Рішення № 91118133, 19.08.2020, Господарський суд Рівненської області

Господарський суд Рівненської області

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" серпня 2020 р. м. Рівне Справа № 918/518/20

Господарський суд Рівненської області у складі судді Романюк Ю.Г. при секретарі судового засідання Ножняк Л.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гілея" до відповідача - 1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Леонтранссервіс", відповідача - 2: Приватного акціонерного товариства "Вераллія Україна" про стягнення заборгованості в сумі 125 061,30 грн.

представники:

від позивача: не з`явився;

від відповідача - 1: не з`явився;

від відповідача - 2: Даховнік-Кобилянська О.В.

ВСТАНОВИВ:

У червні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Гілея" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовною заявою до відповідача - 1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Леонтранссервіс" (далі - відповідач - 1), відповідача - 2: Приватного акціонерного товариства "Вераллія Україна" (далі - відповідач - 2) про стягнення заборгованості в сумі 108 417,74 грн.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 12.06.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, клопотання позивача про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження задоволено та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 07.07.2020 року.

20 червня 2019 року через відділ канцелярії та документального забезпечення господарського суду від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи за наявними документами без участі представника позивача.

Також, 20.06.2020 року від позивача через відділ канцелярії надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, згідно якої просить суд правильною ціною позову вважати суму 125 061, 30 грн. Пункт 2 прохальної частини позовної заяви читати в наступній редакції: "В погашення збитків, завданих неналежним виконанням зобов`язань та внаслідок позадоговірної шкоди, солідарно стягнути з відповідачів - Товариства з обмеженою відповідальністю "Леонтранссервіс" та Приватного акціонерного товариства "Вераллія Україна" 53 781, 30 грн."

Вказана заява відповідає вимогам ст.ст. 46, 170 ГПК України, а тому прийнята судом до розгляду.

Окрім того, 20.06.2020 року через відділ канцелярії та документального забезпечення господарського суду від представника позивача надійшла заява про закриття провадження в частині основного боргу.

03 липня 2020 року через відділ канцелярії та документального забезпечення господарського суду від представника відповідача - 1 надійшов відзив на позовну заяву, у якому останній зазначає про погашення заборгованості за перевезення в розмірі 71 280,00 грн. та заперечує щодо стягнення з ТОВ "Леонтранссервіс" збитків та додаткових витрат, пов`язаних з перевищенням ваги брутто з огляду на те, що безпідставними є посилання позивача на відсутність договірних правовідносин з ПрАТ "Вераллія Україна", цей факт спростовується міжнародною накладною CMR, адже в якості сторін перевезення у CMR вказані: графа 1 відправник ПрАТ "Вераллія Україна", графа 16 перевізник ТОВ "Гілея, а ТОВ "Леонтранссервіс" у вантажній накладній в якості перевезення не зазначене і є лише агентом під час перевезення, а тому відповідальність за достовірність даних щодо ваги брутто несе особа зазначена у CMR в якості відправника вантажу, тобто ПрАТ "Вераллія Україна", а тому відповідно до ч.1 ст.7 Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів відповідальність за всі витрати транспортера і збитки, завдані перевізнику внаслідок неточності або недостатності стосовно ваги брутто несе відправник - ПрАТ "Вераллія Україна". Разом з цим, зазначено, що позивачем не надано суду доказів стосовно витрат, які поніс позивач на зважування транспортних засобів під час митного огляду.

06 липня 2020 року через відділ канцелярії та документального забезпечення господарського суду від представника відповідача - 2 надійшов відзив на позовну заяву зі змісту якого вбачається, що останній заперечує проти задоволення позову з огляду на те, що ПрАТ "Вераллія Україна" у даній справі є неналежним відповідачем, оскільки 03.01.2012 року між ПрАТ "Вераллія Україна" та ТОВ "Леонтранссервіс" укладено договір транспортного експедирування № 03/01-12/1, за умовами п. 3.4. якого при завантаженні транспортного засобу експедитор зобов`язаний перевірити пакування та кріплення вантажу в транспортному засобі, а також пересвідчитись у відсутності перевантаження транспортного засобу...... Поряд з цим зазначає, що разом з позовом ПрАТ "Вераллія Україна" отримало копію договору № 915 від 17.190.2019 року про надання транспортно-експедиторських послуг, що укладений між позивачем та відповідачем - 1, відповідно до п.6.5. якого саме експедитор несе повну відповідальність за перевантаження транспорту та відповідні сплачені позивачем штрафні санкції. Окрім того, посилання позивача на норми ч. 1 ст. 6 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення від 19.05.1956 р. є безпідставними, оскільки дана конвенція не регулює відносини транспортного експедирування та права/обов`язки експедитора як агента (третьої особи), що надає транспортні послуги та в силу цього бере на себе ряд обов`язків як вантажовідправника, так і перевізника за відповідну плату.

Також, зазначає, що предмет позову в частині солідарного стягнення збитків та майнової шкоди не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом. Однак ні договором, ні законом не визначено, що вантажовідправник та експедитор несуть солідарну відповідальність за штрафи, що накладені на перевізника. Разом з цим, експедитор та перевізник, як його представник, не виконали обов`язок щодо повідомлення Товариства про претензії Митниці РФ, не надали можливості надати свої пояснення/заперечення та самовільно визнали провину у вчиненні правопорушень, що виключає будь-яку вину ПрАТ "Вераллія Україна".

Ухвалою суду від 07.07.2020 року закрито провадження у справі № 918/518/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гілея" до відповідача - 1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Леонтранссервіс", відповідача - 2: Приватного акціонерного товариства "Вераллія Україна" про стягнення заборгованості в сумі 125 061, 30 грн. в частині стягнення основної заборгованості з Товариства з обмеженою відповідальністю "Леонтранссервіс" в сумі 71 280,00 грн. Розгляд справи відкладено на 19.08.2020 року.

