Рішення № 91099299, 13.08.2020, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/11488/15-ц

Провадження № 2/522/1762/20

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

13 серпня 2020 року Приморський районний суд міста Одеси в складі:

головуючого судді Чернявської Л.М.,

за участю секретаря судових засідань Пейкова О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань суду в міста Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 до ОСОБА_8 , треті особи Комунальне підприємство «Житлово – комунальний сервіс «Фонтанський», Департамент культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації про встановлення сервітуту на нерухоме майно,

встановив:

05 червня 2015 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 звернулись до суду з позовом до ОСОБА_11 , треті особи Комунальне підприємство «Житлово – комунальний сервіс «Фонтанський», Управління культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації про встановлення сервітуту на нерухоме майно. Позивачі просять встановити безоплатний постійний сервітут щодо квартири АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності ОСОБА_11 , який полягає у можливості проходу власників квартир вищевказаного будинку до даху вищевказаного будинку для його обслуговування і ремонту через кухню площею 11,6 кв.м квартири АДРЕСА_1 (т.1 а.с. 3-6).

08 червня 2015 року провадження по справі відкрито (т. 1 а.с. 49).

16 липня 2015 року до суду надійшли пояснення Управління охорони об`єктів культурної спадщини, підтримані вимоги позивачки (т.1 а.с. 64-65).

Ухвалою суду від 04 серпня 2015 року клопотання представника відповідача Деріволкової Крістіни Сергіївни про забезпечення доказів задоволено. Зобов`язано Комунальне підприємство «Бюро технічної інвентаризації» Одеської міської ради надати в строк до 31 серпня 2015 року на адресу суду належним чином завірену копію технічного паспорту будинку №32 по вул. Л. Толстого у м. Одесі, а також інформацію про загальний план будинку АДРЕСА_2 та інформацію щодо запроектованих та фактичних виходів на горище та дах будинку АДРЕСА_2 . Зобов`язано Управління охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації надати в строк до 31 серпня 2015 року на адресу суду інформацію про загальний план будинку АДРЕСА_2 та інформацію щодо запроектованих та фактичних виходів на горище та дах будинку АДРЕСА_2 .

Ухвалою суду від 31 серпня 2015 року клопотання позивача ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах інших позивачів задоволено. Призначено у справі судову будівельно - технічну експертизу, виконання якої доручити Одеському науково – дослідницькому інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, попередивши експерта про кримінальну відповідальність за ст. ст. 384, 385 КК України.

06.11.2015 року до суду надійшло повідомлення про неможливість виконання судової будівельно - технічної експертизи.

В зв`язку з знаходженням судді Приморського районного суду міста Одеси Шликова С.П. в тривалій відпустці справа передана для повторного розподілу. За результатами автоматичного розподілу судової справи між суддями, справа передана для розгляду судді Чернявській Л.М..

10 листопада 2015 року справа прийнята до свого провадження та поновлено провадження у справі відповідно ч.2 ст.159 ЦПК України, в редакції Закону який діяв на той час, в разі заміни судді під час судового розгляду справа розглядається спочатку. (т.1 а.с.191).

16 березня 2016 року до суду надійшли письмові пояснення Комунального підприємства «ЖКС «Фонтанський», в яких зазначено, що підтримують позовні вимоги, оскільки за результатами обстеження встановлено, що доступ до приміщення горища будинку АДРЕСА_2 можливий лише через квартиру АДРЕСА_3 . Іншого виходу на приміщення горища зі сходової клітки або з парадних не виявлено (т.1 а.с. 224?225).

12 травня 2016 року відповідачка звернулась до суду з запереченнями на позов, в яких просить відмовити у задоволені позову та просить стягнути з позивачів судові витрати з проведення експертного дослідження у розмірі 4000 гривень, оплату послуг адвоката у розмірі 4000 гривень та відшкодування моральної шкоди у розмірі 5000 гривень (т.2 а.с. 1?6). До заперечень наданий висновок судового будівельно-технічного дослідження № 9 від 10.05.2016 року, в якому поставлено питання щодо можливих варіантів доступу в горищний простір будинку, виконаного за заявою представника за довіреністю ОСОБА_12 (т.2 а.с.7?22)

Позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду з додатковими поясненнями щодо наданих до суду висновків експертиз та заперечень представників відповідачів (т.2 а.с.33?35, 36?37).

Ухвалою від 01 вересня 2016 року по справі призначені судова будівельно - технічна експертиза, на вирішення експерта наступні питання поставлені позивачами:

1. Визначити місце розташування квартири АДРЕСА_1 у структурі житлового будинку АДРЕСА_4 в об`ємі горищного простору чи мезаніна, чи є в будинку мезанін?

