Рішення № 91108813, 21.08.2020, Шептицький міський суд Львівської області (до 25.04.2025 - Червоноградський міський суд Львівської області)

Справа № 459/2026/20

Провадження № 2

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 серпня 2020 року Червоноградський міський суд Львівської області

в складі: головуючого-судді Жураковського А.І.

з участю секретаря Ганас К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Червонограді за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПрАТ «Шахта «Надія» про стягнення заборгованості із заробітної плати, середнього заробітку, компенсації втрати частини заробітної плати та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В :

22.07.2020 р. позивач звернувся у суд з позовом до відповідача, у якому просить стягнути з останнього: 1) 60021,72 грн. невиплаченої заробітної плати; 2) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні; 3) 1527,81 грн. компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку із затримкою її виплати за період з березня 2020 р. по червень 2020 р. включно; 4) 12000,00 грн. компенсації моральної шкоди, завданої порушенням трудових прав.

В обґрунтування позовних вимог вказав, що працював у відповідача, звідки звільнився 06.07.2020 р. за власним бажанням. Зазначив, що відповідач не належно розраховувався за виконану роботу, внаслідок чого за березень-червень 2020 р. йому не виплачено заробітну плату на суму 60021,72 грн. Дані кошти відповідач не виплав ні під час звільнення, ні за заявою від 14.07.2020 р. Також вказав, що з урахуванням інфляції сума компенсації втрати частини заробітної плати становить 1527,81 грн. Зазначив, що у зв`язку з невиплатою належної заробітної плати йому спричинено моральної шкоди, яку оцінює у 12000,00 грн.

28.07.2020 р. у справі відкрито спрощене позовне провадження і призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 17.08.2020 р., без виклику сторін.

Сторони не подали клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідач подав відзив, у якому пояснив, що вини у виникненні заборгованості перед позивачем немає, оскільки відсутнє належне бюджетне фінансування шахти з боку держави. Вказав на не вірні обрахунки позивачем суми середнього заробітку. Щодо стягнення компенсації втрати частини заробітної плати будь-яких пояснень не надав. Відносно моральної шкоди вказав, що її спричинення та розмір не доведені позивачем.

17.08.2020 р. у відповідності положень ст. 247, ч. 5 ст. 279 ЦПК України розгляд справи здійснено в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його складання.

Дослідивши докази і письмові пояснення, що викладені у заявах по суті справи, суд прийшов до такого висновку.

06.07.2020 р. позивач звільнений за власним бажанням з посади майстра гірничого підземного з повним робочим днем під землею ПрАТ «Шахта «Надія», де працював з 01.09.2010 р.

Згідно з довідкою від 17.07.2020 р. № 15/187, виданою відповідачем, станом на 17.07.2020 р. останній має заборгованість перед відповідачем по заробітній платі за березень-червень 2020 р. на загальну суму 60021,72 грн.

Повного розрахунку із позивачем відповідач своєчасно не здійснив.

14.07.2020 р. позивач звернувся із заявою до відповідача про виплати заборгованості із заробітної плати.

Згідно з довідкою відповідача від 13.08.2020 р. № 15/1238, заробітна плата позивача за травень 2020 р. становила 24781,10 грн. при 23 відпрацьованих днях та за червень 2020 р. - 13109,79 грн. при 14 відпрацьованих днях; середньоденна заробітна плата становила 1024,08 грн.

Відповідно до частини 1 ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

За таких обставин позовна вимога про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, підлягає задоволенню.

Крім цього, відповідно до ст. 34 Закону України «Про оплату праці» компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1997 року № 1427.

Позивач вірно обрахував величину приросту цін, показник якої у березні-червні 2020 р. становив 5,3; у квітні-червні 2020 р. - 3,8; у травні-червні - 2,0.

Також позивач правильно нарахував суму компенсації втрати частини заробітної плати за період з березня 2020 р. по червень 2020 р. включно на загальну суму 1527,81 грн., що складається з суми компенсації за березень 2020 р. у розмірі 865,40 грн., за квітень 2020 р. у розмірі 267,20 грн. та за травень 2020 р. у розмірі 395,21 грн.

