Рішення № 91115567, 20.08.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 серпня 2020 року м. Київ № 640/9911/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Аблова Є.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 доГоловного управління Пенсійного фонду України в м. Києві провизнання протиправним рішення, зобов`язання вчинити дії

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі по тексту - відповідач, ГУ ПФУ в м. Києві), в якому просить:

1) визнати протиправною відмову відповідача від 31 січня 2020 року №2600-0314-8/6912 у призначенні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці;

2) зобов`язати відповідача призначити щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі, визначеному Законом України «Про судоустрій і статус суддів» з 21 грудня 2019 року.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначила, що рішенням Вищої ради правосуддя від 24 вересня 2018 року її звільнено з посади судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у зв`язку з поданням заяви про відставку. 21 грудня 2019 року позивач звернулась до ГУ ПФУ в м. Києві із заявою про призначення і виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Втім, спірним рішенням відповідача у призначенні та виплаті щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» було відмовлено, оскільки станом на день подання заяви позивач не перебуває у відставці у зв`язку з набуттям 24 вересня 2018 року повноважень судді Конституційного Суду України. Вказане рішення позивач вважає протиправним, оскільки, на її думку, організація судової влади, система судоустрою та статус суддів, а також підстави для відставки судді та її припинення визначені Законом України «Про судоустрій і статус суддів», припинення відставки судді в разі повторного призначення його на посаду, як це передбачено пунктом 1 частини першої статті 145 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», можливо лише у разі призначення на посаду судді в одному з судів, що складають систему судоустрою України, та якими є: місцеві суди, апеляційні суди, Верховний Суд. У свою чергу Конституційний Суд України є органом конституційної юрисдикції, який не розглядає справи у спорах між певними суб`єктами права, а його повноваження та їх межі визначаються Законом України «Про Конституційний Суд України».

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 травня 2020 року відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику сторін) та проведення судового засідання (у письмовому провадженні).

Вказаною ухвалою суду відповідачу надано п`ятнадцятиденний строк з дня вручення йому даної ухвали надати відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, або заяву про визнання позову.

22 червня 2020 року ГУ ПФУ в м. Києві надало відзив на позовну заяву, у якому, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, зазначило, що підставою для отримання матеріального забезпечення судді після припинення його повноважень є виключно конституційно визначений статус професійного судді, а тому таке забезпечення суддів залежить від умов, пов`язаний зі статусом судді та його професійною діяльністю щодо здійснення правосуддя, і не може залежати від інших умов, у тому числі соціального забезпечення, яке призначається і виплачується на загальних засадах та передбачене іншими, крім Закону №2453, Законами України. Одержання суддею у відставці щомісячного грошового утримання не може залежати від виконання ним іншої, зокрема оплачуваної роботи. Також відповідач зазначив, що щомісячне грошове утримання судді, який маючи право на відставку, продовжує працювати на посаді судді, встановлюється у зв`язку з виконанням ним своїх обов`язків щодо здійснення незалежного, неупередженого та справедливого правосуддя, а щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці є належним утриманням цього судді після припинення виконання ним своїх професійних обов`язків та особливою формою його спеціального забезпечення.

02 липня 2020 року від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій зазначено, що у відповідності до частини четвертої статті 145 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» рішення про припинення відставки судді приймається Вищою радою правосуддя. Разом з тим, Вищою радою правосуддя не приймалось рішення про припинення відставки позивача, а призначення на посаду судді Конституційного Суду України не є підставою для відмови у призначенні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, оскільки повноваження Конституційного Суду України, порядок організації та його діяльності, а також статус суддів Конституційного Суду України визначені розділом ХІІ Конституції України та Законом України «Про Конституційний Суд України».

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

У С Т А Н О В И В:

Рішенням Вищої ради правосуддя від 24 вересня 2018 року №2968/о/15-18 «Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у відставку» ОСОБА_1 звільнена з посади судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у зв`язку з поданням заяви про відставку.

21 грудня 2019 року позивач звернулась до ГУ ПФУ в м. Києві із заявою про призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

ГУ ПФУ в м. Києві листом від 31 січня 2020 року №2600-0314-8/6912 відмовив позивачу у призначенні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів», оскільки 20 вересня 2018 року позивач була призначена на посаду судді Конституційного Суду України, а з 24 вересня 2018 року позивач набула повноважень судді Конституційного Суду України.

Незгода з рішенням відповідача про відмову у призначенні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів», зумовила звернення позивача до суду за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Нормативно - правовим актом, що визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд є Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року №1402-VIII.

Відповідно до статті 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку:

1) 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року;

2) 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року.

Суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.

Згідно з частинами першою, другою, четвертою статті 145 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» відставка судді припиняється в разі:

1) повторного призначення його на посаду;

2) набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього за вчинення умисного злочину;

3) припинення його громадянства або набуття ним громадянства іншої держави;

4) визнання його безвісно відсутнім або оголошення померлим.

Припинення відставки судді є підставою для припинення виплати йому щомісячного довічного грошового утримання, що було нараховано у зв`язку з відставкою.

Рішення про припинення відставки судді приймається Вищою радою правосуддя.

Вказані норми Закону кореспондуються з положеннями статті 112 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» згідно з якими суддя може бути звільнений з посади виключно з підстав, визначених частиною шостою статті 126 Конституції України. Рішення про звільнення судді з посади ухвалює Вища рада правосуддя у порядку, встановленому Законом України «Про Вищу раду правосуддя».

Матеріалами справи встановлено та не заперечується сторонами, що рішення про припинення відставки позивача не приймалось.