2. Вказати яким способом здійснювався вихід на горище і дах будинку АДРЕСА_2 до приватизації квартири АДРЕСА_3 і до її продажу? Чи є цей вихід єдиним і іншого немає?

3. Як здійснюється вихід на горище і дах будинку АДРЕСА_2 на час проведення експертизи? Яку роль відіграють запроектовані на горищі два слухових вікна і двері виходу з квартири АДРЕСА_1 на горище?

4. Встановити технічну можливість користування горищним приміщенням у будинку АДРЕСА_2 без використання приміщення «4» квартири АДРЕСА_3 згідно технічному паспорту на квартиру, виготовленому Міським агентством по приватизації житла.

5. Визначити можливість проходу і виходу на горище через приміщення «4» квартири АДРЕСА_3 .

6. Чи є можливість організувати додатковий вихід до горищного приміщення в будинку АДРЕСА_2 ?

7. Визначити статус приміщення «4» квартири АДРЕСА_1 на час проведення експертизи. Чи відповідає існуюче функціональне використання приміщення (відсутні вода, газ), даним технічного паспорту квартири АДРЕСА_3 ? Чи можливе використання інших підсобних приміщень під кухню?

На вирішення експерта поставити питання представника відповідача ОСОБА_11 :

8. Чи дозволяється вхід у горищне приміщення і на дах та перебування в горищному приміщенні і на покрівлі мешканцям будинку АДРЕСА_2 , враховуючи технічну можливість користування горищним приміщенням з (або без) використанням приміщення «4» квартири АДРЕСА_3 згідно технічному паспорту на квартиру АДРЕСА_1 , виготовленому Міським агентством по приватизації житла згідно діючого законодавства?

9. Чи відповідає двірний отвір з квартири АДРЕСА_1 нормам пожежної безпеки?

10. Чи можливе обладнання виходу в горищний простір через існуюче горищне перекриття з парадних будинку АДРЕСА_2 , також враховуючи той факт, що цей будинок є пам`яткою культурної спадщин? (т.2 а.с. 70?72)

21 травня 2018 року Одеським науково-дослідним інститутом судових експертиз складений висновок № 4500/17-6186/6187/6188 судової будівельно-технічної експертизи (т.2 а.с.109?171).

20 червня 2018 року провадження по справі поновлено (т.2 а.с.173).

18 вересня 2018 року до суду надійшли заперечення ОСОБА_1 до будівельно-технічного дослідження № 9 ПП «Відкриття» (т.2 а.с. 202-207).

Також, 18 вересня 2018 року до суду надійшло клопотання позивачів щодо стягнення відповідачки на користь представника позивачів ОСОБА_1 суми витрат, пов`язаних з проведенням експертизи в розмірі 2 774,52 гривень (т. 2 а.с. 208-210).

11 грудня 2018 року представник позивачів звернулась до суду з клопотанням про визнання відповідача по справі ОСОБА_13 , яка після державної реєстрації змінила ім`я з « ОСОБА_14 », що підтверджується Свідоцтвом про зміну імені серія НОМЕР_1 від 10.10.2015 року (т.3 а.с. 2, т.2 а.с. 76).

Судом уточнені відомості стосовно особи відповідачки, згідно якої визначено особу « ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка місто Уральск, Уральської області, Казахстан» (т.2 а.с. 75, 76).

13 лютого 2019 року до суду надійшли додаткові доводи на заперечення від 12.05.2016 року на позовну заяву про встановлення сервітуту на нерухоме майно адвоката Козак ФІ., який представляє інтереси відповідачки ОСОБА_15 (т.3 а.с. 25?26)

Ухвалою Приморського районного суду міста Одеси від 08 липня 2019 року позовні вимоги ОСОБА_9 до ОСОБА_8 , треті особи Комунальне підприємство «Житлово – комунальний сервіс Фонтанський», Управління культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації про встановлення сервітуту на нерухоме майно залишено без розгляду (т.3 а.с. 55?56).

Ухвалою суду від тієї ж дати прийнята відмова ОСОБА_10 від позову до ОСОБА_8 , треті особи Комунальне підприємство «Житлово – комунальний сервіс «Фонтанський», Управління культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації про встановлення сервітуту на нерухоме майно та закрито провадження у справі (т.3 а.с. 30?32, 57).