Вказані розрахунки позивача відповідач ніяким чином не спростував.

За таких обставин підлягає задоволенню позовна вимога про стягнення з відповідача 1527,81 грн. компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку із затримкою її виплати за період з березня 2020 р. по червень 2020 р. включно.

Крім цього, відповідно з положеннями частини 1 статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

У частині 1 статті 117 КЗпП України зазначено, що у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Сам по собі факт відсутності коштів у підприємства не є підставою для звільнення відповідача від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України.

Відповідачем не подано доказів відсутності його вини у затримці проведення розрахунку з позивачем; у матеріалах справи відсутні й будь-які дані щодо спору про розмір невиплачених позивачеві сум. За таких обставин наявні підстави для застосування положень частини 1 статті 117 КЗпП України щодо відповідальності відповідача за затримку розрахунку при звільненні.

Не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, є підставою для відповідальності, передбаченої частиною першою статті 117 цього Кодексу.

При цьому визначальними є такі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку (правова позиція ВСУ № 6-76цс14 від 02.07.2014 р.).

Механізм здійснення відповідного розрахунку визначено Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8лютого 1995 року № 100. Під час його проведення слід використовувати формулу, за якою обрахуванню підлягає період затримки за робочі дні з використанням даних про середній заробіток позивача виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана дана виплата. Така правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові по цивільній справі №6-195цс14 і є обов`язковою для застосування у всіх судах України.

Згідно з абзацом третім пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Відповідно до абзаців пункту 8 вищевказаного Порядку, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

Згідно з вище вказаною довідкою відповідача за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата (травень-червень 2020 р.), заробітна плата позивача сукупно становила 37890,89 грн. У цей період було відпрацьовано 37 робочих днів.

Отже, середньоденна заробітна плата позивача становила 1024,08 грн.

За період з 06.07.2020 р. по 17.08.2020 р. було 43 робочих днів.

Таким чином, середньомісячний заробіток за час затримки розрахунку при звільненні позивача становить: 1024,08 ? 43 = 44035,44 грн.

Підстав для зменшення чи відмови у задоволенні цієї позовної вимоги у вказаному розмірі суд не вбачає.

Щодо позовної вимог про стягнення моральної шкоди у розмірі 12000 грн. суд звертає увагу на те, що відповідно до присів ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Вирішуючи питання про відшкодування відповідачем моральної шкоди у зв`язку із порушенням трудових прав позивача суд вважає, що останній не довів факту її заподіяння. Наявні докази не дають суду підстав для висновку про те, що порушення законних прав позивача спричинило моральні страждання останньому, втрату нормальних життєвих зв`язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Тому у задоволенні даної позовної вимоги необхідно відмовити повністю.

За таких обставин і міркувань позов слід задовольнити частково.

Розподіл судових витрат слід здійснити у відповідності до ст. 141 ЦПК України, а саме з відповідача в користь держави слід стягнути судовий збір у розмірі 2522,40 грн., від якого позивач був звільнений при зверненні до суду, що складається з трьох позовних вимог майнового характеру (840,8*3=2522,40).

У порядку п. 2 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

Керуючись ст.ст. 2, 141, 259, 264, 265, 273, 279, 354, 430 ЦПК України,

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ПрАТ «Шахта «Надія» (ЄДРПОУ 00178175) у користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ):

-заборгованість із заробітної плати у сумі 60021 (шістдесят тисяч двадцять одна) грн. 72 коп.;

-компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку із затримкою її виплати за період з березня 2020 р. по червень 2020 р. включно в сумі 1527 (одна тисяча п`ятсот двадцять сім) грн. 81 коп.;

-середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 44035 (сорок чотири тисячі тридцять п`ять) грн. 44 коп.

Стягнути з ПрАТ «Шахта «Надія» на користь держави 2522 (дві тисяч п`ятсот двадцять дві) грн. 40 коп. судового збору.

Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення виплати заробітної плати за один місяць.

У решті вимог відмовити.

На рішення може бути подана апеляційна скарга через Червоноградський міський суд Львівської області до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 21.08.2020 р.

Суддя А.І. Жураковський