Рішення № 91096696, 21.08.2020, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/1703/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2020 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді – Завальнюка І.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ен Дістріб`юшн» до Одеської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості, картки відмови,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із вказаним адміністративним позовом, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості від 29.01.2020 № UA500020/2020/000006/2 та картку відмови в прийнятті МД, митному оформлення випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500020/2020/00024.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ТОВ «Ен Дістріб`юшн» (далі – Товариство) є акредитованим суб`єктом зовнішньоекономічної діяльності та платником податку на додану вартість. Відповідно до укладеного із нерезидентом Товариством зовнішньоекономічного контракту від 10.06.2019 № 2/2019 на митну територію України надійшов товар (первинні елементи живлення циліндричні, діоксин-марганцеві, лужні, побутового призначення TM “GP Battaries” в блістерах та без них; первинні елементи живлення циліндричні, діоксин-марганцеві, лужні, побутового призначення TM “GP Battaries” в блістерах та без них виробництва В`єтнам; первинні елементи живлення циліндричні, діоксин-марганцеві, лужні, побутового призначення TM “GP Battaries” в блістерах та без них виробництва Китай; первинні елементи живлення циліндричні, діоксин-марганцеві типу крона в блістерах та без них), з метою розмитнення якого позивачем через декларанта було подано електронну митну декларацію № UA500020/2020/202247 разом із супровідними документи, згідно яких митна вартість товару була визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Однак за результатами розгляду поданих документів митним органом повідомлено декларанта про те, що у поданих до митного оформлення документах містяться розбіжності, а саме: - у наданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо складової митної вартості товару – вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням, так як згідно з п.7.2 контракту витрати на пакування та тару включені у вартість товару; - до митного оформлення надано рахунок на оплату від ТОВ ЛП Груп, проте договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг не надано. З огляду на виявлені розбіжності, митним органом висунуто вимогу про надання додаткових документів. У відповідь позивачем 29.01.2020 надано додаткові документи, а саме: декларацію країни відправлення, інвойс між нерезидентами, цінову експертизу, договір про надання транспортно-експедиційних послуг, прайс-лист і позивач 29.01.2020 звернувся із заявою про продовження митного оформлення за ЕМД № UA500020/2020/202247 за відсутності виписки з бухгалтерської документації, оскільки на момент декларування вартість товару ще не було сплачено. Однак за результатами розгляду поданих документів митний орган відмовив позивачу в митному оформленні (випуску) товарів за заявленою декларантом митною вартістю, у зв`язку з чим оформив картку відмови у митному оформленні випуску № UA500020/2020/00024 з підстав винесення згідно з ст. 55 МКУ рішення про коригування митної вартості товарів № UA500020/2020/000006/2 від 29.01.2020. Зі змісту вказаного рішення відповідачем скориговано вартість товару 1 із застосуванням методу за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, а до товарів №№ 2, 3, 4 – із застосуванням резервного методу, оскільки документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів. Позивач наголошує, що документи, подані декларантом для митного оформлення товарів за ціною контракту, відповідають вимогам ст. 53 Митного Кодексу України, є належними та допустимими і підтверджують числове значення митної вартості товару, не мають розбіжностей та їх данні піддаються обчисленню, що свідчить про неправомірність висновків митного органу про наявність таких розбіжностей, а визначення митним органом митної вартості товару та коригування її в сторону збільшення за резервним методом здійснено з порушенням вимог митного законодавства. Підстави для відмови у митному оформленні товарів відповідно до ст. 54 МК України відсутні, у зв`язку із чим позивач вважає що, оскаржувані рішення про коригування митної вартості товару та картка відмови в прийнятті митної декларації підлягають скасуванню. Усі документи, які зазначені у вищевказаної статті 53 МКУ як основні, були надані декларантом. При цьому, до розмитнення не надавалися виписки з бухгалтерської документації, оскільки на момент декларування вартість товару ще не було сплачено.

