Рішення № 91117873, 19.08.2020, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

вул.В`ячеслава Чорновола, 29/32, м.Кропивницький, Україна, 25022,

тел/факс: 32-05-11/24-09-91 E-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2020 рокуСправа № 912/831/19 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Тимошевської В.В. за участі секретаря судового засідання Солдатової К.І. розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 912/831/19

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Державний Ощадний банк України", 01001, м. Київ, вул. Госпітальна, 12г

до відповідача ОСОБА_1 , АДРЕСА_1

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Приватного підприємства "Спецзовнішкомплект", 27503, Кіровоградська область, м. Світловодськ, вул. Заводська, буд. 3-Б,

про стягнення 431 239,00 грн,

Представники:

від позивача - Кур`ята В.В., довіреність № 19/3-02/81 від 14.02.20, посвідчення адвоката №6623/10 від 26.04.2018 року, в режимі відеоконференції;

від відповідача - участі не брали;

3-ї особи - участі не брали.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Публічне акціонерне товариство "Державний Ощадний банк України" (далі - ПАТ "Державний Ощадний банк України", Банк, позивач) звернулось до господарського суду з позовною заявою з вимогами до ОСОБА_1 (далі - Коган Г.І., відповідач) про стягнення на підставі Договору поруки № 1 від 05.09.2013 простроченої заборгованості за Договором кредитної лінії № 4 від 05.09.13, яка станом за період з 27.05.16 по 16.08.18 (включно) становить 2 960 776,11 грн. з покладенням на відповідача витрат по сплаті судового збору.

В обґрунтування підстав позову зазначено, що ОСОБА_1 відповідно до договору поруки № 1 від 05.09.2013 поручився перед позивачем за виконання Приватним підприємством "Спецзовнішкомплект" зобов`язання за договором кредитної лінії № 4 від 05.09.2013, щодо якого має місце заборгованість.

Ухвалою суду від 15.04.2019 позов прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 912/831/19 за правилами загального позовного провадження. Згідно вказаної ухвали залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Приватне підприємство "Спецзовнішкомплект" (далі - ПП "Спецзовнішкомплект", третя особа). У справі призначено підготовче засідання, сторонам встановлено строк для подання заяв по суті справи.

В межах встановленого строку від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (том 1 а.с. 181-185), відповідно до якого позовні вимоги заперечено повністю з тих підстав, що після надсилання Банком на адресу ПП "Спецзовнішкомплект" вимоги від 09.02.2015 №55/2-06/171-1237 про погашення всієї заборгованості по кредитному договору підстави для нарахування процентів за користування кредитом та штрафних санкцій відсутні. Відповідач вказує, що ухвалою господарського суду від 02.10.2018 у справі № 912/2007/18, яка залишена в силі по результатам апеляційного і касаційного перегляду, відхилено грошові вимоги до ПП "Спецзовнішкомплект" по відсоткам, які Банк нарахував після прийняття рішення суду від 29.06.2016 у справі № 912/1542/16. Відповідач також просить застосувати строк позовної давності.

У відповіді на відзив, яка надійшла до суду 21.05.2019, позивач не погодився з доводами відповідача та вказав, що наявність судового рішення про дострокове задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником в повному обсязі, не свідчить про припинення договірних правовідносин сторін та/або припинення зобов`язань, а тому не позбавляє Банк права на отримання належних йому процентів за кредитом. Банк вказує, що в пункті 2.7.2. кредитного договору сторони погодили, що проценти нараховуються на фактичну суму заборгованості та за термін фактичного користування кредитом, починаючи з першого дня видачі кредиту та до повного погашення заборгованості. Зазначено, що за умовами кредитного договору збільшено строк позовної давності щодо пені до 10-ти років.

Згідно ухвали суду від 05.07.2019 за клопотанням позивача зупинено провадження у справі №912/831/19 до набрання законної сили постановою Верховного Суду, прийнятої за наслідками розгляду касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" на ухвалу Господарського суду Кіровоградської області від 16.10.2018 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 31.01.2019 у справі № 912/1120/16 про банкрутство ТОВ Спільне Українсько-Польське Підприємство "Ай.Ті.Джі-Інвест".

Ухвалою від 08.05.2020 провадження у справі поновлено та призначено підготовче засідання на 18.05.2020.

В підготовчому засіданні 18.05.2020 відкладено розгляд справи до 28.05.2020.

