Рішення № 91103292, 05.08.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

05.08.2020Справа № 908/1428/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н.І., за участі секретаря судового засідання Гарашко Т.В., розглянувши матеріали господарської справи

За позовом Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк"

до 1) Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції; 2) Держаної казначейської служби України

про відшкодування шкоди у сумі 122 697,80 грн.

за участю представників сторін: згідно протоколу судового засіданні

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовом № 108/92-85 від 07.06.2019 (вх. № 1538/08-07/19 від 10.06.2019) до відповідача-1 Дніпровського відділу державної виконавчої служби міста Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, відповідача-2 Державної казначейської служби України в особі Головного управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області про відшкодування шкоди у сумі 122697,80 грн., завданої незаконними діями Дніпровського відділу державної виконавчої служби міста Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області.

Позов заявлено на підставі ст. 56 Конституції України, ст.ст. 1166, 1173 Цивільного кодексу України та обґрунтовано встановленим судовим рішенням неправомірності дій державного виконавця Ленінського ВДВС ЗМУЮ під час розподілу коштів, та спричинення у зв`язку із цим збитків позивачу, що полягає в недоотриманні ПАТ Промінвестбанк грошових коштів від реалізації у виконавчому провадженні заставного майна на суму 122697,80 грн.

Ухвалою господарського суду Запоріжської області від 24.06.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі для її розгляду в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою господарського суду Запоріжської області від 24.06.2019 передано справу № 908/1428/19 за територіальною підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.04.2020, справа № 908/1428/19 передана для розгляду судді Ягічевій Н.І.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.04.2020 справу прийнято до провадження та призначено слухання справи на 27.05.2020 р.

12.05.2020 до канцелярії суду від позивача надійшло клопотання позивача про проведення судового засідання у режимі відеоконференції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.05.2020 року задоволено клопотання Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" про проведення судового засідання у режимі відеоконференції, судове засідання призначено на 27.05.2020 року.

20.05.2020 до канцелярії суду від відповідача 1 надійшло клопотання про проведення судового засідання у режимі відеоконференції.

27.05.2020 судове засідання в режимі відеоконференції не відбулося в зв`язку з неможливістю налагодження коректної роботи системи відеоконференцзв`язку, про що було складено відповідний акт від 27.05.2020.

Ухвалою від 27.05.2020 розгляд справи відкладено на 24.06.2020

18.06.2020 до канцелярії суду від відповідача 1 надійшло клопотання про проведення судового засідання у режимі відеоконференції.

22.06.2020 через відділ діловодства суду позивачем подано пояснення по справі. Заява про визнання поважними причини пропуску строку позовної давності.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.06.2020 року відмовлено у задоволенні клопотання відповідача 1 про проведення судового засідання у режимі відеоконференції.

23.06.2020 до канцелярії суду від відповідача 1 надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника з урахуванням відзиву.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.06.2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 05.08.2020.

24.06.2020 через відділ діловодства суду позивачем подано додаткові пояснення по справі.

02.07.2020 до канцелярії суду від відповідача 1 надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника з урахуванням відзиву.

27.07.2020 року через відділ діловодства суду від відповідача 1 надійшло клопотання про проведення судового засідання у справі № 908/1428/19 в режимі відеоконференції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.07.2020 року відмовлено у задоволенні клопотання відповідача 1 про проведення судового засідання у режимі відеоконференції.

У судовому засіданні 05.08.2020 представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задовольнити, представники відповідачів в засідання суду не з`явилися про розгляд справи повідомлені належним чином.

В судовому засіданні 05.08.2020 оголошено вступну та резолютивну частину рішення відповідно до ст. 240 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

30 березня 2009 р. Господарським судом Запорізької області по справі № 28/31/09-17/52/09-28/133/09, прийнято рішення, яким стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок феросплавів "Таврія" на користь Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку (закрите акціонерне товариство) 2 997 501,47 грн. заборгованості за кредитом, 322 043,58 грн. заборгованості за процентами, 3 600,00 грн. заборгованості за комісійною винагородою, 171 115,25 грн. пені, 25 500,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

13.04.2009 на виконання цього рішення суду був виданий судовий наказ. Який був пред`явлений на примусове виконання до Ленінського ВДВС ЗМУЮ.

