Рішення № 91118115, 25.08.2020, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.08.2020 Справа № 917/992/20

м. Полтава

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтаваенергозбут", вул. Панянка, 65-Б, м. Полтава, 36022; адреса листування: вул. Старий Поділ, 5, м. Полтава, 36022

до 3 територіального Одеського вузлу урядового зв`язку Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, вул. Гоголя, 179, м. Миргород, Полтавська область, 37600

про стягнення 73 527,38 грн.,

Суддя Пушко І.І.

Секретар судового засідання Квіта О.Т.

Представники сторін в судове засідання не викликались, справа розглядається за наявними в ній матеріалами в порядку спрощеного провадження відповідно до ст. 247 ГПК України.

Суть справи: Розглядається позовна заява про стягнення 73 527,38 грн. заборгованості, в тому числі 71 927,71 грн. - борг за спожиту в лютому 2020 р. активну електричну енергію, 1 352,05 грн. - пеня за активну електричну енергію, 247,62 грн. - 3% річних за несвоєчасну оплату активної електричної енергії, відповідно до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 21900059.

Відповідач у відзиві на позов (а.с. 62-66) проти позову заперечує, посилаючись на те, що договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг був чинним з 01.01.2019р. (про що зазначено в заяві-приєднанні) до 31.12.2019р., відповідно до умов комерційної пропозиції №9-УП для споживачів універсальної послуги. Також посилається на те, що за результатами переговорної процедури закупівлі ним був укладений з позивачем договір про закупівлю електричної енергії від 01.03.2019р. №59/19/34 зі строком дії до 31.12.2019р., який був продовжений додатковою угодою сторін до 31.01.2020р., а 28.01.2020р. ним було укладено договір № Е/253-20/18 про постачання електричної енергії з новим постачальником - ТОВ «Енергогазрезерв». Як зазначає відповідач у відзиві, згідно з п.2.1 договору № Е/253-20/18 від 28.01.2020р. постачання йому електроенергії з 01.02.2020р. по 31.01.2020р. здійснюється ТОВ «Енергогазрезерв», тому вважає, що у нього були відсутні договірні відносини з позивачем в лютому 2020 р. Крім того, зазначає про безпідставність вимог позивача про відшкодування судового збору в розмірі 210,20 грн., сплаченого позивачем за видачу судового наказу по справі № 917/674/20, який був скасований ухвалою господарського суду Полтавської області від 25.05.2020р. за заявою відповідача.

Позивачем подано відповідь на відзив (а.с. 114-117) в якому позивач звертає увагу на неподання відповідачем доказів, які б свідчили про фактичне постачання електричної енергії новим постачальником в лютому 2020р., а також посилається на те, що адміністратором комерційного обліку АТ «ПОЛТАВАОБЛЕНЕРГО» позивачу надіслано повідомлення (копія долучена до позовної заяви), згідно з яким відповідач змінив електропостачальника на ТОВ «ЕНЕРГОГАЗРЕЗЕРВ» з 01.03.2020р., водночас як відповідно норм чинного законодавства до припинення дії договору про постачання електричної енергії споживачу попередній електропостачальник зобов`язаний забезпечувати постачання електричної енергії на умовах чинного договору. Заперечення відповідача стосовно вимог про відшкодування судового збору, сплаченого за видачу судового наказу, вважає необґрунтованими з огляду на положення ч.2 ст. 151 ГПК України.

Відповідачем відповідно до ст.167 ГПК України подано заперечення (а.с. 122-124), в якому відповідач посилається на те, що він є бюджетною установою, що розрахунки з позивачем проводилися ним на підставі договору 01.03.2019р. №59/19/34, а в укладеному з позивачем публічному договорі про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг відсутні конкретні обсяги закупівлі електроенергії та загальна сума договору, тому вважає, що відповідне бюджетне фінансове зобов`язання по сплаті позивачу вартості спожитої в лютому 2020р. електричної енергії у нього не виникло.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

01.01.2019р. відповідачем (споживачем) підписано та направлено позивачу (постачальнику) заяву-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг з 01.01.2019р. на об`єкти споживача, розташовані за адресою м. Миргород, вул. Гоголя, 179, за особовим рахунком № 21900059 бази даних абонентів, що підтверджується копією відповідної заяви, доданої до позовної заяви (а.с. 13) та не заперечується відповідачем.

Текст договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг (далі - Договір) був підписний сторонами по справі, зокрема, зі сторони споживача (відповідача) керівником Гатанюком С.А. (а.с. 14-17).

