Рішення № 91101203, 21.08.2020, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/2548/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2020 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Бутенка А.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління Державної служби України з надзвичайних в Одеській області (65091, м. Одеса, вул. Прохорівська, 6) до Другого Малиновського відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (65005, м. Одеса, вул. Бабеля, 5) про визнання протиправним та скасування повідомлення від 28.02.2020 року №9583, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Стислий зміст позовних вимог.

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов Головного управління Державної служби України з надзвичайних в Одеській області до Другого Малиновського відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), в якому, позивач, просить суд:

- визнати протиправним та скасувати повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 28.02.2020 року № 9583, винесене державним виконавцем Другого Малииовського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Маснюк М.М.

- зобов`язати Другий Малиновський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) відкрити виконавче провадження за виконавчим документом Одеського окружного адміністративного суду у справі № 420/4447/19 від 06.02.2020 року.

Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

В обґрунтування позову зазначено, що 28.02.2020 року державним виконавцем Другого Малиновського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) Маснюк М.М., винесено повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання. Зазначене повідомлення винесено на заяву Головного управління ДСНС України в Одеській області від 19.02.2020 року та виконавчого документу від 06.02.2020 року на рішення адміністративного суду по справі № 420/4447/19. Державним виконавцем у повідомленні зазначено про повернення виконавчого документу без прийняття до виконання, у зв`язку з тим, що виконавчий лист виданий Одеським окружним адміністративним судом, за позовом ГУ ДСНС України в Одеській області до об`єднання багатоквартирного будинку «Михайлівське», не підлягає виконанню органом ДВС, так як у даному виконавчому листі не передбачено заходів для примусового виконання рішень.

ГУ ДСНС України в Одеській області із прийнятим рішенням не погоджується, вважає:дії державного виконавця Другого Малиновського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) не законними.

Суд зауважує, що Відповідач відзив на адміністративний позов не надав.

Відповідно до частини шостої статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Заяв чи клопотань від сторін.

20.08.2020 року від представника ГУ ДСНС України в Одеській області надійшла заява про розгляд справи без участі представника.

Процесуальні дії вчиненні судом.

Ухвалою суду від 14.08.2020 року відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Інші процесуальні дії судом не вчинялись.

20.08.2020 року, сторони у судове засідання не прибули, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином та своєчасно, що підтверджується письмовими доказами наявними в матеріалах справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 287 КАС України, адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі.

Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до ст. 286 КАС України, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Згідно ч. 9 ст. 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Таким чином, згідно з ч. 9 ст. 205 КАС України, суд дійшов до висновку про можливість продовження розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Обставини справи.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду по справі №420/4447/19 від 21 грудня 2019 року задоволено позов Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Михайлівське» про застосування заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю), шляхом відключення за допомогою фахівців енергопостачальних організацій приміщень загального користування вищевказаного житлового будинку від джерел електропостачання (або інших електромереж, електроприладів, пристроїв, обладнання, установок) до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері пожежної, техногенної безпеки та у сфері цивільного захисту, які впливають на ризик виникнення надзвичайної ситуації, аварії чи пожежі та можуть спричинити загрозу життю та здоров`ю людей, зазначених в акті перевірки №113 від 02.07.2019 року за номерами 1-9, 11-18.

Рішення суду набрало законної сили 21.01.2020 року.

06.02.2020 року Одеським окружним адміністративним судом виданий виконавчий лист.

19.02.2020 року № 03/893/09 представником Головного управління ДСНС України в Одеській області подано заяву про примусове виконаня судового рішення до Другого Малиновського відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса). До заяви додано наступні документи: оригінал виконавчого листа № 420/4447/19, копія рішення суду від 21.12.2019 року по справі № 420/4447/19 та інші документи.

28.02.2020 року за результатами розгляду заяви стягувача державним виконавцем Другого Малиновського відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Маснюк М.М. повернуто виконавчий документ стягувачу без прийняття до виконання на підставі п.7 ч.4 ст.4 Закону України "Про виконавче провадження".

Не погоджуючись із вказаним повідомленням про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Джерела права й акти їх застосування.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.129-1 Конституції України, судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Частини 1 статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України, визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до ч. 2 ст. 372 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 373 Кодексу адміністративного судочинства України, виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Частиною 3 статті 373 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що виконавчий лист, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами. Виконавчий лист, ухвала мають відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч.5 ст. 4 Закону України "Про основні засади державного нагляду" від 05.04.2007 №877, серед загальних вимог до здійснення державного нагляду (контролю) передбачено, що повне або часткове зупинення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг допускається виключно за рішенням суду.

Частиною 7 статті 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" визначено, що на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду.

Згідно з п.1 ч.1 ст.3 Закону України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, як виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Відповідно до ч.1 ст.18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Частиною 1 ст. 5 Закону № 1404-VIII визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Пунктом 5 частини 1 статті 4 Закону № 1404-VIII визначено, що у виконавчому документі зазначається зокрема резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону № 1404-VIII, у виконавчому документі зазначаються:

1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала;

2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;

3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи;

4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків);

5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень;

6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню);

7) строк пред`явлення рішення до виконання.