На виконанні в Ленінському ВДВС ЗМУЮ вже перебувало зведене виконавче провадження стосовно боржника ТОВ «Торговий будинок феросплавів «Таврія», до якого було приєднано виконавче провадження, відкрите 12.06.2009 р. на примусове виконання наказу № 28/31/09-17/52/09-28/133/09 про стягнення заборгованості з ТОВ «ТБФ «Таврія» на користь ПАТ «Промінвестбанк».

В ході проведення виконавчих дій, 28.04.2011 р. було реалізовано майно ТОВ «Торговий будинок феросплавів «Таврія» - транспортні засоби в кількості 4 од. та обладнання в кількості 87 найменувань, яке було предметом застави ПАТ «Промінвестбанк».

Як вказує позивач, 12.05.2011 р. на депозитний рахунок Ленінського ВДВС ЗМУЮ від реалізації майна надійшли кошти на загальну суму 277 326,00 грн., однак 22.08.2011 р. на рахунок ПАТ «Промінвестбанк» з отриманих від реалізації коштів було перераховано лише 86 654,00 грн.

Не погодившись з діями Ленінського ВДВС ЗМУЮ щодо розподілу отриманих від реалізації майна боржника сум, 09.09.2011 р. ПАТ «Промінвестбанк» звернувся до господарського суду Запорізької області зі скаргою на дії Ленінського ВДВС ЗМУЮ.

Так, за результатами розгляду скарги ПАТ «Промінвестбанк», дії Ленінського ВДВС ЗМУЮ, а саме - заступника начальника Ленінського ВДВС ЗМУЮ Аксініної І.В. щодо розподілу коштів, отриманих від реалізації майна, що належить ТОВ «ТБФ» Таврія» ухвалою суду від 04.10.2011 р. визнані неправомірними та зобов`взано Ленінський ВДВС ЗМУЮ здійснити перерахунок коштів, отриманих від реалізації заставного майна та направити їх на рахунок ПАТ «Промінвестбанк» відповідно до вимог чинного законодавства.

11.06.2012 р. Публічним акціонерним товариством «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» була подана до господарського суду Запорізької області позовна заява про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями Ленінського ВДВС ЗМУЮ.

Рішенням господарського суду Запорізької області по справі № 5009/2170/12 від 26.07.2012р. в задоволені позовних вимог було відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 14.11.2012 р. по справі № 5009/2170/12 рішення господарського суду Запорізької області від 26.07.2012 р. по справі № 5009/2170/12 було скасовано та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги ПАТ «Промінвестбанк» були задоволені. Вирішено стягнути з коштів Державного бюджету завдану шкоду неправомірними діями Ленінського ВДВС ЗМУЮ на користь ПАТ «Промінвестбанк» у сумі 122 204,70 грн.

Постановою Вищого господарського суду України від 14.01.2013 р. по справі № 5009/2170/12 була задоволена касаційна скарга Управління Державної казначейської служби України у Ленінському районі м. Запоріжжя Запорізької області. Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 14.11.2012 р. у справі № 5009/2170/12 було скасовано, а рішення господарського суду Запорізької області від 26.07.2012 р. у справі № 5009/2170/12 залишено в силі.

В тексті постанови Вищий господарський суд України зазначив, що ухвалою господарського суду Запорізької області від 04.10.2011 р. у справі № 28/31/09-17/52/09-28/133/09 підтверджено неправомірність дій Ленінського ВДВС при здійсненні виконавчих дій під час виконавчого провадження з примусового виконання наказу господарського суду Запорізької області № 28/31/09-17/52/09-28/133/09 від 13.04.2009 р. про стягнення з ТОВ «ТБФ «Таврія» на користь заборгованості в розмірі 3 519 878,30 грн.

