Рішення № 91097135, 20.08.2020, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

20 серпня 2020 р. № 520/7399/2020

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Мельников Р.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Основ`янському та Слобідському районах у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про визнання дій протиправними та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд: визнати дії Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Основ`янському та Слобідському районах у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) протиправними щодо винесення постанови про стягнення виконавчого збору в межах виконавчого провадження № 48545604 та скасувати цю постанову.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що постанова державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Основ`янському та Слобідському районах у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про стягнення виконавчого збору в межах виконавчого провадження № 48545604 є протиправною та такою, що підлягає скасуванню.

Ухвалою суду від 30.06.2020 року відкрито спрощене провадження у справі за вищевказаним позовом та призначено справу до судового розгляду.

Позивач або представник позивача в судове засідання не прибули, про дату, час та місце слухання справи повідомлені належним чином.

Відповідач в судове засідання не прибув, про дату, час та місце слухання справи повідомлений належним чином. Представником відповідача через канцелярію суду на виконання ухвали суду було надано лист із долученням копії матеріалів виконавчого провадження АСВП №48545604, в якому також заявлено клопотання про розгляд справи №520/7399/2020 без участі представника відділу.

Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до положень частини 4 статті 229 КАС України.

Частиною 9 статті 205 КАС України передбачено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про наявність підстав для розгляду справи в порядку письмового провадження.

Суд, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, встановив наступне.

Постановою державного виконавця Комінтернівського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції Хаблова В.М. 26.08.2015 року відкрито виконавче провадження №48545604 з виконання виконавчого листа №2-217/11, виданого 21.04.2015 року Комінтернівським районним судом м. Харкова про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» боргу у розмірі 537336,62 грн. При цьому, у п.2 зазначеної постанови надано боржнику строк до 01.09.2015 року для самостійного виконання. Водночас, у п. 4 постанови вказано, що при невиконанні рішення в наданий для добровільного виконання строк виконати його в примусовому порядку зі стягненням з боржника виконавчого збору та витрат, пов`язаних із провадженням виконавчих дій.

Боржником у виконавчому провадженні № 48545604 визначено ОСОБА_1 .

З наявної в матеріалах справи копії виконавчого провадження №48545604 вбачається, що 31.07.2019 року державним виконавцем Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Основ`янському та Слобідському районах міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області, керуючись вимогами п.9 ч.1 ст. 39, ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження», винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №48545604 у зв`язку з надходженням на адресу заяви стягувача про закінчення виконавчого провадження у зв`язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення.

Також, 31.07.2019 року державним виконавцем Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Основ`янському та Слобідському районах міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області прийнято постанову про стягнення виконавчого збору, в якій із посиланням на положення ст. ст. 3, 27, 40 Закону України "Про виконавче провадження" стягнуто з боржника ОСОБА_1 виконавчий збір у розмірі 53733,66 грн.

Вважаючи зазначену постанову відповідача протиправною, позивач звернулась до суду з даним позовом задля захисту своїх порушених прав.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 року № 606-XIV (далі - Закон № 606-XIV) виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Положеннями ст. 2 Закону № 606-XIV передбачено, що примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України "Про державну виконавчу службу".

Відповідно до приписів ст.17 Закону № 606-XIV примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів, що видаються судами.

Згідно із ч.1 ст.19 Закону № 606-XIV державний виконавець відкриває виконавче провадження, зокрема, на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 17 цього Закону, за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Згідно із частиною другою статті 25 Закону № 606-XIV державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п`ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 28 Закону № 606-XIV у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною першою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.

Виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим Законом.

При цьому, суд зазначає, що з 05 жовтня 2016 року умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначаються Законом України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII).

Відповідно до ч.7 розділу XIII Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1404-VIII після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

Згідно із положеннями ст. 27 Закону №1404-VІІІ, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, передбачає, що виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Виконавчий збір перераховується до Державного бюджету України протягом трьох робочих днів з дня надходження на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби.

Виконавчий збір не стягується: 1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню; 2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини; 3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень"; 4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону; 5) у разі виконання рішення приватним виконавцем; 6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.

У разі наступних пред`явлень державному виконавцю до виконання виконавчого документа виконавчий збір стягується в частині, що не була стягнута під час попереднього виконання.

Крім того, у разі закінчення виконавчого провадження у зв`язку із скасуванням рішення, що підлягало виконанню, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, стягнутий виконавчий збір підлягає поверненню.

Виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Положеннями ст. 40 Закону № 1404-VІІІ передбачено, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Як вбачається з матеріалів справи, 31.07.2019 року державним виконавцем Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Основ`янському та Слобідському районах міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області у зв`язку з надходженням на його адресу заяви стягувача про закінчення виконавчого провадження у зв`язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення, керуючись вимогами п.9 ч.1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №48545604. При цьому, державним виконавцем 31.07.2019 року було винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 53733,66 грн.