14 серпня 2019 року в остаточній редакції до суду надійшла уточнена позовна заява ОСОБА_1 , ОСОБА_16 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 до ОСОБА_8 , треті особи КП «Житлово-комунальний сервіс «Фонтанський», Управління охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації, департамент культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини про встановлення сервітуту на нерухоме майно (т.3 а.с. 62-64). Позивачі просять, керуючись ст.ст. 401-404 ЦК України, прийняти уточнену позовну заяву до провадження з наступними вимогами:

Встановити безоплатній, постійний сервітут щодо квартири АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності ОСОБА_8 , який полягає у можливості проходу власників квартир вищевказаного будинку ОСОБА_1 , ОСОБА_17 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 до даху вищевказаного будинку для його обслуговування і ремонту через кухню площею 11,6 кв.м. квартири АДРЕСА_1 .

Визначити порядок користування безоплатним постійним сервітутом щодо квартири АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності ОСОБА_8 , який полягає у можливості проходу власників квартир вищевказаного будинку ОСОБА_1 , ОСОБА_17 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 до даху вищевказаного будинку для його обслуговування і ремонту через кухню площею 11,6 кв.м. квартири АДРЕСА_1 .

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 , яка також представляє інтереси інших позивачів підтримала позовні вимоги в повному обсязі, просила захистити права співвласників будинку АДРЕСА_2 , шляхом встановлення сервітуту (право проходу) в приміщення горища через квартиру АДРЕСА_3 , оскільки зазначений шлях є єдиним можливим варіантом доступу в допоміжне приміщення.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позову, оскільки доступ до приміщення горища можливо забезпечити іншими варіантами, які вказані у висновку судового експерта Гончар Н.В. ПП «ВІДКРИТЯ» № 9 та висновку судового експерта Рапач К.В. № 72/15, тому відсутні підстави для встановлення сервітуту.

Представники третіх осіб в судове засідання не зявились.

Дослідивши всі наявні у справі докази у їх сукупності, надав їм належну оцінку, визначив характер спірних правовідносин і норми права, які підлягали застосуванню до цих правовідносин, суд вважає необхідним задовольнити позовні вимоги з наступних підстав.

Судом встановлені наступні факти та обставини.

Так, будівля під АДРЕСА_2 , колишній будинок Прокудіна, збудований у 1903 році за проектом арх. В. І. Прохаска. Під охорону держави прийняти рішенням Одеського обласного виконавчого комітету від 27.12.1991 року № 580 як пам`ятка містобудування та архітектури місцевого значення (т.1 а.с.66-68, 125-157).

Позивачі є власниками квартир в будинку АДРЕСА_2 , а саме: ОСОБА_1 є власником Ѕ частини квартири АДРЕСА_5 (т.1 а.с. 8); ОСОБА_2 є власником частини квартири АДРЕСА_6 (т.1 а.с. 10); ОСОБА_3 квартири АДРЕСА_7 (т.1 а.с. 11-17); ОСОБА_4 квартири АДРЕСА_8 (т.1 а.с. 20); ОСОБА_5 квартири 24 (т.1 а.с. 26); ОСОБА_6 та ОСОБА_7 квартири 36 (т.1 а.с. 28, 29, 30).

Іванаєва ОСОБА_18 є власником квартири під АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 30 серпня 2013 року (т.1 а.с. 165-174).

Рішенням Приморського районного суду міста Одеси від 14 червня 2016 року, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 16 листопада 2016 року у справі № 522/16980/15-ц позовні вимоги Приморської районної адміністрації Одеської міської ради до ОСОБА_11 , треті особи Управління культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації, ОСОБА_1 , ОСОБА_9 , ОСОБА_2 про приведення самовільно реконструйованої квартири у попередній стан задоволено. Зобов`язано ОСОБА_11 привести квартиру АДРЕСА_1 в первинний стан у відповідності до технічного паспорту виготовленого КП «Міське агентство з приватизації житла». Рішення набрало законної сили (т.3 а.с. 187?194).

В рішені зазначено, що «відповідно до договору купівлі – продажу від 13.08.2013 року ОСОБА_11 на праві власності належить квартира АДРЕСА_1 .

На підставі документів, наданих КП ЖКС «Фонтанський», встановлено, що ОСОБА_11 самовільно виконала роботи з внутрішньої реконструкції зазначеної квартири, чим значно погіршила житлові, побутові умови мешканців суміжних квартир та технічний стан будинку, що також підтверджується актом обстеження від 23.10.2014 року.

23.10.2014 року ОСОБА_11 був вручений припис про приведення квартири в первинний стан, який станом на теперішній час не виконаний.

