Ухвала суду № 91103436, 19.08.2020, Господарський суд Тернопільської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

19 серпня 2020 року м. ТернопільСправа № 921/212/18 Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Стадник М.С.

розглянув скаргу Приватного акціонерного товариства "Тернопільміськгаз" на дії приватного виконавця №457 від 07.08.2020р. (вх. №5319 від 10.08.2020р.) у справі №921/212/18

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, 01001

до Приватного акціонерного товариства "Тернопільміськгаз", вул. Митрополита Шептицького, 20, м. Тернопіль, 46008

про стягнення 1 020 456,56 грн., з яких: 157 860,02 грн. три проценти річних, 862 596,54 грн. інфляційні втрати.

За участі представника скаржника - адвокат Панчук Сергій Миколайович, довіреність №5 від 03.02.2020р.

В порядку ст. 8 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), здійснюється повне фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу "Акорд".

Рішенням суду від 26.10.2018р. позовні вимоги ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" задоволено частково та стягнуто з ПрАТ "Тернопільміськгаз" 157 860,02 грн. 3% річних, 711 730,97 грн. інфляційних втрат та 13 043,09 грн. судового збору.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 04.02.2019р. скасовано рішення суду від 26.10.2018р. у частині стягнення 73 687,44 грн. інфляційних втрат, прийнято в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено, а в частині стягнення 157 860,02 грн. 3% річних та 638 043,53 грн. інфляційних втрат - рішення залишено без змін та стягнуто 11 937,93 грн. судового збору за розгляд позовної заяви.

На виконання постанови та рішення 01.03.2019р. видано накази.

Постановою Верховного Суду від 14.08.2019р. постанову Західного апеляційного господарського суду від 04.02.2019р. та рішення Господарського суду Тернопільської області від 26.10.2018р. у справі №921/212/18 змінено, викладено резолютивну частину рішення в такій редакції:

"Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Тернопільміськгаз" (код 21155959) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (код 20077720) 3% річних в сумі 157 860,02 грн., інфляційні втрати в сумі 862 596,54 грн.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Тернопільміськгаз" (код 21155959) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (код 20077720) 15 307,00 грн. судових витрат за подання позовної заяви".

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Тернопільміськгаз" (код 21155959) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (код 20077720) 3 592,00 грн. судових витрат за подання апеляційної скарги та 6 738,00 грн. судових витрат за подання касаційної скарги."

На виконання рішення суду ,постанови Західного апеляційного господарського суду та постанови Верховного Суду видано накази.

Приватне акціонерне товариство "Тернопільміськгаз", в порядку ст. 339 ГПК України, звернулося із скаргою на дії приватного виконавця №457 від 07.08.2020р. (вх. №5319 від 10.08.2020р.), у якій просить зняти арешт з коштів ПрАТ "Тернопільміськгаз", які містяться на розрахункових рахунках №№ НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , відкритих у відділенні АТ "ПУМБ" та призначені для виплати заробітної плати, здійснення нарахувань на заробітну плату працівників ПрАТ "Тернопільміськгаз" та сплати інших платежів до бюджету України.

Ухвалою суду від 11.08.2020р. прийнято скаргу №457 від 07.08.2020р. (вх. №5319 від 10.08.2020р.) до розгляду, призначено судове засідання на 19.08.2020р. та зобов`язано стягувача та приватного виконавця подати відзиви на скаргу.

Приватне акціонерне товариство "Тернопільміськгаз" (боржник) подало клопотання №б/н від 19.08.2020р. (вх. №5569 від 19.08.2020р.) про долучення до матеріалів скарги довідки № 389 від 19.08.2020р. та звіту про суми нарахованої заробітної плати. В обґрунтування вимог скарги посилається на наступне: - постанова про арешт коштів боржника у ВП №60919672 від 18.02.2020р. є протиправною в частині накладення арешту на кошти підприємства по розрахункових рахунках №№ НОМЕР_1 , НОМЕР_2 відкритих у відділенні АТ "ПУМБ", оскільки спричиняє невиплату працівникам ПАТ «Тернопільміськгаз» заробітної плати, чим порушує їхні права, передбачені Конституцією та Законами України, а також призводить до невиконання підприємством зазначеного законом обов`язку щодо сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування; - на рахунки, які передбачені для виплати заробітної плати та сплати податків, зборів і обов`язкових платежів до Державного бюджету України, арешт не накладається, банк виконуючи постанову виконавця зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів; - в свою чергу, невиконання підприємством своїх зобов`язань перед державним бюджетом щодо сплати податків та перед працівниками щодо виплати заробітної плати матиме наслідком звернення з позовами з боку контролюючих органів та фізичних осіб, що поставить відповідача у ще більш скрутне фінансово-економічне становище. Просить скаргу задовольнити.