Ухвалою судді від 16.03.2020 позовну заяву прийнято до провадження, відкрито провадження у справі; постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

17.04.2020 до суду від Одеської митниці Держмитслужби надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач позовні вимоги не визнав у повному обсязі, в задоволенні позову просив відмовити, зазначивши, що під час митного контролю товарів за митною декларацією (МД) № UA500020/2020/202247 програмним комплексом автоматизованої системи аналізу та управління ризиками (АСАУР) сформовані форми контролю, які у зв`язку з можливим заниженням митної вартості товарів, передбачали необхідність здійснення митницею перевірки правильності визначення митної вартості із зверненням уваги на митну вартість ідентичних або подібних (аналогічних) товарів; проведення перевірки відомостей, що містяться в документах, які підтверджують митну вартість товарів; здійснення запиту додаткових документів; а у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 Митного кодексу України - прийняття рішення про коригування митної вартості. Під час здійснення Одеською митницею контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, а також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Отже, оскільки в документах, які надані позивачем до Одеської митниці з декларацією містились розбіжності та були всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а декларантом або уповноваженою особою декларанта не подано всіх додаткових документів, які були витребувані митницею згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених ч.ч. 2-4 статті 53 Митного кодексу України, то зазначені обставини згідно з п.2 ч.6 ст. 54 Митного кодексу України були підставою для прийняття митницею рішення про коригування митної вартості товарів та відмови органу доходів і зборів у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю. З метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз баз даних АСМО "Інспектор" та ЄАІС Держмитслужби України та встановлено, що рівень митної вартості подібних товарів у максимально наближений час є вищим. Враховуючи вищезазначене, митну вартість товару було скориговано за товаром 1 – методом щодо подібних (аналогічних) товарів; за товарами 2, 3, 4 – за резервним методом. У рішенні про коригування митної вартості товарів наведено достатнє обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, також у цьому рішенні про коригування митної вартості визначені джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості. Враховуючи вищевикладені причини, та положення частини 6 статті 54, ч. ч. 1, 2, 3 статті 256 Митного кодексу України, Одеською митницею була видана картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення та роз`яснено вимоги, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Товар, який надійшов на адресу позивача, було випущено у вільний обіг за умови забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом та сумою митних платежів, обчисленою згідно із митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X Митного кодексу України. Сплату різниці митних платежів за митною вартістю, визначеною декларантом, та митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів, при митному оформленні товарів забезпечено фінансовою гарантією шляхом внесення коштів на відповідний рахунок органу доходів і зборів. Додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів позивачем або його уповноваженими представниками до Одеської митниці надано не було. Таким чином, Одеська митниця під час здійснення контролю митної вартості товарів позивача та прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів, а також картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення діяла у відповідності до вимог законів та інших нормативно-правових актів України, не порушувала права та законні інтереси позивача, а тому відсутні підстави для задоволення адміністративній позову ТОВ «Ен Дістріб`юшн».

Відповідь на відзив від позивача до суду не надійшла.

Розгляд справи здійснюється без проведення судового засідання та по суті розпочатий через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі відповідно до ч. 2 ст. 262 КАС України, з урахуванням п. 3 розділу VI КАС України.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість адміністративного позову та наявність підстав для його задоволення.

Судом встановлено, що 10.06.2019 між ТОВ «Ен Дістріб`юшн» та «GP Battery (Poland) Sp.z.o.o.» був укладений зовнішньоекономічний контракт № 2/2019 про поставку товару (загальна вартість 6 000 000 доларів США) в порядку та на умовах контракту згідно рахунків / проформ-рахунків, виставлених покупцем.