Оскільки припис не був виконаний, то Приморською районною адміністрацією Одеської міської ради було прийнято розпорядження № 739 від 26.11.2014 року «Про приведення самовільно реконструйованої квартири АДРЕСА_1 , в первинний стан».

Вказане розпорядження власником квартири виконано не було».

Суду не надані належні та допустимі докази, що зазначене судове рішення виконано.

При цьому, згідно ч. 4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Також необхідно зазанчити, що частиною першою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Позивачі, в інтересах яких просять встановити сервітут (право проходу) звернулись до суду з зазначеним позовом щодо забезпечення захисту прав мешканців багатоквартирного будинку - Пам`ятки архітектури та містобудування місцевого значення - Будинок Прокудіна (арх. Прохаска В.І.) АДРЕСА_2 , 1903 р., яка затверджена Наказом Міністерства Культури України від 21 грудня 2012 року N 1566 «Про затвердження науково-проектної документації щодо меж і режимів використання зон охорони пам`яток, історичних ареалів та занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України».

Згідно ч. 3 ст. 402 Цивільного кодексу України у разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту.

Рішення суду повино чітко встановлюються межі застосування цих прав. Право вибору способу судового захисту належить виключно позивачеві (частина перша статті 20 ЦК, статті 3 і 4 ЦПК).

Так, над квартирою, яка належить на праві власності відповідачці, розташоване допоміжне приміщення горища. З метою можливості доступу до цього приміщення позивачі просять надати право проходу через приміщення кухні площею 11,6 кв.м. у квартири АДРЕСА_1 .

Зокрема, у статті 1 Закону «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» від 29 листопада 2001 року № 2866-III зазначено, що допоміжні приміщення багатоквартирного будинку — це приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку (сходові клітини, вестибюлі, перехідні шлюзи, позаквартирні коридори, колясочні, кладові, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення).

Офіційне тлумачення цих положень зробив Конституційний Суд у рішенні від 2 березня 2004 року №-4-рп/2004 (справа про права співвласників на допоміжні приміщення багатоквартирних будинків), де зазначено, що допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладовки, горища, колясочні і т. ін.) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир багатоквартирних будинків, підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема створення об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, вступу до нього (пункт 1.1).

Згідно акту ПУ КП ЖКС «Фонтанський» № 7 від 23.02.2016 року встановлено, що за заявою ОСОБА_1 проведено обстеження парадних, приміщення горища 4-х поверхового флігеля, горища будинку АДРЕСА_2 . При обстежені встановлено, що є чотири парадні та сходовий майданчик запасного виходу. В парадних вихід на горищне приміщення не виявлено. При обстежені лестничної сходинки запасного виходу встанволено, що до неї виходять двері із балконів комунальних квартир, яка служить входом до квартири АДРЕСА_3 , через яку відбувається лише один вхід в горищне приміщення флігіля. Іншого виходу в горищному приміщені з сходинкового майданчикка парадних немає. При обстежені горищного приміщення виявлено, що вхід на нього здійснюється через квартиру АДРЕСА_3 . В горищному приміщенні проходять димоходи та вентеляційні канали, два слухових вікна, які є вихідом на дах флігіля (т.1 а.с. 226).

Листом Управління охорони об`єктів культурної спадщини від 05 грудня 2014 року на звернення позивачів від 05.11.2014 року вх. № Ко -71 щодо порушення законодавства в будівлі по АДРЕСА_2 та в межах компетенції повідомлено наступне:

«Будівля за вказаною адресою – колишній будинок ОСОБА_19 , збудований у 1903 році за проектом арх. В.І.Прохаска. Під охорону держави прийнятий рішеннями Одеського обласного виконавчого комітету від 27.12.1991 року № 580 як пам`ятка містобудування та архітектури місцевого значення.

Під час опрацювання звернення було з`ясовано, що власником приміщень квартири АДРЕСА_3 є ОСОБА_11 . Також було встановлено, що власником у порушення ст. 23 Закону України «Про охорону культурної спадщини» не оформлено охоронний договір.

Для перевірки фактів, викладених у звернені, було організовано два виходи на місце для обстеження приміщень квартири. В результаті першого обстеження 14.11.2014 року представницею власника приміщень, ОСОБА_20 , яка є сестрою власниці, не було надано доступ до всіх приміщень квартири. В приміщеннях, що було оглянути, зафіксовано влаштування гіпсокартоні перегородки та вхідного прорізу в перегородці з каменю-черепашника. Зазначені роботи проводились без дозволу відповідного органу охорони культурної спадщини, що є порушенням ст. 26 Закону України «Про охорону культурної спадщини». На момент огляду ремонтні роботи не проводились.