Надаючи оцінку зазначеним обставинам, суд зазначає, що Закон № 1404-VIII є спеціальним законом, що регулює порядок вчинення виконавчих дій, натомість детально дії виконавців під час вчинення виконавчих дій регламентуються Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 (далі - Інструкція), розробленою відповідно до законів № 1403-VIII і № 1404-VIII, яка визначає окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб), що відповідно до Закону № 1404-VIII підлягають примусовому виконанню.

Отже, положення цієї Інструкції слід розглядати як такі, що прийняті відповідно до вимог вказаних законів, та такі, що не можуть їм суперечити, у тому числі встановлювати нові вимоги, які прямо не передбачені законами, на виконання яких ця Інструкція затверджена.

Так, положення частини третьої статті 40 Закону № 1404-VIII зобов`язують державного виконавця у разі закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених, зокрема, пунктом 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону) частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, не пізніше наступного робочого дня з дня закінчення виконавчого провадження винести постанову про стягнення виконавчого збору, яка виконується в порядку, встановленому цим Законом.

Вказані положення частини третьої статті 40 Закону № 1404-VIII кореспондуються з нормою абзацу четвертого пункту 8 розділу III Інструкції.

Натомість, частина друга статті 27 Закону № 1404-VIII передбачає, що виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

При цьому, пункт 21 розділу ІІІ Інструкції встановлює, що у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу виконавець зазначає підставу для цього з посиланням на відповідну норму Закону № 1404-VІІІ, результати виконання, розмір авансового внеску, який підлягає поверненню стягувачу, а також наслідки закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа, передбачені частиною першою статті 40 вказаного Закону.

При закінченні виконавчого провадження, поверненні виконавчого документа стягувачу виконавець залишає у матеріалах виконавчого провадження копію виконавчого документа, а на виконавчому документі ставить відповідну відмітку, у якій зазначаються підстава закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа з посиланням на відповідну норму Закону, залишок нестягненої суми, якщо за виконавчим документом проводилося стягнення, сума стягнутого виконавчого збору або сума стягнутої основної винагороди приватного виконавця.

Відмітка на виконавчому документі засвідчується підписом виконавця та скріплюється печаткою.

Виходячи зі змісту наведеної вище норми Інструкції у постанові про закінчення виконавчого провадження стягувачу виконавець вказує результати виконання (суму, яку фактично стягнуто), а на виконавчому документі робить відповідну відмітку щодо залишку нестягнутої суми та суми стягнутого виконавчого збору.

Відтак, законодавець, передбачивши зазначені дії виконавця, встановив, що виконавчий збір стягується лише з фактично стягнутої на користь стягувача суми за виконавчим листом.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що при стягненні виконавчого збору відповідно до частини третьої статті 40 Закону № 1404-VIII без реального стягнення суми боргу з боржника у разі закінчення виконавчого провадження за заявою стягувача у зв`язку з фактичним виконанням боржником в повному обсязі рішення суду поза межами такого виконавчого провадження створюються умови для стягнення з боржника суми виконавчого збору без реального виконання рішення суду.

Отже, на момент виникнення спірних правовідносин обов`язковими умовами стягнення виконавчого збору були: 1) фактичне виконання виконавчого документа; 2) вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішень.

Таким чином, за своїм змістом виконавчий збір є винагородою за вчинення заходів примусового виконання рішення, за умови, що такі заходи привели до виконання рішення.

Зазначена позиція узгоджується з висновками Другого апеляційного адміністративного суду, викладеними у постанові від 20.05.2020 року по справі №520/1866/2020, Великої Палати Верховного Суду, викладеними в постанові від 21 березня 2020 року у справі № 2540/3203/18.

З огляду на вищевикладене, суд зазначає, що для стягнення виконавчого збору з боржника державний виконавець повинен вчинити виконавчі дії, а не тільки винести постанову про відкриття виконавчого провадження.

Під час розгляду справи встановлено, що державним виконавцем було отримано заяву стягувача про закінчення виконавчого провадження на підставі п.9 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку з тим, що вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №ML-702/690/2008 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» в розмірі 537336,62 грн. виконані в повному обсязі.

В той же час, під час розгляду справи зі змісту позовної заяви та доданих до неї доказів встановлено, що виконавчий лист Комінтернівського районного суду м. Харкова № 2- 217/11 від 21.04.2015 р. видано на виконання рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 12.02.2015 р. за позовом ТОВ «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № МL-702/690/2008 від 25.02.2008 р. у розмірі 537336,625 грн. та судових витрат у розмірі 1820,00 грн.