У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв`язку та адреси електронної пошти.

Згідно з ч. 4 ст. 4 Закону № 1404-VIII, виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо:

1) рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання);

2) пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання;

3) боржника визнано банкрутом;

4) Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника;

5) юридичну особу - боржника припинено;

6) виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону;

7) виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень;

8) стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов`язковим;

9) виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем;

10) виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.

Отже, однією з підстав для повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання є те, що виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень.

При цьому, зі змісту ст.4 Закону № 1404-VIII вбачається, що встановлення вимог до виконавчого документа повинно перш за все сприяти державному виконавцю у своєчасному та належному виконанні, у тому числі, й рішення суду, а судовий захист має відповідати вимогам ефективності та не носити лише декларативний характер.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону № 1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Згідно з ч.1 ст.13 Закону № 1404-VIII під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Висновки суду.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками справи доказами, суд виходить з приписів ч. 2 ст. 2 КАС України та доходить висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з оскаржуваного повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання, виконавчий лист №420/4447/19, виданий Одеським окружним адміністративним судом 06.02.2020 року повернуто стягувачу без виконання з підстав, визначених п.7 ч.4 ст.4 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки в даному виконавчому листі № 420/4447/19 не передбачено заходів для примусового виконання рішень.

Отже, фактичною підставою прийняття спірного повідомлення слугував висновок державного виконавця про те, що пред`явлений Головним управлінням Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Одеській області виконавчий документ не містить дій зобов`язального характеру, а, тому, на думку відповідача, не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби.

Суд не погоджується із даними доводами відповідача та вважає, що у відповідача були відсутні підстави для прийняття повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання, виходячи з наступного.

У виконавчому листі №420/4447/19, виданому Одеським окружним адміністративним судом 06.02.2020 року на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду зазначена резолютивна частина рішення, а саме: «Застосувати заходи реагування у сфері державного нагляду (контролю) до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Приморський» у вигляді часткового зупинення експлуатації приміщень житлового будинку Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Михайлівське» розташованого за адресою: площа Михайлівська, 12-14, м. Одеса, 65005 шляхом відключення за допомогою фахівців енергопостачальних організацій приміщень загального користування вищевказаного житлового будинку від джерел електропостачання (або інших електромереж, електроприладів, пристроїв, обладнання, установок) до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері пожежної, техногенної безпеки та у сфері цивільного захисту, які впливають на ризик виникнення надзвичайної ситуації, аварії чи пожежі та можуть спричинити загрозу життю та здоров`ю людей, зазначених в акті перевірки №113 від 02.07.2019 року за номерами 1-9, 11-18».

Таким чином, у виконавчому листі, виданому 06.02.2020 року Одеським окружним адміністративним судом на виконання рішення суду від 21 грудня 2019 року у справі №420/4447/19, відтворено резолютивну частину рішення суду.

При цьому, відповідно до ст. 10 Закону № 1404-VIII, заходами примусового виконання рішень є, зокрема інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Зі змісту резолютивної частини вищенаведеного судом рішення у справі №420/4447/19 слідує, що по своїй суті дане рішення є рішенням немайнового характеру, яке зобов`язує боржника вчинити певні дії, а саме: повністю зупинити роботу на установі боржника до усунення певних порушень.

Також суд зазначає, що виконавчий лист має всі заповнені реквізити, відповідає вимогам чинного законодавства, зокрема Закону України "Про виконавче провадження" та оформлений належним чином.

Порядок виконання рішень немайнового характеру, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення визначений розділом VIII Закону України "Про виконавче провадження" та розділом IX Інструкції з організації примусового виконання рішень, яка затверджена наказом Міністерства юстиції України за №512/5 від 02.04.2012р. (в редакції наказу Міністерства юстиції України №2832/5 від 29.09.2016р.), зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 02.04.2012р. за №489/20802.

Правила цих норм до рішень немайнового характеру відносять рішення: про поновлення на роботі; про відібрання дитини; про виселення боржника; про вселення стягувача; інші рішення, за якими боржника зобов`язано особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 63 Закону № 1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

Частиною 3 статті 63 Закону № 1404-VIII визначено, що виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Згідно з ч. 4 ст. 63 Закону, виконавець під час виконання рішення про заборону вчиняти певні дії або про утримання від вчинення певних дій доводить до відома боржника резолютивну частину такого рішення, про що складає відповідний акт. Після складення акта виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Відповідно до ч.6 ст.26 Закону № 1404-VIII за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).

Аналіз вищенаведених норм та зміст виконавчого листа №420/4447/19 дає підстави для висновку, що даний виконавчий лист відповідає вимогам до виконавчого документа, встановленим статтею 4 Закону, оскільки у ньому чітко вказано ті дії, які необхідно вчинити та спосіб їх виконання, а порядок виконання рішень такого характеру встановлено статтею 63 Закону № 1404-VIII.

