Рішення № 91101256, 12.08.2020, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2020 року м. ПолтаваСправа № 440/2350/20

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Сич С.С.,

за участю:

секретаря судового засідання - Гринько М.О.,

представника позивача - Гонтар В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Полтавській області про визнання незаконною та скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В:

07 травня 2020 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (надалі - позивач; ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління Держпраці у Полтавській області (надалі також відповідач) про визнання незаконною та скасування постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 09.04.2020 №ПЛ14852/161/АВ/П/ПТ/ТД-ФС на суму 47230 грн. стосовно фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , винесеної Управлінням Держпраці у Полтавській області.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що на підставі акту інспекційного відвідування фізичної особи, яка використовує найману працю ФОП ОСОБА_1 №ПЛ14852/161/АВ від 19 лютого 2019 року, було винесено оскаржувану постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 09.04.2020 №ПЛ14852/161/АВ/П/ПТ/ТД-ФС на суму 47230 грн. за порушення вимог частини 3 статті 24 Кодексу законів про працю України щодо допущення працівника до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу. Вважає вказану постанову такою, що підлягає скасуванню зважаючи на те, що відповідно до статті 61 Конституції України ніхто не може бути притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне і те саме порушення, а оскільки позивача вже було притягнено до відповідальності за частиною 3 статті 41 КУпАП за те саме порушення, то це виключає притягнення його до відповідальності за абзацом 2 частини 2 статті 265 КЗпП України.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 08 травня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №440/2350/20, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання на 09:30 год. 02 червня 2020 року, витребувано докази.

29 травня 2020 року до суду надійшов відзив на позовну заяву /а.с. 27-30/, у якому представник відповідача просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі, посилаючись на те, що позивачем допущено порушення вимог частини 3 статті 24 Кодексу законів про працю України щодо допущення працівника до роботи без укладення трудового договору, оскільки в ході інспектування встановлено, що ОСОБА_2 була допущена позивачем до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого органу. Зазначає, що ототожнення штрафів за статтею 265 КЗпП України із адміністративною відповідальністю є неправильним, а обґрунтування притягнення до подвійної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення є безпідставним.

01 червня 2020 року до суду надійшла відповідь позивача на відзив /а.с. 53-55/, у якій зазначено, що посилання відповідача на рішення Конституційного Суду України від 30.05.2001 у справі №7-рп/2001 юридично неспроможні з огляду на те, що вказана справа стосується відповідальності юридичних осіб, а спір у даній справі стосується відповідальності позивача як фізичної особи і фізичної особи-підприємця.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 02 червня 2020 року витребувано докази від відповідача та оголошено перерву у підготовчому засіданні до 09:00 12 червня 2020 року.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 12 червня 2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 09:30 12 серпня 2020 року.

Представник позивача у судовому засдіанні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання повторно не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки у судове засідання не повідомив.

Відповідно до частини 1 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Пунктом 2 частини 3 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), незалежно від причин неявки.

З огляду на вищевикладене, суд вирішив розглядати справу за відсутності представника відповідача.

Суд, заслухавши вступне слово представника позивача, дослідивши письмові докази, встановив наступні обставини та спірні правовідносини.

Позивач ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець 27.03.1996, основним видом економічної діяльності позивача є 47.11 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами, що підтверджується детальною інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань /а.с. 6-8/.

Наказом Управління Держпраці у Полтавській області від 07 лютого 2020 року №23П "Про проведення заходів державного контролю" на підставі Порядку здійснення державного контрою за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 823 "Деякі питання здійснення державного нагляду контролю за додержанням законодавства про працю" наказано провести заходи державного контролю щодо відповідності вимогам законодавства про працю, зокрема, головному державному інспектору відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Н.Ляшенко у діяльності ФОП ОСОБА_1 . Підставою для проведення заходу державного контролю зазначено доручення т.в.о. Голови Державної служби України з питань праці від 06.02.2020 №Д-69/1/3.1-250 на виконання доручення Прем`єр-міністра України О. Гончарука від 22.01.2020 №2313/0/1-20 /а.с. 32, 33/.

На підставі вказаного наказу заступником начальника Управління Держпраці в Полтавській області Великою Н.М. видано головному державному інспектору Ляшенко Н.В. направлення від 07.02.2020 №213 на проведення заходу державного контролю на предмет додержання вимог законодавства про працю у діяльності ФОП ОСОБА_1 (питання, що підлягають контролю: додержання законодавства про працю в частині оформлення трудових відносин) з 10.02.2020 по 21.02.2020 /а.с. 31/.

Вказане направлення вручено позивачу 12.02.2020, що підтверджується відміткою про вручення на примірнику направлення, копія якого наявна у матеріалах справи /а.с. 31/.

У термін з 11.02.2020 по 19.02.2020 інспектором праці Управління Держпраці у Полтавській області Ляшенко Н.В. проведено інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_1 , за результатами якого складено акт №ПЛ14825/161/АВ від 19.02.2020 /а.с. 34-41/.