24 липня 2020 року через відділ канцелярії та документального забезпечення господарського суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив відповідача - 1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Леонтранссервіс".

30 липня 2020 року через відділ канцелярії та документального забезпечення господарського суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив відповідача - 2: Приватного акціонерного товариства "Вераллія Україна".

18 серпня 2020 року через відділ канцелярії та документального забезпечення господарського суду від представника відповідача - 1 надійшли додаткові пояснення по справі №918/518/20

19 серпня 2020 року через відділ канцелярії та документального забезпечення господарського суду від представника відповідача - 2 надійшли заперечення на відповідь на відзив відповідача - 2.

У судове засідання 19.08.2020 року представник позивача не з`явився. Про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення поштового зв`язку, яке знаходиться в матеріалах справи.

У судове засідання представник відповідача - 1 не з`явився. Про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення поштового зв`язку, яке знаходиться в матеріалах справи.

Судом були вчинені всі належні дії для повідомлення відповідача про призначення справи до судового розгляду - відповідна ухвала суду про відкладення надсилалися на адресу зазначену у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: АДРЕСА_1

Органом поштового зв`язку повернуто ухвалу суду від 07.07.2020 року з відміткою "за місце обслуговування", що підтверджується повідомленнями поштового зв`язку, яке знаходиться в матеріалах справи.

Згідно з ч. 7 ст. 120, п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місце проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до п. 99 постанови КМУ від 05.03.2009 № 270 "Про затвердження Правил надання послуг поштового зв`язку", рекомендовані поштові відправлення, у тому числі рекомендовані листи з позначкою "Судова повістка", які не були вручені під час доставки, повторні повідомлення про надходження реєстрованих поштових відправлень, під час доставки за зазначеною адресою або під час вручення в об`єкті поштового зв`язку вручаються адресату.

У разі відсутності адресата до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення.

Відповідно до п.п. 116, 117 розділу "Строк зберігання поштових відправлень, поштових переказів" постанови КМУ від 05.03.2009 № 270 "Про затвердження Правил надання послуг поштового зв`язку", у разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через 5 календарних днів з дня надходження листа до об`єкта поштового зв`язку місця призначення із зазначенням причини невручення.

Поштові відправлення, поштові перекази повертаються також у разі неможливості вручити їх через неправильно зазначену адресу або її відсутність (змита, відірвана чи пошкоджена в інший спосіб) та з інших причин, які не дають змоги оператору поштового зв`язку виконати обов`язки щодо пересилання поштових відправлень, поштових переказів.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що неотримання ухвали суду у даній справі відповідачем та повернення її до суду з відповідними відмітками є наслідками діяння (бездіяльності) відповідача щодо його належного отримання та повідомлення суду про зміну свого місцезнаходження, тобто його власною волею.

Крім того, слід зазначити, що на офіційному сайті Господарського суду Рівненської області були розміщенні повідомлення про час та місце розгляду даної справи.

З огляду на наведене, відповідач - 1 вважається повідомленим про призначене судове засідання належним чином і причини неявки представника відповідача - 1 у засідання судом не визнаються поважними.

Представник відповідач - 2 в судовому засіданні заперечив проти задоволення позову з підстав, зазначених у відзив та в запереченнях у відповіді на відзив.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.

03 січня 2012 року між ПАТ "Консюмерс-Скло-Зоря", яке в подальшому змінило назву на ПрАТ "Вераллія Україна" та ТОВ "Леонтранссервіс" укладено договір транспортного експедирування № 03/01-12/1 з додатками (а.с. 168-173).

Вказаний договір в період з 2012 року по 2019 рік продовжувався на кожен наступний рік способом укладення відповідної додаткової угоди.

Станом на листопад - грудень 2019 року, коли позивач здійснював перевезення до Російської Федерації, договір №03/01-12/1 діяв.

17 жовтня 2019 року між перевізником - ТОВ "Гілея" та експедитором, що виступив замовником перевезення ТОВ "Леонтранссервіс" був укладений Договір №915 про надання транспортно-експедиційних послуг по здійсненню перевезень вантажів автомобільним транспортом в міжнародному сполученні (далі - договір №915) (а.с. 23-24).

Відповідно до п.1.1. договору №915, - предметом даного договору є взаємовідносини сторін, які виникають при перевезенні та транспортно-експедиційному обслуговуванні вантажів, що надаються експедитором для перевезення автомобільним транспортом перевізника (або його субпідрядників) в міжнародному сполученні.

Відповідно до п.2.2. договору № 915, - конкретні умови по кожному окремому замовленні обумовлюються в заявці, яка є невід`ємною частиною цього договору. Допускається одержання заявки по факсимільному чи електронному зв`язку (e-mail).

17 грудня 2019 року на адресу перевізника, електронною поштою, надійшов Договір-заявка №б/н на перевезення вантажів автомобільним транспортом (а.с.56). Умови Договору-заявки були узгоджені сторонами у спрощений спосіб, шляхом обміну електронними листами. На виконання вимоги ч. 3 ст. 909 ЦК України та ст. 4 КДПВ, на підтвердження укладення договору перевезення, складений коносамент у вигляді міжнародної товаротранспортної накладної СМR №0000406 (а.с. 55).

Відповідно до умов Договору-заявки, перевізник узяв на себе зобов`язання виконати міжнародне перевезення за маршрутом: с. Зоря (Рівненська обл.) - м. Санкт - Петербург (Росія).