В підготовчому засіданні 28.05.2020 суд зобов`язав позивача надати детальний розрахунок заборгованості та відклав підготовче засідання до 15.06.2020, про що постановлено відповідну ухвалу.

09.06.2020 від ПАТ "Державний Ощадний банк України" надійшли письмові пояснення на виконання ухвали суду від 28.05.2020 (том 2 а.с. 158-133).

12.06.2020 ПАТ "Державний Ощадний банк України" подано заяву від 10.06.2020 про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить стягнути з ОСОБА_1 на підставі Договору поруки № 1 від 05.09.2013 прострочену заборгованість за Договором кредитної лінії № 4 від 05.09.2013, яка станом за період з 27.05.2016 по 16.08.2018 становить 431 239,00 грн, з яких: 3% річних за несвоєчасне погашення основного боргу - 87 901,99 грн, втрати банку від інфляції за рахунок несвоєчасного погашення основного боргу - 343 336,71 грн (том 2 а.с. 196-198).

Відповідно до ухвали суду від 22.06.2020 справу прийнято до провадження суддею Тимошевською В.В.

В підготовчому засіданні 25.06.2020 судом постановлено ухвалу, згідно якої прийнято заяву ПАТ "Державний Ощадний банк України" про зменшення розміру позовних вимог та постановлено здійснювати розгляд справи з урахуванням вказаної заяви. У справі продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів, підготовче засідання відкладено на 28.07.2020, відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позов, з урахуванням заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог.

06.07.2020 від ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог (том 3 а.с. 12-14), в якому заперечено проти стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань з тих підстав, що розрахунки не конкретизовані, не наведено методики їх розрахунку, розрахунки документально не підтверджені.

28.07.2020 суд продовжив підготовче засідання, в якому постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 17.08.2020.

17.08.2020 до початку судового засідання від ОСОБА_1 за підписом представника ОСОБА_2 надійшло клопотання про поновлення строку для зупинення провадження у справі шляхом повернення до підготовчого провадження, про повернення до підготовчого провадження та про зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовим рішення у справі № 756/217/15.

17.08.2020 суд відкрив судове засідання з розгляду справи по суті.

В судовому засіданні судом постановлено ухвалу про відмову у задоволенні вищевказаного клопотання.

В судовому засіданні 17.08.2020 суд розпочав розгляд справи по суті та заслухав вступне слово представника позивача і представника відповідача.

У вступному слові представником ПАТ "Державний Ощадний банк України" позовні вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат в загальному розмірі 431 239,00 грн підтримано повністю; представником відповідача заперечено проти задоволення позовних вимог.

В судовому засіданні 17.08.2020 судом досліджено докази у справі.

Після дослідження доказів представником відповідача заявлено усне клопотання про оголошення в судовому засіданні перерви.

Судом оголошено перерву в судовому засіданні до 19.08.2020 на 09:00 год, про що постановлено протокольну ухвалу.

19.08.2020 від відповідача (представника відповідача) надійшла заява про визнання причини відсутності представника відповідача в судовому засіданні 19.08.2020 о 09:00 год. поважною та про відкладення розгляду справи на інший час і дату.

19.08.2020 суд продовжив судове засідання з розгляду справи по суті.

В судовому засіданні 19.08.2020 судом постановлено ухвалу про відмову у задоволенні вищевказаного клопотання відповідача.

З приводу відсутності в судовому засіданні ПП "Спецзовнішкомплект", суд враховує, що третьою особою в жодному із засідань суду участі свого представника не забезпечено, про поважність причин суду не повідомлено, будь-які заяви, клопотання чи пояснення щодо позову зі сторони третьої особи не надходили. Третя особа належним чином повідомлена про розгляд справи в суді.

За правилами пунктів 1, 2 частини 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Як встановлено, учасники справи належним чином повідомлені про розгляд справи; щодо відповідача - суд згідно ухвали від 19.08.2020 не визнав причину відсутності представника відповідача в судовому засіданні 19.08.2020 поважною; щодо третьої особи - має місце неодноразова неявка в засідання суду, причини неявки суду не повідомлені.

Суд також враховує, що згідно ст. 2 Господарського процесуального кодексу України основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, розумність строків розгляду справи судом, неприпустимість зловживання процесуальними правами.

