Ухвала суду № 91096690, 21.08.2020, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/4937/20

У Х В А Л А

21 серпня 2020 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Корой С.М., розглянувши у письмовому провадженні клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання протиправною бездіяльності та стягнення середнього заробітку за час затримки виплати одноразової грошової допомоги,-

В С Т А Н О В И В:

10.06.2020 року до суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання протиправною бездіяльності та стягнення середнього заробітку за час затримки виплати одноразової грошової допомоги.

Ухвалою від 15.06.2020 року Одеським окружним адміністративним судом позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків.

17.06.2020 року (вх. №23172/20) від позивача до суду надійшов лист разом із витягом з договору про надання правової допомоги та позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Одеській області щодо невиплати середнього заробітку за час затримки виплати одноразової грошової допомоги в розмірі 40248,33 грн.;

- стягнути з Головного управління Національної поліції в Одеській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виплати одноразової грошової допомоги в розмірі 40248,33 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивача з 01.01.2020 року звільнено зі служби в поліції на підставі п.2 ч.1 ст.77 Закрну України «Про Національну поліцію» (через хворобу). Однак, одноразова грошова допомога при звільненні перерахована лише 28.02.2020 року, тобто з затримкою на 2 місяці (59 днів), при цьому, виплату середного заробітку під час затримки виплати відповідач не здійснив, що є протиправною бездіяльністю. Отже, на думку позивача, за несвоєчасну виплату належних до виплати грошових коштів до відповідача слід застосувати відповідальність, передбачену статтею 117 Кодексу законів про працю України у вигляді стягнення середнього заробітку за час затримки повного розрахунку у розмірі 40248,33 грн.

Ухвалою суду від 22.06.2020 року відкрито провадження у справі. Судом вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України.

06.07.2020 року (вх.№25877/20) від відповідача надійшло клопотання про залишення позовної заяви без розгляду у зв`язку із пропущеннямт позивачем строку позовної давності.

Клопотання обґрунтовано тим, що позивачем порушені строки звернення до адміністративного суду, що установлені ч.1 ст.233 Кодексу законів про працю України, що, на думку відповідача, відповідно до ч.3 ст.123 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення позовної заяви без розгляду. Відповідач зазначає, що для звернення працівника до суду із заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично розрахувався з ним.

Відповідач зазначив, що кошти надійшли позивачу 28.02.2020 року та позивачем пропущено термін звернення до адміністративного суду (тримісячний строк) з моменту коли він повинен був дізнатися про порушення своїх прав, а саме з 28.02.2020 року.

24.07.2020 року (вх.№ 28937/20) від представника позивача надійшла відповідь на клопотання в якій представник зазначав, що приписи ст.233 Кодексу законів про працю України не розповсюджуються на окружні адміністративні суди, у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) процесуальні строки продовжені.

Зважаючи на вищевикладене, представник позивача просить суд у задовленні клопотання відповідача відмовити.

Вирішуючи клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви ОСОБА_1 без розгляду, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 47 Кодексу законів про працю України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

За статтею 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Згідно зі статтею 117 Кодексу законів про працю України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Відповідно до правової позиції, наведеної в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 910/4518/16, за змістом приписів статей 94, 116, 117 Кодексу законів про працю України і статей 1, 2 Закону України «Про оплату праці» середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, спрямованим на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій), який нараховується у розмірі середнього заробітку та не входить до структури заробітної плати.

Суд зазначає, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день його звільнення. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. В разі невиконання такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена статтею 117 Кодексу законів про працю України відповідальність.

Закріплені у статтях 116, 117 Кодексу законів про працю України норми спрямовані на забезпечення належних фінансових умов для звільнених працівників, оскільки гарантують отримання ними, відповідно до законодавства, всіх виплат в день звільнення та, водночас, стимулюють роботодавців не порушувати свої зобов`язання в частині проведення повного розрахунку із працівником.

Так, предметом даного адміністративного спору є стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні, що не входить до структури заробітної плати.

Відповідно до частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

За змістом частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

У Рішенні від 22 лютого 2012 року у справі № 4-рп/2012 Конституційний Суд України роз`яснив, що в аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв`язку з положеннями статей 116, 117, 237-1 цього кодексу слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.

Разом із тим суд акцентує увагу, що спірні відносини пов`язані зі звільненням з публічної служби, тому під час обчислення строку звернення до суду із позовом цієї категорії застосуванню підлягають саме положення Кодексу адміністратвного судочинства України (далі-КАС України), як норм спеціального процесуального закону.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 04 грудня 2019 року у справі № 815/2681/17 та у постанові від 22 січня 2020 року у справі № 620/1982/19.

За правилами частини першої статті 122 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до частини третьої статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

З аналізу зазначених положень процесуального закону слідує, що законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об`єктивної можливості цієї особи знати про такі факти.

Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (частина п`ята статті 122 цього Кодексу).

У даній категорії справ законодавець визнав строк в один місяць достатнім для того, щоб особа, яка вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушено її права, свободи чи інтереси, визначилася, чи звертатиметься вона до суду з позовом за їх захистом.

Як зазначалося вище, остаточний розрахунок з позивачем Головне управління Національної поліції в Одеській області провело 28 лютого 2020 року.Отже, перебіг строку встановленого ч.5 ст.122 КАС України розпочався 29.02.2020 року. Таким чином, останнім днем строку визначеного ч.5 ст.122 КАС України для звернення позивача до суду з даним позово було 29.03.2020 року.

В той же час, позовна заява подана до суду 10.06.2020 року.

Водночас, суд зазначає, що відповідно до положень статті 28 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" санітарна охорона території України забезпечується проведенням профілактичних і протиепідемічних заходів та санітарно-епідеміологічним наглядом на всій території України. Правила санітарної охорони території України затверджуються Кабінетом Міністрів України. Статтею 29 коментованого Закону передбачається, що карантин встановлюється та відміняється Кабінетом Міністрів України. На виконання зазначених повноважень та з урахуванням застережень Всесвітньої організації охорони здоров`я Кабінетом Міністрів України прийнято ряд актів, зокрема: розпорядження Кабінету Міністрів України від 03.02.2020 року за №93 "Про заходи щодо запобігання занесенню і поширенню на території України гострої респіраторної хвороби, спричиненої коронавірусом 2019-nСоV", та постанову від 11.03.2020 року за №211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19", відповідно до яких з 12.03.2020 року до 03.04.2020 року на усій території України встановлено карантин.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2020 року за № 239 "Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України" продовжено дію карантину до 24.04.2020 року. В подальшому постановою Кабінету Міністрів України від 22.04.2020 року за №291 "Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України" знову продовжено дію карантину до 11.05.2020 року.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04.05.2020 року за №343 "Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України" продовжено дію карантину до 22.05.2020 року.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 року за №392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів" продовжено дію карантину з 22.05.2020 року до 22.06.2020 року.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)", який набрав чинності з 02.04.2020 року, розділ VI "Прикінцеві положення" КАС України доповнено пунктом 3 такого змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк дії карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)".

Таким чином законом передбачено, що строки звернення до адміністративного суду продовжуються на строк дії такого карантину, а право позивача на звернення до суду існувало під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) та набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)".

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що у задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду належить відмовити.

Керуючись статтями 122, 123, 240, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ

У задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання протиправною бездіяльності та стягнення середнього заробітку за час затримки виплати одноразової грошової допомоги - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Корой С.М.