Також, було встановлено, що доступ до приміщень горища зазначеної будівлі-пам`ятки можливий лише через приміщення кв. АДРЕСА_3 . Представницю власника ОСОБА_20 було попереджено, про необхідність надання власником правовстановлюючої документації до управління охорони культурної спадщини з метою укладання охоронного договору та надання доступу до всіх приміщень кв. АДРЕСА_3 .

Під час повторного обстеження 03.12.2014 року власник не надав доступ до приміщень зазначеної квартири, таким чином вимоги органу охорони культурної спадщини були проігноровані.

З метою забезпечення вимог законодавства у сфері охорони культурної спадщини управління листом від 03.12.2014 року № Ко-71 звернулось до ГУ МВС України в Одеській області з проханням посприяти у притягнення власника приміщень квартири АДРЕСА_3 до адміністративної відповідальності згідно зі ст. 92 КУпАП, а саме забезпечити доступ до зазначених приміщень для їх обстеження та перевірки фахівцями управління охорони об`єктів культурної спадщини Одеської облдержадміністрації.

Питання щодо законності дій та рішень виконавчих органів Одеської міської ради, пов`язаних із видачою правовстановлюючої та виготовленням технічної документації на приміщення будинку АДРЕСА_2 не належить до компетенції управління» (т.1 а.с. 41?42, 43, 44)

27.12.2014 року Приморським РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області складений висновок про результати розгляду заяви, яким рахувати матеріали по заяві начальника Управління охорони об`єктів культурної спадщини ОСОБА_21 розглянуто. У висновку зазначено, що 18.12.2014 року до Портофранківського ВМ Приморського РВ ОМУ УМВС України в Одеській області надійшли матеріали по заяві начальника Управління охорони об`єктів культурної спадщини ОСОБА_21 , в якому просить прийняти міри до власника квартири АДРЕСА_3 , а саме ОСОБА_11 , яка перешкоджає доступу в вищевказану квартиру для подальшого їх обстеження та проведення відповідної перевірки фахівцями управління.

В ході розгляду матеріалів було встановлено, що при неодноразовому відвідувані кв. АДРЕСА_1 , двері квартири ніхто не відчиняв, на залишені запрошення з`явитися на ДПМ № 1, який розташований за адресою: м.Одеса, вул.Ковальська, 30 ніхто не з`явився.

Міри згідно чинного законодавства до гр. ОСОБА_11 будуть прийняті після встановлення ії місцезнаходження і допиту по фактам указаним в заяві про що заявнику буде повідомлено додатково (т.1 а.с. 45).

Відповідно до частин першої, другої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд не приймає до уваги доводи представника відповідачки щодо відсутності підстав для встановлення сервітуту, яким позивачам надати право доступу до приміщення горища через квартиру, яка належить ій на праві власності, оскільки згідно висновку судового експерта Гончар Н.В. ПП «ВІДКРИТЯ» № 9 судового будівельно-технічного експертного дослідження за заявою представника ОСОБА_11 від 29.04.2016 року (т.2 а.с. 8?13) та до висновку судового експерта Рапач К.В. № 72/15 будівельно – технічного дослідження за заявою ОСОБА_12 представника за довіреністю ОСОБА_11 (т.1 а.с. 158?175) наявні інші можливі варіанти доступу до приміщення горища. Оскільки Відповідачка не надала інші конкретні варіанти забезпечення доступу мешканців будинку до допоміжного приміщення горища.

Проте, 18 червня 2018 року до суду надійшов висновок № 4500/17-6186/6187/6188, складений 21 травня 2018 року Одеським науково-дослідним інститутом судових експертиз Міністерства юстиції України судової будівельно-технічної експертизи (т.2 а.с. 109?134). У висновку зазначені наступні висновки:

1. Квартира АДРЕСА_3 , який є надбудовою на перекритті горища та виступає в конструкції даху фасадного 4-х поверхового флігеля літ. «А» житлового будинку АДРЕСА_2 .

Мезонін збудований за рахунок частини об`єму не експлуатуємого горища та відноситься до напівповерху, а горище - це приміщення без визначення поверху та обмежене з двох сторін дахом. Таким чином, мезонін в будинку існує та є його невід`ємною частиною.

2. Відповідно до документів представлених в матеріалах цивільної справи, вихід на горище і дах будинку АДРЕСА_2 , до приватизації кв. АДРЕСА_3 в 03.09.2009р. (дод. № 1) та до її продажу в 13.08.2013р. (дод. № 2) здійснювався через приміщення «4» (нині прим. «1») кв. № 9а. Вихід через приміщення «4» (нині прим «1») є єдиним безпечним виходом в об`єм горища флігеля літ. «А» та на дах через слухові вікна.