Перевезення було виконане належним чином, без будь-яких застережень та зауважень замовника перевезення та вантажоодержувача. Факт належного виконання перевезення підтверджується наявністю відтиску іменного штампа, підпису уповноваженої особи й відтиску печатки вантажоодержувача в графі 24 накладної СМR та відсутністю будь-яких приміток вантажоодержувача в цій графі.

Також, 17 грудня 2019 р. на адресу перевізника, електронною поштою, надійшов Договір-заявка №б/н на перевезення вантажів автомобільним транспортом (а.с.59). У мови Договору-заявки були узгоджені сторонами у спрощений спосіб, шляхом обміну електронними листами. На виконання вимоги ч.3 ст. 909 ЦК України та ст.4 КДПВ, на підтвердження укладення договору перевезення, складений коносамент у вигляді міжнародної товаротранспортної накладної СМК №0000498 (а.с.58).

Відповідно до умов Договору-заявки, перевізник узяв на себе зобов`язання виконати міжнародне перевезення за маршрутом: с. Зоря (Рівненська обл.) - м. Санкт - Петербург (Росія).

Перевезення було виконане належним чином, без будь-яких застережень та зауважень замовника перевезення та вантажоодержувача. Факт належного виконання перевезення підтверджується наявністю відтиску іменного штампа, підпису уповноваженої особи й відтиску печатки вантажоодержувача в графі 24 накладної СМR та відсутністю будь-яких приміток вантажоодержувача в цій графі.

Під час проходження митного контролю автопоїзда д/н НОМЕР_1 / НОМЕР_2 на в`їзді на митну територію Російської Федерації за накладною СМR №0000498 службовою особою Новозибківського митного поста була виставлена вимога про проведення операцій з товарами і транспортними засобами, а саме про повне зважування та перерахунок кількості місць та товару (а.с.67). За результатами вказаних операцій, був складений Акт митного огляду, яким встановлено, що перевищення ваги (брутто) задекларованого вантажу склало 1000,5 кг. Тобто, замість заявлених в Заявці - 20 т (20000 кг) та заявлених в накладній СМR (графа II) - 19 500 кг, на митну територію Росії фактично було ввезено 20500,05 кг (а.с. 68-82). В результаті вказаного порушення митними органами РФ була винесена відповідна Постанова про призначення адміністративного покарання у вигляді штрафу у сумі 50 000,00 російських рублів (а.с.83-86).

Вказані дії (рішення) митного органу, в тому числі виявлення невідповідності ваги задекларованим даним, зумовили додаткові витрати ТОВ "Гілея", як перевізника, що виявилися в оплаті 20 657,68 рос. руб. (в т.ч. комісія банку 601,68 рос. руб.) за розвантажувально-завантажувальні роботи на користь ООО "АРТ-СЕРВИС КЛИНЦЬІ" (РФ) відповідно до рахунку на оплату №210-01 від 22.12.2019 року (а.с. 89) та оплаті адміністративного штрафу у сумі 50 000,00 рос. руб. Курс НБУ на дату оплати 20 657,68 рос. руб., що підтверджується чек-ордером №76 від 23 грудня 2019 р. (а.с.88) становив 0,37321 рос. руб за 1 грн., що передбачає витрати в перерахунку на гривні у сумі 7 709,65 грн. = (20657,68:3,7321). Курс НБУ на дату оплати 50 000 рос. руб., що підтверджується випискою АТ "АЛЬФА-БАНК" від 21 лютого 2020 року (а.с. 87) становив 0,38362 рос. руб за 1 грн., що передбачає витрати на сплату штрафу в перерахунку на гривні у сумі 19 181,00 грн. = (50000:3,8362).

Так само, під час проходження митного контролю автопоїзда д/н НОМЕР_3 / НОМЕР_4 на в`їзді на митну територію Російської Федерації за накладною СМR №0000406 службовою особою Новозибківського митного поста була виставлена вимога про проведення операцій з товарами і транспортними засобами, а саме про повне зважування та перерахунок кількості місць та товару (а.с. 90). За результатами вказаних операцій, був складений Акт митного огляду, яким встановлено, що перевищення ваги (брутто) задекларованого вантажу склало 1 039 кг. Тобто, замість заявлених в Заявці - 20 |Т (20 000 кг) та заявлених в накладній СМR (графа 11) - 19 500 кг, на митну територію Росії фактично було ввезено 20 539 кг (а.с. 91-103). В результаті вказаного порушення митними органами РФ була винесена відповідна Постанова про призначення адміністративного покарання у вигляді штрафу у сумі 50 000,00 російських рублів (а.с.104-107).

Вказані дії (рішення) митного органу, в тому числі виявлення невідповідності ваги задекларованим даним, зумовили додаткові витрати ТОВ "Гілея", як перевізника, що виявилися в оплаті 20 657,68 рос. руб. (в т.ч. комісія банку 601,68 рос. руб.) за розвантажувально-завантажувальні роботи на користь ООО "АРТ-СЕРВИС КЛИНЦЬІ" (РФ) відповідно до рахунку на оплату №210-02 від 22.12.2019 року (а.с. 109) та оплаті адміністративного штрафу у сумі 50 000,00 рос. руб. Курс НБУ на дату оплати 20 657,68 рос. руб., що підтверджується чек-ордером №75 від 23 грудня 2019 р. (а.с.110) становив 0,37321 рос. руб за 1 грн., що передбачає витрати в перерахунку на гривні у сумі 7 709,65 грн. = (20657,68:3,7321). Курс НБУ на дату оплати 50 000 рос. руб., що підтверджується випискою АТ "АЛЬФА-БАНК" від 21 лютого 2020 року (а.с.108) становив 0,38362 рос. руб за 1 грн., що передбачає витрати на сплату штрафу в перерахунку на гривні у сумі 19 181,00 грн. = (50000:3,8362).