З огляду на зазначене, ОСОБА_1 , будучи суддею у відставці, звільненою на підставі рішення Вищої ради правосуддя, має право на отримання щомісячного довічного грошового утримання відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Разом з тим, матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 20 вересня 2018 року була призначена на посаду судді Конституційного Суду України, а з 24 вересня 2018 року позивач набула повноважень судді Конституційного Суду України.

Відповідач, вважаючи призначення позивача на посаду судді Конституційного Суду України повторним призначенням на посаду, в розумінні пункту 1 частини першої статті 145 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», відмовив у призначенні їй довічного грошового утримання судді у відставці, на що суд зазначає наступне.

Відповідно до частини третьої статті 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» систему судоустрою складають:

1) місцеві суди;

2) апеляційні суди;

3) Верховний Суд.

Частиною першою статті 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Згідно з частинами першою та другою статті 31 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у системі судоустрою діють вищі спеціалізовані суди як суди першої та апеляційної інстанції з розгляду окремих категорій справ.

Вищими спеціалізованими судами є:

1) Вищий суд з питань інтелектуальної власності;

2) Вищий антикорупційний суд.

У той же час, Законом, що визначає порядок організації та діяльності Конституційного Суду України, статус суддів Конституційного Суду України, підстави і порядок звернення до нього, процедуру розгляду ним справ і виконання його рішень є Закон України «Про Конституційний Суд України».

У відповідності до частини першої статті 1 Закону України «Про Конституційний Суд України» Конституційний Суд України є органом конституційної юрисдикції, який забезпечує верховенство Конституції України, вирішує питання про відповідність Конституції України законів України та у передбачених Конституцією України випадках інших актів, здійснює офіційне тлумачення Конституції України, а також інші повноваження відповідно до Конституції України.

Статтею 27 Закону України «Про Конституційний Суд України» визначено, що суддя Конституційного Суду у відставці отримує щомісячне довічне грошове утримання, яке виплачується у розмірі 50 відсотків винагороди судді Конституційного Суду.

У разі збільшення розміру винагороди судді Конституційного Суду відповідно здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді Конституційного Суду у відставці. Перерахунок щомісячного довічного грошового утримання здійснюється з усієї суми винагороди Судді з дня виникнення права на відповідний перерахунок.

Щомісячне довічне грошове утримання судді Конституційного Суду у відставці виплачується безвідносно до заробітку (прибутку), що його Суддя одержав після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання судді Конституційного Суду у відставці виплачують органи Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.

Судді Конституційного Суду, який не має права на відставку, при досягненні пенсійного віку, встановленого законом, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

З огляду на наведені положення Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та Закону України «Про Конституційний Суд України» вбачається, що Конституційний Суд України не входить до системи судоустрою України, а є органом конституційної юрисдикції, який забезпечує верховенство Конституції України, вирішує питання про відповідність Конституції України законів України та у передбачених Конституцією України випадках інших актів, здійснює офіційне тлумачення Конституції України, а також інші повноваження відповідно до Конституції України, що також відповідає приписам частини першої статті 147 Конституції України.

Згідно з частинами першою, другою статті 148 Конституції України до складу Конституційного Суду України входять вісімнадцять суддів Конституційного Суду України. Президент України, Верховна Рада України та з`їзд суддів України призначають по шість суддів Конституційного Суду України.

Крім того, як зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 березня 2018 року у справі №П/800/120/14 (провадження № 11-1заі17), Конституційний Суд України не розглядає конкретні юридичні справи у спорах між певними суб`єктами права, а може визнавати неконституційними нормативні акти (тобто діяти як негативний законодавець) та здійснювати обов`язкові для застосування тлумачення Основного Закону і за чинною на той час редакцією Конституції України тлумачення законів (тобто діяти як позитивний законодавець).

Те, що Конституційний Суд України не є судом у розумінні статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, випливає також із рішень Європейського суду з прав людини у справах «Фішер проти Австрії» та «Цумтобель проти Австрії».

Аналізуючи вище викладене, та зважаючи на відмінності порядку організації та діяльності Конституційного Суду України, порядок призначення та звільнення з посади суддів Конституційного Суду України, призначення ОСОБА_1 на посаду судді Конституційного Суду України не є її повторним призначенням на посаду в розумінні пункту 1 частини першої статті 145 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Крім того, суд зауважує, що частиною п`ятою статті 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку.

Таким чином, ГУ ПФУ в м. Києві, відмовляючи позивачу у призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, діяв неправомірно, а тому належним способом захисту прав позивача є визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ в м. Києві, оформлене листом від 31 січня 2020 року №2600-0314-8/6912, та зобов`язання відповідача призначити щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі, визначеному Законом України «Про судоустрій і статус суддів» починаючи з 21 грудня 2019 року.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, ГУ ПФУ в м. Києві, відмовляючи позивачу у призначенні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі, визначеному Законом України «Про судоустрій і статус суддів», діяло поза межами повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, необґрунтовано, упереджено, недобросовісно, не розсудливо, без дотримання принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації.

Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

За таких обставин, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 2, 6, 8, 9, 77, 243 - 246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, оформлене листом від 31 січня 2020 року №2600-0314-8/6912 про відмову у призначенні ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі, визначеному Законом України «Про судоустрій і статус суддів».

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити ОСОБА_1 щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі, визначеному Законом України «Про судоустрій і статус суддів» починаючи з 21 грудня 2019 року.

4. Присудити за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на користь ОСОБА_1 понесені нею витрати по сплаті судового збору у розмірі 840, 80 грн (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок).

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України в редакції Закону № 2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Є.В. Аблов

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 )

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (код ЄДРПОУ 42098368, адреса: 04053, м. Київ, вул. Бульварно - Кудрявська, 16)