ПАТ НАК "Нафтогаз України" подало заперечення на скаргу №39/3-119-20 від 13.08.2020р. (вх. №5516 від 18.03.2020р.), у яких просить відмовити у задоволенні скарги, при цьому посилається на наступне: - що Законом України «Про виконавче провадження» не заборонено накладати арешт на рахунки, відкриті для виплати заробітної плати та сплати інших платежів до бюджету України; - банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізовує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках, тобто повідомлення приватного виконавця про рахунки, які не підлягають арешту є завданням банку; - до компетенції приватного виконавця не входить перевірка цільового призначення рахунків боржника, відкритих в банках; - згідно довідок АТ «ПУМБ» рахунки №№ НОМЕР_1 , НОМЕР_2 є поточними, тобто банк фактично повідомив, що вказані рахунки є поточними, а не спеціальними чи такими, на які заборонено звертати стягнення згідно закону.

Приватний виконавець подав заперечення №600 від 18.08.2020р. (вх. №5558 від 19.08.2020р.) в яких просить залишити скаргу без задоволення, посилаючись на наступне: - у виконавчому провадженні №60253860 винесено постанови про арешт коштів боржника від 12.06.2020р., якими накладено арешт на кошти, що містяться на рахунках божника в банках; - банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізовує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках; - зазначена постанова про арешт коштів боржника, що містяться на банківських рахунках прийнято банком до виконання , а будь яка відмова з приводу заборони накладення арешту на зазначені рахунки до приватного виконавця не надходила; - боржник звертався до приватного виконавця із заявою де просив скасувати арешт, водночас долучені боржником довідка та звітність форми Д4 ніяким чином не підтверджують те, що зазначені рахунки, є такими, на які заборонено накладати арешти; - скаржник заявляє, що порушуються саме права працівників юридичної особи боржника, але фактів такого порушення не наведено, відсутність підписів суб`єктів, чиї права порушені, виходячи зі змісту скарги, на останній - відсутні.

Крім того, приватний виконавець подав клопотання №608 від 18.08.2020р. про відкладення розгляду справи.

Суд розглянувши клопотання приватного виконавця про відкладення розладу скарги, заслухавши думку представника боржника, відмовляє в його задоволенні, оскільки відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 342 ГПК України, скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються, неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду. Крім того, приватний виконавець надав відзив на скаргу та надав пояснення щодо правомірності своїх дій у виконавчому проваджені і такі не потребують додаткових пояснень.

Розглянувши скаргу Приватного акціонерного товариства "Тернопільміськгаз" на дії приватного виконавця №457 від 07.08.2020р. (вх. №5319 від 10.08.2020р.) надавши оцінку доказам наданим до скарги, запереченням на скаргу стягувача та приватного виконавця, суд прийшов до висновку, що скарга підлягає до задоволення. При цьому, суд виходив із наступного:

- на виконання рішення господарського суду від 26.10.2018р., постанови Західного апеляційного господарського суду від 04.02.2019р. та постанови Верховного Суду від 14.08.2019р. видано накази;

- за заявою стягувача, приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Палипчуком В.Г. відкрито 11.01.2020р. виконавче провадження №60958689 з виконання наказу господарського суду від 26.09.2019р. у справі №921/212/18, яке було приєднано до зведеного виконавчого провадження №60254427;

- приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Палипчуком В.Г. винесено постанову №60253860 від 12.06.2020р. про арешт коштів боржника по виконавчих документах: наказ №1/53/5022-578/2012 від 07.07.2014р., наказ №921/171/17-г/16 від 14.04.2014р., наказ №921/111/18 від 30.11.2018р., наказ №921/212/18 від 26.09.2019р., наказ № 921/894/15-г/3 від 24.02.2016р., наказ №921/212/18 від 26.09.2019р., наказ №921/212/18 від 26.09.2019р., наказ №921/299/16-г/8 від 06.02.2017р., якою накладено арешт на грошові кошти, що містяться на рахунках відкритих в Акціонерному товаристві «Перший Український міжнародний банк" МФО 334851, зокрема, на поточних рахунках №№ НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , по яких здійснюється виплата заробітної плати працівникам, сплата єдиного соціального внеску, інших платежів.