Поряд з цим, даним судовим актом відновлено порушене неправомірними діями Ленінського ВЛВС право банку та зобов`язано Ленінський ВДВС здійснити перерахунок коштів та направити їх на рахунок банку відповідно до вимог чинного законодавства.

Колегія суддів оцінює як передчасний висновок суду апеляційної інстанції про можливість задоволення позовних вимог банку в порядку ст.ст. 1166, 1173, 1174 ЦК України.

28.03.2013 ухвалу Господарського суду Запорізької області від 04.10.11 у справі № 28/31/09-17/52/09-28/133/09 (суддя Давиденко І.В.) визнано виконавчим документом.

Починаючи з 19.04.2013 р. ухвала господарського суду Запорізької області від 04.10.2011 р. № 28/31/09-17/52/09-28/133/09 разом з ухвалою господарського суду Запорізької області від 28.03.2016 р. № 28/31/09-17/52/09-28/133/09 перебували на виконанні у відділі примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби ГТУЮ у Запорізькій області, що підтверджується інформацією з Автоматизованої системи виконавчого провадження, а саме: Інформаційна довідка по ВП № 37651009 від 30.05.2019 р.інформаційна довідка по ВП № 49941026 від 30.05.2019 р., копії яких містяться в матеріалах справи.

На виконання ухвали від 04.10.2011 р., Ленінський ВДВС ЗМУЮ (зараз Дніпровський ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області) 11.06.2012 р. перерахував ПАТ "Промінвестбанк" суму у розмірі 25 830,70 грн., яка була повернута неналежними отримувачами TOB "ТАКТ-М" (863,42 грн.), ПАТ "Укрсиббанк" (24 967,28грн.). Також Дніпровський ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області 16.02.2016 перерахував ПАТ "Промінвестбанк" суму у розмірі 1 005,40 грн., отриману за результатами розгляду позову, пред`явленого до ТОВ "Індустріалтехсталь". Залишок недоотриманих коштів на теперішній час складає 122 697,80 грн, з яких сума у розмірі 1 489,50 грн. є неправомірно утриманим виконавчим збором.

Під час примусового виконання ухвали господарського суду Запорізької області від 04.10.2011 р. № 28/31/09-17/52/09-28/133/09 Відділом примусового виконання рішень Управління ДВС ГТУЮ у Запорізькій області на підставі аналізу здійснених Ленінським ВДВС (Дніпровським ВДВС м. Запоріжжя) дій на виконання ухвали господарського суду Запорізької області від 04.10.2011 р. у справі № 28/31/09-17/52/09-28/133/09 були виявлені наступні неправомірні дії, а саме - невиконання без поважних причин Дніпровським ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області цієї ухвали, у зв`язку з чим 27.03.2018 відділом примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби ГТУЮ у Запорізькій області була винесена постанова про накладення штрафу на Дніпровський ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області.

В подальшому ухвалою господарського суду Запорізької області від 06.02.2019 р. по справі № 28/31/09-17/52/09-28/133/09 була задоволена заява Дніпровського ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області та визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий документ - ухвалу господарського суду Запорізької області від 04.10.2011 р. № 28/31/09-17/52/09- 28/133/09, невід`ємною частиною якої є ухвала господарського суду Запорізької області від 28.03.2013 р. № 28/31/09-17/52/09-28/133/09.

Ухвала господарського суду Запорізької області від 06.02.2019 р. по справі № 28/31/09-17/52/09-28/133/09 була залишена без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 21.05.2019 р.