Як зазначає позивач, загальна сума заподіяних збитків, сформована з відображених вище додаткових витрат перевізника, склала 53 781,30 грн. = (7 709,65 грн.+19 181,00 грн.+7 709,65 грн.+19 181,00 грн.).

На думку позивача, вказані суми, які додатково були потрачені ТОВ "Гілея" під час виконання перевезень, є збитками, заподіяними солідарно вантажовідправником ПрАТ "Вераллія Україна" та експедитором ТОВ "Леонтрансссервіс", адже і в договорах-заявках (пункт "Вага"), отриманій від експедитора, і накладних СМR (графа 11), наданих вантажовідправником, містяться недостовірні дані про вагу вантажу.

З огляду на вищезазначене, ТОВ "Гілея" просить суд про солідарне стягнення з ТОВ "Леонтрансссервіс" та ПАТ "Верралія Україна" суми спричинених збитків в розмірі 53 781,30 грн.

Дослідивши матеріали справи, повністю, всесторонньо, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, оцінивши надані сторонами докази та надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи з урахуванням фактичних та правових підстав заявлених вимог учасників судового процесу, дотримуючись принципів об`єктивної істини, добросовісності, розумності та справедливості суд дійшов висновку, що в солідарному стягненні слід відмовити; в задоволенні позовних вимог до відповідача - 1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Леонтранссервіс" відмовити, а позовні вимоги до відповідача - 2: Приватного акціонерного товариства "Вераллія Україна" задовольнити, - виходячи з такого.

Розглядаючи спір по суті, господарський суд враховує наступне.

Як встановлено судом, між сторонами виникли спірні правовідносини, з приводу стягнення збитків, завданих неналежним виконанням зобов`язань та внаслідок позадоговірної шкоди, які стосуються міжнародних перевезень вантажів, регулювання яких здійснюється Конвенцією про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів, ГК України, ЦК України, тощо.

03 січня 2012 року між ПАТ "Консюмерс-Скло-Зоря", яке в подальшому змінило назву на ПрАТ "Вераллія Україна" та ТОВ "Леонтранссервіс" укладено договір транспортного експедирування № 03/01-12/1 з додатками.

17 жовтня 2019 року між перевізником - ТОВ "Гілея" та експедитором, що виступив замовником перевезення ТОВ "Леонтранссервіс" був укладений Договір №915 про надання транспортно-експедиційних послуг по здійсненню перевезень вантажів автомобільним транспортом в міжнародному сполученні.

Внаслідок укладення договору №915 від 17.10.2019 року про надання транспортно-експедиційних послуг по здійсненню перевезень вантажів автомобільним транспортом в міжнародному сполученні між позивачем та відповідачем - 1: ТОВ "Леонтранссервіс" згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов`язки.

Відповідно до абзацу 2 п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст. 628 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відносини, що виникають при транспортному експедируванні вантажів усіма видами транспорту, крім трубопровідного регулюються Цивільним кодексом України, Законом України "Про транспортно-експедиторську діяльність" та Конвенцією про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" транспортно-експедиторська послуга - робота, що безпосередньо пов`язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування. Експедитор (транспортний експедитор) - суб`єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування. Клієнт - це споживач послуг експедитора (юридична або фізична особа), який за договором транспортного експедирування самостійно або через представника, що діє від його імені, доручає експедитору виконати чи організувати або забезпечити виконання визначених договором транспортного експедирування послуг та оплачує їх, включаючи плату експедитору. Перевізник - юридична або фізична особа, яка взяла на себе зобов`язання і відповідальність за договором перевезення вантажу за доставку до місця призначення довіреного їй вантажу, перевезення вантажів та їх видачу (передачу) вантажоодержувачу або іншій особі, зазначеній у документі, що регулює відносини між експедитором та перевізником.

Згідно з ч. 10 ст. 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні. Такими документами можуть бути, зокрема, міжнародна автомобільна накладна (CMR).

Відповідно до приписів ст. 929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням.

Експедитор може діяти як представник замовника (відправника) та укладати договори перевезення від імені замовника (тобто створювати правові наслідки не для себе, а для замовника - відправника вантажу), або діяти самостійно на підставі договору і укладати відповідні договори від свого імені. Таким чином, договір експедирування може являти собою різновид договору доручення або договору комісії.

Експедитор самостійно на підставі договору транспортного експедирування № 03/01-12/1 від 03.01.2012 року уклав від свого імені з ТОВ "Гілея" Договір №915 від 17.10.2019 року про надання транспортно-експедиційних послуг по здійсненню перевезень вантажів автомобільним транспортом в міжнародному сполученні.

В цьому випадку, експедитор діє як комісіонер, так як уклав договір перевезення за завданням замовника, але від свого імені. Всі права та обов`язки з договору перевезення експедитор здобуває самостійно, навіть якщо вантажовідправник названий в цьому договорі.

За приписами статті 9 Конституції України та статті 19 Закону України "Про міжнародні договори України" чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Законом України "Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів" від 01.08.2006 закріплено, що Україна приєдналася до зазначеної Конвенції.

Частиною 1 статті 1 Конвенції визначено, що вона застосовується до будь-якого автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах.

Договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної (стаття 4 Конвенції).

Стаття 6 Конвенції визначає дані, які має містити вантажна накладна, в тому числі підпункт пункту 1, який визначає вагу вантажу брутто чи виражена в інших одиницях виміру кількість вантажу.

Також підпунктом к) пункту 1 вказаної статті передбачено зазначення в міжнародній транспортній накладній заяви про те, що перевезення здійснюється, незалежно від будь-яких умов, згідно положень дійсної Конвенції.