На момент обстеження встановлено, що в літ. «А» житлового будинку АДРЕСА_2 існує ще два входи: через люк (отвір) влаштований в конструкції даху допоміжного під`їзду, який не відповідає нормативно-технічним вимогам ДБН та є небезпечним для виходу на дах, а надалі до горища літ. «А»; через горищний люк організований в перекритті кв. АДРЕСА_9 , на який є припис (з інформації наданої мешканцем кв. АДРЕСА_9 ) державних служб про його закриття.

3. Вихід на горище фасадного 4?х поверхового флігеля літ. «А» будинку АДРЕСА_2 на час проведення експертизи здійснювався через приміщення «1» (раніше прим. «4, 5»).

Вихід на дах, а надалі по даху до горища фасадного 4-х поверхового флігеля літ. «А» будинку АДРЕСА_2 на час проведення експертизи здійснювався через люк (отвір) влаштований в конструкції даху допоміжного під`їзду зі сходовим майданчиком «XXII».

Запроектовані два слухових вікна в горищі флігеля літ. «А» слугують для вентиляції горищного приміщення, а також для виходу на двосхилий дах 4-х поверхової будівлі.

Дверний проріз в прим. «1» кв.№ 9а слугує для безпечного проходу в об`єм горища флігеля літ. «А».

4. Технічне обслуговування горищного приміщення в будинку АДРЕСА_2 без використання приміщення «1» (раніше прим. «4, 5») квартири

АДРЕСА_10 є єдиним безпечним проходом до горища флігеля літ. «А».

5. Єдино можливим безпечним доступом до приміщення горища флігеля літ. «А» житлового будинку АДРЕСА_2 остається прохід через приміщення «1» площею 11,6м*. віднесеного згідно з технічними інвентаризаціями різних періодів (мал. № № 3...6) до квартири АДРЕСА_3 , в зв`язку з чим існує технічна необхідність встановлення сервітуту для прим. «1» для безперешкодного доступу для працівників виконавця послуг, безпосередньо відповідальним за технічний нагляд конструкцій будинку, і для працівників, котрі виконують ремонтні роботи.

Слід зазначити, що в об`ємі горищного простору прокладені електропроводи; накопичувальний бак для води з підключення до системи водопроводу, які використовують для окремих квартир четвертого поверху; прокладені димоходи та вентканали, які потребують сезонного обслуговування та ін.

7. На момент обстеження кв. АДРЕСА_1 встановлено, приміщення «1» (раніше прим. «4, 5») використовувалось як коридор. В приміщенні коридору «1» відсутня розводка системи водопроводу, але встановлено газовий котел.

Існуюче функціональне використання приміщення «1» в статусі коридору кв. АДРЕСА_3 не відповідає даним технічного паспорту квартири АДРЕСА_3 складеного станом на 09.02.2016р. (дод. № 2).

Враховуючи, що розташування приміщення «1» кв. № 9а гр. ОСОБА_15 над житловою кімнатою кв. АДРЕСА_6 гр. ОСОБА_2 не відповідає п.8.11 ДБН В.3.2-2-2009 «... Забороняється при реконструкції і капітальному ремонті розміщувати кухні і санвузли (ванні кімнати, туалети) над і під житловими кімнатами», експертом пропонується організувати приміщення кухні «1» кв. №9а в приміщенні «8» пл. 5,9м2 (мал. № 16), яке відповідно до техпаспорта складеного після 03.09.2009 року функціонально використовувалось під приміщення кухні «2» (мал. № 15).

8. За результатами проведених досліджень та вивчення документів, які представлені в матеріалах цивільної справи встановлено, що єдиним безпечним доступом до горища та дах. «А» житлового будинку є приміщення «1» (раніше прим. «4,5») кв. № 9а.

Згідно з Правилами утримання жилих будинків та прибудинкових територій:

п.3.2.5. Вхід у горищне приміщення і на дах дозволяється тільки працівникам виконавця послуг, безпосередньо відповідальним за технічний нагляд, і тим, котрі виконують ремонтні роботи, а також працівникам експлуатаційних організацій, обладнання яких розміщене на даху й у горищному приміщенні.

4.4.20. Перебувати в горищному приміщенні і на покрівлі дозволяється лише працівникам виконавця послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.

4.4.21. Двері і люки в горищні приміщення повинні бути закриті на замок. Один комплект ключів від дверей повинен зберігатися у виконавця послуг, другий - у двірника.