В своїй постанові від 21.05.2019 р. Центральний апеляційний господарський суд зазначив, що ухвала господарського суду Запорізької області від 04.10.2011 р., яка була прийнята за результатами розгляду скарги на дії державного виконавця в межах виконавчого провадження, підлягала добровільному виконанню органом ДВС шляхом вчинення вказаних судом дій в межах такого виконавчого провадження. Внаслідок закриття виконавчого провадження з виконання наказу господарського суду Запорізької області від 13.04.2009 р. у справі № 28/31/09-17/52/09-28/133/09, в межах якого Дніпровський відділ ДВС м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області лише і мав можливість виконати ухвалу господарського суду Запорізької області від 04.10.2011 р., виконання ухвали Господарського суду Запорізької області від 04.10.2011 р. та від 28.03.2013 р., як виконавчий документів в іншому виконавчому провадженні є неможливим. Судом враховано, що зведене виконавче провадження про стягнення з ТОВ «Торговий будинок феросплавів «Таврія» грошових коштів на користь фізичних та юридичних осіб, яке перебувало на виконанні Ленінського ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області завершено, а на депозитному рахунку Дніпровського ВДВС відсутні кошти стосовно зведеного виконавчого провадження, які могли бути перераховані стягувачу - ПАТ «Промінвестбанк».

Виконавче провадження з виконання наказу господарського суду Запорізької області від 13.04.2009 р. у справі № 28/31/09-17/52/09-28/133/09 було закрито Ленінським ВДВС ЗМУЮ ще 02.01.2013 р. у зв`язку з поверненням виконавчого документа стягувачеві.

Таким чином, Вищий господарський суд України в своїй постанові від 14.01.2013 р. по справі № 5009/2170/12 зазначив про те, що ухвалою господарського суду Запорізької області від 04.10.2011 р. у справі № 28/31/09-17/52/09-28/133/09 відновлено порушене неправомірними діями Ленінського ВДВС право банку та зобов`язано Ленінський ВДВС здійснити перерахунок коштів та направити їх на рахунок банку відповідно до вимог чинного законодавства, при цьому, позивач зазначає, що прийняття такої постанови у виконавчому провадженні вже було закінчено, а Центральний апеляційний господарський суд в постанові від 21.05.2019 р. зробив висновок, що виконати дану ухвалу було можливо лише в межах відкритого виконавчого провадження.

В подальшому, 03.06.2019 р. відділом примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби ГТУЮ у Запорізькій області була винесена постанова про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання ухвали господарського суду Запорізької області від 04.10.2011 р. по справі № 28/31/09-17/52/09-28/133/09 на підставі п. 5 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження».

Позивач звернувся із даним позовом на підставі ст. 56 Конституції України, ст.ст. 1166, 1173 Цивільного кодексу України та обґрунтовано встановленим судовим рішенням фактом неправомірності дій державного виконавця Ленінського ВДВС ЗМУЮ під час розподілу коштів, та спричинення у зв`язку із цим збитків позивачу, що полягає в недоотриманні ПАТ Промінвестбанк грошових коштів від реалізації у виконавчому провадженні заставного майна на суму 122 697,80 грн з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог.

Відповідач-1 вважає позовні вимоги необґрунтовані та такими, що задоволенню не підлягають, оскільки боржником ТОВ «ТБВ «Таврія» не сплачена сума боргу не внаслідок дій відділу ДВС, а в першу чергу внаслідок своїх власних дій (бездіяльності), можливість виконання виконавчого документа не втрачена, крім того, відсутній безпосередній причинний зв`язок між діями. Ухвалу № 28/31/09-17/52/09-2/133/09 від 04.10.2011, невід`ємною частиною якої є ухвала господарського суду Запорізької області від 28.03.2013, визнано такою, що не підлягає виконанню ухвалою Господарського суду Запорізької області від 06.02.2019 у справі №28/31/09-17/52/09-28/133/09 та постановою Центрального апеляційного господарського суду від 21.05.2019, а 29.05.2019 державним виконавцем ВДВС винесена постанова про закінчення виконавчого провадження. При цьому, внаслідок закриття виконавчого провадження з виконання наказу Господарського суду Запорізької області від 13.04.2009 у справі №28/31/09-17/52/09-28/133/09, в межах якого Дніпровський відділ ДВС м.Запоріжжя ГТУЮ у Запорізький області лише і мав можливість виконати ухвали Господарського суду м.Запоріжжя від 04.10.2011 та від 28.03.2013, відпала. Також відповідач 1 заявляє про застосування строків позовної давності, оскільки на його думку перебіг строку порушення права позивача почався з моменту вчинення розрахунку, тобто від 13.05.2011.