З підстав наведеного, суд розглядає справу по суті з ухваленням рішення в судовому засіданні 19.08.2020

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, які наведено в обґрунтування підстав позову і заперечень проти позовних вимог, суд встановив наступний перелік обставин, які є предметом доказування у справі, та подані на їх підтвердження і спростування докази.

05.09.2013 між ПАТ "Державний Ощадний банк України" (Банк) та ПП "Спецзовнішкомплект" (Позичальник) укладено договір кредитної лінії № 4 (далі - Договір, Кредитний договір № 4, том 1 а.с. 14-26), зі змінами (Додаткова угода № 1 від 22.10.2013, том 1 а.с. 27), відповідно до якого Банк зобов`язався надати, а Позичальник - отримати та належним чином використовувати і повернути в передбачені цим Договором строки грошові кошти (Кредит) та сплатити проценти та інші платежі за користування Кредитом у порядку та на умовах, визначених Договором.

05.09.2013 між ПАТ "Державний Ощадний банк України" (Кредитор або Банк) та фізичною особою ОСОБА_1 (Поручитель), ПП "Спецзовнішкомплект" (Позичальник) укладено договір поруки № 1 (далі - Договір поруки, том 1 а.с. 28-31), за умовами якого ОСОБА_1 зобов`язався перед Кредитором відповідати солідарно в повному обсязі за своєчасне та повне виконання Позичальником зобов`язань за Кредитним договором, а також додатковими угодами до нього, що укладені та можуть бути укладені в майбутньому.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 12.08.2016 позовні вимоги ПАТ "Державний Ощадний банк України" до ОСОБА_1 за участю третьої особи ПП "Спецзовнішкомплект" задоволено частково (том 1 а.с. 53-56). Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Державний Ощадний банк України" 91 917 821,84 грн.

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 16.11.2016 рішення Оболонського районного суду м. Києва від 12.08.2016 в частині вирішення позовних вимог про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат скасовано та в цій частині ухвалено нове рішення, стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ "Ощадбанк" 9 626 230,50 грн - 3 % річних та інфляційні втрати (том 1 а.с. 57-62).

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05.07.2017 у справі № 756/217/15-ц касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено повністю та скасовано рішення Оболонського районного суду м. Києва від 12.08.2016 та рішення Апеляційного суду м. Києва від 16.11.2016, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції (том 1 а.с. 63-72).

Постановою Верховного Суду України від 13.09.2017 скасовано ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05.07.2017 у справі № 756/217/15-ц та залишено в силі рішення Оболонського районного суду м. Києва від 12 серпня 2016 року та рішення апеляційного суду м. Києва від 16 листопада 2016 року (том 1 а.с. 73-82).

Предметом спору у даній справі, з урахуванням заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог, яка прийнята судом до розгляду (ухвала від 25.06.2020), є стягнення нарахувань за частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, нарахованих на суму заборгованості за тілом кредиту.

Норми права, застосовані судом при розгляді справи.

Відповідно до ст. ст. 173, 174 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язання, в силу якого одна сторона (у тому числі боржник) зобов`язана вчинити певну дію на користь іншої сторони, а інша сторона (у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно загальних умов виконання, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що звичайно ставляться (ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 526 Цивільного кодексу України).

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 525 Цивільного кодексу України).

Як передбачено ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до частин 1, 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (позика), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Частинами 1, 3 ст. 1049 Цивільного кодексу України встановлено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Згідно з статтею 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

В статті 553 Цивільного кодексу України зазначено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

В силу положень частин 1, 2 ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Частина 1 ст. 543 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Зобов`язання зі сплати грошових коштів є зобов`язання, яке виражається в грошовій одиниці України (або грошовому еквіваленті в іноземній валюті), є грошовим зобов`язанням, що випливає зі змісту ст. ст. 524, 533 Цивільного кодексу України.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено відповідальність за порушення грошового зобов`язання. Так, частиною 1 цієї статті визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. У частині 2 зазначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За правилами ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

У відповідності до частин 1, 2 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до пункту 1 частини 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Обставини, які визнаються судом встановленими.

За правилами частини 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, преюдиціальність - це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації") щодо реалізації права на справедливий суд (пункт 1 статті 6 Конвенції): "одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду".