Згідно з статті 10 Конвенції вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником.

Частиною 1 статті 7 Конвенції передбачено, що відправник несе відповідальність за всі витрати, шкоду і збитки, заподіяні перевізнику внаслідок неточності або недостатності даних, зазначених у підпунктах b), d), e), f), g), h) та j) пункту 1 статті 6, серед яких за пункт h, що визначає вагу вантажу брутто чи виражену в інших одиницях виміру кількість вантажу.

Як встановлено частинами 1,2 статті 8 Конвенції, приймаючи вантаж, перевізник перевіряє: вірність записів, зроблених у вантажній накладній щодо числа вантажних місць, а також їх маркування та нумерації місць; b) зовнішній стан вантажу і його упаковки. Якщо перевізник не має достатньої можливості перевірити вірність записів, зазначених у підпункті a) пункту 1 цієї статті, він повинен зробити обґрунтовані застереження у вантажній накладній. Він повинен також мотивувати всі зроблені ним застереження щодо зовнішнього стану вантажу і його упаковки. Ці застереження не мають обов`язкової сили для відправника, якщо останній не погодився бути зобов`язаним ними і не зробив про це запис у вантажній накладній.

Отже, в результаті аналізу норм чинного законодавства випливає, що на автомобільному транспорті основним документом, який визначає взаємовідносини між вантажовідправниками, вантажоодержувачами та автотранспортними підприємствами і організаціями є товарно-транспортна накладна, яка супроводжує вантаж на усьому шляху його слідування і на станції призначення видається одержувачеві разом з вантажем.

Як встановлено судом, в матеріалах справи наявна міжнародна транспортна накладна (CMR) №000406 від 18.12.2019 року із зазначенням: відправник - Private JSC "Verallia Ukraine", одержувач - LCC "Jacobs Douwe Egberts Rus", місце розвантаження вантажу - St Petersbur, Leningrad Oblast, Russia, 188508, місце завантаження вантажу - v. Zorya, Ukraine, дата завантаження 18.12.2019, документи, що додаються: Invouse 9000102179 від 18.12.2019 та pacing list 9000102179 від 18.12.2019. В графі 6,7,8,9,11 визначено дані про вантаж. В графі 22 міститься підпис та штамп відправника - ПАТ "Вераллія Україна" (а.с.55).

У графі 11 міжнародної транспортної накладної вказано вагу брутто 19 500 кг.

Під час проходження митного контролю автопоїзда д/н НОМЕР_3 / НОМЕР_4 на в`їзді на митну територію Російської Федерації за накладною СМR №0000406 службовою особою Новозибківського митного поста була виставлена вимога про проведення операцій з товарами і транспортними засобами, а саме про повне зважування та перерахунок кількості місць та товару (а.с. 90). За результатами вказаних операцій, був складений Акт митного огляду, яким встановлено, що перевищення ваги (брутто) задекларованого вантажу склало 1 039 кг. Тобто, замість заявлених в Заявці - 20 |Т (20 000 кг) та заявлених в накладній СМR (графа 11) - 19 500 кг, на митну територію Росії фактично було ввезено 20 539 кг (а.с. 91-103). В результаті вказаного порушення митними органами РФ була винесена відповідна Постанова про призначення адміністративного покарання у вигляді штрафу у сумі 50 000,00 російських рублів (а.с.104-107).

Вказані дії (рішення) митного органу, в тому числі виявлення невідповідності ваги задекларованим даним, зумовили додаткові витрати ТОВ "Гілея", як перевізника, що виявилися в оплаті 20 657,68 рос. руб. (в т.ч. комісія банку 601,68 рос. руб.) за розвантажувально-завантажувальні роботи на користь ООО "АРТ-СЕРВИС КЛИНЦЬІ" (РФ) відповідно до рахунку на оплату №210-02 від 22.12.2019 року (а.с. 109) та оплаті адміністративного штрафу у сумі 50 000,00 рос. руб. Курс НБУ на дату оплати 20 657,68 рос. руб., що підтверджується чек-ордером №75 від 23 грудня 2019 р. (а.с.110) становив 0,37321 рос. руб за 1 грн., що передбачає витрати в перерахунку на гривні у сумі 7 709,65 грн. = (20657,68:3,7321). Курс НБУ на дату оплати 50 000 рос. руб., що підтверджується випискою АТ "АЛЬФА-БАНК" від 21 лютого 2020 року (а.с.108) становив 0,38362 рос. руб за 1 грн., що передбачає витрати на сплату штрафу в перерахунку на гривні у сумі 19 181,00 грн. = (50000:3,8362).

Також, судом встановлено, що в матеріалах справи наявна міжнародна транспортна накладна (CMR) №000498 від 18.12.2019 року із зазначенням: відправник - Private JSC "Verallia Ukraine", одержувач - LCC "Jacobs Douwe Egberts Rus", місце розвантаження вантажу - St Petersbur, Leningrad Oblast, Russia, 188508, місце завантаження вантажу - v. Zorya, Ukraine, дата завантаження 18.12.2019, документи, що додаються: Invouse 9000102180 від 18.12.2019 та pacing list 9000102180 від 18.12.2019. В графі 6,7,8,9,11 визначено дані про вантаж. В графі 22 міститься підпис та штамп відправника - ПАТ "Вераллія Україна" (а.с.58).

У графі 11 міжнародної транспортної накладної вказано вагу брутто 19 500 кг.

