Рішення № 91096764, 28.07.2020, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2020 року м. ПолтаваСправа № 440/2579/20

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Шевякова І.С.,

за участю:

секретаря судового засідання - Козак А.К.

представника позивача - Кириченко Г.В.

представника відповідача - Гриценко О.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Позовні вимоги:

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №0020375133 від 27 квітня 2020 року в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій в загальній сумі 22 791 грн 54 коп.

Під час розгляду справи суд

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач ФОП ОСОБА_1 ) звернулася з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області (далі - відповідач, ГУ ДПС у Полтавській області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0020375133 від 27 квітня 2020 року в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій в загальній сумі 22 791 грн 54 коп.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 26 травня 2020 року позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи, судове засідання призначено о 10:00 17 червня 2020 року /а.с. 51/.

17 червня 2020 року учасники справи у судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце судового розгляду були повідомленні належним чином.

Від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи /а.с. 74/.

Розгляд справи відкладено на 10:00 28 липня 2020 року.

28 липня 2020 року у судовому засіданні представником позивача внесені уточнення щодо дати та номеру спірного повідомлення - рішення, а саме: замінено номер та дату оскаржуваного податкового повідомлення - рішення ГУ ДПС у Полтавській області замість помилково вказаних у первинному позові на вірні: № 0020375133 від 27 квітня 2020 року /а.с. 83-84/.

Аргументи учасників справи

Обґрунтовуючи свій позов, ФОП ОСОБА_1 стверджувала, що частина суми штрафних санкцій за несвоєчасну сплату податку: плати за землю, була нарахована контролюючим органом у оскаржуваному рішенні, внаслідок проведення камеральної перевірки її податкової звітності. Ця перевірка, у свою чергу, щодо частини сум несвоєчасно сплаченого податку була проведена поза межами строку давності, визначеного статтею 102 Податкового кодексу України. Тому відповідна частина нарахованих оскаржуваним рішенням суми штрафних санкцій є нарахованою за межами дозволених Податковим кодексом України 1095 днів.

16 червня 2020 до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач просив у задоволенні позовних вимог відмовити. Обґрунтовуючи свою позицію, зазначив, що ГУ ДПС у Полтавській області не допущено порушення вимог п.102.1 Податкового кодексу України під час визначення суми грошового зобов`язання. Камеральна перевірка фактично проведена 02 квітня 2020 року, за наслідками складено Акт №34280/16-31-51-33/ НОМЕР_1 від 02 квітня 2020 року, яким встановлена несвоєчасна сплата узгоджених сум орендної плати за землю за період з 01 листопада 2017 по 03 березня 2020 роки, відповідно встановлені порушення позивачем пункту 287.3 ПК України /а.с. 57-60/.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити. Надала пояснення, аналогічні викладеному обґрунтуванню позову. Наполягала на тому, що перебіг строку, визначеного статтею 102 Податкового кодексу України, починається з дня, що настає за останнім днем граничного строку сплати грошових зобов`язань.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення адміністративного позову заперечувала. Додатково до пояснень, викладених у відзиві, зазначила, що перебіг строку в 1095 днів, визначеного статтею 102 Податкового кодексу України, починається, на думку податкового органу, з дня фактичної сплати узгодженої суми податкового зобов`язання з плати за землю, а не з дня, що настає за останнім днем граничного строку сплати грошових зобов`язань, тому спірне рішення є правомірним та не підлягає скасуванню.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

Обставини справи, встановлені судом

02 квітня 2020 року ГУ ДПС у Полтавській області проведено камеральну перевірку позивача з питань своєчасності сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання з плати на землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за період з 01 листопада 2017 року по 03 березня 2020 року, за наслідками якої складено Акт від 04 квітня 2020 року №34280/16-31-51-33/ НОМЕР_1 /а.с. 66-73/.

За наслідками проведення камеральної перевірки встановлені порушення ФОП ОСОБА_1 вимог статті 287 Податкового кодексу України, а саме, несвоєчасно сплачена сума орендної плати за землю за період з 01.11.2017 року по 03.03.2020 року.

На підставі акту перевірки ГУ ДПС у Полтавській області винесене податкове повідомлення-рішення № 0020375133 від 27 квітня 2020 року, яким за порушення строку сплати суми грошового зобов`язання з орендної плати з фізичних осіб за період з 01 листопада 2017 року по 03 березня 2020 року, застосовано штраф в розмірі 20% у сумі 35 564 грн 40 коп. /а.с. 26/.

