Постанова № 91109415, 13.08.2020, Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 487/2224/20

Провадження № 2/487/1517/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

заочне

13.08.2020 року м. Миколаїв

Заводський районний суду міста Миколаєва у складі:

головуючого судді Бобрової І.В.,

за участю секретаря судового засідання - Мазницької Н.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Миколаєва цивільну справу №487/2224/20 за позовною заявою ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства «Миколаївський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» про стягнення нарахованої, невиплаченої заробітної плати, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку,-

ВСТАНОВИВ:

22.04.2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила стягнути з відповідача на її користь нараховану, але невиплачену заробітну плату за період в сумі 114648,75 грн., стягнути середній заробіток за весь час затримки з квітня 2020 року по день фактичного розрахунку, стягнути моральну шкоду в сумі 15000,00 гривень.

Свої вимоги мотивувала тим, що у період з 24.04.2017 року по 13.04.2020 року вона працювала на посаді начальника лабораторії з контролю якості виробництва та будівельних матеріалів ДП «Миколаївський облавтодор» у ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України». Наказом №32-КК від 13.04.2020 року її звільнено з вказаної посади за власним бажанням, у зв`язку з невиконанням адміністрацією підприємства законодавства про працю (ч.32 ст.38 КЗпП України). Крім того, під час її знаходження у трудових відносинах з відповідачем останнім була нарахована, але не виплачена заробітна плата за період з серпня 2019 року по квітень 2020 року у розмірі 114648,75 грн.. При цьому, відповідно до положень ч.1 ст.116 КЗпП України, остаточний розрахунок при звільненні працівника проводиться в день його звільнення, проте в день її звільнення, 13.04.2020 року, відповідач не здійснив виплату належних коштів, чим допустив грубе порушення діючих норм, у зв`язку з чим, відповідач повинен здійснити виплату середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Крім того, зазначила, що у результаті моральних та фізичних страждань, завданих їй унаслідок порушення законних прав, приниження честі, гідності, порушення нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, їй було завдано моральну шкоду, яку вона просить стягнути з відповідача.

Ухвалою суду від 27.04.2020 р. позовна заява була залишена без руху у зв`язку із вказаними в ній недоліками.

04.05.2020 р. до канцелярії суду надійшла уточнена позовна заява з додатками на виконання зазначеної вище ухвали суду. Відповідно до уточненого позову ОСОБА_1 остаточно просить суд стягнути з відповідача на її користь нараховану, але невиплачену заробітну плату за період в сумі 114648,75 грн., стягнути середній заробіток за весь час затримки розрахунку з квітня 2020 року по день фактичного розрахунку.

Ухвалою суду від 05.05.2020 року відкрито провадження та справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Ухвалою суду від 15.06.2020 року судове засідання з розгляду цивільної справи відкладено та задоволено клопотання позивача про витребування з ДП «Миколаївський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» довідки про середньоденну заробітну плату ОСОБА_1 ..

Позивач до судового засідання не з`явилася, надала заяву про розгляд справи у її відсутність. Позовні вимоги підтримала, просила про їх задоволення, проти заочного розгляду справи не заперечувала.

До судового засідання відповідач свого представника не направив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся вчасно та належним чином, про причини неявки суду не повідомив, відзив на позовну заяву не надав.

Судом було ухвалено про проведення заочного розгляду справи на підставі ст.280 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали справи, подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення справи по суті, прийшов до наступного.

У судовому засіданні, згідно записів у трудовій книжці позивача, встановлено, що з 24.04.2017 року по 13.04.2020 року ОСОБА_1 працювала ДП «Миколаївський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» на різних посадах. З 07.05.2018 року та по день звільнення позивач перебувала на посаді начальника лабораторії з контролю якості виробництва та будівельних матеріалів ДП «Миколаївський облавтодор».

Відповідно до копії наказу №32-КК від 13.04.2020 року, ОСОБА_1 було звільнено з посади начальника лабораторії з контролю якості виробництва та будівельних матеріалів ДП «Миколаївський облавтодор» за власним бажанням на підставі ч.3 ст.38 КЗпП України.

Згідно довідки №12/306 від 14.04.2020 року, виданої ДП «Миколаївський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні Дороги України», заборгованість по виплаті заробітної плати ОСОБА_1 станом на день звільнення, 13.04.2020 року, складає 114648,75 грн..

