Рішення № 91096252, 21.08.2020, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" серпня 2020 р. справа № 300/1760/20

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд, у складі судді О. Л. Тимощука, розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправним і скасування рішення про відмову в призначенні пенсії та зобов`язання до вчинення дій,

ВСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ.

1.1. Короткий зміст позовних вимог.

ОСОБА_1 (надалі, також - позивач, ОСОБА_2 ), 20 липня 2020 року звернувся до суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (надалі, також - відповідач, ГУ ПФУ в Івано-Франківській області), у якій просить визнати протиправним і скасувати рішення від 22.05.2020 №783 про відмову в призначенні пенсії та зобов`язати призначити і нарахувати пенсію за віком, починаючи з 17 лютого 2020 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем протиправно відмовлено у призначенні пенсії за віком посилаючись на невідповідністю записів у трудовій книжці вимогам Інструкції ведення трудових книжок та відсутністю уточнюючої довідки про страховий стаж щодо періоду роботи позивача з 01.02.1979 по 03.05.1979 у Підгаєцькому філіалі Бучацького ПОМ, відсутністю даних про перебування кооперативу «Отдих» на обліку в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України з 11.07.1989 по 27.08.1993, а також, несплатою Фірмою «ЗУБР» з 30.08.1993 по 16.06.2000 внесків до Пенсійного фонду України. Позивач наголосив, що аналіз чинного законодавства дозволяє зробити висновок, що необхідність підтверджувати періоди роботи для визначення стажу виникає у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. Проте, трудова книжка ОСОБА_3 містить записи на підтвердження роботи у спірних підприємствах, усі записи про роботу внесені в трудову книжку належними чином та не мають виправлень Таким чином є усі правові підстави у призначенні позивачу пенсії за віком, починаючи з 17 лютого 2020 року (а.с.2-4).

1.2. Позиція відповідача.

На адресу суду від відповідача 14.08.2020 надійшов відзив на позов №0900-0805-7/14313 від 11.08.2020. У відзиві відповідач вказав, що не визнає позов, вважає його безпідставним та таким, що не підлягає до задоволення. Відповідач зазначив, що з огляду на дані Державної служби статистики та обліку в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України станом на 10.03.2020 кооператив «Отдих» або кооператив «Відпочинок» та фірма «Зубр» не значиться та раніше на обліку не перебував. Однак фірма «Зубр» перебуває на обліку в органі пенсійного фонду з 01.01.1996, що суперечить запису №22 в трудовій книжці позивача. Окрім цього з 01.01.1996 по 30.06.1996 дані щодо сплати страхових внесків відсутні, а з 01.07.1996 по 16.06.2000 фірма «Зубр» не нараховувала та не сплачувала збір на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

1.3. Заяви учасників справи та процесуальні дії.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23.07.2020 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), згідно із правилами, встановленими статтею 263 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі, також - КАС України) (а.с.20-21).

Пунктом 1 та 1.2 резолютивної частини ухвали суду заяву ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду - задоволено. Поновлено ОСОБА_4 строк звернення до суду із даною позовною заявою.

Пунктом 5 резолютивної частини ухвали про відкриття провадження зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, окрім відзиву на позов, надати суду: - належним чином оформлений розрахунок страхового стажу позивача, із обов`язковим зазначенням місць роботи позивача та конкретних періодів роботи, включених в такий розрахунок; - належним чином оформлене документальне підтвердження відсутності страхового стажу за спірні періоди роботи з 01.02.1979 по 03.05.1979 у Підгаєцькому філіалі Бучацького ПОМ; з 11.07.1989 по 27.08.1993 у кооперативі «Отдих»; з 30.08.1993 по 16.06.2000 у Фірмі «ЗУБР». Копії зазначених документів зобов`язано надати суду у п`ятнадцятиденний строк з дня вручення цієї ухвали.