Позивачем у позовній заяві повідомлено, що 23.04.2018 р. між нею та ТОВ «ОТП Факторинг Україна» було підписано угоду про врегулювання боргу до кредитного договору № МL-702/690/2008 від 25.02.2008 р., відповідно до п.2.2 якої станом на 23.04.2018 р. заборгованість у розмірі 537336,625 грн. складається з: тіла кредиту у розмірі 254110,49 грн., процентів за користування кредитом у розмірі 29115,64 грн.; пені у розмірі 254110,49 грн.

Зі змісту наявної в матеріалах справи копії угоди про врегулювання боргу до кредитного договору № МL-702/690/2008 від 25.02.2008 р., а саме п. 2.2.1 вбачається, що незважаючи на інші положення кредитного договору, що ОСОБА_1 до 23.04.2018 р. включно зобов`язуюсь погасити боргові зобов`язання в розмірі 284926,13 грн. та судові витрати у розмірі 1820,00 грн., а відповідно до умов п. 2.2.3 зазначеної угоди визначено, що за умови належного виконання ОСОБА_1 умов цієї угоди ТОВ «ОТП Факторинг Україна» здійснює анулювання (прощення) боргу у розмірі 252410,49 грн, який складається з заборгованості по пені, і позивач, яка є у даному випадку позичальником, буде вважатися таким, що погасив свої боргові зобов`язання перед ТОВ «ОТП Факторинг Україна» у повному обсязі.

Матеріали справи свідчать, що 23.04.2018 р. позивачем у відділенні АТ «ОТП Банк» з метою виконання умов угоди від 23.04.2018 року про врегулювання боргу до кредитного договору № МL-702/690/2008 від 25.02.2008 р. було сплачено гроші у відділенні банку.

Вказані обставини підтверджуються наданими до суду копіями квитанцій №129Е8А1С8F від 23.04.2018 року, №1286271C11 від 23.04.2018 року, №12A27D1C36 від 23.04.2018 року.

Також, матеріали справи свідчать, що позивачем було отримано від ТОВ «ОТП Факторинг Україна» довідку від 24.04.2018 року №272 про повне погашення заборгованості за кредитним договором № МL-702/690/2008 від 25.02.2008 р.

З огляду на вищевикладене суд зазначає, що подані до суду позивачем докази свідчать на користь обставин того, що врегулювання і погашення боргу між позивачем та ТОВ «ОТП Факторинг Україна» відбулось добровільно та поза межами виконавчих проваджень.

Враховуючи наведене слід дійти висновку, що позивачем було самостійно сплачено визначену судовим рішенням суму заборгованості на користь стягувача.

З огляду на положення ч.2 ст.27 Закону № 1404-VIII в редакції, чинній на момент здійснення погашення позивачем заборгованості перед стягувачем, якою передбачено, що виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом, суд зазначає, що матеріали справи свідчать, що відповідачем під час розгляду справи не надано належних та допустимих доказів вчинення дій, направлених на фактичне виконання виконавчого документа, зокрема, стягнення коштів з боржника та реалізацію його майна.

Відтак, суд приходить до висновку про відсутність у державного виконавця підстав для стягнення виконавчого збору, що свідчить про наявність підстав для визнання протиправними дій державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Основ`янському та Слобідському районах у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) щодо винесення постанови про стягнення виконавчого збору від 31.07.2019 року в межах виконавчого провадження № 48545604 та наявність підстав для скасування зазначеної постанови.

Відтак, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача.

Суд зазначає, що відповідно до положень ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на вищевикладене суд приходить до висновку, що відповідачем не надано достатніх доказів, які б свідчили про правомірність видання оскаржуваної постанови про відкриття виконавчого провадження від 31.07.2019 року №48545604.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Розподіл судових витрат здійснити в порядку ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 243-246, 250, 255, 287, 295, 297 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Основ`янському та Слобідському районах у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (м-н Захисників України, буд. 7/8, 7 пов., м. Харків, 61001) про визнання дій протиправними та скасування постанови - задовольнити.

Визнати протиправними дії державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Основ`янському та Слобідському районах у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) щодо винесення постанови про стягнення виконавчого збору від 31.07.2019 року в межах виконавчого провадження № 48545604.

Скасувати постанову про стягнення виконавчого збору від 31.07.2019 року, винесену в рамках виконавчого провадження №48545604.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачену суму судового збору у розмірі 1681 (одна тисяча шістсот вісімдесят одна) грн. 60 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Основ`янському та Слобідському районах у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (м-н Захисників України, буд. 7/8, 7 пов., м. Харків, 61001, код ЄДРПОУ - 41430683).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Мельников Р.В.