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Совтрансавто-Холдинг" проти України", з посиланням на справу "Брумареску проти Румунії" (параграф 61), зазначив, що одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Згідно рішення Оболонського районного суду м. Києва від 12.08.2016 у справі №756/217/15-ц та рішення Апеляційного суду м. Києва від 16.11.2016 у вказаній справі, в якій ОСОБА_1 брав участь як відповідач, встановлено обставини виконання ПАТ "Державний ощадний банк України" зобов`язань за Кредитним договором № 4 від 05.09.2013 по наданню ПП "Спецзовнішкомплект" Кредиту та наявність у вказаного підприємства заборгованості за Кредитом в розмірі 1 315 466,32 грн.

Вказана заборгованість, а також інші нарахування за Договором (проценти, пеня) стягнуто з ОСОБА_1 , як Поручителя за договором поруки №1 від 05.09.2013. Окрім того, згідно рішення Апеляційного суду м. Києва від 16.11.2016, яке залишено в силі відповідно до ухвали Верховного Суду України від 13.09.2017, стягнуто інфляційні та 3% річних по періоду нарахування станом на 27.05.2016 (без урахування вказаного дня).

Таким чином, обставини надання ПП "Спецзовнішкомплект" за Кредитним договором № 4 від 05.09.2013 Кредиту та порушення зобов`язання з їх повернення в розмірі Кредиту станом на 27.05.2016 - 1 315 466,32 грн, як Позичальником ПП "Спецзовнішкомплект" , так і Поручителем ОСОБА_1 , є встановленими. Рішенням суду підтверджено правомірність нарахування у спірних правовідносинах і стягнення з ОСОБА_1 , як поручителя, нарахувань згідно ст. 625 Цивільного кодексу України за період до 26.05.2016 включно.

Мотивована оцінка доводів сторін та поданих доказів.

За розрахунком позивача, викладеним в позовні заяві, 3% річних та інфляційні нарахування нараховано на суму основного зобов`язання - заборгованість за Кредитом в розмірі 1 315 466,32 грн за період прострочення: з 27.05.2016 до 16.08.2018 вкючно (3% річних) та червень 2016 - серпень 2018 (інфляційні).

З підстав викладено, суд не надає оцінку доводам відповідача, викладеним у відзиві, який подано до суду 24.04.2019 щодо заперечень на позов в частині стягнення процентів за користування кредитом та пені, так як вказані суми не є предметом судового розгляду.

Як вже встановлено, ОСОБА_1 на підставі Договору поруки № 4 від 05.09.2013 є Поручителем за зобов`язанням ПП "Спецзовнішкомплект" за Кредитним договором № 4 від 05.09.2013.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 12.08.2016 та рішенням Апеляційного суду м. Києва від 16.11.2016 у справі №756/217/15-ц встановлено прострочення виконання зобов`язання за Кредитним договором № 4 від 05.09.2013, у тому числі в частині повернення Позичальником та сплати Поручителем Кредиту в сумі 1 315 466,32 грн. Зазначена сума стягнута з ОСОБА_1 разом з іншими нарахуваннями, включаючи інфляційні та 3% річних за період нарахування станом на 27.05.2016 (не включаючи зазначену дату).

Правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за час прострочення.

Вказаної правової позиції дотримується Верховний Суд, зокрема, у постановах від 29.01.2019 у справі № 910/11249/17, від 04.10.2019 915/880/18.

Також, не є підставою припинення зобов`язання з повернення суми отриманого кредиту закінчення строку дії кредитного договору, оскільки чинне законодавство не передбачає таку підставу припинення зобов`язання як закінчення строку дії договору.

Так, відповідно до частини 7 ст. 180 Господарського кодексу України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору. На зобов`язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Таким чином, зобов`язання, яке існувало на момент дії договору, однак лишилось невиконаним, підлягає виконанню незалежно від того, що термін дії договору закінчився. Відповідно, невиконане грошове зобов`язання свідчить про наявність прострочення з його виконання, що надає підстави для застосування ст. 625 Цивільного кодексу України в силу норм закону.

Щодо зобов`язання поручителя суд враховує, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження обставин вважати припиненою поруку за Договором поруки № 1 від 05.09.2013. Не повідомляє про наявність вказаних обставин і Поручитель ОСОБА_1 .

В засіданні суду 17.08.2020 представником відповідача зазначено, що заборгованість основного боржника ПП "Спецзовнішкомплект" є меншою, ніж заборгованість Поручителя ОСОБА_1 .

Як вже зазначено, в ст. 13 Господарського процесуального кодексу України закріплено принцип змагальності сторін та покладено ризи настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням стороною процесуальних дій, на сторін.

