Рішення № 91115610, 21.08.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 серпня 2020 року м. Київ № 640/11153/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Аблова Є.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Державної податкової служби у м.Києві,

третя особа Управління державної казначейської служби України в

Шевченківському районі м.Києва

про стягнення помилково та/або надміру сплачених грошових

зобов`язань,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у м.Києві (далі по тексту - відповідач, ГУ ДПС у м.Києві), третя особа Управління державної казначейської служби України в Шевченківському районі м.Києва в якому просить:стягнути з Державного бюджету України через ГУ ДКС України у м.Києві на користь позивача помилково та/або надміру сплачені грошові зобов`язання на суму 74698,78 грн., а саме:

57460,60 грн податку на доходи фізичних осіб, що були перераховані в бюджет на рахунки в Казначействі України 14.02.2019;

17238,18 грн військового збору, що були перераховані в бюджет на рахунки в Казначействі України 14.02.2019.

Позов мотивовано тим, що позивачем 14.02.2019 було перераховано в бюджет на рахунки в Казначействі України 57460,60 грн. податку на доходи фізичних осіб та 17238,18 грн. військового збору. Пізніше позивачем були отримані докази того, що укладений ним договір відчуження земельної ділянки не підлягає оподаткуванню, а надмірно сплачені податки мають бути повернуті з бюджету. Проте, згідно з актом про результати камеральної перевірки податкової декларації про майновий стан і доходи від 27.04.2020 №273/26-15-33-20-21 відповідачем відмовлено в поверненні з посиланням на те, що нормами Податкового кодексу України не передбачено повернення податку, який сплачений під час нотаріального посвідчення купівлі-продажу нерухомого майна.

29 травня 2020 року (вхідний № 03-14/73226/20) позивачем надано до суду уточнену позовну заяву відповідно до якої позивач просить суд:

визнати протиправною дію відповідача, а саме - викладену в акті про результати камеральної перевірки податкової декларації про майновий стан і доходи від 27.04.2020 №273/26-15-33-20-21 про відмову підготувати висновок про повернення надміру сплачених грошових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб в сумі 57460,60 грн. згідно квитанції №60 від 14.02.2019 року з відповідного бюджету на користь позивача та подати цей висновок на виконання відповідному органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів;

визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо непідготування висновку про повернення надміру сплачених грошових зобов`язань з військового збору в сумі 17 238,18 грн. згідно квитанції №59 від 14.02.2019 з відповідного бюджету на користь позивача та неподання цього висновку на виконання відповідному органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів;

зобов`язати відповідача підготувати висновок про повернення надміру сплачених грошових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб в сумі 57460,60 грн. згідно з квитанцією№60 від 14.02.2019 та військового збору в сумі 17238,18 грн. згідно квитанції №59 від 14.02.2019 з Державного бюджету України на користь позивача та подати цей висновок до відповідного органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів;

стягнути з Державного бюджету України на користь позивача надміру сплачені грошові зобов`язання на суму 74698,78 грн., а саме:

- 57460,60 грн. податку на доходи фізичних осіб, що були перераховані в бюджет на рахунки в Казначействі України 14.02.2019 згідно квитанції №60;

- 17 238,18 грн. військового збору, що були перераховані в бюджет на рахунки в Казначействі України 14.02.2019 згідно квитанції №59.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 червня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику сторін) та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Вказаною ухвалою відповідачу надано час для надання відзиву протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Також, вказаною ухвалою було залучено до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Управління Державної казначейської служби України у Шевченківському районі м. Києва.

26 червня 2020 року (вхідний № 03-14/88363/20) представником ГУ ДПС у м.Києві надано до суду відзив, в якому він, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, посилається на те, що за результатами камеральної перевірки податкової декларації про майновий стан і доходи встановлено, що у позивача відсутні законодавчі підстави для повернення податку на доходи фізичних осіб у разі невчинення нотаріальної дії щодо посвідчення договору купівлі-продажу, міни об`єкта нерухомості, оскільки наданий договір купівлі-продажу земельної ділянки від 15.02.2019 було посвідчено нотаріусом. В подальшому, ГУ ДПС у м.Києві винесено та направлено податкове повідомлення-рішення, яким збільшено суму податкового зобов`язання за платежем на податок на доходи фізичних осіб за результатами річного декларування на суму 57 460,60 грн. Отже, факт наявності надміру сплачених грошових зобов`язань з податку на дохід фізичних осіб відповідач вважає передчасним.