На виконання зазначеного контракту фірмою «GP Battery (Poland) Sp.z.o.o.» на умовах поставки FOB порти Китаю та HONG KONG, у випадку наземної доставки – FCA Гданськ – відповідно за Правилами Інкотермс - 2010 поставлено на адресу позивача Товар: 1. товар - первинні елементи живлення циліндричні, діоксин-марганцеві, лужні, побутового призначення TM “GP Battaries” в блістерах та без них; 2. товар - первинні елементи живлення циліндричні, діоксин-марганцеві, лужні, побутового призначення TM “GP Battaries” в блістерах та без них виробництва В`єтнам; 3. товар - первинні елементи живлення циліндричні, діоксин-марганцеві, лужні, побутового призначення TM “GP Battaries” в блістерах та без них виробництва Китай; 4. товар - первинні елементи живлення циліндричні, діоксин-марганцеві типу крона в блістерах та без них).

На підставі договору про надання послуг по декларуванню товарів № 15/05/2019 від 15.05.2019, укладеного між ТОВ «Ен Дістріб`юшн» та ТОВ «Ес Транс Груп 928», брокером з метою митного оформлення товару позивача для підтвердження його митної вартості до митного посту митниці була подана електронна митна декларація UA № UA500020/2020/202247 від 28.01.2020, де було визначено митну вартість товару, що імпортується, за основним методом – за ціною зовнішньоекономічного контракту.

Для підтвердження митної вартості товару декларант надав документи, які підтверджують митну вартість товару: пакувальний лист № 4328028719/2019 від 28.11.2019; рахунок-фактура (інвойс) (commercial invoice) № 4328028719/2019 від 28.11.2019; домашній коносамент (house bill of landing) № SZNLEG191135 від 26.11.2019; навантажувальний документ (borderau) № 19 від 21.01.2020; декларація про походження товару (declaration of origin) № 4328028719/2019 від 28.11.2019; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги № 95 від 20.01.2020; документ, що підтверджує вартість перевезення товару б/н від 20.01.2020; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів, що декларуються № 2/2019 від 10.06.2019; доповнення до контракту № 1 від 10.07.2019; доповнення до контракту № 2//1 від 16.01.2019; договір про надання послуг митного брокеру № 15/05/2019 від 15.05.2019.

За результатами розгляду поданих документів Одеська митниця ДМС України своїм електронним повідомленням повідомила декларанта, що у поданих до митного оформлення документах містяться розбіжності та огляду на вищезазначені розбіжності Одеською митницею ДМС України було висунуто вимогу про надання додаткових документів, а саме: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновок про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією та / або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

29.01.2020 ТОВ «Ес Транс Груп 928» для митного оформлення товарів, що зазначені у рахунку-фактурі (інвойсі) № 4328028719/2019 від 28.11.2019 (контейнер MEDU5734798) було подано до Одеської митниці додаткові документи, а саме: декларація країни відправлення від 02.12.2019 № 31119372; інвойс між нерезидентами від 25.11.2019 № 28105819 YTTO; цінова експертиза від 24.01.2020 № 222/17; договір про надання транспортно-експедиційних послуг від 05.08.2019 № 0508/19-36/1; прайс-лист від 21.11.2019; заява від 29.01.2020.

Однак, 29.01.2020 митним органом було оформлено картку відмови у митному оформленні випуску № UA500020/2020/00024 та рішення про коригування митної вартості товарів № UA500020/2020/000006/2, де вказано, що надані декларантом документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. У зв`язку з цим, митна вартість оцінюваного товару № 1 була визначена за методом щодо подібних (аналогічних) товарів, а товарів № 2, 3, 4 – за резервним методом.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв`язок у їх сукупності, суд вважає зазначені рішення про коригування митної вартості від 29.01.2020 № UA500020/2020/000006/2 та картку відмови в прийнятті МД, митному оформлення випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500020/2020/00024 необґрунтованими, а позовні вимоги підлягаючими задоволенню у зв`язку з наступним.

