Рішення № 91096817, 21.08.2020, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2020 року м. ПолтаваСправа № 440/4244/20

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Ясиновського І.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу № 440/4244/20 за позовом ОСОБА_1 до Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Клітченко Оксани Анатоліївни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Вердикт Капітал", про визнання протиправною та скасування постанови,

В С Т А Н О В И В:

До Полтавського окружного адміністративного суду 07 серпня 2020 року надійшов позов ОСОБА_1 (надалі також - позивач, ОСОБА_1 ) до Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Клітченко Оксани Анатоліївни (надалі також - відповідач, Приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Клітченко О.А.) про визнання протиправною та скасування постанови від 31.10.2019 про відкриття виконавчого провадження № 60462132.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 12.08.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за цим позовом. Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Вердикт Капітал". Вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

18.08.2020 на електронну пошту суду надійшов відзив на позов, у якому відповідач просив у задоволенні позовних вимог відмовити /а.с. 30-32/. При цьому посилався на правомірність своїх дій при винесенні спірних постанов, зазначивши, що у заяві про примусове виконання виконавчого документа стягувачем зазначено місцезнаходження грошових коштів боржника, що знаходиться на рахунку, відкритому в ТОВ "Вердикт Капітал", що розташовано в м. Києві.

Ухвалою суду від 21 серпня 2020 року заяву Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Клітченко Оксани Анатоліївни про залишення без розгляду позовної заяви у справі № 440/4244/20 за позовом ОСОБА_1 до Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Клітченко Оксани Анатоліївни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Вердикт Капітал", про визнання протиправною та скасування постанови - залишено без задоволення.

Відповідно до частини четвертої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Третя особа, будучи повідомленою належним чином про відкриття провадження у даній справі, письмових пояснень на позов та відзив до суду не надала.

Суд зауважує, що предметом даного спору є правомірність дій та рішення приватного виконавця щодо відкриття виконавчого провадження.

Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця визначені статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до частини четвертої якої адміністративна справа вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі.

При цьому, як передбачено частиною першою статті 269 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах, визначених, зокрема, статтею 287 цього Кодексу, заявами по суті справи є позовна заява та відзив на позовну заяву (відзив).

Відповідно до частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Згідно з частиною четвертою статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі.

Дослідивши матеріали справи, вивчивши позовну заяву та відзив на неї, суд встановив наступні фактичні обставини.

Приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Гамзатовою А.А. 24.10.2019 видано виконавчий напис № 7201 про стягнення з громадянки України, якою є ОСОБА_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , яка є Боржником за Кредитним договором 2001711071 від 04.12.2012, укладеним з АТ "ОТП Банк", правонаступником усіх прав та обов`язків якого є ТОВ "Вердикт Капітал" (надалі - Стягувач) заборгованості за період з 22.12.2018 по 16.10.2019 у розмірі 27076,54 грн /а.с. 40/.

30.10.2019 уповноваженою особою ТОВ "Вердикт Капітал" подано приватному виконавцю виконавчого округу м. Києва Клітченко О.А. заяву про примусове виконання зазначеного виконавчого напису. При цьому повідомлено про наявність у боржника відкритому у ТОВ "Вердикт Капітал" рахунку /а.с. 41/.

31.10.2019 приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Клітченко О.А. відкрито виконавче провадження №60462132 /а.с. 43/.

Не погодившись з вказаною постановою, позивач звернулася до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходив з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 1 Закону України від 02.06.2016 №1404-VIII "Про виконавче провадження" (надалі - Закон №1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За змістом пункту 3 частини першої статті 3 названого Закону, відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів - виконавчих написів нотаріусів.

Відповідно до пункту 10 частини четвертої статті 4 Закону №1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.

Частиною першою статті 5 Закону №1404-VIII встановлено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Згідно з пунктом 4 частини другої статті 23 Закону України від 02.06.2016 №1403-VIII "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (надалі - Закон №1403-VIII) у Єдиному реєстрі приватних виконавців України містяться відомості про виконавчий округ, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність.

Частиною першою статті 25 Закону №1403-VIII передбачено, що виконавчим округом є територія Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя.

А відповідно до частини другої цієї статті, приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ.

Місце виконання рішення згідно з пунктом 10 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 за №512/5, визначається відповідно до вимог, встановлених статтею 24 Закону №1404-VIII.

Частиною другою статті 24 Закону №1404-VIII передбачено, що приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.

Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.

За змістом статті 26 Закону №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку, що ними визначені вимоги (критерії) до місця відкриття приватним виконавцем виконавчого провадження. При цьому згідно з частиною третьою статті 25 Закону №1403-VIII право приватного виконавця відкривати виконавче провадження обмежується виконавчим округом, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність та відомості щодо якого внесені та містяться у Єдиному реєстрі приватних виконавців України.

