Рішення № 91107975, 21.08.2020, Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 462/3778/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 серпня 2020 року м.Львів

Залізничний районний суд міста Львові в складі головуючого судді Румілової Н.М., при секретарі Шиманській Я.І., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

Позивач АТ КБ «Приватбанк» 26.06.2020 року звернувся до суду з позовом, в якому зазначив, що відповідач ОСОБА_1 з метою отримання банківських послуг підписав заяву б/н від 11.11.2010 року. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з "Умовами та правилами надання банківських послуг" та "Тарифами Банку", які викладені на банківському сайті складає між ним та Банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Заявою відповідача підтверджується той факт, що він був повністю проінформований про умові кредитування в ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК", які були надані йому для ознайомлення в письмовій формі. Відповідачу було відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт. Для користування кредитним картковим рахунком відповідач отримав кредитну картку, в подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 15000грн. Позивач свої зобов`язання за Договором про надання банківських послуг виконав в повному обсязі, а саме надав Відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених Договором та в межах встановленого кредитного ліміту. Відповідач зобов`язання за вказаним договором не виконав. Він станом на 12.04.2020 року має заборгованість в розмірі 12849,45 грн., з яких 11075,04 грн. - заборгованість за тілом кредиту, в т.ч. 11075,04 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 686,34 грн. заборгованість за відсотками нарахованими за прострочений кредит згідно до ст.625 ЦК, а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6.Умов та правил надання банківських послуг: 500,00грн. штраф (фіксована частини); 588,07грн. - штраф (процентна складова). Просить стягнути з відповідача заборгованість за договором у розмірі 12849,45грн. та судові витрати.

Ухвалою суду визначено здійснювати судовий розгляд справи за данним позовом в порядку спрощеного позовного провадження. Встановлено відповідач строк для подання відзиву, заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідач ОСОБА_1 на позовну заяву надав відзив, в якому зазначив, що позовні вимоги визнає частково, а саме тільки в частині заборгованості за тілом кредиту в розмірі 11075,04 грн., оскільки він є військовослужбовець, учасник АТО, а тому він звільняється від сплати штрафів та пені та сплати судового збору.

Фіксація судового процесу технічними засобами не велась у відповідності з ч.2ст.247 ЦПК України, у зв`язку з розглядом справи за відсутності осіб, які беруть у ній участь.

Суд, дослідивши докази по справі в їх сукупності, приходить до наступного.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Судом встановлено, що відповідно до укладеного договору відповідач ОСОБА_1 з метою отримання банківських послуг звернувся до банку з заявою від 11.11.2010 року, згідно до якої отримав кредитний ліміт на картковий рахунок. Згідно до наданої довідки розмір кредитного ліміту 21.09.2017 року збільшився до 15000грн.

До кредитного договору (Анкети-заяви) банк додав Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Позивач з посиланням на положення ч. 1 ст. 634 ЦК України зазначає, що сторони керувалися при укладенні договору даною нормою, яка передбачає, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633,634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 ЦК.

Таким чином, в разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив стягнути прострочену заборгованість за користування кредитними коштами, заборгованість за відсотками, а також пеню і штрафи за несвоєчасну сплату кредиту.

У Анкеті-заяві позичальника відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги, в тому числі розмір і порядок нарахування відсотків, пені і штрафів, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором, посилався на Витяг з Умов та правил надання банківських послуг, розміщених на каналах звьязку.

Велика Палата Верховного Суду (постанова від 03 липня 2019 року, справа №342/180/17, провадження № 14-131цс19) дійшла висновку, що в даному випадку неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин та не містять підпису позичальника про ознайомлення з ними під час укладення кредитного договору.

Верховний Суд вважає, що банк не позбавляється права на отримання належних йому процентів за неправомірне користування кредитом, нарахованих за підвищеною ставкою на підставі пунктів кредитного договору у зв`язку з простроченням виконання позичальником грошового зобов`язання, оскільки ці проценти охоплюються диспозицією норми частини 2 статті 625 ЦК України. (пункти 49 та 50 постанови від 05.03.2019 року у справі у справі № 5017/1987/2012).

Надані позивачем Правила надання банківських послуг АТ КБ «ПРИВАТБАНК», з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Наведене вище узгоджується із правовими висновками Великої Палати Верховного Суду під час розгляду справи №342/180/17, провадження № 14-131цс19, висловленими в постанові від 03 липня 2019 року.

З урахуванням позиції Великої Палати Верховного Суду, яка висвітлена у постанові від 03.07.2019 у справі №342/180/17 та стосується необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з відповідачем банк дотримався вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.

У відповідності до частини 6 ст.81ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі ст. 12 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечення.

За таких підстав, суд дійшов висновку, що відсутні підстави про стягнення з відповідача штрафів.

Крім того суд враховує, що військовозобов`язаних та резервістів було звільнено на підставі ч. 15 ст. 14 ЗаконуУкраїни «Просоціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей» від сплати процентів за користування кредитом, штрафних санкцій та пені за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, зокрема банками та фізичними особами.

Так, рішенням Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 30.05.2018 року (справа № 521/12726/16-ц) було визнано, що штрафні санкції та проценти за користування кредитом не підлягають стягненню з військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів.

Водночас Національний банк України в своєму листі від 05 листопада 2014 року № 18-112/64483 «Про скасування пені та штрафів за договорами кредиту під час АТО» надав роз`яснення, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом .

В Україні особливий період розпочався 18 березня 2014 року і триває по теперішній час.

Відповідач на підтвердження своїх заперечень надав суду довідку з військової частини Е-6308, згідно до якої він дійсно є віськовослужбовцем з 12.06.2009 року по треперішній час. Крім того, він надав копію посвідчення учасника бойових дій- серія НОМЕР_1 .

З огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, а сааме: з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума заборгованості за тілом кредиту у розмірі 11075,04грн. В іншій частині позову слід відмовити.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат згідно до вимог ст.141 ЦПК України, суд вважає, що відповідач підлягає звільненню від сплати судового збору, оскільки він є учасником бойових дій та підлягає такому звільненню на підставі п.13 ч.1 ст.5 ЗУ «Про судовий збір».

Керуючись ст.2, 10, 12, 13, 81, 263-265 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ( паспорт серії НОМЕР_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації місця проживання АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (МФО 305299, ЄДРПОУ 14360570, р/р НОМЕР_4 , місцезнаходження - 01001, м.Київ, вул. Грушевського, буд 1Д) заборгованість за кредитним договором б/н від 30.08.2017рокув розмірі 11075,04грн. В іншій частині позову відмовити .

Рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Львівського апеляційного суду через Залізничний районний суд м.Львова протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя: Н.М.Румілова