З урахуванням вказаного, суд дійшов висновку, що висновки відповідача про те, що виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень, зазначених у ст.10 Закону України "Про виконавче провадження" є помилковими та безпідставними, оскільки в резолютивній частині рішення прямо визначено спосіб його виконання, виконавчий лист містить чітке визначення дій для вчинення боржником, а відтак, правові підстави для повернення виконавчого документу стягувачу на підставі п. 7 ч. 4 ст. 4 Закону № 1404-VIII у відповідача були відсутні.

Окрім того, суд зазначає, що та обставина, що за рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 21.12.2019 року по справі №420/4447/19 видано виконавчий лист, вже свідчить про те, що це судове рішення за своїм змістом характеризуються реалізованістю та передбачає застосування заходів примусового виконання рішення.

Враховуючи вищевикладене, оскаржене повідомлення державного виконавця є необґрунтованим.

З огляду на вказане, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовної вимоги про визнання протиправним та скасування повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 28.02.2020 року № 9583.

Водночас, вирішуючи позовні вимоги про зобов`язання Другого Малииовського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) відкрити виконавче провадження за виконавчим документом Одеського окружного адміністративного суду у справі №420/4447/19 від 06.02.2020 року, суд зазначає наступне.

Як вбачається зі змісту Рекомендації №R (80) 2 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо виконання дискреційних повноважень адміністративними органами від 11 березня 1980 року під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, наділений дискреційними повноваженнями, тобто повноваженнями з певним ступенем свободи адміністративного органу при прийнятті рішення, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення. А суди не мають право втручатися в дискреційні функції органів владних повноважень. Завдання правосуддя полягає в гарантуванні дотримання вимог права та контролю за легітимністю прийняття рішень.

Як свідчать матеріали справи, виконавчий лист №420/4447/19 від 06.02.2020 року повернутий позивачу згідно оскаржуваного повідомлення, яке судом у цій справі визнано протиправним та скасовано.

За правилами частин 3, 4 ст. 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

У спірних правовідносин обов`язок відповідача відкрити виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа залежить від умови пред`явлення цього виконавчого листа до виконання позивачем як стягувачем.

Однак, суд зазначає, що частиною 7 статті 246 КАС України передбачено, що висновок суду про задоволення позову чи про відмову в позові повністю або частково щодо кожної із заявлених вимог не може залежати від настання або ненастання певних обставин (умовне рішення).

Таким чином, оскільки в даному випадку вимоги щодо відкриття виконавчого провадження є дискреційними повноваженнями державного виконавця, заявлені на майбутнє, що не відповідає приписами КАС України, оскільки судовому захисту підлягають виключно порушені суб`єктом владних повноважень права осіб, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позову в частині зобов`язання відповідача відкрити виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №420/4447/19 від 06.02.2020 року.

Водночас, суд наголошує, що відповідач не може прийняти рішення, яке по суті повторює рішення, що визнане судом у даній справі протиправним, з аналогічних підстав, що перевірялись у межах розгляду даної справи, оскільки це буде вважатись неналежним виконанням судового рішення, та повинен прийняти рішення у відповідності до приписів Закону України "Про виконавче провадження", з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.

З метою належного захисту та відновлення порушеного права позивача, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог у відповідності до ч. 2 ст.9 КАС України та зобов`язати відповідача відповідно до Закону України "Про виконавче провадження", повторно розглянути заяву позивача про примусове виконання судового рішення по справі №420/4447/19 від 21.12.2019 року та прийняти рішення у відповідності до приписів Закону України "Про виконавче провадження", з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.

Приймаючи до уваги викладене, оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно з ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 139, 241-246, 262, 268, 269, 271, 272, 287 КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Головного управління Державної служби України з надзвичайних в Одеській області до Другого Малиновського відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправним та скасування повідомлення від 28.02.2020 року №9583, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 28.02.2020 року № 9583, винесене державним виконавцем Другого Малииовського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Маснюк М.М.

Зобов`язати Другий Малииовський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (65005, м. Одеса, вул. Бабеля, 5, код ЄДРПОУ 38643633) відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» повторно розглянути заяву Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області про примусове виконання судового рішення по справі №420/4447/19 від 21.12.2019 року та прийняти рішення у відповідності до приписів Закону України «Про виконавче провадження», з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Другого Малиновського відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (65005, м. Одеса, вул. Бабеля, 5) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Головного управління Державної служби України з надзвичайних в Одеській області (65091, м. Одеса, вул. Прохорівська, 6) судовий збір у розмірі 2102 грн. (дві тисячі сто дві) гривні.

Рішення може бути оскаржено в порядку та в строки встановлені ст.287 КАС України, з урахуванням особливостей, встановлених п.15.5 Розділу VII Перехідних Положень КАС України.

Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому статтею 272 КАС України.

Суддя Бутенко А.В.

.