Відповідач-2 також вважає, що правові підстави для стягнення з державного бюджету майнової шкоди відсутні, спірні кошти мають бути стягнуті з депозитного рахунку органу державної виконавчої служби.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає таке.

Статтею 56 Конституції України кожному гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

За загальними положеннями, передбаченими статтею 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, заподіяна майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 ЦК України.

Статті 1173, 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов`язковою. Втім, цими нормами не заперечується обов`язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов`язковими для доказування у спорах про стягнення збитків.

Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 ЦК України.

Дії (бездіяльність) органів державної влади, внаслідок яких (якої) було завдано шкоди, є основним предметом доказування та, відповідно встановлення у цій справі, оскільки відсутність такого елемента делікту свідчить про відсутність інших складових цієї правової конструкції та відсутність самого заподіяння шкоди як юридичного факту, внаслідок якого виникають цивільні права та обов`язки (статті 11 Цивільного кодексу України). Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 920/715/17.

Відповідно до ч.2 ст.7 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" державний виконавець є представником влади, діє від імені держави і перебуває під захистом та уповноважений державою здійснювати діяльність з примусового виконання рішень у порядку, передбаченому законом.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналізуючи приведені норми чинного законодавства України, збитки, заподіяні державним виконавцем юридичним особам при здійсненні виконавчого провадження, підлягають відшкодуванню в порядку, передбаченому законом, а тому предметом доказування у даній справі є факти неправомірних дій (бездіяльності) державного виконавця, виникнення шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями (бездіяльністю) державного виконавця і заподіяння ним шкоди. Неправомірність дій (бездіяльності) державного виконавця має підтверджуватись належними доказами, зокрема, відповідним рішенням суду, яке може мати преюдиційне значення для справи про відшкодування збитків.

Як вбачається з матеріалів справи, протиправність дій державного виконавця Ленінського ВДВС (Дніпровського ВДВС м. Запоріжжя) встановлено ухвалою господарського суду Запорізької області від 04.10.2011 р., невід`ємною частиною якої є ухвала Господарського суду Запоріжської області від 28.03.2013 у справі №28/31/09-17/52/09-28/133/09, згідно яких визнані неправомірними дії заступника начальника Ленінського ВДВС ЗМУЮ Аксініної І.В. щодо розподілу коштів, отриманих від реалізації майна, що належить ТОВ «ТБФ «Таврія».

Також, цією ухвалою зобов`язано Ленінський ВДВС ЗМУЮ здійснити перерахунок коштів отриманих від реалізації заставного майна та направити їх на рахунок ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» відповідно до вимог чинного законодавства.

Суд звертає увагу, що Ухвалою господарського суду Запорізької області від 06.02.2019 р. по справі № 28/31/09-17/52/09-28/133/09 була задоволена заява Дніпровського ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області та визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий документ - ухвалу господарського суду Запорізької області від 04.10.2011, невід`ємною частиною якої є ухвала господарського суду Запорізької області від 28.03.2013 р. № 28/31/09-17/52/09-28/133/09, проте, не скасовано в частині неправомірних дій державного виконавця Ленінського ВДВС ЗМУЮ.