Відповідачем не подано до справи будь-яких доказів на підтвердження наведених ним доводів щодо іншого розрахунку заборгованості по ПП "Спецзовнішкомплект" або доказів погашення основним боржником зобов`язання чи власного контррозрахунку заборгованості, як і не подано до суду клопотання про витребування відповідних доказів в порядку ст. 81 Господарського процесуального кодексу України.

Натомість, з поданих ПАТ "Державний Ощадний банк України" письмових поясненнях до суду від 05.06.2020 (том 2 а.с. 158-187) слідує наступне.

В рахунок часткового погашення заборгованості ПП Спецзовнішкомплект" за Договором кредитної лінії № 4 від 05.09.2013 у розмірі 24 077 500,00 грн звернуто стягнення на: предмет іпотеки за іпотечним договором № 25, шляхом набуття ПАТ " Державний Ощадний банк України" права власності на предмет іпотеки згідно з іпотечним договором № 25. Згідно вказаного, заборгованість по Кредитному договору була закрита у наступній послідовності та виключно у розмірах, які встановлені в рішенні суду від 26.10.2015 у справі № 912/3431/15:

3 392 966,32 грн - на погашення заборгованості за простроченими процентами;

- 20 684 533,68 грн - на погашення основної суми заборгованості, на підтвердження чого надано виписку по рахунку ПП "Спецзовнішкомплект" за період з 01.01.2015 по 01.06.2016.

З наведеного розподілу слідує, що залишок по сумі кредиту після звернення стягнення на іпотечне майно склав 1 315 466,32 грн (22 000 000,00 грн - 20 684 533,68 грн).

В подальшому рішенням господарського суду Кіровоградської області від 29.06.2016 у справі № 912/1542/16 за позовом Банку до ПП "Спецзовнішкомплект" про стягнення 23 410 712,59 грн. та звернення стягнення на предмет застави за договором застави обладнання від 25.09.2013 № 26, були задоволені позовні вимоги Банку у повному обсязі та стягнуто з ПП "Спецзовнішкомплект" на користь АТ "Ощадбанк" заборгованість за Договором кредитної лінії № 4 від 05.09.2013, що станом на 27.05.2016 становила у загальному розмірі 23 410 712,59 грн. та складається з:

- простроченої заборгованості за кредитом у розмірі 1 315 466,32 грн;

- простроченої заборгованості за процентами у розмірі 2 315 199,41 грн;

- пені за несвоєчасне повернення кредиту у розмірі 2 897 123,29 грн;

- пені за несвоєчасне повернення процентів у розмірі 1 309 831,80 грн;

- втрат Банку від інфляції за несвоєчасну сплату кредиту у розмірі 13 415 154,66 грн;

- втрат Банку від інфляції за несвоєчасну сплату процентів у розмірі 1 036 988,11 грн;

- 3 % річних за непогашення кредиту у розмірі 1 007 923,59 грн; 3% річних за непогашення процентів у розмірі 113 025,41 грн,

а також сплачений судовий збір за подання позовної заяви в сумі 206 700,00 грн.

В рамках зведеного виконавчого провадження по виконанню наказу суду від 20.07.2016 у справі №912/1542/16 було звернуто стягнення на предмет застави за договором застави обладнання № 26 від 05.09.2013, що належало на праві власності ПП "Спецзовнішкомплект".

Після реалізації заставного майна кошти, які було отримано Банком (з урахуванням утриманих сум виконавчого збору, винагороди за проведення торгів) спрямовано на погашення заборгованості за процентами, що відповідає порядку розподілу коштів, визначених пунктом 2.9. Кредитного договору № 4.

Крім того, згідно розрахунку Банку вбачається, що в рахунок погашення заборгованості по Договору кредитної лінії № 4 від 05.09.2013 кредитором було отримано кошти в загальній сумі 170 740,80 грн, які також спрямовано на погашення стягнутої заборгованості за процентами.

Вказане також встановлено в ухвалі Господарського суду Кіровоградської області від 02.10.2018 у справі № 912/2007/18 про банкрутство ПП "Спецзовнішкомплект" (том 2 а.с. 182-187).

Отже, з урахуванням погашення частини основного боргу та інших нарахувань, розмір заборгованості за сумою кредиту в період нарахування 3% річних та інфляційних нарахувань червень 2016 - серпень 2018 становив 1 315 466,32 грн.

