Ухвала суду № 91107557, 20.08.2020, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

Справа № 643/12872/20

Провадження № 2-з/643/125/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2020 року, м. Харків.

Московський районний суд м. Харкова у складі головуючого судді Задорожної А. М., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегаінвестбуд» про забезпечення позову у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегаінвестбуд» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, –

ВСТАНОВИВ:

Заявник звернувся до суду з заявою про забезпечення позову, у якій просив суд запросити у Державної фіскальної служби України відомості про наявність рахунків, їх номери та назви відповідних банківських та/або інших кредитно-фінансових установах, у яких вони відкриті ОСОБА_1 ; накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 ; накласти арешт на грошові кошти, а також інше рухоме майно, що належить ОСОБА_1 . Заява обґрунтована тим, що заявник здійснює управління будинком АДРЕСА_2 та з 2012 року по теперішній час виконує функції з надання послуг з утримання будинку, прибудинкової території, а також надає послуги з технічного обслуговування спільних інженерних мереж будинку та проводить розрахунки з власниками житлових приміщень будинку, надає комунальні послуги. Зокрема, отримувачем послуг є ОСОБА_1 , яка систематично не виконує обов`язки по оплаті за надані комунальні послуги, внаслідок чого виникла заборгованість за наданими послугами з технічного обслуговування спільних інженерних мереж та експлуатації спільних інженерних мереж будинку з урахуванням пені, індексу інфляції та трьох відсотків річних, нарахованих на суму заборгованості з 20.12.2017 по 20.06.2020 у сумі 5879,66 грн.

Заявник вважає, що оскільки ОСОБА_1 тривалий час приймала та приймає зазначені послуги проте їх не оплачує в повному обсязі, внаслідок чого склалась значна заборгованість, є підстави вважати, що відповідачем може бути відчужено квартиру на користь третіх осіб, а також змінено місце свого проживання та у разі невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. На підставі викладеного заявник просить суд забезпечити позов, наклавши арешт на вказану вище квартиру, грошові кошти, інше рухоме майно ОСОБА_1 .

Також заявник зазначив, що персональні дані фізичних осіб-платників податків з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків є інформацією з обмеженим доступом. Без згоди фізичної особи-платника податків її персональні дані можуть передаватися, зокрема за рішенням суду. З огляду на зазначене, заявник вважає, що він з об`єктивних причин позбавлений можливості долучити відповідні відомості про наявність рахунків, їх номери та назви відповідних установ, в яких вони відкриті, а тому просив суд запросити вказану інформацію.

Суд, розглянувши заяву заявника, дослідивши додані до неї документи установив такі обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 ЦПК України заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з ч. 1 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

Частиною 3 статті 150 ЦПК України передбачено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співрозмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до висновків щодо застосування норм права, викладених в постанові Верховного Суду від 25.09.2019 по справі № 20/3560/18, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками цього судового процесу. Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвіднесення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони вчиняти певні дії. Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 22.02.2005 року у справі «Новоселецький проти України» зазначив, що стаття 1 Протоколу № 1, яка спрямована в основному на захист особи від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов`язує державу приймати деякі необхідні заходи, спрямовані на захист права власності (див. рішення "Броньовський проти Польщі" [GC], N 31443/96, п. 143, CEDH 2004-...). У кожній справі, в якій іде мова про порушення вищезгаданого права, Суд повинен перевірити дії чи бездіяльність держави з огляду на дотримання балансу між потребами загальної суспільної потреби та потребами збереження фундаментальних прав особи, особливо враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та непомірний тягар (див. рішення "Спорронг та Лонрот проти Швеції" ( 980_098 ), від 23 вересня 1982 року, серія А, N 52, стор. 26, п.69).

В рішенні від 19.02.2009 року у справі «Христов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що втручання у право особи, захищене статтею 1 Першого протоколу, має бути виправданим. У цьому зв`язку Суд знову наголошує на необхідності підтримання "справедливої рівноваги" між загальним інтересом суспільства та захистом основних прав конкретної особи. Необхідну рівновагу не буде забезпечено, якщо відповідна особа несе "особистий і надмірний тягар" (див. рішення у справі Брумареску, п. 78).

Заявник зазначає, що заборгованість ОСОБА_1 складає 5879,66 грн., при цьому заявник просить суд накласти арешт на квартиру ОСОБА_1 , ціна якої очевидно не співрозмірна з сумою боргу, а тому накладення арешту на квартиру буде непропорційним втручанням в право власності останньої та становитиме для неї надмірний тягар. З огляду на викладене суд відмовляє заявнику у забезпеченні позову шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 .

Щодо вирішення вимоги про запрошення у Державної фіскальної служби України відомостей про наявність рахунків, їх номери та назви відповідних банківських та/або інших кредитно-фінансових установах, у яких вони відкриті ОСОБА_1 , суд зазначає таке.

Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 84 ЦПК України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї. Суд може витребувати докази також до подання позову як захід забезпечення доказів у порядку, встановленому статтями 116-118 цього Кодексу.

Згідно з ч. ч. 1-3 ст. 116 ЦПК України суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим. Способами забезпечення судом доказів є допит свідків, призначення експертизи, витребування та (або) огляд доказів, у тому числі за їх місцезнаходженням, заборона вчиняти певні дії щодо доказів та зобов`язання вчинити певні дії щодо доказів. У необхідних випадках судом можуть бути застосовані інші способи забезпечення доказів, визначені судом. Заява про забезпечення доказів може бути подана до суду як до, так і після подання позовної заяви. Забезпечення доказів до подання позовної заяви здійснюється судом першої інстанції за місцезнаходженням засобу доказування або за місцем, де повинна бути вчинена відповідна процесуальна дія. Забезпечення доказів після подання позовної заяви здійснюється судом, який розглядає справу.

З наведених вище норм ЦПК України вбачається, що витребувати докази до відкриття провадження у справі можливо лише в порядку забезпечення доказів. На підставі викладеного суд розглядає вимогу заявника щодо запрошення у Державної фіскальної служби України вказаних вище відомостей як вимогу про забезпечення доказів, що відповідає нормам ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 117 ЦПК України у заяві про забезпечення доказів зазначається: найменування суду, до якого подається заява; повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв`язку та адресу електронної пошти, за наявності; повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) іншої сторони (сторін), якщо вона відома заявнику, а також якщо відомі відомості, що її ідентифікують: її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України, відомі номери засобів зв`язку та адреси електронної пошти; докази, забезпечення яких є необхідним, а також обставини, для доказування яких вони необхідні; обґрунтування необхідності забезпечення доказів; спосіб, у який заявник просить суд забезпечити докази, у разі необхідності - особу, у якої знаходяться докази; перелік документів, що додаються до заяви.

Заявник не звернувся до суду з окремою заявою про забезпечення доказів, а сформулював таку вимогу у свій заяві про забезпечення позову. Таким чином заява заявника не відповідає вимогам ЦПК України щодо заяви про забезпечення доказів. Серед іншого, у заяві не зазначені обставини, що можуть бути підтверджені доказами, які необхідно забезпечити, обставини, які свідчать про те, що є необхідність у забезпеченні доказів, зокрема, що подання потрібних доказів може стати неможливим або ускладненим.

Згідно з ч. 4 ст. 117 ЦПК України суд, встановивши, що заяву про забезпечення доказів подано без додержання вимог цієї статті, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.

З огляду на викладене суд вважає за необхідне заяву про забезпечення позову в частині вимоги про забезпечення доказів повернути заявникові через те, що заява подана без дотримання вимог ЦПК України.

Розглядаючи заяву в частині вимог про накладення арешту на грошові кошти та інше рухоме майно, що належить ОСОБА_1 суд зазначає таке.

Як вбачається з висновків щодо застосування норм права, викладених, зокрема, в постанові Верховного Суду від 25.09.2019 по справі № 320/3560/18, заявником повинні бути надані відомості щодо конкретного індивідуально визначеного майна, яке належить відповідачу та щодо якого мають вживатись заходи забезпечення позову. Зокрема, Верховним Судом зазначено, що суд може накласти арешт на кошти, які обліковуються на рахунках у банківських або в інших кредитно-фінансових установах, у межах розміру сум позовних вимог та можливих судових витрат, проте відомості про наявність рахунків, їх номери та назви відповідних установ, у яких вони відкриті, надаються суду заявником.

Заявник у заяві про забезпечення позову не зазначив будь-яких відомостей щодо конкретного індивідуально визначеного рухомого майна та грошових коштів, що належить на праві власності відповідачу та не додав до своєї заяви відповідних доказів на підтвердження наявності якого-небудь рухомого майна у ОСОБА_1 .

За таких обставин суд приходить до висновку щодо відсутності підстав для забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти та інше рухоме майно, що належить відповідачу, оскільки заявником не зазначено конкретне індивідуально визначене рухоме майно належне відповідачу, відомостей щодо номерів банківських рахунків відповідача, назви відповідних установ, де вони відкриті, тощо, а також не надано доказів на підтвердження вказаних обставин.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 84, 116-118, 149-153, 258-261, 353-354 ЦПК України, –

УХВАЛИВ:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегаінвестбуд» про забезпечення позову у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегаінвестбуд» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в частині вимоги про запрошення у Державної фіскальної служби України відомостей про наявність рахунків, їх номери та назви відповідних банківських та/або інших кредитно-фінансових установах, у яких вони відкриті ОСОБА_1 повернути заявникові.

В задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегаінвестбуд» про забезпечення позову у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегаінвестбуд» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в іншій частині відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку, шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Московський районний суд м. Харкова протягом п`ятнадцяти днів з дня складення ухвали.

Учасник справи, якому ухвалу суду не було вручено у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя А. М. Задорожна