Ухвала суду № 91109148, 20.08.2020, Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 473/1225/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" серпня 2020 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області у складі головуючої судді Ротар М.М.,

при секретарі судового засідання Гаврилової І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Вознесенська протиерозійна станція» на дії (бездіяльність) заступника начальника Вознесенського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Пухтія Сергія Миколайовича

в с т а н о в и в

21.04.2020 року заявник Товариство з обмеженою відповідальністю «Вознесенська протиерозійна станція» звернувся до суду зі скаргою, в якій просить визнати протиправною бездіяльність заступника начальника Вознесенського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Пухтія Сергія Миколайовича, щодо не надсилання на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вознесенська протиерозійна станція» копії постанови про закінчення виконавчого провадження № 29497702 від 30.09.2013 р., щодо невинесення постанови про накладення штрафу на боржників у рамках виконавчого провадження № 29497702, щодо не надсилання подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржників до відповідальності за невиконання рішення суду у рамках виконавчого провадження № 29497702. Крім цього просив визнати протиправною та скасувати постанову заступника начальника Вознесенського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Пухтія Сергія Миколайовича про закінчення виконавчого провадження № 29497702 від 30.09.2013 р. Зобов`язати заступника начальника Вознесенського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Пухтія Сергія Миколайовича винести постанову про накладення штрафу на боржників рамках виконавчого провадження № 29497702 та надіслати подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржників до відповідальності за невиконання рішення суду у рамках виконавчого провадження № 29497702

В обґрунтування скарги заявник зазначив, що на виконанні у Вознесенському міськрайонному відділі ДВС Головного територіального управління юстиції у Миколаївські області перебуває виконавче провадження № 29497702, де стягувачем є ТОВ «Вознесенська протиерозійна станція» про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою 3,7 га, яка знаходиться в межах Таборівської сільської ради, яка перебуває у користуванні ТОВ «ВПС» на підставі державного акту про право користування шляхом звільнення земельної ділянки разом з особистим майном.

З постанови Миколаївського апеляційного суду від 26.03.2020 року ТОВ «ВПС» стало відомо, що 30 вересня 2013 року виконавче провадження закінчено на підставі п. 11 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції яка діяла на момент прийняття рішення) з урахування особливостей, передбачених ст. 75 зазначеного Закону, у зв`язку з його виконанням». Постанову про закінчення виконавчого провадження ТОВ «ВПС» не отримано.

Вважає, що постанову про закінчення виконавчого провадження від 30.09.2013 року винесено незаконно, а дії державного виконавця Пухтій С.М. є протиправними.

Тому просить суд скаргу задовольнити та поновити строк на подання скарги, про що надано відповідне клопотання.

Ухвалою суду від 22 квітня 2020 року скарга була прийнята до провадження та призначена до розгляду , при цьому сторонам було роз`яснено, що питання щодо дотримання процесуального строку на звернення зі скаргою до суду буде вирішуватися судом на підставі доказів, наданих кожною стороною.

В судове засіданні сторони не з`явилися, про час та місце повідомлені належним чином, від представника заявника надійшла заява про розгляд скарги без їх участі.

Вивчивши матеріали скарги, суд приходить до висновку про те, що заява скаржника про поновлення пропущеного строку для подання скарги не підлягає до задоволення і відповідно скаргу має бути залишено без розгляду, з огляду на наступне.

За змістом ст. 449 ЦПК України, скаргу може бути подано до суду: а) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи; б) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

Як вбачається з матеріалів справи, заявник оскаржує постанову заступника начальника Вознесенського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Пухтія Сергія Миколайовича про закінчення виконавчого провадження № 29497702 від 30.09.2013 року. Отже починаючи з 30.09.2013 року жодних виконавчих дій по виконавчому провадженню № 29497702 не здійснювалося, про що не могло бути невідомо стягувачу (заявнику), який є заінтересованою особою у виконанні рішення суду.

При цьому зі скаргами на бездіяльність державного виконавця заявник почав звертатися в грудні 2019 року. З останньою скаргою звернувся до суду 21 квітня 2020 року.