Зі змісту рішення про коригування митної вартості від 29.01.2020 № UA500020/2020/000006/2 вбачається, що подані документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а саме:

- відповідно до пп. «в» п. 1 ч. 10 ст. 58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачено або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням. Згідно п. 7.2 контракту № 2/2019 від 10.06.2019 витрати на тару, пакування та маркування включені у вартість товару. Проте у наданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару;

- для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до ч. 2 ст. 53 МКУ подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Згідно наказу МФУ від 24.05.2012 № 599 до зазначених документів можуть належати: рахунок фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунку-фактури. До митного оформлення надано рахунок на оплату від ТОВ «ЛП Груп». Додатково декларантом надано договір про надання транспортно-експедиційних послуг від 05.08.2019 № 0508/19-36/1, пунктом 4.1.5 якого передбачено, що рахунок оплачується протягом 3 днів. Рахунок датований 20.12.2019, проте платіжні документи, що підтверджують факт оплати послуг, не надано;

- декларантом було надано декларацію країни відправлення від 02.12.2019 № 31119372 із зазначенням вартості товару, відмінної від зазначеної в інвойсі від 28.11.2019 № 4328028719/2019;

- декларантом було надано інвойс між нерезидентами від 25.11.2019 № 28108519 YTTO, в якому кількість одиниць товару по артикулам не збігається із зазначенням в інвойсі та ціною товару по артикулам більшою, ніж в інвойсі;

- декларантом було надано висновок про вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціям від 24.01.2020 № 222/17, в якому артикули товару відмінні від тих, що задекларовані.

Відповідно до частини першої статті 53 Митного кодексу України (далі - МК України) у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно із ч. 2 ст. 53 МК документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У той же час, відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до частини першої статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 07.11.2018 року по справі № 826/18258/13-а.

Згідно з положеннями статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Частиною другою статті 57 МК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Відповідно до частини першої статті 58 МК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Частиною другою статті 58 МК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Відповідно до частини третьої статті 58 МК України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

З огляду на матеріали справи, на підставі інвойсу № 4328028719/2019 від 28.11.2019 (а.с. 45), який є невід`ємною частиною контракту № 2/2019 від 10.06.2019, на адресу ТОВ «Ен Дістріб`юшн» було поставлено товар за переліком на загальну суму 69 841,72 дол. США.

Умовами контракту № 2/2019 від 10.06.2019 не передбачено здійснення декларантом платежів третім особам на користь продавця, в зв`язку з чим рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця не повинні були надаватися митному органові.

Щодо відсутності даних щодо складової митної вартості товару, а саме вартості пакування та маркування у наданих до митного оформлення документах, - до митного оформлення товару були надані усі документи, які підтверджують фактурну (інвойсну) вартість товару, а саме: Контракт с додатками, Інвойс, прайс-лист тощо.

Згідно до умов Контракту, а саме п. 7.1 та п. 7.2, товар постачається у тарі Постачальника та обов`язок щодо маркірування та пакування покладається на Постачальника. Усе вищезазначене входить у вартість товару та відшкодуванню зі сторони Покупця не підлягає.

Відповідно до ст. 368 МКУ фактурна вартість товарів, що переміщаються через митну границю України - це вартість товару зазначена в касових або товарних чеках, ярликах, інших документах, які містять відомості щодо вартості таких товарів.

Крім того, визначення фактурної вартості надається в Порядку справляння митних платежів при ввезенні на митну територію України товарів громадян, згідно наказу Міністерства фінансів України від 22.05.2012 № 581, а саме: фактурна вартість товару (контрактна) - це ціна товару, що переміщується через митний кордон України, та зазначена в рахунку-фактурї (фактурі-проформі, касових або товарних чеках, ярликах, інших документах роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості таких товарів).

Отже, фактурна вартість - це вартість, яка фактично оплачена або підлягає оплаті, або має бути компенсована зустрічним надходженням товарів, і яка вказується в рахунку-фактурі, відповідно до умов зовнішньоекономічного договору (контракту) купівлі-продажу. Фактурна вартість відображається у вантажній митній декларації в іноземній та національній валюті за курсом НБУ на дату її подання до митного органу.

Відповідно до ст. 49 МКУ митна вартість товарів - це заявлена декларантом або визначена митним органом вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, яка обчислюється на момент перетинання товарами митного кордону України. Митна вартість використовується для визначення бази для нарахування ввізного мита та бази оподаткування ПДВ, що сплачується при імпорті.