Акт інспекційного відвідування №ПЛ14825/161/АВ від 19.02.2020 підписаний ФОП ОСОБА_1 , примірник вказаного акту отриманий позивачем 19.02.2020, що підтверджується відміткою та підписом про отримання на примірнику акту, копія якого наявна у матеріалах справи /зворот а.с. 40/.

У розділі ІІІ "Опис виявлених порушень" акту №ПЛ14825/161/АВ від 19.02.2020 зафіксовано порушення ФОП ОСОБА_1 частини 3 статті 24 КЗпП, а саме працівника допущено до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу. Так, 11.02.2020 при виході на місце здійснення діяльності ФОП ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 (кафе " ІНФОРМАЦІЯ_1 ") було виявлено одного працівника - ОСОБА_2 , яка знаходилася на кухні і виконувала роботу кухаря (здійснювала приготування їжі). За письмовим поясненні ОСОБА_2 від 11.02.2020: "Знаходжусь на практиці у барі " ІНФОРМАЦІЯ_1 " з 10.02.20 по ІНФОРМАЦІЯ_2 . На практику прийшла по об`яві. Трудовий договір не укладали. До моїх обов`язків входить приготування їжі, миття посуду". За письмовим поясненням ФОП ОСОБА_1 від 12.02.2020: "По суті заданих питань повідомляю, що 11.02.2020 ОСОБА_2 прийшла на співбесіду на адресу " АДРЕСА_2 , вона там не робила". Наказом № 4-пр від 13.02.2020 ОСОБА_2 прийнято на посаду кухаря з 14.02.2020, повідомлення про прийняття працівника на роботу до Кременчуцької ОДПІ ТУ ДФС у Полтавській області направлено та отримано 13.02.2020 в 10.39.15 год., що підтверджує квитанція № 2 від 13.02.2020 реєстраційний №11081484. Вищевикладене, на думку інспектора праці, свідчить про використання ФОП ОСОБА_1 найманої праці одного працівника без оформлення трудових відносин /а.с. 40/.

19.02.2020 інспектором праці Ляшенко Н.В. складено протокол про адміністративне правопорушення №ПЛ14825/161/АВ/П/ПТ, а саме, порушення вимог частини 3 статті 24 Кодексу законів про працю України, працівника допущено до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу /а.с. 48-49/.

09.04.2020 заступником начальником Управління Держпраці у Полтавській області Великою Н.М. прийнято постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ПЛ14825/161/АВ/П/ПТ/ТД-ФС, якою на ФОП ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 47230 грн. за порушення вимог частини 3 статті 24 КЗпП України щодо допущення працівників до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника /а.с. 50/.

Позивач не погодився з постановою Управління Держпраці у Полтавській області від 09.04.2020 про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ПЛ14825/161/АВ/П/ПТ/ТД-ФС, у зв`язку з чим звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку оскаржуваній постанові Управління Держпраці у Полтавській області від 09.04.2020 про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ПЛ14825/161/АВ/П/ПТ/ТД-ФС, суд дійшов наступних висновків.

Частиною першою статті 265 КЗпП України передбачено, що посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Абзацом 2 частини другої статті 265 КЗпП України встановлено, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення, а до юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю та є платниками єдиного податку першої - третьої груп, застосовується попередження.

За змістом частин третьої, четвертої статті 265 КЗпП України штрафи, накладення яких передбачено частиною другою цієї статті, є фінансовими санкціями і не належать до адміністративно-господарських санкцій, визначених главою 27 Господарського кодексу України.

Штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Водночас, відповідальність за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) передбачено також Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до частини третьої статті 41 КУпАП фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), допуск до роботи іноземця або особи без громадянства та осіб, стосовно яких прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця, на умовах трудового договору (контракту) без дозволу на застосування праці іноземця або особи без громадянства - тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю, від п`ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже, частиною другою статті 265 КЗпП України і частиною третьою статті 41 КУпАП передбачено відповідальність для фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю, у вигляді штрафу, за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту).

Штраф за частиною другою статті 265 КЗпП України є фінансовою санкцією, яка накладається постановою уповноваженої посадової особи Держпраці, що може бути оскаржена в судовому порядку, а штраф за частиною третьою статті 41 КУпАП є адміністративною відповідальністю і накладається згідно із рішенням суду за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Суд звертає увагу, що і стаття 265 КЗпП, і стаття 41 КУпАП були викладені в редакції Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов`язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці" від 28 грудня 2014 року.

Вищезазначений закон передбачав введення статтею 265 КЗпП фінансових санкції для роботодавців - юридичних та фізичних осіб-підприємців, у вигляді штрафу у розмірі від 1 до 30 мінімальних заробітних плат за допуск працівника до роботи без оформлення трудових відносин, оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, виплати заробітної плати без нарахування та сплати єдиного внеску та податків, порушення термінів виплати заробітної плати більш ніж за один місяць, виплати не в повному обсязі, недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці та порушення інших вимог трудового законодавства.