Позивач не погоджуючись з податковим повідомленням - рішенням № 0020375133 від 27 квітня 2020 року, оскаржив його в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій в загальній сумі 22 791 грн 54 коп. до суду.

Надаючи оцінку вимогам позивача, суд виходить з наступного.

Норми права, які підлягають застосуванню

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема щодо визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх прав та обов`язків, компетенції контролюючих органів, повноважень і обов`язків їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальності за порушення податкового законодавства урегульовані Податковим кодексом України (надалі - ПК України).

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

У силу положень підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України).

За змістом пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового.

Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

Статтею 76 ПК України визначено, що камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення.

Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.

Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов`язкова.

Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу.

Камеральна перевірка податкової декларації або уточнюючого розрахунку може бути проведена лише протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи були надані пізніше, - за днем їх фактичного подання.

Камеральна перевірка з інших питань проводиться з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 86.8 статті 86 ПК України податкове повідомлення-рішення приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки та/або додаткових документів, поданих у порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень та/або додаткових документів і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Поряд з цим, як визначено підпунктом 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 ПК України, земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XII цього Кодексу).

За змістом підпунктів 14.1.136, 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (далі у розділі XII - орендна плата); плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Згідно з пунктом 286.2 статті 286 ПК України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму плати за землю щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають до відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов`язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, а надалі такий витяг подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Відповідно до пункту 287.3 ПК України, податкове зобов`язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

У силу підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

За правилами пункту 87.9 статті 87 ПК України у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

Згідно з пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Висновки щодо правозастосування

Предметом спору у даній справі є правомірність податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області № 0020375133 від 27 квітня 2020 року в частині застосування до позивача (фінансових) штрафних санкцій в розмірі 22 791 грн 54 коп. за несвоєчасну сплату позивачем грошових зобов`язань з плати за землю, які виникли, починаючи з 2015 року.

Відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення № 0020375133 від 27 квітня 2020 року, яким за порушення строку сплати суми грошового зобов`язання з орендної плати з фізичних осіб за період з 01 листопада 2017 року по 03 березня 2020 року застосовано до ФОП ОСОБА_1 штраф в розмірі 20% у сумі 35 564 грн 40 коп. /а.с. 26/.

У ході судового розгляду справи встановлено, що в акті камеральної перевірки ФОП ОСОБА_1 від 04 квітня 2020 року №34280/16-31-51-33/ НОМЕР_1 податковий орган зафіксував дати здійснення фактичної сплати ФОП ОСОБА_1 самостійно визначених нею як платником грошових зобов"язань, обов"язок зі сплати яких виник у неї починаючи з 31.08.2015 року. Від зафіксованих дат фактичної сплати було вирахувано строк затримки податкового платежу та з його урахуванням розраховано штрафні (фінансові) санкції.

З даного приводу суд вказує на таке.

У відповідності до вимог п. 102.1 ПК України, контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Граничні строки застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) до платників податків відповідають строкам давності для нарахування податкових зобов`язань, визначеним статтею 102 Податкового кодексу України, тобто штрафні санкції можуть бути застосовані в межах 1095 днів.

Аналогічну позицію займає Верховний Суд, наприклад, у постанові від 05.07.2019 у справі №820/11541/13-а.

Враховуючи вищевикладене, передбачений п.102.1 ПК України строк розпочав свій відлік (наведені граничні строки сплати узгоджених сум податкових зобов`язань ФОП ОСОБА_1 з плати на землю, відповідно до переліку податкових декларацій, наведених в оскаржуваному акті перевірки) з 31.08.2015 року, 01.10.2015 року, 31.10.2015 року, 01.12.2015 року, 31.12.2015 року, 31.01.2016 року, 02.03.2016 року, 31.03.2016 року, 01.05.2016 року, 31.05.2016 року, 01.07.2016 року, 31.07.2016 року, 31.08.2016 року, 01.10.2016 року, 31.10.2016 року, 01.12.2016 року, 31.01.2017 року, 03.03.2017 року, 31.03.2017 року, 01.05.2017 року, 31.05.2017 року, 31.07.2017 року, 01.10.2017 року, 31.10.2017 року, 01.12.2017 року та закінчився зі спливом 1095 днів з дня, що настає за останнім днем граничного строку сплати грошових зобов`язань.