При цьому, в силу положень частини другої статті 24 Закону №1404-VIII, якщо місце проживання, перебування боржника - фізичної особи та місцезнаходження боржника - юридичної особи або місцезнаходження майна боржника розташовано в окрузі, в якому приватний виконавець здійснює діяльність та відповідно на яку розповсюджується відповідна компетенція цього приватного виконавця, він має право прийняти до виконання відповідні виконавчі документи та відкрити виконавче провадження з їх виконання.

Судом встановлено, що приватний виконавець Клітченко О.А. має право на ведення незалежної професійної діяльності у виконавчому окрузі м. Києва.

У виконавчому написі нотаріуса від 24.10.2019 №7201 зазначено про стягнення з ОСОБА_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 /а.с. 40/.

При цьому, як вбачається зі змісту договору про надання споживчого кредиту № 2001711071, зазначена адреса постійної реєстрації ОСОБА_1 - АДРЕСА_1 /а.с. 38-39/

Приймаючи зазначений виконавчий документ до виконання відповідач виходив з того, що заявою про примусове виконання стягувачем повідомлено про відкритий позивачем рахунок в ТОВ "Вердикт Капітал, що розташований в м. Києві /а.с. 41/.

На цій підставі приватний виконавець Клітченко О.А. дійшла висновку про перебування майна боржника у м. Києві та, як наслідок, наявність підстав для відкриття ним виконавчого провадження.

За приписами пункту 3.1 статті 3 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" кошти існують у готівковій формі (формі грошових знаків) або у безготівковій формі (формі записів на рахунках у банках).

Пунктами 6.1, 6.2 статті 6 вказаного Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" банки мають право відкривати рахунки резидентам України (юридичним особам, їх відокремленим підрозділам, фізичним особам), нерезидентам України (юридичним особам, представництвам юридичних осіб в Україні, інвестиційним фондам та компаніям з управління активами, що діють від імені таких інвестиційних фондів, фізичним особам).

На період підготовки та проведення фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу в Україні банки мають право до 30 листопада 2012 року відкривати поточні рахунки УЄФА.

Особи, визначені в пункті 6.1 цієї статті, мають право відкривати рахунки в будь-яких банках України відповідно до власного вибору для забезпечення своєї господарської діяльності і власних потреб.

Згідно з пунктами 7.1, 7.1.4, 7.1.5 статті 7 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" банки мають право відкривати своїм клієнтам вкладні (депозитні), поточні рахунки, рахунки умовного зберігання (ескроу) та кореспондентські рахунки.

Особливості режимів функціонування вкладних (депозитних), поточних рахунків, рахунків умовного зберігання (ескроу) та кореспондентських рахунків визначаються нормативно-правовими актами Національного банку України та договорами, що укладаються клієнтами та обслуговуючими їх банками.

Зарахування коштів на рахунок клієнта здійснюється як шляхом внесення їх у готівковій формі, так і шляхом переказу коштів у безготівковій формі з інших рахунків.

Суд вважає, що у даному випадку місцезнаходженням майна є не місце розташування самого банку, де відкритий рахунок, а самі банківські рахунки чи електронні гаманці, на яких обліковуються кошти та які дають можливість здійснювати переказ коштів за допомогою відповідних платіжних інструментів, однак такі рахунки або електронні гаманці не є майном у розумінні положень статті 190 ЦК України, оскільки вони не є окремими речами чи їх сукупністю, а фактично вони є засобом обліку руху грошових коштів та призначені для виконання клієнтами платіжних систем певних операцій.

Статтею 190 Цивільного кодексу України передбачено, що майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов`язки /статті 179 цього ж Кодексу/.

Пунктами 3.1, 3.2 ст. 3 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" від 05.04.2001 №2346-ІІІ (зі змінами) встановлено, що кошти існують у готівковій формі (формі грошових знаків) або у безготівковій формі (формі записів на рахунках у банках). Грошові знаки випускаються у формі банкнот і монет, що мають зазначену на них номінальну вартість.

Поняття "картковий рахунок" було передбачено Постановою НБУ від 19.10.2005 "Про затвердження Положення про порядок емісії платіжних карток і здійснення операцій з їх застосуванням" №137, яке втратило чинність на підставі Постанови НБУ від 30.04.2010 №223.

При цьому жодним нормативно-правовим актом не передбачено, що "картковий рахунок" є майном в розумінні статті 190 ЦК України. Так само, не передбачено й визначення місцезнаходження "карткового рахунку" за місцем знаходження будь-якого банку.

Слід зазначити, що ні заява стягувача про примусове виконання рішення, ні матеріали виконавчого провадження жодним чином не підтверджують фізичну наявність грошових коштів боржника на рахунку, як зазначає представник відповідача, відкритому в ТОВ "Вердикт Капітал".

До того ж, фактичне місцезнаходження стягувача ТОВ "Вердикт Капітал" не може вважатись місцезнаходженням майна боржника, оскільки, по-перше: відсутні докази перебування належних боржнику коштів у відділені банку саме у місті Києві; по-друге: самі банківські рахунки чи електронні гаманці, на яких обліковуються кошти та які дають можливість здійснювати переказ коштів за допомогою відповідних платіжних інструментів не є майном у розумінні положень ст.190 Цивільного кодексу України, оскільки вони не є окремими речами чи їх сукупністю, а фактично є засобом обліку руху грошових коштів та призначені для виконання клієнтами платіжних систем певних операцій.