Отвір (люк) влаштований в конструкції даху допоміжного під`їзду зі сходовим майданчиком № ХХІІ флігеля літ. «А» не відповідає нормативно-технічним вимогам та є небезпечним для виходу на дах та горище житлового будинку АДРЕСА_2 .

9. Вхід до горища флігеля літ. «А» житлового будинку АДРЕСА_2 здійснюється через дверний отвір в кам`яній стіні приміщення «1» кв. № 9а гр. ОСОБА_15 .

Розміри отвору різні: з боку приміщення «1» ширина складає ± 0,58м; висота ±1,5м; з боку горища ширина складає ± 0,78м; висота ±1,60м.

Дверний проріз за своїми лінійними розмірами в горище відповідає п.7.2.8 ДБН В.1.1-7-2016 «Пожежна безпека об`єктів будівництва»: Висоту дверей і проходів, що ведуть до приміщень, які призначені лише для розміщення інженерного обладнання та /або прокладання інженерних мереж без постійних робочих місць, допускається зменшувати до 1.9 м, а дверей, що є виходами на горище або суміщене покриття, - до 1,5 м, крім дверей евакуаційних виходів з експлуатованого виду покрівлі, зазначених у п. 7.2.1 цих Норм.

6.10. Відповідно до «Переліку пам`яток та об`єктів культурної спадщини м. Одеси» житловий будинок АДРЕСА_2 є пам`яткою містобудування і архітектури місцевого значення (дод. №1).

В флігелі літ. «А» житлового будинку розташовані чотири основні під`їзди та допоміжний під`їзд.

Основні під`їзди (парадні) облаштовані архітектурними елементами та деталями, які відповідно до листа Управління культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації від 01.06.2016 № Ко-97/01-18 (т.2 а.с. 38…40, 61, 62) являється автентичним архітекрутно–декоративним оздобленням падуг.

Відсутність можливості встановлення сервітуту для проходу в приміщення горища підтверджується вищезазначеним висновком експерта і належними та допустимими доказами не спростована.

Згідно зі статтею 41 Конституції Україникожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається, в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Подібні положення містяться й у статті 321 Цивільного кодексу України(далі - ЦК України).

Відповідно до положень статті 401 ЦК Україниправо користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій конкретно визначеній особі (особистий сервітут). Потреба встановлення сервітуту виникає у тих випадках, коли власник майна не може задовольнити свої потреби будь-яким іншим способом.

Згідно зі статтею 402 ЦК України сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. У разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту.

Обмежені речові права на житло є обтяженням права власності, встановлюються щодо конкретно визначених осіб, і мають абсолютний характер захисту в тому числі і від самого власника.

Судом встановлено, що сторони у справі не досягли домовленості про встановлення персонального сервітуту (право проходу) і з цього приводу між ними існує спір щодо проходу до допоміжного приміщення горища.

Отже, підставою встановлення сервітуту є відсутність у особи, у тому числі і в мешканців будинку, можливості задовольнити свої потреби іншим способом, як встановлення права користування чужою річчю – сервітуту щодо нерухомого майна.

Крім наведених вище норм матеріального права, зазначене узгоджується з висновком № 4500/17-6186/6187/6188, складений 21 травня 2018 року Одеським науково-дослідним інститутом судових експертиз Міністерства юстиції України, в якому зазначено, що єдиним можливим безпечним доступом до приміщення горища флігеля літ. «А» житлового будинку АДРЕСА_2 остається прохід через приміщення «1» площею 11,6кв.м. до квартири АДРЕСА_3 , в зв`язку з чим існує технічна необхідність встановлення сервітуту для безперешкодного доступу для працівників виконавця послуг, безпосередньо відповідальним за технічний нагляд конструкцій будинку, і для працівників, котрі виконують ремонтні роботи.

Таким чином, обмежене речове право на житло встановлюється щодо конкретно визначених осіб, що визначає його як особистий сервітут (ч.2 ст.401 ЦК України).

З урахуванням викладеного, проаналізувавши правову природу обмежених речових прав, суд вправі вирішувати конфліктні ситуації, якщо власник і сервітуарій разом не можуть користуватися майном. В такому випадку суд повинен приймати рішення з урахуванням прав обох сторін.

Обмежене речове право на житло може належати певній особі і не пов`язаній із особою власника. Власник житла обтяженого особистим сервітутом тільки обмежується у праві користування своїм житлом, але не обмежується у праві розпорядження ним, відчужувати іншим шляхом. Суд враховує, що відповідачка, як власник житла не запропонувала якимось іншим чином задовольнити потребу у користувані горищем співвласникам будинку, тому можливо встановити обмежене речове право на житло власника.