Натомість стаття 41 КУпАП мала на меті запровадити штрафи для посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудових відносин; за незаконне звільнення працівника з роботи з особистих мотивів чи у зв`язку з повідомленням ним про порушення вимог Закону України "Про засади запобігання і протидії корупції" іншою особою, а також інше грубе порушення законодавства про працю.

Тобто ключовою відмінністю цих двох статей є суб`єктний склад правопорушення. Завдяки цьому одночасно до відповідальності може бути притягнено юридичну особу як роботодавця (за статтею 265 КЗпП України) та посадову особу цієї юридичної особи (за статтею 41 КУпАП) за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудових відносин

Однак, у разі притягнення до відповідальності фізичної особи-підприємця на підставі абзацу другого частини другої статті 265 КЗпП України і частини третьої статті 41 КУпАП, повністю збігаються суб`єкт відповідальності і вид порушення (допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору).

Позивач вважає, що притягнення його до відповідальності за одне й те саме порушення двічі суперечить статті 61 Конституції України, відповідно до якої ніхто не може двічі притягатися до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Оскільки в обох нормах йдеться про юридичну відповідальність та одне й те саме правопорушення, для застосування статті 61 Конституції України необхідно з`ясувати чи належить відповідальність, передбачена статтею 265 КЗпП України і статтею 41 КУпАП до одного виду.

Закон не визначає, до якого саме виду юридичної відповідальності належать заходи впливу за правопорушення, передбачені у частині другій статті 265 КЗпП України.

Кваліфікуючи вид цієї відповідальності, суд бере до уваги:

(а) мету відповідальності - покарання роботодавців за порушення законодавства про працю та легалізація фонду оплати праці;

(б) характер шкоди - шкоду заподіяно суспільству, а не працівнику;

(в) вид стягнення - фінансова санкція у виді штрафу;

(г) суб`єкт, який притягує до відповідальності - державний орган;

(д) джерело сплати - штраф зараховується до державного бюджету.

Водночас положення абзацу 2 частини другої статті 265 КЗпП України та частини третьої статті 41 КУпАП в частині визначення правопорушення абсолютно тотожні: "фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту)", а обставини, що послугували підставою їх встановлення для позивача - ідентичні.

Враховуючи вищенаведені ознаки, а також пріоритетність тлумачення, яке у найбільшій мірі відповідає інтересам суб`єкта приватного права, суд дійшов висновку, що правопорушення, передбачені у частині другій статті 265 КЗпП України так само, як і правопорушення, передбачене у частині третій статті 41 КУпАП, належить за своєю природою (основними ознаками) до такого виду юридичної відповідальності як адміністративна відповідальність.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права сформовано Верховним Судом у постановах від 21.12.2018 у справі №814/2156/16 та від 24.12.2019 у справі №0540/5974/18-а, який підлягає врахуванню судом першої інстанції відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Застосовуючи ці підходи суд зазначає, що за допуск фізичної особи до роботи без оформлення трудового договору ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності постановою Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 05 травня 2020 року у справі №537/877/20 /а.с. 22/, якою визнано винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею ч. 3 ст. 41 КпАП України і накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 8500 /вісім тисяч п`ятсот/ грн. 00 коп. в прибуток держави.

Вказана постанова Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 05 травня 2020 року у справі №537/877/20 набрала законної сили 18 травня 2020 року.

ОСОБА_1 сплачено суму штрафу в розмірі 8500 грн., що підтверджується дублікатами чеків від 26.05.2020 /а.с. 24, 25/.

Накладення на ФОП ОСОБА_1 штрафу за те саме правопорушення також і постановою Управління Держпраці у Полтавській області про накладення штрафу №ПЛ14852/161/АВ/П/ПТ/ТД-ФС від 09 квітня 2020 року є притягненням позивача до того самого виду відповідальності за те саме порушення вдруге, що є порушенням статті 61 Конституції України.

Підсумовуючи вищевикладене, зважаючи на встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими урегульовано спірні відносини, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова Управління Держпраці у Полтавській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ПЛ14852/161/АВ/П/ПТ/ТД-ФС від 09 квітня 2020 року, прийнята без урахування всіх обставин, що мають значення для її прийняття, тобто необґрунтовано, а тому є протиправною та підлягає скасуванню.

Таким чином, позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивач при зверненні до суду з даним позовом сплатив судовий збір у сумі 840 грн. 80 коп., що підтверджується квитанцією №0.0.1695487812.1 від 04 травня 2020 року /а.с. 5/, а також випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України /а.с. 14/.

Отже, при задоволенні позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Полтавській області на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в сумі 840 грн. 80 коп. (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок).

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 3, 6-10, 139, 205, 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_3 ) до Управління Держпраці у Полтавській області (ідентифікаційний код 39777136, вул. Пушкіна, 119, м. Полтава, 36014) про визнання незаконною та скасування постанови задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці у Полтавській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ПЛ14852/161/АВ/П/ПТ/ТД-ФС від 09 квітня 2020 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Полтавській області на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в сумі 840 грн. 80 коп. (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 21 серпня 2020 року.

Суддя С.С. Сич