Рішення № 91096806, 21.08.2020, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2020 року м. ПолтаваСправа № 440/4048/20

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Костенко Г.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання неправомірним рішення, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

30.07.2020 ОСОБА_1 (надалі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (надалі - ГУ ПФУ в Полтавській області, відповідач) про:

- визнання неправомірним рішення Лубенського відділу з питань перерахунку пенсій №11 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 01.11.2019 №67/С-10 щодо неврахування ОСОБА_1 до трудового стажу періоду роботи з 07.12.1989 по 29.02.1992 в Кооперативі "Лада" при Полтавському обл. ХРСУ";

- зобов`язання відповідача здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з урахуванням стажу роботи з 07.12.1989 по 29.02.1992 в Кооперативі "Лада" при Полтавському обл. ХРСУ".

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, що при призначенні йому пенсії за віком пенсійним органом не враховано до страхового стажу періоду роботи з 07.12.1989 по 29.02.1992 в Кооперативі "Лада" при Полтавському обл. ХРСУ". В якості підстави для відмови у зарахуванні зазначено, що до загального трудового стажу не враховано період роботи з 07.12.1989 по 29.02.1992 в Кооперативі "Лада" при Полтавському обл. ХРСУ", так як згідно запису в трудовій книжці наказ на прийняття дописано іншим чорнилом. Позивач вважає, що формальні неточності у документах не можуть бути підставою для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 03.08.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників сторін у судове засідання.

14.08.2020 відповідач надав до суду відзив на позовну заяву (а.с.52), в якому просив відмовити у задоволені позовних вимог в повному обсязі. Зазначає, що 24.10.2019 ОСОБА_1 подав заяву про надання довідки про зарахування стажу періоду роботи з 07.12.1989 по 29.02.1992. Оскільки заява подана відповідно до норм Закону України "Про звернення громадян", то рішення про відмову не виносилось, а була надана письмова відповідь від 01.11.2019 №67/С-10. Позивачем не було надано до управління довідку, підтверджуючу період роботи з 07.12.1989 по 29.02.1992 в Кооперативі "Лада" при Полтавському обл. ХРСУ".

Справу розглянуто судом у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося на підставі частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши письмові докази, суд встановив такі обставини та відповідні до них правовідносини.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Полтавській області та отримує пенсію за віком за нормами Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

23.07.2019 позивач звернувся із заявою про перерахунок пенсії (а.с.25).

З матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1 вбачається, що 25.07.2019 здійснено перерахунок пенсії та з 01.08.2019 призначено пенсію в розмірі 1817,06 грн; з 01.12.2019 в розмірі 1822,98 грн (а.с.45).

З розрахунку стажу ОСОБА_1 суд встановив, що період роботи з 07.12.1989 по 29.02.1992 в Кооперативі "Лада" при Полтавському обл. ХРСУ" пенсійним органом не зараховано до трудового стажу позивача (а.с.27).

24.10.2019 позивач звернувся до ГУ ПФУ в Полтавській області із заявою (а.с.46), в якій прохав "надати довідку про зарахування стажу періоду роботи з 07.12.1989 по 29.02.1992".

Листом Лубенського відділу з питань перерахунку пенсій №11 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 01.11.2019 №67/С-10 (а.с.47) позивачу повідомлено, що до загального трудового стажу не враховано період роботи з 07.12.1989 по 29.02.1992 в Кооперативі "Лада" при Полтавському обл. ХРСУ", так як згідно запису в трудовій книжці наказ на прийняття на роботу дописано іншим чорнилом.

Вважаючи рішення Лубенського відділу з питань перерахунку пенсій №11 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 01.11.2019 №67/С-10 неправомірним, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи даний спір, суд враховує такі обставини.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як передбачено частиною третьою статті 46 Конституції України пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Згідно із преамбулою Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-ІV (далі - Закон №1058-ІV) цей Закон розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Згідно із частиною першою статті 9 Закону №1058-IV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати, зокрема пенсія за віком.

Положеннями частин першої, другої та четвертої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності зазначеним Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

До 01.01.2004 порядок підтвердження стажу роботи був визначений статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-ХІІ (далі - Закон №1788-ХІІ).

Частиною першою статті 62 Закону №1788-ХІІ передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі по тексту - Порядок №637).

Пунктом 1 Порядку №637 встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до пункту 3 Порядку №637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

З аналізу пунктів 1 та 3 Порядку №637 слід дійти висновку, що вказаний порядок застосовується у випадку відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи.

З листа Лубенського відділу з питань перерахунку пенсій №11 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 01.11.2019 №67/С-10 (а.с.51) та відзиву на позовну заяву (а.с.52) слідує, що підставою для відмови в зарахуванні до трудового стажу періоду роботи з 07.12.1989 по 29.02.1992 в Кооперативі "Лада" при Полтавському обл. ХРСУ" є та обставина, що в трудовій книжці ОСОБА_1 запис про прийняття на роботу дописано іншим чорнилом.

Суд наголошує, що відповідач не посилається на відсутність запису про прийняття на роботу в трудовій книжці чи на наявність певних неточностей у записі. Єдиною обставиною для відмови в зарахуванні до трудового стажу періоду роботи з 07.12.1989 по 29.02.1992 в Кооперативі "Лада" при Полтавському обл. ХРСУ" - запис про прийняття на роботу іншим чорнилом.

В період роботи позивача з 07.12.1989 по 29.02.1992 діяв Порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, який визначався Інструкцією, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР з праці та соціальних питань від 20.06.1974 №162 (далі - Інструкція №162), яка втратила чинність на підставі Наказу Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України № 58 від 29.07.1993.