Під час проходження митного контролю автопоїзда д/н НОМЕР_1 / НОМЕР_2 на в`їзді на митну територію Російської Федерації за накладною СМR №0000498 службовою особою Новозибківського митного поста була виставлена вимога про проведення операцій з товарами і транспортними засобами, а саме про повне зважування та перерахунок кількості місць та товару (а.с.67). За результатами вказаних операцій, був складений Акт митного огляду, яким встановлено, що перевищення ваги (брутто) задекларованого вантажу склало 1000.5 кг. Тобто, замість заявлених в Заявці - 20 т (20000 кг) та заявлених в накладній СМR (графа II) - 19 500 кг, на митну територію Росії фактично було ввезено 20500,05 кг (а.с. 68-82). В результаті вказаного порушення митними органами РФ була винесена відповідна Постанова про призначення адміністративного покарання у вигляді штрафу у сумі 50 000,00 російських рублів (а.с.83-86).

Вказані дії (рішення) митного органу, в тому числі виявлення невідповідності ваги задекларованим даним, зумовили додаткові витрати ТОВ "Гілея", як перевізника, що виявилися в оплаті 20 657,68 рос. руб. (в т.ч. комісія банку 601,68 рос. руб.) за розвантажувально-завантажувальні роботи на користь ООО "АРТ-СЕРВИС КЛИНЦЬІ" (РФ) відповідно до рахунку на оплату №210-01 від 22.12.2019 року (а.с. 89) та оплаті адміністративного штрафу у сумі 50 000,00 рос. руб. Курс НБУ на дату оплати 20 657,68 рос. руб., що підтверджується чек-ордером №76 від 23 грудня 2019 р. (а.с.88) становив 0,37321 рос. руб за 1 грн., що передбачає витрати в перерахунку на гривні у сумі 7 709,65 грн. = (20657,68:3,7321). Курс НБУ на дату оплати 50 000 рос. руб., що підтверджується випискою АТ "АЛЬФА-БАНК" від 21 лютого 2020 року (а.с. 87) становив 0,38362 рос. руб за 1 грн., що передбачає витрати на сплату штрафу в перерахунку на гривні у сумі 19 181,00 грн. = (50000:3,8362).

Враховуючи, що в Україні визнається пріоритет міжнародного права над національним, що випливає з Декларації про державний суверенітет України, Конституції України, Закону України "Про міжнародні договори України", то відповідно до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, укладення договору перевезення підтверджується складанням транспортної накладної. Накладна складається відправником, який відповідає за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти зазначених у ній відомості. Перевізник має право, проте не зобов`язаний, перевіряти достовірність цих відомостей, обов`язок перевізника - доставити вантаж до пункту призначення та видати особі, яка має право на одержання вантажу.

Таким чином, міжнародна транспортна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення між позивачем та відповідачем - 2: ПАТ "Вераллія Україна". Договір вважається укладеним з моменту здачі вантажу до перевезення разом з накладною.

Окрім того, в міжнародних товарно-транспортних накладних СМR №0000406 та СМR №0000498 наявні застереження, в яких вказано, що перевезення, не дивлячись ні на які інші договори, виконується згідно з умовами Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів КДПВ.

З огляду на те, що міжнародні товарно-транспортні накладні складалися ПАТ "Вераллія Україна", відправник несе відповідальність за достовірність даних, які вказані в CMR.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач - 1: ТОВ "Леонтранссервіс" є неналежним відповідачем у даній справі, а тому в солідарному стягненні збитків ТОВ "Гілея" слід відмовити.

Позивач звернувшись до господарського суду з позовною заявою просить суд стягнути з відповідача 53 781,30 грн., при цьому позивачем визначено правову природу стягуваної суми як збитки, положення про які регламентуються Цивільним кодексом України та Господарським кодексом України.

Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно з ч. 1 ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною;

- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною;

- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Згідно з приписами ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором.

Системний аналіз ст. 22, 623 ЦК України, ст. 224, 225 ГК України дозволяє дійти висновку, що для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) противоправної поведінки; 2) збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; 4) вини.

Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована, як правопорушення.

Так, підставою для відшкодування збитків є вина особи, яка їх заподіяла, за умови безпосереднього причинного зв`язку між неправомірними діями винної особи і самими збитками.

Враховуючи, що у спорах про відшкодування збитків обов`язок доведення вини покладається саме на кредитора, то позивач повинен довести протиправність поведінки відповідача, факт понесення збитків та розмір заявленої до стягнення суми збитків, а також наявність причинно-наслідкового зв`язку між поведінкою відповідача та збитками. За відсутності хоча б одного із наведених елементів складу господарського правопорушення відповідальність у вигляді збитків не настає.

Суд зазначає, що протиправна поведінка відповідача - 2 полягала в тому, що саме відповідач - 2 складавши міжнародно-транспортні накладні (CMR) СМR №0000406 та СМR №0000498 від 18.12.2019 року зазначав в накладних занижену вагу вантажу.

Збитки були завдані ТОВ "Гілея" в сумі 53 781,30 грн., що підтверджується тим, що під час проходження митного контролю автопоїзда д/н НОМЕР_1 / НОМЕР_2 на в`їзді на митну територію Російської Федерації за накладною СМR №0000498 службовою особою Новозибківського митного поста була виставлена вимога про проведення операцій з товарами і транспортними засобами, а саме про повне зважування та перерахунок кількості місць та товару (а.с.67). За результатами вказаних операцій, був складений Акт митного огляду, яким встановлено, що перевищення ваги (брутто) задекларованого вантажу склало 1000.5 кг. Тобто, замість заявлених в Заявці - 20 т (20000 кг) та заявлених в накладній СМR (графа II) - 19 500 кг, на митну територію Росії фактично було ввезено 20500,05 кг (а.с. 68-82). В результаті вказаного порушення митними органами РФ була винесена відповідна Постанова про призначення адміністративного покарання у вигляді штрафу у сумі 50 000,00 російських рублів (а.с.83-86).