Судом встановлено, що відповідач провів камеральну перевірку 02.04.2020 року.

Відраховуючи 1095 днів від дати проведення перевірки, суд вказує, що граничний строк сплати податкових зобов"язань, щодо яких в цьому випадку контролюючий орган мав право вчинити перевірку та за несплату яких відповідно мав право застосувати штрафну (фінансову) санкцію, обмежений 02.04.2017 року.

У той же час з акту камеральної перевірки слідує, що податковим органом було перевірено у тому числі строки сплати зобов"язань, що настали 31.03.2017 року й раніше. За несвоєчасну сплату цієї частини податкових зобов"язань сума донарахованих спірним податковим повідомленням-рішенням штрафних (фінансових) санкцій становить 22 791, 00 грн.

Отже, штрафні (фінансові) санкції у вказаному розмірі щодо грошових зобов`язань за цей період було нараховано поза межами строків давності, передбачених пунктом 102.1 ПК України.

Суд не бере до уваги доводи відповідача про відсутність порушень контролюючим органом приписів статті 102 Податкового кодексу України, щодо строку застосування штрафних санкцій в 1095 днів, оскільки, на думку останнього, штрафна санкція може бути застосована тільки після сплати суми, тобто строк визначення зобов`язань повинен починатися з дня фактичної сплати, а не з дня настання граничного строку подання декларації чи сплати податкового зобов"язання.

Ця позиція не ґрунтується на законі та прямо йому протирічить. Статтею 102 Податкового кодексу України чітко визначено, що контролюючий орган має право самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань.

Отже враховуючи вказане, суд приходить до висновку, що нарахування штрафних санкцій в загальній сумі 22 791, 00 грн за несвоєчасну сплату грошових зобов`язань за деклараціями, починаючи з декларації №1500001380 від 23.02.2015 року і по декларацію № 9012354020 від 07.02.2017 року - граничний строк сплати за якою 31.03.2017) здійснено контролюючим органом поза межами граничного строку в 1095 днів, що визначений ст. 102 Податкового кодексу України.

За вказаних обставин позовні вимоги підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат

За змістом частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи те, що позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 840 грн 80 коп, що підтверджується квитанцією №46702 від 18 травня 2020 року і суд дійшов висновку про задоволення позову, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрати зі сплати судового збору в розмірі 840 грн 80 коп.

Крім того, у прохальній частині позову міститься вимога про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 грн 00 коп./а.с. 10/.

За змістом статті 134 КАС України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Крім того, як визначено частиною дев`ятою статті 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Системно проаналізувавши наведені вище норми КАС України, суд зазначає, що документально підтверджені судові витрати належить компенсувати стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень, та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21.03.2018 у справі №815/4300/17, від 11.04.2018 у справі №814/698/16, від 18.10.2018 у справі №813/4989/17.

На підтвердження розміру витрат адвокатом Кириченко Г.В. надані копії: договору про надання правової (правничої) допомоги від 11 травня 2020 року, актів виконаних робіт від 11 травня 2020 року та 18 травня 2020, свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, ордера /а.с. 40-48/.

Суд при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, надаючи оцінку співмірності заявленої до повернення позивачем суми коштів із критеріями, встановленими частиною п`ятою статті 134 КАС України, враховує предмет спору, складність даної справи, значний об`єм письмових доказів, а також фактичних обставин спору, з урахуванням чого вважає, що погоджені позивачем та адвокатом документально підтверджені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 грн 00 коп є співмірними та неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Верховний Суд у постанові від 11.12.2019 у справі №545/2432/16-а зазначив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Оцінивши обставини цієї справи та надані представником позивача докази у їх сукупності, суд, враховуючи принципи обґрунтованості, співмірності і пропорційності судових витрат, дійшов висновку про наявність підстав для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у цій справі у розмірі 3000,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Полтавській області (вул.Європейська 4 м.Полтава ЄДРПОУ 43142831) задовольнити повністю.

Податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області №0020375133 від 27 квітня 2020 року - визнати протиправним та скасувати в частині нарахування штрафних санкцій у сумі 22 791,54 грн.

Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області витрати зі сплати судового збору у сумі 840,80 грн та витрати на правову допомогу у сумі 3 000,00 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя І.С. Шевяков