Отже, зазначені умови в сукупності дають право обмеженого користування житлом відповідачкою. Але сервітутні права на право проходу мають чітко визначені межі їх застосування. Лише ці особи мають право на користування житлом в силу особистого сервітуту. Слід зазначити, що обмежені речові права на житло мають цільове призначення і покликані забезпечити технічне обслуговування будинку, шляхом доступу до приміщення горища.

Встановлюючи сервітут без зазначення строку (постійний), суд враховувує, що метою сервітуту є задоволення потреб власників будинку для ефективного її використання приміщення горища в якому розташовано: димоходи та вентіляційні канали та за умовою встановлення є неможливість задоволення такої потреби в інший спосіб.

Крім застосування положень національного законодавства суд враховує основну мету звернення до суду – захисту свого права на нерухоме майно, законним очікуванням на яке володіє власник майнових прав. Фактично такий підхід нівелює будь-які гарантії у захисті прав співвласників будинку, оскільки може бути ефективним тільки у разі коли у позивачів будзабезпечено доступ до примішення горища в будинку, а за будь-яких інших обставин позивачі не зможуть досягти бажаного результату проходу до приміщення – сервітуту.

Згідно із частиною першою статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У практиці Європейського суду з прав людини (серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21 лютого 1986 року, «Щокін проти України» від 14 жовтня 2010 року, «Сєрков проти України» від 07 липня 2011 року, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23 листопада 2000 року, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22 січня 2009 року, «Трегубенко проти України» від 02 листопада 2004 року, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які необхідно оцінювати на предмет сумісності заходу втручання у право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Враховуючи характер спірних правовідносин, установлені судами обставини та застосовані правові норми, суд дійшов висновку про відповідність заходу втручання у право власності відповідачів шляхом встановлення сервітуту (права проходу) критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, сформованим у сталій практиці ЄСПЛ, та дотримання справедливого балансу між інтересами позивачів та відповідача.

Обмежені речові права, як правило мають безстроковий характер, що обумовлює мету застосування цих прав – реалізація житлових потреб мешканців будинку АДРЕСА_2 , шляхом постійного користування чужим житлом. Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

При цьому суд здебільшого доходить висновку про те, що належним способом захисту у цьому випадку є встанволення на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 безоплатний постійний сервітут, який полягає у праві проходу через кухню площею 11,6 кв.м. квартири АДРЕСА_1 з метою користування приміщення горища, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_4 .

Водночас стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлює, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі. Надаючи правову оцінку належності обраного позивачем способу захисту, судам слід зважати й на його ефективність з точки зору ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У п. 145 рішення від 15.11.96 року у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR54)

Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати особі такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги ст. 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Іншими словами, у кінцевому результаті ефективний засіб повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення – гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. Відтак, єдиним ефективним способом захисту законного легітимного очікування – майнового права на набуття у майбутньому у власність нерухомого майна є визнання такого права за позивачем як суервитут на нерухоме майно.

При цьому, суд роз`яснює учасникам справи, що відповідно до ч. 2 ст. 406 Цивільного кодексу України сервітут може бути припинений за рішенням суду на вимогу власника майна за наявності обставин, які мають істотне значення.

Керуючись ст.ст. 263 – 265, 282 Цивільного процесуального кодексу України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 до ОСОБА_8 , треті особи Комунальне підприємство «Житлово – комунальний сервіс «Фонтанський», Департамент культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації про встановлення сервітуту на нерухоме майно задовольнити.

Встановити на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 безоплатний постійний сервітут, який полягає у праві проходу через кухню площею 11,6 кв.м. квартири АДРЕСА_1 з метою користування приміщення горища, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_4 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається через Приморський районний суд м. Одеси протягом тридцяти днів з дня з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 21 серпня 2020 року.

Суддя Л. М. Чернявська

Стягувачі:

ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_11 ;

ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_12 ;

ОСОБА_3 , адреса: АДРЕСА_13 ;

ОСОБА_4 , адреса: АДРЕСА_14 ;

ОСОБА_10 , адреса: АДРЕСА_15 ;

ОСОБА_5 , адреса: АДРЕСА_16 ;

ОСОБА_6 , адреса: АДРЕСА_17 ;

ОСОБА_7 , адреса: АДРЕСА_17 .

Боржник:

ОСОБА_22 ( ОСОБА_23 , адреса: АДРЕСА_4 .

13.08.2020