Відповідно до п. 13.1 Договору, письмовий текст якого був підписаний сторонами по справі, цей договір укладається на строк, зазначений в комерційній пропозиції, яку обрав споживач, та набуває чинності з дати подання споживачем заяви-приєднання

П. 14 Договору передбачено, що його невід`ємними частинами є заява-приєднання та комерційна пропозиція.

Відповідно до змісту розділу «Термін дії договору та умови пролонгації» комерційної пропозиції №9-УП для споживачів універсальної послуги, яка також була підписана сторонами по справі (копія додана до позовної заяви, а.с. 18), договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг вступає в дію з моменту його підписання та діє до 31.12.2020 р., при цьому строк постачання електричної енергії починається з 01.01.2019 р. Договір може бути розірвано і в іншій термін за ініціативою будь-якої із сторін у порядку, визначеному чинним законодавством України, але в будь-якому випадку Договір діє до повного виконання його сторонами, включаючи штрафні санкції.

За умовами Договору Постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору (п.2.1. Договору).

Відповідно до п.п. 5.1-5.2 Договору, Споживач розраховується з Постачальником за спожиту електричну енергію за цінами (тарифами), що визначається відповідно до методики (порядку), затвердженої Регулятором, згідно з обраною Споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 3 до цього Договору.

Спосіб визначення ціни за електричну енергію зазначається в комерційній пропозиції Постачальника.

Відповідно до комерційної пропозиції №9-УП, яка є невід`ємною частиною Договору, ціни на універсальні послуги ТОВ «ПОЛТАВАЕНЕРГОЗБУТ» для установ бюджетної сфери розраховані відповідно до постанови НКРЕКП від 05.10.2018р. № 1177 «Про затвердження Порядку формування цін на універсальні послуги».

Згідно комерційної пропозиції №9-УП - оплата вартості електричної енергії, включаючи витрати за послуги з розподілу, здійснюється виключно на поточний рахунок із спеціальним режимом використання Постачальника універсальних послуг у відповідності до рахунків, виставлених на підставі даних про обсяги спожитої електричної енергії, наданих ОСР (оператор системи розподілу - АТ «ПОЛТАВАОБЛЕНЕРГО»).

Рахунок та Акт купівлі-продажу електричної енергії надається з 15 до 18 числа звітного місяця та має бути сплаченим споживачем протягом 5 робочих днів з дня отримання рахунку.

У разі ненадання Споживачем даних до ОСР та Постачальнику щодо обсягів спожитої електричної енергії, рахунок вважається наданим 18 числа (першого робочого дня, якщо 18 число припадає на вихідні або святковий день) з визначеною вартістю електричної енергії на рівні заявлених обсягів, які подаються та коригуються згідно розділів «Подання відомості про очікувані обсяги споживання» та «Коригування замовлених обсягів».

На підставі даних, отриманих від ОСР до 12 числа місяця, наступного за розрахунковим, Постачальник надає Споживачу остаточний рахунок на оплату за фактично спожиту електричну енергію та Акт купівлі-продажу електричної енергії (в разі якщо обсяг спожитої електричної енергії перевищує рахунок, наданий в період з 15 по 18 число розрахункового місяця).

Якщо Споживач не повернув підписаний Акт купівлі-продажу Постачальнику протягом 5 робочих днів, або не надав повідомлення про наявність розбіжностей, такий Акт купівлі-продажу вважається погоджений сторонами.

Оплата рахунка за фактично спожиту електричну енергію має бути здійснена Споживачем протягом 5 робочих днів від дня його отримання

З 01.01.2019р. відповідач споживав електричну енергію, яка постачалася позивачем до об`єктів Споживача, зазначених у поданій заяві-приєднання та здійснював оплату отриманих від постачальника рахунків, нарахованих відповідно до комерційної пропозиції №9-УП, що відповідачем не заперечується.

01.03.2019р. між сторонами по справі також було укладено договір № 59/19/34 про закупівлю електричної енергії (копія додана до відзиву на позов, а.с. 67-70), відповідно до п. 1.1 якого позивач зобов`язався у 2019 році поставити відповідачу електричну енергію для забезпечення потреб електроустановок відповідача, а відповідач - прийняти і оплатити вартість спожитої (купленої) електричної енергії, послугу з розподілу електричної енергії та здійснювати інші платежі згідно з умовами цього договору.

Згідно п.5.2 договору № 59/19/34, місце поставки товарів - об`єкти замовника, визначені в заяві-приєднанні до Договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг.

П. 10.1 договору № 59/19/34 передбачено, що цей договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2019. Умови договору поширюються на правовідносини, які відбулись між сторонами з 01.01.2019.