Митна вартість товарів і метод її визначення заявляються митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості.

Різниця між митною та фактурною вартістю полягає, передусім, у різній функціональній значущості. Якщо митна вартість є основною для системи митного оподаткування, то фактурна вартість є основою системи валютного контролю, а також базою для розрахунку митної вартості. Митна вартість розраховується в національних грошових одиницях, а фактурна - у вільноконвертованій валюті, яка зазначається у рахунку-фактурі.

Умови поставки FOB Інкотермс 2010 (free on board) передбачають, що продавець зобов`язаний доставити товар у порт і завантажити на вказане покупцем судно, витрати з доставки товару на борт судна лягають на продавця. Покупець оплачує перевезення, страховку, витрати по розвантаженню і транспортування в точку призначення.

Отже вартість упаковки, вартість навантаження та доставки в порт входить у ціну договору.

Відповідно до ст. 58 МКУ митної вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або піддягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Стосовно зауважень митного органу щодо відсутності платіжних документів, що підтверджують факт оплати факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунку-фактури, суд враховує, що до митного оформлення позивачем зокрема було надано рахунок-фактуру № 95 від 20.12.2019 (а.с. 60), в графі якого відображено, що TOB «Ен Дістріб`юшн» повинно відшкодувати витрати за морське перевезення ТОВ «ЛП Груп», тобто Експедитору, з чого слідує, що морське перевезення було фактично сплачене довіреною особою позивача. Зокрема, послуга з відшкодування витрат морського перевезення контейнеру MEDU5734798 за договором 0508/19-36/1, Гонконг-Одеса 27 918 грн; витрати на купівлю іноземної валюти – 822,50 грн; витрати, пов`язані з конвертацією валюти – 100,83 грн; винагорода за експедиторські послуги на території України – 1000 грн.

Крім того, до митного органу було надано довідку про транспортні витрати ТОВ «ЛП Груп» від 20 січня 2020 року б/н (а.с. 61), адресовану усім митним органам України, про те, що витрати з морського перевезення вантажу за маршрутом Hong Kong (Китай) до митного кордону Україна (т/п Одеський морський торгівельний порт) на адресу ТОВ «ЕН ДІСТРІБ`ЮШН» за коносаментом SZNLEG1911135 в контейнері MEDU5734798 складають 30 226,00 грн, в т.ч. ПДВ 684,67 грн. Надання рахунку-фактури № 95, довідки про транспортні витрати та коносаменту SZNLEG1911135 відображено в картці відмови.

Також згідно змісту декларації країни відправлення від 02.12.2019 р. №> 31119372 Відправником товару що декларується є GPI International Limited (Hong Kong (Китай)) та вартість товару складає 63 421,55 доларів США, а згідно змісту зовнішньоекономічного договору (контракту) Рег. № 2/2019 від 10.06.2019 контрагентом-продавцем позивача є «GP Battery (Poland) Sp.z.o.o.».

Відповідно до змісту інвойсу від 28.11.2019 №4328028719/2019, виписаному «GP Battery (Poland) Sp.z.o.o.» на адресу позивача, вартість товару складає 69 841,72 доларів США.

Крім того, позивачем було надано до митного органу інвойс між нерезидентами від 25.11.2019 № 28108519 YTTO (а.с. 75-78), а саме між GPI International Limited (Hong Kong (Китай)) - продавець та «GP Battery (Poland) Sp.z.o.o.» - покупець, згідно змісту якого вартість товару складає 63 421,55 доларів США, тобто дорівнює вартості товару, яка зазначена в декларації країни відправлення від 02.12.2019 № 31119372.

При цьому декларація країни відправлення від 02.12.2019 № 31119372 містить інформацію про те, що позивач одержує товар від імені «GP Battery (Poland) Sp.z.o.o.».

В той же час, митна декларація країни відправлення відповідно до статті 53 МК України не є обов`язковим документом, який подається при митному оформленні товару; цей документ не може бути оцінений як такий, що дає достатні підстави для сумнівів у обґрунтованості визначення декларантом митної вартості товару. Аналогічна правова позиція висловлена у постанові ВС від 27.07.2020 по справі № 460/205/19.