Відповідно до частини восьмої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їхні усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

У С Т А Н О В И В:

15 лютого 2019 року ОСОБА_1 продав земельну ділянку (кадастровий номер 3222487000:04:004:0137), загальною площею 2,71799 га, цільове призначення (використання) земельної ділянки - для ведення особистого підсобного господарства, садівництва, сінокосіння і випасання худоби, розташована за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, Ходосівська сільська рада, що підтверджується Договором купівлі-продажу земельної ділянки від 15 лютого 2019 року, зареєстрованим в реєстрі за №49.

ОСОБА_1 сплачено 57 460,60 грн. податку за проведення операції з продажу об`єкту нерухомості та 17 238,18 грн. військового збору відповідно до договору купівлі-продажу від 15 лютого 2019 року, що підтверджується копіями квитанцій № 59 та № 60 від 14 лютого 2019 року.

ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою від 25 лютого 2020 року про повернення надміру сплачених податків та зборів разом із поданою декларацією про майновий стан і доходи за 2019 рік. До декларації були подані документи про фактичну сплату податків та докази безпідставності оподаткування.

Згідно з актом про результати камеральної перевірки податкової декларації про майновий стан і доходи від 27.04.2020 № 273/26-15-33-20-21 Головне управління ДПС у м. Києві відмовило в поверненні коштів, постилаючись на те, що нормами Податкового кодексу України не передбачено повернення податку, який сплачений під час нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу нерухомого майна.

ОСОБА_1 , не погоджуючись із відмовою Головного управління ДПС у м. Києві в поверненні позивачу помилково сплаченої суми податку за проведення операції з продажу об`єкту нерухомості у сумі 57 460,60 грн. та сплачених 17 238,18 грн. військового збору при укладанні Договору купівлі-продажу земельної ділянки від 15 лютого 2019 року, звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 6 та частини 2 статті 19 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, він, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пункту 172.4 статті 172 Податкового кодексу України під час проведення операцій з продажу (обміну) об`єктів нерухомості між фізичними особами нотаріус посвідчує відповідний договір за наявності оціночної вартості такого нерухомого майна та документа про сплату податку до бюджету стороною (сторонами) договору та щокварталу подає до контролюючого органу за місцем розташування державної нотаріальної контори або робочого місця приватного нотаріуса інформацію про такий договір, включаючи інформацію про його вартість та суму сплаченого податку в порядку, встановленому цим розділом для податкового розрахунку.

За правилами пункту 172.1 статті 172 Податкового кодексу України дохід, отриманий платником податку від продажу (обміну) не частіше одного разу протягом звітного податкового року житлового будинку, квартири або їх частини, кімнати, садового (дачного) будинку (включаючи земельну ділянку, на якій розташовані такі об`єкти, а також господарсько-побутові споруди та будівлі, розташовані на такій земельній ділянці), а також земельної ділянки, що не перевищує норми безоплатної передачі, визначеної статтею 121 Земельного кодексу України залежно від її призначення, та за умови перебування такого майна у власності платника податку понад три роки, не оподатковується.

Умова щодо перебування такого майна у власності платника податку понад три роки не розповсюджується на майно, отримане таким платником у спадщину.

Дохід від відчуження господарсько-побутових споруд, що розташовані на одній ділянці з житловим або садовим (дачним) будинком та продаються разом з ним, для цілей оподаткування окремо не визначається.

Відповідно до статті 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах, зокрема: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 га; для ведення садівництва - не більше 0,12 га; для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 га, в селищах - не більше 0,15 га, в містах - не більше 0,10 гектара.

Відповідно до частини 2 статті 121 Земельного кодексу України розмір земельних ділянок, що передаються безоплатно громадянину для ведення особистого селянського господарства, може бути збільшено у разі отримання в натурі (на місцевості) земельної частки (паю).

Відтак, визначальною умовою, для звільнення від оподаткування є цільове призначення земельної ділянки та перебування її у володінні особи протягом 3 - х і більше років.

З цього приводу суд зазначає, що при вирішенні даного спору необхідно встановити чи є дана земельна ділянка такою, що не потребує оподаткування.

Згідно розпорядження голови Києво-Святошинської районної державної адміністрації № 45 від 27.01.2006 надано у власність земельні ділянки 255 -ти громадянам України (згідно додатку) власникам сертифікатів на право на земельну частку (пай) в адміністративних межах Ходосівської сільської ради.

Відповідно до Додатку №2 до розпорядження Києво-Святошинської районної державної адміністрації № 45 від 27.01.2006 ОСОБА_2 за порядковим номером 28 передана земельна ділянка, площею 2,9686 га як власнику сертифікату № 27 .