Підтвердженням виплати заробітної плати по зазначених рахунках, сплати єдиного соціального внеску, екологічного податку, інших платежів до Державного бюджету України є Заява про приєднання до Договору банківського обслуговування корпоративних клієнтів від 25.11.2019р., звіт форми Д4 про суми нарахованої заробітної плати, довідка боржника №389 від 19.08.2020р. про розмір нарахованої у липні 2020р. заробітної плати працівникам ПрАТ «Тернопільміськгаз» ", довідка АТ «ПУМБ» №ТР4-07.8/40 від 07.08.2020р. про те, що за період з 01.01.2020р. по 30.06.2020р. за поточними рахунками №№ НОМЕР_1 , НОМЕР_2 здійснювалися наступні операції: - з оплати податків, зборів та інших платежів до відповідних бюджетів; - з переказу коштів для виплати заробітної плати та інших виплат, передбачених законодавством України, найманим працівникам; - з переказу коштів на інші цілі, пов`язані з господарською діяльністю Клієнта та довідка АТ «ПУМБ» №ТР4-07.8/1 від 13.01.2020р. про відкриття вищезазначених рахунків.

Боржник (ПрАТ «Тернопільміськгаз») 29.07.2020р. звернувся до приватного виконавця з листом № 341 в якому повідомив, що рахунки №№ НОМЕР_1 , НОМЕР_2 відкриті у відділенні АТ "ПУМБ" використовуються в тому числі і для виплати заробітної плати, тому просив зняти арешт накладений на зазначені рахунки в межах липневого фонду оплати праці в розмірі 2 800 000,00грн.

Приватний виконавець листом №560 від 03.08.2020р. повідомив, що зі змісту заяви (листа №341) ПАТ «Тернопільміськгаз» підстав для зняття арешту з майна (коштів) боржника, передбачених ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», не встановлено та зазначив, що дії виконавця щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ.

Згідно ст.ст. 18, 326 ГПК України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами.

Відповідно до ст. 339 ГПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Згідно ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження", виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей (п. 7 ч. 3 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження").

Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах. Забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України "Про електроенергетику", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України "Про теплопостачання", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26-1 Закону України "Про теплопостачання", статті 18-1 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення", на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України "Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки", на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом (ч.ч. 2, 3 ст. 48 Закону України "Про виконавче провадження").

Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 52 Закону України "Про виконавче провадження", виконавець звертає стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що перебувають у касах або інших сховищах боржника - юридичної особи, у банках або інших фінансових установах, у порядку, встановленому цим Законом. Інформацію про наявні у боржника рахунки виконавець отримує в органах доходів і зборів, інших державних органах, на підприємствах, в установах та організаціях, які зобов`язані надати йому інформацію невідкладно, але не пізніше ніж у триденний строк, а також за повідомленнями стягувача. Не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.

Дана норма Закону покладає саме на банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі їх знаходження на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону України "Про виконавче провадження".

Відповідно до ч.4 ст.59 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом. Таке зняття арешту здійснюється на підставі поданих боржником документів, підтверджуючих виникнення в боржника зобов`язання з виплати заробітної плати та його розміру.

Також арешт в розмірі суми зобов`язання з виплати заробітної плати може бути знятий судом у порядку оскарження відмови виконавця зняти арешт з коштів, призначених для виплати заробітної плати.

Слід зазначити, що чинним законодавством України не передбачено відкриття суб`єктам господарювання рахунків зі спеціальним режимом їх використання для виплати заробітної плати.

Як випливає з матеріалів доданих до скарги, рахунок ПАТ «Тернопільмісьгаз», на кошти на якому виконавцем був накладений арешт, є поточним рахунком, який використовується у тому числі для виплати заробітної плати. На цьому рахунку зараховуються та зберігаються кошти боржника, призначені не тільки для виплати заробітної плати та такий не відноситься до рахунків зі спеціальним чи обмеженим режимом використання, накладення арешту на кошти на якому заборонено.

ПАТ "ПУМБ", на яке нормами статті 52 Закону України "Про виконавче провадження" покладений обов`язок визначати статус рахунка та можливість накладення арешту на кошти на ньому, постанову виконавця про накладення арешту на кошти ПАТ «Тернопільмісьгаз» на рахунку виконало. Зазначене свідчить про те, що банк також не визнав цей рахунок та кошти на ньому такими, на які законом заборонено накладати арешт та звертати стягнення.

Відповідно до ст. 43 Конституції України, держава гарантує кожному право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом, при цьому, право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Право громадян України на працю, тобто на одержання роботи з оплатою праці не нижче встановленого державою мінімального розміру, забезпечується державою згідно ст. 2 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).

Оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов`язань щодо оплати праці (ч. 5 ст. 97 КЗпП України).

