Ухвала суду № 91108333, 20.08.2020, Харківський районний суд Харківської області

Справа № 625/586/19

Провадження по справі №1-кп/635/43/2020

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2020 року Харківський районний суд Харківської області у складі колегії суддів:

головуючого судді - Березовської І.В.,

суддів - Пілюгіної О.М., Савченка Д.М.,

за участю прокурора - Григорової Г.П.,

захисника обвинуваченого - Гупал Р.М.,

обвинуваченого - ОСОБА_1 ,

потерпілого - ОСОБА_2 ,

секретар судового засідання - Калягіна М.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в сел. Покотилівка Харківського району Харківської області кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України,-

В С Т А Н О В И Л А:

В провадженні Харківського районного суду Харківської області знаходиться вищевказане кримінальне провадження.

В судовому засіданні прокурор заявила клопотання про продовження застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк 60 діб.

В обґрунтування клопотання прокурор зазначила, що на теперішній час є необхідність продовження раніше обраного відносно ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки ризики, передбачені п.п.1,5 ч.1 ст. 177 КПК України, які існували на момент обрання вказаного запобіжного заходу, продовжують існувати.

Обвинувачений ОСОБА_1 у судовому засіданні заперечував проти продовження застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, просив змінити запобіжний захід на домашній арешт за місцем реєстрації в АДРЕСА_1 .

Захисник обвинуваченого - адвокат Гупал Р.М. у судовому засіданні підтримав позицію обвинуваченого, просив змінити запобіжний захід відносно його підзахисного на цілодобовий домашній арешт за місцем реєстрації. Зазначив, що прокурором в судовому засіданні не була доведена наявність ризиків, передбачених п.п. 1,5 ч.1 ст. 177 КПК України, матеріали кримінального провадження не містять жодного доказу на підтвердження їх існування. Крім того, ризик щодо продовження злочинної діяльності вже був виключений колегією судді, обвинувачений протягом досудового слідства та судового розгляду належно ставився до виконання своїх процесуальних обов`язків, давав ґрунтовні показання, які не йдуть в розріз з його показаннями на досудовому розслідуванні. Також зазначив, що втратив актуальність ризик, передбачений п.3 ч.1 ст. 177 КПК України, оскільки на теперішній час допитані потерпілий ОСОБА_2 та свідок ОСОБА_3 . Крім того, просив врахувати думку потерпілого щодо можливості зміни обвинуваченому запобіжного заходу на більш м`який.

Потерпілий ОСОБА_2 в судовому засіданні вважав можливим змінити обвинуваченому запобіжний захід на більш м`який

Колегія суддів, вислухавши думку сторін кримінального провадження, потерпілого приходить до висновку про необхідність продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 , виходячи з наступного.

Ухвалою Коломацького районного суду Харківської області від 10 листопада 2019 року відносно ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

В подальшому запобіжний захід відносно ОСОБА_1 продовжувався, останній раз ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 14 липня 2020 року.

Строк тримання під вартою обвинуваченого спливає 11 вересня 2020 року.

Відповідно до ст.331 КПК України до спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою,якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Згідно вимог ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватись від слідства та суду, перешкоджати кримінальному провадженню, незаконно впливати на потерпілого, свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому він обвинувачується.

При вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу суд повинен враховувати обставини, передбачені ст. 178 КПК України, зокрема, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання її винуватою у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого ця особа обвинувачується, та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від суду чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Вирішуючи питання щодо продовження запобіжного заходу колегія суддів бере до уваги, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, за який передбачено покарання від семи до п`ятнадцяти років, враховує характер та конкретні обставини вчинення ОСОБА_1 інкримінованого йому злочину, а саме, що злочинні дії, які інкримінуються обвинуваченому, були направлені на позбавлення життя його рідного брата, та вчинені ОСОБА_1 в стані алкогольного сп`яніння, із застосуванням кухонного ножа шляхом нанесення п`яти ударів, в тому числі в життєво важливі органи потерпілого.

Надаючи оцінку можливості обвинуваченим переховуватися від суду, колегія суддів також враховує, що саме внаслідок суспільної небезпечності дій обвинуваченого у сукупності із тяжкістю покарання є об`єктивні підстави вважати, що обвинувачений може переховуватися від суду, в тому числі з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення.

Слід зазначити, що у розумінні практики Європейського суду з прав людини тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справ «Ілійков проти Болгарії» Європейський суд з прав людини зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів.

Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.

Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.

Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечувати не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства (Летельє проти Франції).

Крім того, відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини,право на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.

На думку суду у цьому кримінальному провадженні наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високий стандартів прав і інтересів суспільства та потерпілого.

Отже, колегія суддів погоджується з доводами прокурора, що ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КК України, продовжує існувати.

Щодо ризику, передбаченого п. 5 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме: вчинення іншого кримінального правопорушення та доведення обвинуваченим до кінця злочинного умислу щодо завдання смерті потерпілому, то вказаний ризик на думку колегії суддів не доведений. Ризик, передбачений п.3 ч.1 ст. 177 КПК України втратив актуальність,оскільки потерпілий та свідки у даному кримінальному провадженні вже допитані.

Водночас, колегія суддів не може погодитися з доводами сторони захисту щодо відсутності ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України, який існував на час обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки ризик це подія, яка ймовірно може настати за наявності певних підстав.

Колегія суддів також не приймає доводи захисника про те, що наявні підстави для зміни запобіжного заходу на більш м`який, оскільки в судовому засіданні не здобуто відомостей, які б безумовно свідчили про неможливість тримання обвинуваченого під вартою, а також не отримано відомостей щодо інших обставин, які б переважали ризик, передбачений ч. 1 ст. 177 КПК України.

Враховуючи викладене, оцінивши в сукупності всі обставини, тяжкість покарання, суспільну небезпечність кримінального правопорушення, яке інкримінується обвинуваченому, вік та стан здоров`я обвинуваченого, міцність соціальних зв`язків, репутацію обвинуваченого, колегія суддів вважає, що ризик, передбачений п.1 ч.1 ст. 177 КПК України, який став підставою для продовження запобіжного заходу, продовжує існувати та виправдовують тримання особи під вартою.

Вищевказані обставини свідчать про неможливість запобігання встановленим ризикам та забезпечення виконання обвинуваченим його процесуальних обов`язків шляхом застосування до обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 177, 197, 199, 331 КПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 15, ч.1 ст. 115 КК України, продовжити на шістдесят днів - до 18 жовтня 2020 року.

Копію ухвали вручити обвинуваченому, захиснику, прокурору.

Ухвала протягом семи днів з дня її проголошення може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду через Харківський районний суд Харківської області, а обвинуваченим - в той же строк, з моменту вручення йому копії ухвали суду.

Головуючий суддя І.В.Березовська

Судді О.М. Пілюгіна

Д.М.Савченко