Частиною 3 статті 26 Закону №1404-VIII визначено, що у заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати.

Таким чином, суд доходить висновку, що у разі пред`явлення виконавчого документа не за місцем реєстрації, вказаної у виконавчому документі, стягувачем до заяви повинно бути додано підтверджуючі документи, з яких вбачається, що боржник проживає, перебуває за адресою, зазначеною стягувачем у заяві.

Згідно ч. 5 ст. 24 Закону №1404-VIII у разі необхідності проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи на території, на яку не поширюється компетенція державного виконавця, державний виконавець доручає проведення перевірки або здійснення опису та арешту майна відповідному органу державної виконавчої служби.

Порядок надання доручень, підстави та порядок вчинення виконавчих дій на території, на яку поширюється компетенція іншого органу державної виконавчої служби, передачі виконавчих проваджень від одного органу державної виконавчої служби до іншого, від одного державного виконавця до іншого визначаються Міністерством юстиції України.

Для проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи в іншому виконавчому окрузі приватний виконавець має право вчиняти такі дії самостійно або залучати іншого приватного виконавця на підставі договору про уповноваження на вчинення окремих виконавчих дій, типова форма якого затверджується Міністерством юстиції України.

Наведене є підставою для висновку, що на момент відкриття виконавчого провадження №60462132 приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Клітченко О.А. не володіла достовірною інформацією про фактичне перебування майна боржника за вказаною адресою у м. Києві.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Як визначено частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач у ході судового розгляду справи не надав належних та допустимих доказів, що у своїй сукупності свідчили б про наявність визначених законом підстав для відкриття виконавчого провадження №60462132 у межах виконавчого округу м. Києва та винесення оскаржуваної постанови.

Суд зазначає, що частина 2 статті 24 Закону України "Про виконавче провадження" не містить норми про те, що право вибору місця виконання рішення приватним виконавцем належить стягувачу.

Таким чином, враховуючи все вищенаведене, суд дійшов висновку, що приватним виконавцем при відкритті виконавчого провадження не з`ясовано обставини, визначені частиною 2 статті 25 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" та частиною 2 статті 24 Закону України "Про виконавче провадження" щодо встановлення місця фактичного перебування майна боржника, та, як наслідок, протиправно прийняв постанову про відкриття виконавчого провадження №60462132 від 06.07.2020.

Отже, вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню в повному обсязі.

Прохальна частина позову містить клопотання про розподіл судових витрат між сторонами, що відповідно до позовної заяви становлять 1840,80 грн.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Факт сплати позивачем судового збору у розмірі 840,80 грн підтверджується квитанцією №0.0.1790501740 від 04.08.2020, а тому за рахунок відповідача на користь позивача слід стягнути сплачений судовий збір.

Також, до позовної заяви долучені докази понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 1000,00 грн, на підтвердження понесення яких долучені копії договору про надання правової допомоги № 3 від 15.05.2020, укладений між ОСОБА_1 та адвокатом Гусаренко О.М.; свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від 03.10.2012 №5099/10 та квитанції на підтвердження фактичної сплати відповідної суми за надання правничої допомоги згідно вказаного договору у розмірі 1000,00 грн /а.с. 12-14/.

Згідно з частиною другою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат /частина третя статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України/.

А відповідно до частини четвертої згаданої статті, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Тобто суд зобов`язаний оцінити рівень витрат на правничу допомогу обґрунтовано у кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат.

Суд зауважує, що дана справа відноситься до справ не значної складності. Отже, даний спір не потребував значних затрат часу, а підготовка цієї справи до розгляду у суді не вимагала значного обсягу юридичної та технічної роботи.

Крім того, відповідно до частини сьомої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. В той же час, від відповідача не надходило клопотань про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката.

Вказані вище обставини свідчать про те, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт та їх обсягом, а тому суд вважає за можливе стягнути з приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Клітченко О.А. на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 1000,00 грн.

Керуючись статтями 9, 77, 134, 139, 241-245, 255, 287, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Клітченко Оксани Анатоліївни (вул. Окіпної Раїси, буд. 4, корп. А, оф. 35 А, м. Київ,02002, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Вердикт Капітал" (вул. Кудрявський узвіз, 5Б, м. Київ, 04053, ідентифікаційний код 36799749), про визнання протиправною та скасування постанови задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Клітченко Оксани Анатоліївни від 31.10.2019 про відкриття виконавчого провадження № 60462132.

Стягнути з Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Клітченко Оксани Анатоліївни ( вул. Окіпної Раїси, буд. 4, корп. А, оф. 35 А, м. Київ,02002 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 840,80 грн (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок) та витрати на правничу допомогу у розмірі 1000,00 грн (одна тисяча гривень).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя І.Г.Ясиновський