Вказані дії (рішення) митного органу, в тому числі виявлення невідповідності ваги задекларованим даним, зумовили додаткові витрати ТОВ "Гілея", як перевізника, що виявилися в оплаті 20 657,68 рос. руб. (в т.ч. комісія банку 601,68 рос. руб.) за розвантажувально-завантажувальні роботи на користь ООО "АРТ-СЕРВИС КЛИНЦЬІ" (РФ) відповідно до рахунку на оплату №210-01 від 22.12.2019 року (а.с. 89) та оплаті адміністративного штрафу у сумі 50 000,00 рос. руб. Курс НБУ на дату оплати 20 657,68 рос. руб., що підтверджується чек-ордером №76 від 23 грудня 2019 р. (а.с.88) становив 0,37321 рос. руб за 1 грн., що передбачає витрати в перерахунку на гривні у сумі 7 709,65 грн. = (20657,68:3,7321). Курс НБУ на дату оплати 50 000 рос. руб., що підтверджується випискою АТ "АЛЬФА-БАНК" від 21 лютого 2020 року (а.с. 87) становив 0,38362 рос. руб за 1 грн., що передбачає витрати на сплату штрафу в перерахунку на гривні у сумі 19 181,00 грн. = (50000:3,8362).

Також, під час проходження митного контролю автопоїзда д/н НОМЕР_3 / НОМЕР_4 на в`їзді на митну територію Російської Федерації за накладною СМR №0000406 службовою особою Новозибківського митного поста була виставлена вимога про проведення операцій з товарами і транспортними засобами, а саме, про повне зважування та перерахунок кількості місць та товару (а.с. 90). За результатами вказаних операцій, був складений Акт митного огляду, яким встановлено, що перевищення ваги (брутто) задекларованого вантажу склало 1 039 кг. Тобто, замість заявлених в Заявці - 20 |Т (20 000 кг) та заявлених в накладній СМR (графа 11) - 19 500 кг, на митну територію Росії фактично було ввезено 20 539 кг (а.с. 91-103). В результаті вказаного порушення митними органами РФ була винесена відповідна Постанова про призначення адміністративного покарання у вигляді штрафу у сумі 50 000,00 російських рублів (а.с.104-107).

Вказані дії (рішення) митного органу, в тому числі виявлення невідповідності ваги задекларованим даним, зумовили додаткові витрати ТОВ "Гілея", як перевізника, що виявилися в оплаті 20 657,68 рос. руб. (в т.ч. комісія банку 601,68 рос. руб.) за розвантажувально-завантажувальні роботи на користь ООО "АРТ-СЕРВИС КЛИНЦЬІ" (РФ) відповідно до рахунку на оплату №210-02 від 22.12.2019 року (а.с. 109) та оплаті адміністративного штрафу у сумі 50 000,00 рос. руб. Курс НБУ на дату оплати 20 657,68 рос. руб., що підтверджується чек-ордером №75 від 23 грудня 2019 р. (а.с.110) становив 0,37321 рос. руб за 1 грн., що передбачає витрати в перерахунку на гривні у сумі 7 709,65 грн. = (20657,68:3,7321). Курс НБУ на дату оплати 50 000 рос. руб., що підтверджується випискою АТ "АЛЬФА-БАНК" від 21 лютого 2020 року (а.с.108) становив 0,38362 рос. руб за 1 грн., що передбачає витрати на сплату штрафу в перерахунку на гривні у сумі 19 181,00 грн. = (50000:3,8362).

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою відповідача - 2: ПАТ "Вераллія Україна" та збитками полягає в тому, що ТОВ "Гілея" було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.16.1 КоАП РФ (зазначення недостовірних даних про вагу вантажу в накладній при прибутті на митну територію), що підтверджується залученими до матеріалів справи постановами про призначення адміністративного покарання по справі про адміністративне правопорушення №10102000-6127/2019 та №10102000-6163/2019.

Відтак, судом встановлено, що у зв`язку з зазначенням відповідачем невірних даних про вагу вантажу в міжнародній товарно-транспортній накладній, позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності та понесено витрати за розвантажувально-завантажувальні роботи на користь ООО "АРТ-СЕРВИС КЛИНЦЬІ" (РФ).

Вина відповідача - 2 полягає в тому, що обов`язок зазначення вірних даних в міжнародній накладній (CMR) покладений саме на нього як на вантажовідправника, який і складає таку накладну.

Таким чином, суд констатує, що на підставі належних та допустимих доказів доведено повний склад цивільного правопорушення відповідача - 2: ПАТ "Вераллія Україна", що є умовою та підставою для застосування до останнього такого заходу відповідальності як відшкодування збитків в заявленому позивачем розмірі, а саме - 53 781,30 грн.

Доводи відповідача 2 наведені у відзиві на позов, запереченнях на відповідь на відзив, та зазнечені представником останнього у судовому засіданні вказаних висновків суду не спростовують, а тому їх слід залишити поза увагою суду.

Також, позивачем заявлено витрати на правову допомогу в розмірі 14 800,00 грн., з яких 9 800,00 грн. - витрати, понесені на правову допомогу адвоката та 5 000,00 грн. - відшкодування гонорару успіху,

Суд, розглянувши вимогу представника позивача про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу адвоката, дійшов висновку, що вони підлягають до часткового задоволення, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Гілея" у даному судовому провадженні представляв адвокат Лоза Віктор Миколайович.

Судом встановлено, що на підтвердження факту надання правничої допомоги та понесення витрат позивачем на професійну правову допомогу адвоката в сумі 14 800, 00 грн. представником позивача надано копії: договору про правову № б/н від 15.05.2020 року; свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 507; довіреності на надання правової допомоги №б/н від 15.05.2020року; акту приймання-передачі наданих послуг до договору про правову допомогу №б/н від 22.05.2020 року; квитанції до прибуткового касового ордера №06-05 від 22.05.2020 року.