Матеріали справи не містять доказів сплати зазначеної суми та суду не повідомлено про наявність законодавчо визначених підстав вважати погашеною зазначену заборгованість.

За змістом частини 2 ст. 625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

З огляду на частину 2 ст. 554 Цивільного кодексу України поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Беручи до уваги додатковий характер зобов`язання поручителя, кредитор має право вимагати стягнення з поручителя процентів у зв`язку з простроченням виконання грошового зобов`язання, забезпеченого порукою, на основі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України до фактичного погашення боргу.

Правомірність вимоги ПАТ "Державний Ощадний банк України" до ОСОБА_1 про стягнення інфляційних нарахувань та 3% річних, яка заявлена як до Поручителя за Договором поруки № 1 від 05.09.2013, підтверджено, у тому числі рішенням Апеляційного суду м.Києва від 16.11.2016 у справі №756/217/15-ц .

Цивільним кодексом України, як основним актом цивільного законодавства, не передбачено механізму здійснення розрахунку інфляційних втрат кредитора у зв`язку із простроченням боржника у виконанні грошового зобов`язання.

Водночас, частиною першою ст. 8 Цивільного кодексу України визначено, що якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Частиною 5 ст. 4 Цивільного кодексу України передбачено, що інші органи державної влади України у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, можуть видавати нормативно-правові акти, що регулюють цивільні відносини.

Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" визначено індексацію грошових доходів населення як встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг (стаття 1 Закону). Статтею 2 цього Закону передбачено як об`єкти індексації грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, що не мають разового характеру, перелік яких визначено у частині першій цієї статті; водночас, частиною другою статті 2 цього Закону законодавець передбачив право Кабінету Міністрів України встановлювати інші об`єкти індексації, поряд з тими, що зазначені у частині першій цієї статті.

З метою реалізації Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" Кабінет Міністрів України постановою №1078 від 17.07.2003 затвердив Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок), пунктом 1 якого передбачено, що цей Порядок визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (пункти 1-1, 4 Порядку).

Отже, при розрахунку інфляційних втрат у зв`язку з простроченням боржником виконання грошового зобов`язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003 та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України №265 від 27.07.2007. Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування статті 625 ЦК України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п`ятий пункту 4 постанови КМУ №1078).

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено розрахунок індексу інфляції не за окремі інтервали часу, а в цілому за весь період прострочення і якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - "дефляція", то це не змінює його правової природи та не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком проведення індексації грошових доходів населення.

Щодо річних, то вказані в частині 2 ст. 625 Цивільного кодексу розмір 3% річних застосовуються якщо сторони в договорі не передбачили іншого розміру процентів річних.

Судом встановлено, що умови Кредитного договору та Договору поруки не встановлюють іншого розміру процентів річних.

З підстав викладеного є правомірною нарахування ПАТ "Державний Ощадний банк України" до ОСОБА_1 інфляційних та 3% річних за період прострочення повернення Кредиту в сумі 1 315 466,32 грн .

Перевіривши період нарахування, судом враховано також наступне.

Мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника - ПП "Спецзовнішкомплект" введено ухвалою Господарського суду Кіровоградської області у справі про банкрутство №912/2007/18, яка постановлена 17.08.2018.

Згідно вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", який діяв в період постановлення вказаної ухвали, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, зокрема, не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання, три проценти річних від простроченої суми тощо.

Таким чином, розрахунок 3% річних до 16.08.2018 включно здійснено з урахуванням дати введення мораторію.

Однак, з підстав введення мораторію відсутні підстави для нарахування інфляційних втрат за повний місяць серпня 2018 року, тоді як нарахування інфляційних за певну частину місяця не передбачено.

Одночасно, суд зазначає, що включення до періоду розрахунку інфляційних повного місяця серпня 2018 року фактично не вплинуло на розрахунок суми, так як індекс інфляції в серпні становив 100,00.

З урахуванням вищевикладеного та перевіривши розрахунок позивача, судом встановлено що відповідні нарахування становлять:

3% річних з 27.05.2016 - 16.08.2018 (812 днів) - 87 729,17 грн 3% річних;

інфляційні за період червень 2016 - липень 2018 - 340 341,63 грн інфляційні за безперервний період прострочення.

Різниця в сумі нарахування, яка заявлена Банком в межах справи про банкрутство ПП "Спецзовнішкомплект", та яка є предметом стягнення з ОСОБА_1 , не спростовує правомірність відповідних нарахувань, оскільки виходячи з положень ст. 543 Цивільного кодексу України кредитор може пред`явити вимогу до всіх співборжників разом або до кожного з них як повністю, так і в частині боргу.

Суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази сплати зазначених нарахувань, у тому числі третьою особою ПП "Спецзовнішкомплект". Також суду не повідомлено про наявність законодавчо визначених підстав вважати такі вимоги погашеними повністю чи в частині, у тому числі в межах справи про банкрутство ПП "Спецзовнішкомплект". У справі № 912/2007/17 постановою суду від 24.06.2019 ПП "Спецзовнішкомплект" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру щодо банкрута. На час розгляду справи №912/831/19 звіт ліквідатора у справі про банкрутство не затверджено, провадження у справі про банкрутство не закрито.

Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню частково в частині стягнення 87 729,17 грн 3% річних та 340 341,63 грн інфляційних. Підстави для стягнення 3% річних та інфляційних в іншій частині відсутні, у зв`язку з неправильним розрахунком.

Щодо позовної давності суд зазначає, що згідно відзиву на позов, який подано до суду 24.04.2019 відповідач просить застосувати позовну давність та мотивує її пропуск за вимогами про стягнення пені. Разом з цим, в судовому засіданні 17.08.2020 під час розгляду справи по суті представником відповідача зазначено, що заявлена у відзиві позовна давність стосується всіх вимог у справі.

Законом не встановлено вимог щодо форми заяви сторони про сплив позовної давності. Відтак, її може бути викладено у відзиві на позов або у вигляді окремого клопотання, письмового чи усного. Таке розуміння реалізації звернення до суду з заявою про сплив строку позовної давності є усталеним у судовій практиці та підтверджується висновками, що містяться в постанові Верховного Суду від 16.08.2017, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.04.2019, від 20.09.2019 у справі № 904/4342/18, Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 01.08.2018 у справі № 303/238/16-ц, від 20.11.2019 у справі № 360/1415/15-ц.

Суд зазначає, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 Цивільного кодексу України).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 Цивільного кодексу України).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 258 Цивільного кодексу України).

Суд враховує, що невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, а тому право на позов про стягнення коштів на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.

Подібна правова позиція сформована у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.11.2019 у справі 127/15672/16-ц.

Отже, право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць та відповідний день з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

Матеріалами справи встановлено, що ПАТ "Державний Ощадний банк України" пред`явив позов у даній справі 20.03.2019 (здано до органу поштового зв`язку, ч. 2 ст. 255 ЦК, том 1 а.с. 95), а тому нарахування 3% річних з 27.05.2016 та інфляційних з червеня 2016 здійснено в межах трирічного строку позовної давності.

Наведене вище в сукупності спростовує аргументи заперечень відповідача та підтверджує правомірність вимог позивача.

З підстав викладено, позовні вимоги ПАТ "Державний Ощадний банк України" про стягнення з ОСОБА_1 3 % річних та інфляційних нарахувань підлягають задоволенню частково в межах сум розрахунку суду, а саме: 87 729,17 грн 3% річних за період з 27.05.2016 до 16.08.2018 включно та інфляційних в сумі 340 341,63 грн за період червень 2016 - серпень 2018. У задоволенні позову в іншій частині стягнення суд відмовляє у зв`язку з неправильним розрахунком позивача, про що зазначено вище.

Судовий збір за правилами ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 6 421,36 грн, що становить 99,27% задоволених позовних вимог від заявленої суми згідно заяви про зменшення розміру позовних вимог.

Інших судових витрат сторони не заявляють.

Керуючись ст. ст. 74, 76, 77, 129, 233, 236-241, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Публічного акціонерного товариства "Державний Ощадний банк України" (01001, м. Київ, вул. Госпітальна, 12г, ідентифікаційний код 00032129) 87 729,17 грн 3% річних та 340 341,63 грн інфляційних, а також 6 421,36 грн судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні позову в іншій частині відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Примірники рішення направити ПАТ "Державний ощадний банк України" за адресою: 01001, м. Київ, вул. Госпітальна, 12г; ОСОБА_1 за адресами: АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 ; ліквідатору ПП "Спецзовнішкомплект"- арбітражному керуючому Карасюку О.В. (01001, м. Київ, пров. Рильський, буд. 4, поверх 6).

Повне рішення складено 25.08.2020.

Суддя В.В.Тимошевська