Відповідно до ст. 25 Закону України "Про оплату праці", забороняється будь-яким способом обмежувати працівника вільно розпоряджатися своєю заробітною платою, крім випадків, передбачених законодавством. При цьому, своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості (ст. 24 Закону "Про оплату праці").

Відповідно до ст. 10 Конвенції № 95 щодо захисту заробітної плати від 01.07.1949р., яка ратифікована Україною 04.08.1961р., заробітна плата може бути об`єктом арешту або передачі тільки в тій формі і в тому розмірі, який передбачений національним законодавством. Заробітна плата повинна охороняться проти арештів і передачі в тій мірі, в якій це вважається необхідним для утримання працюючого і його сім`ї.

Пунктом 7 Оглядового листа Вищого господарського суду України від 28.01.2016 р. №01-06/131/16 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов`язаних із застосуванням господарськими судами Закону України "Про виконавче провадження" (за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку ВГСУ)" встановлено, що накладення арешту на рахунок боржника, призначений для виплати заробітної плати працівникам підприємства, призводить до порушення їх конституційних прав.

Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. (ч. 2 ст. 11 ГПК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", кошти, що надходять від сплати єдиного внеску та застосування фінансових санкцій відповідно до цього Закону, не можуть зараховуватися до Державного бюджету України, бюджетів інших рівнів та використовуватися на цілі, не передбачені законодавством про загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Згідно ч. 1 ст. 3 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загально-обов`язкове державне соціальне страхування", збір та ведення обліку єдиного внеску здійснюються за принципами обов`язковості сплати; захисту прав та законних інтересів застрахованих осіб.

Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. За наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов`язаннями із сплати єдиного внеску зобов`язань із сплати податків, інших обов`язкових платежів, передбачених законом, або зобов`язань перед іншими кредиторами зобов`язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов`язаннями, крім зобов`язань з виплати заробітної плати (доходу) (ч. 12 ст. 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування").

З аналізу вищезазначених норм законів випливає, що забороняється арешт коштів на рахунках, з яких виплачується заробітна плата, та сплачуються обов`язкові платежі, з ціллю виконання рішення суду щодо стягнення з цих коштів заборгованості за невиконання грошового зобов`язання підприємства за господарським договором.

При таких обставинах, враховуючи неправомірну відмову приватного виконавця зняти арешт з рахунків у межах липневого фонду, не визначення банком статусу коштів на поточному рахунку, скаржник довів, що розрахункові рахунки №№ НОМЕР_1 , НОМЕР_2 відкриті у відділенні АТ "ПУМБ" призначені зокрема і для виплати заробітної плати, здійснення нарахувань на заробітну плату працівників ПрАТ "Тернопільміськгаз", інших платежів до бюджету та на них забороняється накладення арешту відповідно до Закону в частині цих нарахувань.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі N 905/361/19.

Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Подані сторонами докази мають бути належними, допустимими, достовірними, вірогідними (ст. ст. 76-79 ГПК України).

Згідно із ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вищевикладене, суд відхиляє доводи приватного виконавця та стягувача як такі, що суперечать нормам чинного законодавства, та вважає за необхідне задовольнити скаргу щодо зняття арешту з коштів ПрАТ "Тернопільміськгаз", які містяться на розрахункових рахунках №№ НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , відкритих у відділенні АТ "ПУМБ" та призначені для виплати заробітної плати.

На підставі вищенаведеного, керуючись cт. ст. 234, 235, 339, 342 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Скаргу Приватного акціонерного товариства "Тернопільміськгаз" на дії приватного виконавця №457 від 07.08.2020р. (вх. №5319 від 10.08.2020р.) у справі №921/212/18 - задовольнити.

2. Зняти арешт з коштів ПрАТ "Тернопільміськгаз", які містяться на розрахункових рахунках №№ НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , відкритих у відділенні АТ "ПУМБ" та призначені для виплати заробітної плати, здійснення нарахувань на заробітну плату працівників ПрАТ "Тернопільміськгаз" та сплати інших платежів до бюджету України.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її оголошення та підлягає оскарженню протягом десяти днів з дня складення її повного тексту (21.08.2020р.), через Господарський суд Тернопільської області або безпосередньо до Західного апеляційного господарського суду.

Копію ухвали направити ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, 01001), ПрАТ "Тернопільміськгаз" (вул. Митрополита Шептицького, 20, м. Тернопіль, 46008) та оригінал ухвали - приватному виконавцю виконавчого округу м. Києва Пилипчуку Віталію Григоровичу (м. Київ, вул. Дмитрівська (Шевченківський район), 35В, 01054).

Суддя М.С. Стадник