від 14.05.2020 на суму 3000,00 грн; рахунок-фактура № СФ-0000133 від 04.08.2020, акт приймання-передачі № ОУ-0000П12, розрахунок суми гонорару за надану правову допомогу у розмірі 5400,00 грн., платіжні доручення: № 7323 від 04.08.2020 на суму 2400,00 грн; № 7327 від 04.08.2020 на суму 3 000,00 грн.

Дослідивши надані докази на підтвердження понесених судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 13 500,00 грн., беручи до уваги рівень складності даної справи, об`єм вчинених представником позивача дій, а також керуючись критерієм реальності адвокатських витрат, суд дійшов висновку, що дані докази підтверджують суму витрат позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 13 500,00 грн.

Враховуючи те, що суд задовольнив позов повністю, у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати щодо сплати судового збору підлягають стягненню з відповідача у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 124, 129 Конституції України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 525, 526, 530, 610, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 4, 11, 12, 13, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Державного підприємства "ЧУГУЇВСЬКИЙ АВІАЦІЙНИЙ РЕМОНТНИЙ ЗАВОД" (63501, Харківська область, місто Чугуїв, мікрорайон Авіатор, ідентифікаційний код 08305644) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМЕЛЕКТРОНІКА" (69002, місто Запоріжжя, вул. Грязнова, будинок 4-А, ідентифікаційний код 24510970) 136833,26 грн., з яких: 114118,85 грн. - сума основного боргу; 2738,85 грн. - 3% річних; 903,64 грн. - інфляційних збитків та 19071,92 грн. - пені.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ в установленому порядку.

Судові витрати у справі у вигляді: судового збору у розмірі 2102,00 грн. та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 13500,00 грн покласти на відповідача: Державне підприємство "ЧУГУЇВСЬКИЙ АВІАЦІЙНИЙ РЕМОНТНИЙ ЗАВОД" (63501, Харківська область, місто Чугуїв, мікрорайон Авіатор, ідентифікаційний код 08305644).

Стягнути з Державного підприємства "ЧУГУЇВСЬКИЙ АВІАЦІЙНИЙ РЕМОНТНИЙ ЗАВОД" (63501, Харківська область, місто Чугуїв, мікрорайон Авіатор, ідентифікаційний код 08305644) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМЕЛЕКТРОНІКА" (69002, місто Запоріжжя, вул. Грязнова, будинок 4-А, ідентифікаційний код 24510970) судовий збір у розмірі 2102,00 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 13500,00 грн.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ в установленому порядку.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "ПРОМЕЛЕКТРОНІКА" (69002, місто Запоріжжя, вул. Грязнова, будинок 4-А, ідентифікаційний код 24510970).

Відповідач: Державне підприємство "ЧУГУЇВСЬКИЙ АВІАЦІЙНИЙ РЕМОНТНИЙ ЗАВОД" (63501, Харківська область, місто Чугуїв, мікрорайон Авіатор, ідентифікаційний код 08305644).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень Кодексу.

Учасники справи можуть одержати інформацію по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.

Повне рішення складено "25" серпня 2020 р.

Суддя І.О. Чистякова