Умовами договору № 59/19/34 не передбачено припинення дії раніше укладеного між сторонами Договору, більш того, в 5.2 сторони посилаються на заяву-приєднання до Договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, яка є його невід`ємною частиною, таким чином, при укладенні договору № 59/19/34 сторони обумовили одночасну чинність умов раніше укладеного між ними Договору.

Зі змісту додаткових угод №№7- 9 до договору № 59/19/34 (копії додані до відзиву на позов, а.с. 73-77), вбачається, що термін його дії було продовжено сторонами до 31.01.2020р., доказів продовження його дії на лютий 2020р. надано суду не було.

28.01.2020 р. відповідачем (споживачем) було укладено договір № Е/253-20/18 з новим постачальником електричної енергії ТОВ «Енергогазрезерв» (постачальником), копія якого додана відповідачем до відзиву на позов (а.с. 89-97), стосовно постачання електроенергії на належні відповідачу об`єкти за розташовані за адресою м. Миргород, вул. Гоголя, 179, що підтверджується додатком 1 до вказаного договору (а.с. 98-99)

П. 14.1 вказаного вище договору № Е/253-20/18 передбачено, що цей договір набуває чинності з моменту підписання сторонами та діє по 31.12.2020, а в частині постачання електричної енергії відповідачу - з 01.02.2020 по 31.12.2020.

АТ «Полтаваобленерго» як адміністратором комерційного обліку відповідно до п.6.1.12 Правил роздрібного ринку електричної енергії було направлено позивачу лист від 19.02.2020р. вих. №04-34/3156, копія якого додана до позовної заяви (а.с. 27) з повідомленням про те, що відповідачем було змінено постачальника електроенергії на ТОВ «Енергогазрезерв» з 01.03.2020р.

Обсяг та вартість спожитої відповідачем у лютому 2020р. електроенергії на суму 71 927,71 грн. були визначені позивачем в рахунку №21900059 від 09.03.2020р., який разом з актом купівлі-продажу направлено відповідачу. В позовній заяві позивач зазначає, що рахунок та акт були отримані відповідачем 10.04.2020р., разом з тим, позивач не посилається на будь-які докази, які б підтверджували таку обставину.

Відповідач у відзиві на позов факт направлення йому вказаного рахунку та акту визнає, разом з тим, не зазначає, коли саме вони були ним отримані, а також не посилається на те, що вказані рахунок та акт були повернуті ним позивачу, або на те, що ним було направлене позивачу повідомлення про наявність розбіжностей. Враховуючи викладене, відповідний акт вважається погодженим сторонами відповідно до умов комерційної пропозиції №9-УП, яка є додатком №3 до Договору.

Відповідно до п.5.11. Договору, у разі порушення Споживачем строків оплати Постачальник має право вимагати сплату пені. Пеня нараховується за кожен прострочений день оплати за цим Договором. Споживач сплачує за вимогою Постачальника пеню у розмірі, що зазначається у комерційній пропозиції.

Комерційною пропозицією № 9-УП, передбачено, що у разі несвоєчасної оплати платежів, обумовлених цією комерційною пропозицією, Споживач сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати. Крім того, за прострочення виконання вказаного грошового зобов`язання Споживач сплачує суму боргу з урахуванням вимог ст. 625 ЦК України.

Штрафні санкції сплачуються на поточний рахунок Постачальника, який вказується в рахунках, протягом 5 робочих днів з дня отримання рахунка.

З посиланням на вказані вище умови Договору та на ст. 625 ЦК України, позивачем заявлені вимоги про стягнення 71 927,71 грн. основного боргу, 1 352,05 грн. пені, 247,62 грн. - 3% річних, нарахованих за період з 20.04.2020р. по 31.05.2020р.

Під час розгляду спору по суті судом приймається до уваги наступне.

Ст. 633ЦК України передбачено, що публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Відповідно до ст. 664 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до п.1.2.8. Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 312 від 14.03.2018 року (далі - ПРРЕЕ), постачальник універсальних послуг здійснює постачання електричної енергії на підставі договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, який є публічним договором приєднання та зміст якого визначається постачальником універсальних послуг на основі Типового договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг (додаток 6 до цих Правил), та укладається в установленому цими Правилами порядку.

П. 7 Постанови № 312 Національної комісії, що здійснює регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018р. передбачено, що договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг укладається шляхом приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, опублікованого в засобах масової інформації та на веб-сайті постачальника, шляхом оплати рахунка, отриманого від постачальника універсальної послуги, або фактичного споживання будь-яких обсягів електричної енергії (за умови надання рахунка постачальником універсальної послуги), або підписання заяви-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг.