Таким чином, позивачем було надано відповідачу документи, відповідно до яких: товар, який декларується, придбавався позивачем у «GP Battery (Poland) Sp.z.o.o.», a «GP Battery (Poland) Sp.z.o.o.» придбав даний товар за ціною меншою, ніж ціна його подальшого продажу, у GPI International Limited (Hong Kong (Китай)) та постачання даного товару відбувалось на адресу позивача за маршрутом Hong Kong (Китай) до митного кордону України (Одеський морський торгівельний порт).

Відтак, посилання відповідача на те, що позивачем надано декларацію країни відправлення від 02.12.2019 31119372 із зазначенням вартості товару, відмінної від зазначеної в інвойсі від 28.11.2019 № 4328028719/2019, як на підставу прийняття рішення про коригування митної вартості товарів, є безпідставним та на увагу не заслуговує, так як вартість товару, що зазначена в декларації країни відправлення, не може дорівнювати вартості товару, що зазначена в інвойсі від 28.11.2019 № 4328028719/2019, оскільки відправник товару є контрагентом постачальника позивача, а не самого позивача.

При цьому, вартість товару можливо визначити за допомогою інвойсу, який містить усі необхідні дані та складові, та надання якого позивачем митному органу відображено у спірній картці відмови.

В той же час, не заслуговують на увагу зауваження митного органу про те, що декларантом було надано інвойс між нерезидентами від 25.11.2019 № 28108519 YTTO, в якому кількість одиниць товару по артикулам не збігається із зазначеним в інвойсі та ціною товару по артикулам, що є більшою ніж в інвойсі.

Зокрема, в поданому до митного оформлення інвойсі від 28.11.2019 № 4328028719/2019 (а.с. 45) зазначено найменування товару, його артикул, GPI код, країна виробництва, вид пакування (dispenser, blister, shrink), розмір упаковки (кількість одиниць (од.) в упаковці), вартість упаковки загалом, вартість одиниці (од.), кількість одиниць (од.), кількість упаковок та загальна вартість товарних позицій.

В свою чергу, інвойс між нерезидентами від 25.11.2019 № 28108519 YTTO (а.с. 75-78) містить інформацію про артикул товару, розмір упаковки (кількість одиниць (од.) в упаковці), кількість упаковок, ціну за одиницю (упаковку) та загальну вартість товарних позицій.

Порівнявши інвойси можливо дійти висновку про те, що в інвойсі від 28.11.2019 № 4328028719/2019 кількість товару за артикулом визначена шляхом зазначення розміру упаковки (кількість одиниць (од.) в упаковці), кількості одиниць (од.), кількості упаковок, а в інвойсі між нерезидентами від 25.11.2019 № 28108519 YTTO - кількість товару за артикулом визначена шляхом зазначення розміру упаковки (кількість одиниць в упаковці) та кількості упаковок, тобто в інвойсі між нерезидентами від 25.11.2019 №28108519 YTTO відсутній стовбець із зазначенням кількості товару за артикулом в одиницях.

Наприклад батарейка Greencell 1.5 V (R03), GPPCC23UC187, 24G-U4, Vietnam, упаковка по 4 од. (Packing method: blister 4 pcs), 4 (Psc/EA) - у інвойсі № 4328028719/2019 від 28.11.2019 містить стовпчик із загальною кількістю одиниць – 32 160 одиниць. Ця ж батарейка у інвойсі між нерезидентами від 25.11.2019 № 28108519 YTTO містить позначення 4 PC = 1TF, Quantity in SKU: 8.040, тобто відповідає тієї ж кількості одиниць (8040 * 4 = 32 160 од.).