На підставі договору міни від 09.04.2008, посвідченого приватним нотаріусом Федоришиним О.П. за №8925, ОСОБА_2 передав ОСОБА_1 земельну ділянку, площею 2,7179 га, що розташована на території Ходосівської сільської ради, Києво-Святошинського району, Київської області.

Земельна ділянка, площею 2,7179 га, що розташована на території Ходосівської сільської ради, Києво-Святошинського району, Київської області зазначена в Державному акті як ділянка № 1 , має кадастровий номер 3222487000:04:004:0137, цільове призначення (використання) земельної ділянки - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Отже, з урахуванням викладеного, судом встановлено, що вищевказана земельна ділянка є такою, що не підлягає оподаткуванню.

Пунктом 43.1 статті 43 Податковим кодексом України передбачено, що помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов`язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

За приписами пункту 43.3 статті 43 Податкового кодексу України обов`язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов`язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Згідно пункту 43.4 статті 43 Податкового кодексу України платник податків подає заяву про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань та пені у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов`язання та/або податкового боргу з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення у готівковій формі коштів за чеком у разі відсутності у платника податків рахунка в банку.

Пунктом 43.5 статті 43 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючий орган не пізніше ніж за п`ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п`яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань та пені платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Відповідно до пункту 43.6 статті 43 Податкового кодексу України повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань платникам податків здійснюється з бюджету, у який такі кошти були зараховані.

Відповідно до пункту 3 розділу І Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого Наказом Міністерствафінансів України 03 вересня 2013 року № 787 та зареєстрованого в Міністерствіюстиції України 25 вересня 2013 року за № 1650/24182, повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету платежів у національній валюті здійснюється органами Державної казначейської служби України (далі - органи Казначейства) з відповідних бюджетних рахунків для зарахування надходжень (далі - рахунки за надходженнями), відкритих в органах Казначейства відповідно до законодавства, шляхом оформлення розрахункових документів.

Повернення платежів у національній валюті здійснюється на рахунки одержувачів коштів, відкриті в банках або органах Казначейства, вказані у поданні або заяві платника. Повернення платежів фізичним особам, які не мають рахунків у банках, може здійснюватись шляхом повернення у готівковій формі коштів за чеком органу Казначейства з відповідних рахунків, відкритих у банках на ім`я органу Казначейства, або з відповідних рахунків банку чи підприємства поштового зв`язку, вказаних у поданні або заяві платника (його довіреної особи).

Пунктом 5 розділу І Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів встановлено, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за ухвалою суду, яка набрала законної сили.

Отже, законодавством визначено порядок повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджетів, який передбачає наявність подання відповідного органу, що контролює справляння надходжень бюджету, з метою внесення його платником до органу Державної казначейської служби України.

Враховуючи все вищевикладене, та приписи пункту 172.1 статті 172 Податкового кодексу України суд дійшов висновку, що в даному випадку, позивач звільнений від оподаткування операції з продажу земельної ділянки, площею 2,7179 га, що розташована на території Ходосівської сільської ради, Києво-Святошинського району, Київської області, тому помилково сплачена сума такого податку підлягає поверненню позивачу.

Втім, суд зазначає, що такі кошти мають бути повернуті на підставі висновку відповідача до відповідного органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів про повернення надміру сплачених грошових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб в сумі 57460,60 грн. згідно з квитанцією№60 від 14.02.2019 та військового збору в сумі 17238,18 грн. згідно квитанції №59 від 14.02.2019.

Таким чином, суд дійшов висновку, що бездіяльність відповідача щодо неподання висновку про повернення надміру сплачених грошових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб в сумі 57460,60 грн. згідно з квитанцією№60 від 14.02.2019 та військового збору в сумі 17238,18 грн. згідно квитанції №59 від 14.02.2019 для виконання органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів є неправомірною.

Зважаючи на приписи частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає, що відповідач діяв поза межами повноважень та у спосіб, що визначених Конституцією та законами України, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), необґрунтовано, упереджено, недобросовісно, не розсудливо, без дотримання принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації.