Відповідно до п. 1.1. договору про правову допомогу № б/н від 22.05.2020 року Повірений зобов`язується від імені і за рахунок Довірителя здійснити дії, які перелічені в даному пункті.

Пунктом 1.2. договору про правову допомогу № б/н від 22.05.2020 року передбачено, що дії вчиняються за участю чи без особистої участі повіреного в судових засіданнях.

За умовами Розділу 3 договору про правову допомогу № б/н від 22.05.2020 року за здійснення дій, що визначені у п. 1.1. Договору, Довіритель сплачує Повіреному винагороду в розмірі 7 000,00 грн. розрахунок здійснюється в момент передачі Довірителю підготовленої заяви. У випадку задоволення позову (отримання позитивного рішення) Довіритель сплачує Повіреному премію (гонорар успіху) в розмірі 3 000,00 грн.

Згідно з актом приймання-передачі наданих послуг до договору про правову допомогу №б/н від 22.05.2020 року, адвокат Лоза В.М. надав, а ТОВ "Гілея" отримав, правову допомогу, а саме: огляд та вичення документів та ін, доказів за їх місцезнаходженням; проведення заходів досудового врегулювання шляхом проведення переговорів на предмет повернення боргу; підготовку пакету документів, необхідних для звернення до суду, виготовлення позовної заяви; здійснення арифметичних розрахунків; вчинення інших дій необхідних для розгляду справи в суді та забезпечення виконання судового рішення на стадії примусового виконання

Загальна вартість послуг складає - 7 000 грн. 00 коп.

22 травня 2020 року ТОВ "Гілея" оплатило адвокату Лозі В.М. 7 000,00 грн. за надану правову допомогу згідно з квитанції до прибуткового касового ордера №06-05 (а.с. 120).

За змістом пункту 1 частини 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього Кодексу).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.

Згідно п. 6.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов`язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об`єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п`ятою статті 49 ГПК (в редакції, чинній до 15.12.2017 р.).

В силу частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи, а відтак до судових витрат. Порядок відшкодування витрат на правничу допомогу врегульовано статтею 126 Господарського процесуального кодексу України. Так, частиною 2 цієї статті передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги (ч. 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Відповідно до частини 3статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Статтею 126 ГПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до частини 4 та 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

За умовами Розділу 3 договору про правову допомогу № б/н від 22.05.2020 року за здійснення дій, що визначені у п. 1.1. Договору, Довіритель сплачує Повіреному винагороду в розмірі 7 000,00 грн. розрахунок здійснюється в момент передачі Довірителю підготовленої заяви. У випадку задоволення позову (отримання позитивного рішення) Довіритель сплачує Повіреному премію (гонорар успіху) в розмірі 3 000,00 грн.

Відтак, суд приходить до висновку про часткове задоволення заяви Позивача щодо покладення витрат на професійну правничу допомогу адвоката, та покладає витрати на правничу допомогу на Відповідача - 2 в сумі 10 000,00 грн., з яких 7 000,00 грн. - витрати на правову допомогу та 3 000,00 грн. - гонорар успіху.

Згідно з ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 ст.77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 78 ГПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За таких обставин, враховуючи всі вищевикладені обставини справи, а також те, що обґрунтування нарахованої суми підтверджується наявними у справі доказами, а відповідачем - 2, в свою чергу, не спростовано встановлених судом фактичних обставин справи, суд дійшов висновку про відмову в солідарному стягненні, а суми задоволених позовних вимог підлягають стягненню лише з відповідача - 2: Приватного акціонерного товариства "Вераллія Україна" в розмірі 53 781,30 грн. В задоволенні позовних вимог до відповідача - 1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Леонтранссервіс" - слід відмовити.

У зв`язку тим, що спір виник в результаті неправильних дій відповідача 2, що призвело до необхідності позивачу звертатися з позовом до суду та здійснювати додаткові витрати на сплату судового збору, суд, відповідно до свого права, передбаченого частиною 9 ст.129 ГПК України, покладає на відповідача відшкодування позивачу судового збору у мінімальному законом встановленому розмірі в повному обсязі в розмірі 2 102,00 грн.

Разом з цим, відповідно до ст. 129 ГПК України оплата судових витрат покладається на відповідача 2 в розмірі 10 000,00 грн. витрат на правову допомогу адвоката, з яких 7 000,00 грн. - витрати на правову допомогу та 3 000,00 грн. - гонорар успіху.

Керуючись ст.ст. 13, 73-80, 86, 123, 126, 129, 196, 202, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. В солідарному стягненні відмовити.

2. В задоволенні позовних вимог до відповідача - 1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Леонтранссервіс" - відмовити.

3. Позовні вимоги до відповідача - 2: Приватного акціонерного товариства "Вераллія Україна" - задовольнити.

4. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Вераллія Україна" (35314, Рівненська обл., Рівненський р-н, с. Зоря, вул. Промислова, буд. 1, ЄДРПОУ 22555135) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гілея" (29025, м. Хмельницький, вул. Курчатова, 56-б, ЄДРПОУ 30693226) 53 781 (п`ятдесят три тисячі сімсот вісімдесят одну) грн. 30 коп. - збитків, 10 000 (десять тисяч) грн. 00 коп. - витрат на правову допомогу адвоката та 2 102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп. - витрат по сплаті судового збору.

5. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду Рівненської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку встановленому ст.ст. 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://rv.arbitr.gov.uа

Повний текст рішення складено та підписано 25 серпня 2020 року.

Суддя Романюк Ю.Г.