Відповідно до абзацу одинадцятого до п.13 розділу ХVІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ринок електричної енергії», тимчасово, на період з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2020 року, універсальні послуги, крім побутових та малих непобутових споживачів, надаються постачальником таких послуг також бюджетним установам незалежно від розміру договірної потужності.

Абзацем п`ятим цієї ж норми Закону України «Про ринок електричної енергії» передбачено, що фактом приєднання споживача до умов договору постачання універсальних послуг (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, що засвідчують його бажання укласти договір, зокрема надання підписаної заяви про приєднання, оплата рахунка постачальника універсальної послуги та/або факт споживання електричної енергії.

Відповідач у відзиві на позов визнає факт укладення з позивачем договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг шляхом подання заяви-приєднання.

Як свідчить копія відповідної заяви, надана позивачем, приєднання відповідачем до вказаного вище Договору здійснено ним з 01.01.2019р.

Таким чином, 01.01.2019р. відповідно до ст. ст. 633, 634 ЦК, п. 1.2.8. ПРРЕЕ, п. 7 Постанови НКРЕКП № 312 від 14.03.2018р., шляхом подання заяви-приєднання та по факту споживання електричної енергії відповідач приєднався до умов договору про постачання електричної енергії (Договір) на умовах комерційної пропозиції №9-УП.

Як було встановлено судом, відповідно до п. 13.1 зазначеного договору, письмовий текст якого був підписаний сторонами по справі, цей договір укладається на строк, зазначений в комерційній пропозиції, яку обрав споживач, та набуває чинності з дати подання споживачем заяви-приєднання.

П. 14 договору передбачено, що його невід`ємними частинами є заява-приєднання та комерційна пропозиція.

Як свідчить комерційна пропозиція №9-УП для споживачів універсальної послуги, яка була підписана сторонами по справі (копія додана до позовної заяви, а.с. 18), договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг вступає в дію з моменту його підписання та діє до 31.12.2020 р. (а не до 31.12.2019 р., на що посилається відповідач у відзиві на позов), тому відповідні заперечення відповідача, викладені у відзиві, визнаються судом необґрунтованими.

Доводи відповідача стосовно відсутності у нього зобов`язання по сплаті за спожиту в лютому 2020р. електроенергію позивачу з посиланням на зміну постачальника електроенергії також відхиляються судом з огляду на наступні обставини.

П. 13.4 Договору передбачено, що цей договір укладається на строк, зазначений в комерційній пропозиції, яку обрав відповідач, та набуває чинності з дати подання відповідачем заяви-приєднання. Умови цього договору починають виконуватись з дати початку постачання електричної енергії, зазначеної споживачем (відповідачем) у заявці-приєднанні.

Відповідачем не надано суду доказів, які б свідчили про розірвання Договору за згодою сторін, оформленою належним чином, або в судовому порядку.

Відповідно до ст. 188 Господарського кодексу України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Ч. 1 ст. 654 ЦК України передбачає, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

П. 13.6 Договору встановлена можливість припинення договору у разі зміни постачальника електричної енергії.

Відповідно до п. 10.2 договору, зміна постачальника здійснюється згідно з порядком, встановленим ПРРЕЕ.

Згідно з п.п.2 п.6.1.12 ПРРЕЕ, про дату зміни постачальника електричної енергії попередній постачальник повідомляється адміністратором комерційного обліку з зазначенням точної дати такого зміни.

Таким чином, повідомлення попереднього постачальника електричної енергії про зміну постачальника будь-якою іншою особою, окрім адміністратора комерційного обліку, не тягне за собою правових наслідків.

Як свідчить копія відповідного повідомлення, наданого позивачу адміністратором комерційного обліку -АТ «Полтаваобленерго» (а.с. 27) відповідачем було змінено постачальника електроенергії на ТОВ «Енергогазрезерв» з 01.03.2020р.

Відповідно до абзацу другого п.6.1.16 ПРРЕЕ, до припинення дії договору про постачання електричної енергії споживачу, попередній електропостачальник зобов`язаний забезпечувати постачання електричної енергії на умовах чинного договору.

Відповідачем не надано суду будь-яких доказів, які б свідчили про те, що в лютому 2020 р. постачання електроенергії здійснювалося йому не позивачем, а ТОВ «Енергогазрезерв», зокрема, не надано рахунків, виставлених новим постачальником, актів приймання-передачі, які передбачені п.14.13.1 договору № Е/253-20/18 від 28.01.2020 р., укладеного відповідачем з новим постачальником.