Приймаючи до уваги викладене вище, виходячи з вимог, заявлених позивачем у даній справі, суд, з метою належного захисту прав позивача, вважає за необхідне визнати протиправними дії Головного управління Державної податкової служби у м. Києві щодо відмови у зверненні до Управління Державної казначейської служби України у Шевченківському районі м. Києва з поданням про повернення ОСОБА_1 помилково сплаченого при нотаріальному посвідченні договору купівлі-продажу від 15 лютого 2020 року податку на доходи фізичних осіб в сумі 57460,60 грн. згідно з квитанцією№60 від 14.02.2019 та військового збору в сумі 17238,18 грн. згідно квитанції №59 від 14.02.2019.

Суд також зазначає, що відповідно до частини четвертої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

З системного аналізу вказаних норм статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України можна дійти висновку, що суд наділений повноваженнями щодо зобов`язання відповідача прийняти рішення на користь позивача.

Тобто, такі повноваження суд реалізує у разі встановленого факту порушення прав свобод чи інтересів позивача і необхідність їх відновлення таким способом, який би гарантував повний захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечував його виконання та унеможливлював необхідність наступних звернень до суду.

Верховний Суд України у своєму рішенні від 16 вересня 2015 року у справі №21-1465а15 вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Таким чином, враховуючи всі обставини встановлені під час розгляду даної справи, суд дійшов висновку про необхідність зобов`язання Головне управління Державної податкової служби у м. Києві підготувати та подати до Управління Державної казначейської служби України у Шевченківському районі м. Києва висновок про повернення з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 надміру сплачених грошових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб в сумі 57460,60 грн. згідно з квитанцією№60 від 14.02.2019 та військового збору в сумі 17238,18 грн. згідно квитанції №59 від 14.02.2019 з операцій купівлі-продажу нерухомого майна за договором купівлі-продажу земельної ділянки від 15 лютого 2019 року.

Щодо вимоги позивача про визнання протиправною дію відповідача, а саме - викладену в акті про результати камеральної перевірки податкової декларації про майновий стан і доходи від 27.04.2020 №273/26-15-33-20-21 про відмову підготувати висновок про повернення надміру сплачених грошових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб в сумі 57460,60 грн. згідно квитанції №60 від 14.02.2019 року з відповідного бюджету на користь позивача та подати цей висновок на виконання відповідному органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, суд зазначає про наступне.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Згідно визначення, наведеного у підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Згідно з пунктом 76.2 цієї ж статті порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу.

Пунктом 86.2 статті 86 Податкового кодексу України передбачено, що за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами податкового органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Отже, дії службової особи щодо включення до акта певних висновків не можуть бути предметом розгляду у суді. Заперечення, зауваження до акта перевірки та висновки на них є невід`ємною частиною акта.

Таким чином, акт камеральної перевірки, як дія контролюючого органу не породжує для платника податків прав та обов`язків та не може бути предметом спору.

Суд, перевіривши доводи позивача та оцінивши докази в їх сукупності, дійшов висновку, що така вимога не підлягає задоволенню, з огляду її необґрунтованості.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (частина 1статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України ).

За приписами частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно вимог статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За правилами частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Із системного аналізу вищезазначеного, з урахуванням з`ясованих на час розгляду справи обставин, досліджених матеріалів справи суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є такими, що підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки суб`єктом владних повноважень у справі є Головне Управління Державної податкової служби у м. Києві, то з бюджетних асигнувань цього органу повинні бути присуджені позивачу судові витрати, документально підтверджені у сумі 2522 грн. 40 коп.

Керуючись статтями 2, 6, 8, 9, 77, 243 - 246, 257 - 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (код ЄДРПОУ 43141267, 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19) про стягнення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань задовольнити.

2. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (код ЄДРПОУ 43141267, 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19) щодо непідготування висновку про повернення надміру сплачених грошових зобов`язань з військового збору в сумі 17238,18 грн. згідно квитанції №59 від 14.02.2019 з відповідного бюджету на користь ОСОБА_1 та неподання цього висновку на виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

3. Зобов`язати Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (код ЄДРПОУ 43141267, 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19) підготувати висновок про повернення надміру сплачених грошових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб в сумі 57460,60 грн. згідно з квитанцією №60 від 14.02.2019 та військового збору в сумі 17238,18 грн. згідно квитанції № 59 від 14.02.2019 з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 та подати цей висновок до відповідного органову, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

4. В частині інших позовних вимог відмовити.

5. Присудити за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (код ЄДРПОУ 43141267, 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 522, 40 грн (дві тисячі п`ятсот двадцять дві гривні сорок копійок).

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України в редакції Закону № 2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Є.В. Аблов

Позивач: ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 )

Відповідач: Головне управління Державної податкової служби у м. Києві (код ЄДРПОУ 43141267, 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19)