Однак відповідач дійшов хибного висновку про те, що в інвойсах не збігається кількість одиниць товару по артикулам, що не відповідає дійсності в зв`язку з тим, що інвойс від 28.11.2019 Ns4328028719/2019 містить інформацію про кількість одиниць (од.), а інвойс від 25.11.2019 №28108519 YTTO містить інформацію про розмір упаковки (кількість одиниць (од.) в упаковці) та кількість упаковок, та за допомогою додавання цих даних можна арифметично визначити кількість одиниць (од.) кожної товарної позиції в інвойсі між нерезидентами, яка, в свою чергу, в повному обсязі співпадає за кожною товарною позицією з кількістю одиниць (од.) в інвойсі від 28.11.2019 № 4328028719/2019.

При цьому зауваження митного органу щодо різниці в ціні між інвойсами від 25.11.2019 № 28108519 YTTO від 28.11.2019 №4328028719/2019 є очевидно безпідставними, оскільки, як встановлено судом вище, позивачем придбано товар за вищою ціною – 69 841,72 дол. США (у контрагента постачальника), а не тією, що вказана у інвойсі між нерезидентами та експортній декларації – 63 421,55 дол. США.

Крім того, безпідставними є зауваження митного органу про те, що у поданому до митного оформлення висновку про вартісні характеристики товарів, підготовленому спеціалізованою експертною організацією від 24.01.2020 № 222/17 (а.с. 72-73) артикули товару відмінні від тих, що задекларовані, оскільки до митного оформлення декларантом додатково було надано цінову експертизу № 222/17 від 24.01.2020, яка мала технічну помилку, а саме: стовбець, в якому були зазначені артикули товару, був звужений виконавцем даної цінової експертизи (співробітником ДП «Держзовнішінформ»), внаслідок чого всі артикули були зазначені в ньому без останньої цифри (наприклад замість GPPCA15AS164 було зазначено GPPCA15AS16), проте зазначена помилка була в подальшому усунута ДП «Держзовнішінформ», та внаслідок чого позивачу була надана цінова експертиза № 222/17-1 від 24.01.2020 (а.с. 70-71).

В той же час, цінова експертиза № 222/17 від 24.01.2020 містить інші дані, що дають змогу ідентифікувати товар що є об`єктом даної експертизи, а саме, контракт № 2/2019 від 10.06.2019 між фірмою GP Battery (Poland) Sp. z о.о (Польща) та ТОВ «Ен Дістріб`юшн» (Україна); додаток № 2/1 до вищезазначеного контракту; додаток № 1 від 10.07.2019 до вищезазначеного контракту; інвойс № 4328028719/2019 від 28.11.2019 на суму 69 841,72 доларів США; пакувальний лист до вищезазначеного інвойсу; експортна декларація фірми 31119372 від 02.12.2019.

Відповідно до ст. 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;?) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Всі вищевказані документи за переліком, які законодавець визначив належними доказами митної вартості товару, відносно товару, що був поставлений ТОВ «Ен Дістріб`юшн» на умовах FOB (Інкотермс 2010), були надані митному органу у відведений законодавством термін.

В свою чергу, цінова експертиза, надана декларантом відповідачу при здійсненні митного оформлення, в сукупності з іншими документами підтверджує митну вартість, заявлену декларантом. При цьому цінова експертиза не є тим документом, на підставі якого позивачем заявлена митна вартість, а документом, який підтверджує рівень цін на оцінюваний товар. Суд також звертає увагу, що зазначена цінова експертиза не є обов`язковим документом, який надається на підтвердження митної вартості товару, у розумінні частини 2 статті 53 Митного кодексу України.

Отже, зазначені відомості не ставлять під сумнів числові значення складових митної вартості, зазначених декларантом позивача у митній декларації та не свідчать, що у документах декларанта є розбіжності, які не дозволяють встановити вартість товару за основним методом.

У зв`язку із цим суд вважає висновок митного органу про те, що у поданих до митного оформлення документах містяться розбіжності та не міститься всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів – необґрунтованим.

Так, митним органом не наведено достатнього обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визначено та не визначено інформацію, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом.

При цьому розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару. В цьому випадку митниця повинна здійснити дослідження документів щодо поставки товару з метою встановлення доказів, які підтверджують або спростовують цей сумнів.