Так, Конституцією України, як Основним Законом, закріплено право на працю і заробітну плату, а саме у статті 43 зазначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Статтею 94 КЗпП України передбачено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Крім національного законодавства, право на заробітну плату захищається й Конвенцією про захист заробітної плати № 95, яка ратифікована 31.01.1961 року.

Згідно до ст. 1 даної Конвенції, метою цієї Конвенції є термін «заробітна плата», який означає, незалежно від назви й методу обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах, і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити, на підставі письмового або усного договору про наймання послуг, працівникові за працю, яку виконано, чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано, чи має бути надано.

Частиною 1 ст. 2 Конвенції встановлено, що вона застосовується до всіх осіб, яким виплачується або повинна виплачуватись заробітна плата.

Відповідно до ст. 12 Конвенції, заробітна плата виплачуватиметься через регулярні проміжки часу. Якщо немає інших відповідних урегулювань, котрі забезпечують виплату заробітної плати через регулярні проміжки часу, то періоди виплати заробітної плати має бути продиктовано національним законодавством або визначено колективним договором чи рішенням арбітражного органу.

Окрім того, статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріплено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Вимогами ст. 116 КЗпП України встановлено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Статтею 47 КЗпП України передбачено, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

У статті 117 КЗпП України зазначено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» №13 від 24.12.1999 року, установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільнені, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведені його до розгляду справи по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Тобто при вирішенні спорів про виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні необхідно установити: наявність заборгованості; відсутність спору щодо його розміру; вину підприємства; дотримання позивачем трьохмісячного строку звернення до суду.

Пунктом 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 (далі - Порядок) передбачено, що середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.

Згідно з п.5 Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (п.8 Порядку).

Судом встановлено, що з позивачем не проведено остаточного розрахунку на час розгляду справи судом.

Окрім того, відповідач не надав суду належних і допустимих доказів, які вказують на відсутність його вини у нездійсненні такого розрахунку з позивачем, тим самим порушивши права ОСОБА_1 на остаточний розрахунок при звільненні,

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, виходячи з положень ст.ст. 47, 116,117 КЗпП України, суд прийшов до переконання про задоволення позовних вимог у повному обсязі, а отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість по заробітній платі в розмірі 114 648,75 грн. та середній заробіток за весь час затримки розрахунку.

Згідно з довідкою, виданою ДП «Миколаївський облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» від 22.06.2020 року, середньоденна заробітна плата позивача складає 464 грн. 85 коп..

Кількість робочих днів затримки з дня звільнення 13.04.2020 року по день ухвалення рішення суду 13.08.2020 року складає 83 робочих дні (квітень 12 р.д. + травень 19 р.д.+ червень 20 р.д. + липень 23 р.д. + серпень 9 р.д.).

Таким чином, розмір середнього заробітку, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 38582,55 грн. (464,85 грн. (середньоденна заробітна плата) х 83 (дні)).

Крім того, згідно ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню судовий збір на користь держави у розмірі 840,80 грн..

Керуючись ст.ст. 12, 13,76-82, 259,263- 268, 280-282, 354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства «Миколаївський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» про стягнення нарахованої, невиплаченої заробітної плати, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку - задовольнити.

Стягнути з Дочірнього підприємства «Миколаївський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» на користь ОСОБА_1 заборгованість по виплаті нарахованої, але не виплаченої на день звільнення заробітної плати в сумі 114648,75 грн. (сто чотирнадцять тисяч шістсот сорок вісім гривень 75 коп.).

Стягнути з Дочірнього підприємства «Миколаївський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 13.04.2020 року по день ухвалення рішення у сумі 38582,55 грн. (тридцять вісім тисяч п`ятсот вісімдесят дві гривні 55 коп.).

Стягнути з Дочірнього підприємства «Миколаївський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» на користь держави судовий збір у розмірі 840,80 грн..

Відповідно до ст. 430 ЦПК України допустити негайне виконання рішення суду в межах виплати заробітної плати за один місяць.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви на його перегляд - якщо така заява подана протягом 20 днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду або через Заводський районний суд м. Миколаєва протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили якщо протягом строків встановлених цим кодексом не подана заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Дочірнє підприємство «Миколаївський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України». місце знаходження: м. Миколаїв, вул. Галини Петрової, буд.2-а, ЄДРПОУ 31159920.

Повне судове рішення складено 20.08.2020 року.

Головуючий суддя І.В.Боброва