Отже, факт неправомірності дій державного виконавця на момент розгляду господарським судом спору про відшкодування шкоди вже встановлений судовим рішенням, яке набрало законної сили, і в цій частині мають преюдиційне значення для вирішення даного спору відповідно до положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи, що рішенням суду встановлено неправомірність дій державного виконавця і позивачем належними засобами доказування доведено причинно-наслідковий зв`язок між протиправними діями відповідача-1 та завданням позивачу шкоди, і в даному випадку шкода у вигляді неправильно розподілених коштів у розмірі 122 697,80 грн є об`єктивним наслідком поведінки державного виконавця у виконавчому провадженні, судом у даній справі встановлено усі елементи складу правопорушення, наявність яких є необхідною для відшкодування шкоди, завданої державним органом.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частиною 3 статті 11 Закону України "Про державну виконавчу службу" закріплено, що шкода, заподіяна державним виконавцем фізичним чи юридичним особам під час виконання рішення, підлягає відшкодуванню у порядку, передбаченому законом, за рахунок держави.

Конституційний суд України в своєму рішенні №12-рп/2001 від 03.10.2001 у справі №1-36/2001 зазначив, що не допускається відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади за рахунок коштів, що виділяються на утримання органів державної влади.

Таким чином, відшкодування шкоди у даній справі може здійснюватись лише за рахунок державного бюджету, чим і спростовуються доводи відповідача 2.

Кошти державного бюджету належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов`язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин, яка через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом, набуває та здійснює свої цивільні права та обов`язки (частина 2 статті 2, стаття 170 ЦК України).

Отже, у цій справі відповідачем є держава, яка бере участь у справі через відповідні органи державної влади: Ленінським ВДВС правонаступником якого є Дніпровський ВДВС м. Запоріжжя, дії якого призвели до завдання шкоди позивачу, та Державну казначейську службу України, орган, який відповідно до закону здійснює повернення коштів з бюджету.

Враховуючи викладене, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у розмірі 122 697,80 грн.

При цьому, заперечення відповідачів проти позову суд розглянув та відхилив у зв`язку з їх необґрунтованістю та безпідставністю.

Розглянувши заяву відповідача 1 про застосування строків позовної давності, суд зазначає наступне.

Згідно з положеннями ст.256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 Цивільного кодексу України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст.261 Цивільного кодексу України).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст.261 Цивільного кодексу України).

Позовна давність не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини 5 статті 267 Цивільного кодексу України, позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності.

Закон не передбачає переліку причин, які можуть бути визнані поважними для захисту порушеного права, у випадку подання позову з пропуском строку позовної давності. Тому, дане питання віднесено до компетенції суду, який безпосередньо розглядає спір.

Як вбачається зі змісту штампу реєстрації вхідної кореспонденції Господарського суду міста Києва позивач звернувся до суду з позовом 18.07.2019. При цьому, суд зазначає, що протягом значного періоду часу ПАТ «Промінвестбанк» намагався відновити своє порушене право шляхом примусового виконання ухвали господарського суду Запорізької області від 04.10.2011 р. по справі № 28/31/09-17/52/09-28/133/09, яка була визнана виконавчим документ згідно ухвали господарського суду Запорізької області від 28.03.2013 р. та в подальшому скасована, і тільки 03.06.2019 р. відділом примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби ГТУЮ у Запорізькій області була винесена постанова про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання ухвали господарського суду Запорізької області від 04.10.2011 р. по справі № 28/31/09-17/52/09-28/133/09 на підставі п. 5 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження». Таким чином, суд дійшов до висновку, що строк позовної давності відповідачем не порушено.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 ГПК України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 86,129,236-240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України (вул. Бастіонна, 6, м. Київ, 01601, ідентифікаційний код 37567646) на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (01001, м.Київ, пров.Шевченка, буд.12, код ЄДРПОУ 00039002) 122 697 (сто двадцять дві тисячі шістсот дев`яносто сім) грн 80 коп шкоди.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.

Повне рішення складено 19.08.2019.

Суддя Н.І. Ягічева