Як свідчить зміст листів відповідача від 25.03.2020 р. та від 05.08.2020 р., адресованих ТОВ «Енергогазрезерв», копія яких були додані відповідачем до поданих ним суду заперечень (а.с. 125-126), відповідні документи, які б свідчили про постачання відповідачу електроенергії в лютому 2020 р. не позивачем, а новим постачальником, у відповідача відсутні та на його адресу ТОВ «Енергогазрезерв» (новим постачальником) не направлялися.

Посилання відповідача у відзиві на умови договору про закупівлю електричної енергії №59/19/34 від 01.03.2019р., укладеного позивачем, визнається судом необґрунтованим, оскільки підставами позовних вимог є умови Договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, факт приєднання до якого шляхом подання відповідної заяви з 01.01.2019 р. визнається відповідачем.

Крім того, суд звертає увагу, що сам відповідач у відзиві на позов зазначає, що договір про закупівлю електричної енергії №59/19/34 від 01.03.2019р. діяв до 31.01.2020р., що підтверджується змістом додаткових угодо №№7- 9 до вказаного договору, тому умови вказаного договору не могли регулювати правовідносини між сторонами, які виникли з постачання електричної енергії в лютому 2020р.

Стосовно посилань відповідача на те, що він є бюджетною установою, а в укладеному ним з позивачем публічному договорі про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг відсутні конкретні обсяги закупівлі електроенергії та загальна сума договору, що, на думку відповідача, свідчить про відсутність у нього відповідного бюджетного фінансового зобов`язання, суд звертає увагу, що п.13 розділу ХVІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ринок електричної енергії» прямо передбачена можливість надання в період з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2020 року універсальних послуги з постачання електричної енергії бюджетним установам незалежно від розміру договірної потужності.

Згідно статті 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним, чим закріплено презумпцію правомірності правочину.

Відповідачем не надано суду доказів визнання недійсним судом Договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг на умовах комерційної пропозиції №9-УП, до якого відповідач приєднався з 01.01.2019р. шляхом подання відповідної заяви-приєднання.

У відповідності до ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України, в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій. а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК, ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 629 ЦК України, договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Відповідач не оспорив в порядку, визначеному Договором, обсяги електроенергії, спожиті ним у спірному періоді (лютий 2020р.), у відзиві на позов відповідач також не посилається на наявність розбіжностей у визначенні таких обсягів.

За таких обставин, позовні вимоги позивача в частині стягнення заборгованості за спожиту відповідачем в лютому 2020р. електроенергію на суму 71927,71 грн. визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Стосовно вимог про стягнення пені та 3% річних, нарахованих відповідно до умов Договору за період з 20.04.2020р. по 31.05.2020р., судом приймається до уваги наступне.

Як було встановлено судом, відповідно до умов комерційної пропозиції №9-УП, яка є невід`ємною частиною Договору, строк здійснення відповідачем розрахунку та строк для нарахування пені за порушення строків оплати обумовлений днем отримання відповідачем рахунку за оплату фактично спожитої електроенергії.

В тексті позовної заяви позивач зазначає, що датою отримання відповідачем рахунку є 10.04.2020р., разом з тим, не посилається на будь-які докази, які б підтверджували вказану обставину.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Враховуючи викладене, позивач не довів суду обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення пені та 3% річних за період, визначений позивачем, тому позов в цій частині вимог відхиляється судом.

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 13 ГПК України).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при укладенні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Заперечення відповідача з посиланням на відсутність підстав для включення до складу судових витрат за розгляд даної справи коштів в розмірі 210,20 грн., сплачених позивачем за подання заяви про видачу судового наказу (справа №917/674/20), який був в подальшому скасований судом за заявою боржника (відповідача), є необґрунтованими, оскільки суперечать змісту ч.2 ст.151 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 129 (ч. 1), 232-233, 237-238, 240 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з 3 територіального Одеського вузлу урядового зв`язку Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України (вул. Гоголя, 179, м. Миргород, Полтавська область, 37600, код ЄДРПОУ 34264453) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтаваенергозбут" (вул. Панянка, 65-Б, м. Полтава, 36022; адреса листування: вул. Старий Поділ, 5, м. Полтава, 36022, код ЄДРПОУ 42223804) - 71 927,71 грн. основний борг; 2 056,27 грн. - витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині вимог в задоволенні позову відмовити.

4. Видати наказ з набранням цим рішенням законної сили.

5. Копію рішення надіслати учасникам справи в порядку, встановленому статтею 242 ГПК України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.256 ГПК України). Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Пушко І.І.