Таким чином, скаржником пропущений встановлений ст. 449 ЦПК України десятиденний процесуальний строк на звернення до суду з відповідною скаргою.

Згідно положень ст. 126 ЦПК України, право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

При цьому, скаржник просить поновити йому строк на подання скарги, оскільки вважає, що пропущення відповідного строку відбулось з поважних причин.

Зокрема, скаржник посилається на те, що вказану постанову він не отримував, при цьому на неодноразові адвокатські запити державний виконавець не реагував, про оскаржувану постанову він дізнався 08.04.2020 року з постанови Миколаївського апеляційного суду у справі № 473/305/20.

За змістом ст. 127 ЦПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Як вбачається з матеріалів справі заявник про порушення своїх прав дізнався ще в січні 2020 року, коли в перший раз звернувся до суду зі скаргою на бездіяльність державного виконавця. Ухвалою Вознесенського міськрайонного суду від 08 січня 2020 року по справі № 473/9/20 скарга була залишена без розгляду. В подальшому заявник звернувся до суду зі скаргою на бездіяльність державного виконавця 27 січня 2020 року та ухвалою суду від 18 лютого 2020 року по справі № 473/305/20 скарга була повернута заявнику.

Отже, пропущенню процесуального строку на подання скарги фактично сприяла юридична необізнаність скаржника про вимоги чинного законодавства України щодо форми та змісту скарги .

Разом з тим, лише наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо звернення до суду у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку звернення до суду з поважних причин.

Європейський суд з прав людини у справах «Стаббігс та інші проти Великобританії», «Девеер проти Бельгії» визначає, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.

Процесуальний закон не дає визначення терміну «поважні причини». Між тим за сталою судовою практикою поважними причинами пропуску процесуального строку вважаються такі обставини, за яких своєчасне звернення до суду стає неможливим або утрудненим.

Тож, поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась до суду, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду.

Незнання вимог закону не може визнаватися поважною причиною для поновлення пропущеного процесуального строку (за принципом: незнання закону не звільняє від відповідальності).

Наведені скаржником причини пропуску строку на звернення до суду з відповідною скаргою не перебувають у площині поважних причин, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто такі, що не залежать від волевиявлення особи, пов`язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами, труднощами, що унеможливлювали своєчасне звернення до суду у строк, визначений законом.

Відповідно до абз. 2 ст. 68 Конституції України незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

З аналізу ст.ст. 126, 127 та 449 ЦПК України вбачається, що якщо скаргу подано з пропущенням строку на її подання до суду і вказані у ній підстави для поновлення строку будуть визнані неповажними, суд залишає скаргу без розгляду.

Таким чином, залишення скарги без розгляду є видом юридичної відповідальності особи за порушення строків на звернення до суду з відповідною скаргою.

Отже, основним Законом України встановлена пряма заборона на звільнення особи від юридичної відповідальності (в даному випадку поновлення пропущеного процесуального строку) у зв`язку з юридичною необізнаністю.

Дотримання строків звернення до суду є однією з умов дисциплінування учасників правовідносин у випадку, якщо вони стали спірними, а також однією із гарантій дотримання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

За вимогами цивільного процесуального закону кожна сторона несе ризик настання наслідків пов`язаних з вчиненням або невчиненням нею процесуальних дій.

Необізнаність учасника справи про зміст діючих норм чинного законодавства України не може бути визнано поважною причиною пропущення процесуального строку, адже такі обставини не є об`єктивно непереборними та такими що не залежать від волевиявлення особи.

Відповідні обставини жодним чином не пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних процесуальних дій, тому у задоволенні заяви про поновлення строку на подання скарги має бути відмовлено, а скаргу залишено без розгляду.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 126, 127, 353-355, 449 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в

У задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Вознесенська протиерозійна станція» про поновлення пропущеного строку на подання скарги - відмовити.

Скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вознесенська протиерозійна станція» на дії(бездіяльність) державного виконавця - залишити без розгляду.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги на ухвалу суду до Миколаївського апеляційного суду через Вознесенський міськрайонний суд протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.

Учасник справи, якому повний текст ухвали суду не був вручений у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали складений 20.08.2020 року.

Суддя М.М. Ротар