За встановлених судом обставин, митний орган фактично залишив поза увагою документи, надані представником позивача для митного оформлення товару. При цьому досліджені судом документи, які містяться в матеріалах справи, є належними та в повній мірі відповідають вимогам МКУ до документів, які підтверджують митну вартість товарів, однак останні не тільки не спростовані митним органом, але й взагалі залишені без уваги, а тому відповідачем безпідставно застосовано інші методи визначення митної вартості у спірному рішенні про коригування митної вартості товарів від 29.01.2020 № UA500020/2020/000006/2.

Вирішуючи спір, суд враховує, що сумніви у достовірності поданих декларантом відомостей можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

В разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому митним органом жодним чином не спростовано контрактну ціну оцінюваного товару, об`єктивну можливість і спроможність відповідача визначити на підставі наданих позивачем документів зазначену ціну товарів, а також рівень митної вартості товарів за ціною договору за правилами, визначеними у ст. 58 Митного кодексу України. Відповідач не підтвердив належними доказами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до п.2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 за № 883/21195, у графі 33 "Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості" зокрема зазначено, що посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

Приймаючи рішення про визначення митної вартості імпортованого позивачем товару за другорядним резервним методом, митний орган не вказав, яким чином митна вартість товару визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, та не наведено жодних розрахунків, за якими митним органом визначено таку вартість товару, що є порушенням ст.55 Митного кодексу України.

Крім того, наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками є інформація про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю вищою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не є підставою для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо).

Автоматизована система аналізу та управління ризиками з об`єктивних причин не може містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар, оскільки торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору.

За таких обставин, під час розгляду справи митний орган не довів належними та допустимими доказами, а також аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за цей товар.

Згідно рішення п. 71 Європейського суду з прав людини у справі "Звежинський проти Польщі" позбавлення майна, може бути виправданим, лише якщо воно відбувається в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом. Крім того, будь-яке втручання у право власності має відповідати критерію пропорційності.

Під час втручання необхідно дотримуватися "справедливої рівноваги" між загальними інтересами суспільства і вимогами захисту основних прав людини (рішення у справі "Pressos Compania Naviera S. A." та інші проти Бельгії". Цю рівновагу буде порушено, якщо людині доведеться нести надто специфічний або надмірний тягар.

При цьому, розглядаючи питання, які мають загальний інтерес, органи державної влади повинні діяти коректно і дуже послідовно (рішення у справі "Беєлер проти Італії"). Крім того, як охоронець громадського порядку держава має моральне зобов`язання бути взірцевою, вона повинна стежити за тим, щоб такими були й державні органи, що захищають публічний порядок.

Крім цього, згідно п. 17 рішення у справі «TOB «Полімерконтейнер» проти України», будь-яке втручання, включаючи те, яке виникло в результаті заходів для забезпечення сплати податків, не повинно порушувати «справедливого балансу» між вимогами загальних інтересів суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Важливість забезпечення такого балансу в цілому відображається в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на зацікавлену особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар.

Відповідно до ч.1 та ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зважаючи на встановлені у справі обставини та з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог.

Судові витрати розподілити відповідно до ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 139, 242-246, 262 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Ен Дістріб`юшн» (65059, м. Одеса, Адміральський проспект, 33а, офіс 425а; ЄДРПОУ 42135032) до Одеської митниці Держмитслужби (65078, м. Одеса, вул. Івана та Юрія Лип, 21-а; ЄДРПОУ 39441717) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості, картки відмови задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати рішення Одеської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів від 29.01.2020 № UA500020/2020/000006/2 та картку відмови в прийнятті МД, митному оформлення випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500020/2020/00024.

Стягнути з бюджетних асигнувань Одеської митниці Держмитслужби на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ен Дістріб`юшн» судові витрати у розмірі 6483,11 грн (шість тисяч чотириста вісімдесят три грн. 11 коп.).

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.255 КАС України.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Суддя І.В. Завальнюк