Відповідно до абз.3 підпункту 2.3. пункту 2 Інструкції №162 передбачалося, що "записи производятся аккуратно, перьевой или шариковой ручкой, чернилами черного, синего или фиолетового цвета" (мовою оригіналу), анологічні положення містить абзац 3 пункту 2.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України №58 від 29.07.1993, де передбачено, що записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Варто зазначити, що відповідач взагалі не наводить посилань щодо того, які вимоги чинного, на той час, законодавства не дотримано при заповненні трудової книжки позивача.

Працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, а неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки чи іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком, на загальних підставах.

Наведене в повній мірі узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеній у постанові №687/975/17 від 21.02.2018.

Суд зауважує, що трудовим законодавством України не передбачено обов`язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому працівник не може нести і негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки.

Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії (зарахування певного періоду) є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

За загальним правилом, формальні неточності у документах не можуть бути підставою для обмеження особи у реалізації її права на соціальний захист шляхом призначення пенсії.

Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2019 року у справі №638/18467/15-а.

За таких обставин, суд приходить до висновку про протиправність дій відповідача щодо не зарахування до загального трудового стажу періоду роботи ОСОБА_1 в Кооперативі "Лада" при Полтавському обл. ХРСУ" з 07.12.1989 по 29.02.1992.

Надаючи оцінку позовній вимозі про визнання неправомірним рішення Лубенського відділу з питань перерахунку пенсій №11 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 01.11.2019 №67/С-10, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 44 Закону №1058-ІV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" затверджений постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846 (надалі - Порядок № 22-1).

Пунктом 1.5 Порядку №22-1 визначено, що заява про перерахунок пенсії подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії.

Днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви /пункт 1.7 Порядку №22-1/.

За приписами пункту 4.1 Порядку №22-1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 3).

Не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України /пункт 4.3 Порядку №22-1/.

З викладеного слідує, що у пенсійного органу виникає обов`язок прийняти рішення за наслідками розгляду заяви, яка складена у формі, встановленій Порядком №22-1.

Разом з тим, матеріали справи не містять доказів звернення ОСОБА_1 до відповідача із заявою, що відповідає формі визначеному Порядком №22-1.

Суд зазначає, що за наслідками звернення позивача 24.10.2019 до пенсійного органу із заявою було надано відповідь у формі листа від 01.11.2019 №67/С-10, згідно Закону України "Про звернення громадян", а не прийнято рішення про відмову в зарахуванні до трудового стажу періоду роботи з 07.12.1989 по 29.02.1992 в Кооперативі "Лада" при Полтавському обл. ХРСУ".

Таким чином, позовна вимога про визнання неправомірним рішення Лубенського відділу з питань перерахунку пенсій №11 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 01.11.2019 №67/С-10 задоволенню не підлягає.

Щодо способу захисту, суд зазначає наступне.

Згідно судової практики Європейського суду з прав людини (рішення по справі "Олссон проти Швеції" від 24.03.1988) запорукою вірного застосування дискреційних повноважень є високий рівень правової культури державних службовців, водночас, суди повинні відновлювати порушене право шляхом зобов`язання суб`єкта владних повноважень, у тому числі колегіальний орган, прийняти конкретне рішення про надання можливості, якщо відмова визнана неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається.

Рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (див. п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р.).

Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, суд має обрати спосіб захисту права, який би гарантував дотримання і захист прав, свобод, інтересів від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

При цьому, спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення (Постанова Верховного Суду України від 16 вересня 2015 року у справі 826/4418/14).

Отже, спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Суд вважає, що належним способом захисту, який є необхідним для поновлення порушеного право позивача, є:

- визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо не зарахування до загального трудового стажу періоду роботи ОСОБА_1 у Кооперативі "Лада" при Полтавському обл. ХРСУ" з 07.12.1989 по 29.02.1992;

- зобов`язання відповідача зарахувати період роботи ОСОБА_1 у Кооперативі "Лада" при Полтавському обл. ХРСУ" з 07.12.1989 по 29.02.1992 до загального трудового стажу;

- зобов`язання відповідача здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з урахуванням стажу роботи у Кооперативі "Лада" при Полтавському обл. ХРСУ" з 07.12.1989 по 29.02.1992.

Таким чином, на підставі наявних у справі доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною третьою вказаної статті обумовлено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Суд бере до уваги те, що спір у даній справі виник внаслідок неправильних дій відповідача, а також те, що позивач є пенсіонером за віком та пенсія є джерелом існування позивача, а відтак суд вважає за можливе на підставі частини 8 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України покласти на відповідача судові витрати позивача повністю.

Судові витрати у сумі 840,80 грн. відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Соборності, 66, Полтава, Полтавська область, код ЄДРПОУ 13967927) про визнання неправомірним рішення, зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо не зарахування до загального трудового стажу періоду роботи ОСОБА_1 в Кооперативі "Лада" при Полтавському обл. ХРСУ" з 07.12.1989 по 29.02.1992.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зарахувати період роботи ОСОБА_1 у Кооперативі "Лада" при Полтавському обл. ХРСУ" з 07.12.1989 по 29.02.1992 до загального трудового стажу.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з урахуванням стажу роботи у Кооперативі "Лада" при Полтавському обл. ХРСУ" з 07.12.1989 по 29.02.1992.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Соборності, 66, Полтава, Полтавська область, код ЄДРПОУ 13967927) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) витрати зі сплати судового збору в розмірі 840,80 (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення.

Головуючий суддя Г.В. Костенко