Ухвала про відкриття провадження у відповідності до частини 10 статті 171 КС України направлена сторонам у відповідності до приписів статті 126 КАС України та отримана позивачем 31.07.2020, відповідачем 27.07.2020, що підтверджується відмітками на рекомендованих повідомленнях про вручення поштового відправлення (а.с.24, 25).

До суду від відповідача 14.08.2020 надійшов відзив на позов (а.с.26-31) та витребувані судом документи (а.с.32, 33).

Інших документів на адресу суду не надходило. Таким чином, суд дійшов висновку про можливість розгляду даної адміністративної справи в строк, передбачений частиною 2 статті 263 КАС України.

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ.

Розглянувши позовну заяву та відзив на позов, дослідивши та оцінивши надані суду письмові докази та інші матеріали справи, судом встановлено таке.

ОСОБА_1 , з метою призначення пенсії, 15.05.2020 звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії.

До заяви позивачем долучено:

- довідку про присвоєння ідентифікаційного номеру, кількість -1;

- заяву про призначення/перерахунок пенсії, кількість -1, № документа 280;

- паспорт, кількість 1, № документа НОМЕР_3 (а.с.5);

- трудову книжку або документ про стаж, кількість - 1, № документи НОМЕР_4 (а.с.9-12);

Інші документи:

- військовий квиток - 1, № документа НОМЕР_5 (а.с.14);

- довідку ДПІ про облік як суб`єкта підприємницької діяльності, кількість - 1, № документа НОМЕР_6 (а.с.8);

- довідку із СПОВ про заробітку плату з 01.07.200 по день звернення - до суду не подано;

- довідку про прийняття на роботу (навчання), кількість - 2, № документів 03,2-12/565-20 від 10.03.2020; 616 від 22.04.2020- до суду не подано.

Серед записів трудової книжки НОМЕР_1 від 12.08.1981 значиться:

Запис 1 - 01.02.1979, Підгорецька філія Бучацького ПОМ. Прийнятий на роботу водієм на автомобіль ГАЗ-Л, наказ №13 від 1.02.79р;

Запис 2 - 03.05.1979, звільнений з роботи в зв`язку із відходом в Армію, наказ №47 від 3.05.79 р. Міститься зазначення «директор», підпис і прізвище.

Запис 20 - 11.07.1989, прийнятий на посаду майстра з ремонту друкарських машинок Івано-Франківського кооперативу «Отдих», наказ №5-І від 11.07.1989. На записі міститься відтиск штемпеля «кооператив «отдих» та кругла печатка кооперативу «отдих», з якою проглядаються дані: «Івано-Франківська обласна рада»; «Івано-Франківська туристична база «Прикарпаття», «кооператив «отдих».

Запис 21 - 27.08.1993, звільнений з роботи по власному бажанню, ст. 38 КЗпП Укр, зазначення «голова кооперативу «отдих», підпис, ініціали і прізвище, нанесена кругла печатка вказаного кооперативу.

Усі вищевказані записи виконані російською мовою.

Запис 22 - 30.08.1993, прийнятий на фірму «Зубр» водієм другого класу на автобус, наказ №8-К.

Запис 23 - 16.06.2000 Звільнений з роботи за власним бажанням ст. 38 КЗпП Укр, наказ №21-І від 16.06.2000, зазначення «директор фірми «Зубр», прізвище, ініціали, підпис. На підписі значиться печатка підприємства.

Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області рішенням №783 від 22.05.2020 відмовило у призначенні ОСОБА_4 пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відмовляючи у призначенні пенсії, відповідач зазначив, що згідно з наданими до сервісного центру документами, страховий стаж позивача становить 16 років 8 місяців. До страхового стажу не зараховано періоди роботи з 01.02.1979 по 03.05.1979 Підгаєцький філіал Бучацького ПОМ, оскільки запис в трудовій книзі заповнений з порушенням інструкції ведення трудових книжок (дописано в наказі на звільнення іншим чорнилом), уточнююча довідка про страховий стаж відсутня. Період з 11.07.1989 по 27.08.1993 кооператив «Отдих», не враховано, оскільки за даними Державної служби статистики та обліку в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України не значиться та раніше на обліку не перебував, уточнююча довідка про підтвердження стажу роботи відсутня. Також не зараховано період роботи на фірмі «ЗУБР» з 30.08.1993 по 16.06.2000, оскільки не проводилась даною організацією сплата внесків до пенсійного фонду України. Відповідно до статті 26 Закону, починаючи з 1 січня 2020 року, право на призначення пенсії за віком, після досягнення 60 років, мають чоловіки за наявності страхового стажу не менше 27 років. Отже, право на пенсію за віком відповідно до цього закону при наявному страховому стажі 16 років 8 місяців заявник набуде у віці 65 років.

Не погоджуючись із таким рішенням відповідача, з метою захисту свого порушеного права на пенсійне забезпечення, ОСОБА_2 звернувся із даною позовною заявою до суду.

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА.

У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин, суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Абзацом 1 статті 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (надалі, також - Закону №1058) передбачено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески. Страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону;

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 8 Закону №1058, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Приписами пункту 1 абзацу 2 статті 14 Закону №1058 передбачено, що страхувальниками відповідно до цього Закону є роботодавці, зокрема: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об`єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об`єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - підприємці та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - підприємців, які обрали особливий спосіб оподаткування (єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 4-1, 10, 14 статті 11 цього Закону; філії, представництва, інші відокремлені підрозділи підприємств та організацій (у тому числі міжнародних), створених відповідно до законодавства України, які мають окремий баланс і самостійно здійснюють розрахунки із застрахованими особами, - для осіб, зазначених у пункті 4 статті 11 цього Закону.

Відповідно до частини 1, 2, 4 статті 24 Закону №1058, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 26 Закону №1058, Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років.

Частиною 3 статті 44 Закону №1058 передбачено, що органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 45 Закону №1058, пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Відповідно до пункту а) абзацу 1 статті 3 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII (надалі, також - Закон №1788), право на трудову пенсію мають особи, зайняті суспільно корисною працею, при додержанні інших умов, передбачених цим Законом особи, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, кооперативах (у тому числі за угодами цивільно-правового характеру), незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, або є членами колгоспів та інших кооперативів, - за умови сплати підприємствами та організаціями страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Абзацом 2 статті 56 Закону №1788 передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Статтею 62 Закону №1788 передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 № 13-1) затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (надалі, також - Порядок №22-1).

Пунктом 2 частини 2.1 розділу ІІ Порядку №22-1 передбачено, що документи про стаж, визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (надалі, також - Порядок 637).

Згідно з пунктом 4.2 Порядку 22-1, при прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Відповідно до пункту 4.7 Порядку 22-1, право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.

Згідно з частинами 1, 2, 3, 23 Порядку №637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Документи, що подаються для підтвердження трудової діяльності, повинні бути підписані посадовими особами і засвідчені печаткою (у разі наявності).

У період з 20.06.1974 по 29.07.1993 діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20 червня 1974 № 162 (надалі, також - Інструкція №162).

Пунктом 2.3 Інструкції №162 передбачено, що всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а при звільненні - в день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виробляються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо працівник прийнятий на роботу 5 січня 1984 р в графі 2 трудової книжки раніше встановленого зразка (1938 г.) записується: "1984.05.01", в трудових книжках, виданих після 1 січня 1975 р .; "05.01.1984". Записи виробляються акуратно, ручкою з пером чи кульковою ручкою, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольору.

Відповідно до пункту 2.5 Інструкції №162, у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення на іншу постійну роботу, про нагородження та заохочення та ін. Виправлення здійснюються адміністрацією того підприємства, де було зроблено відповідний запис. Адміністрація за новим місцем роботи зобов`язана надати працівникові в цьому необхідну допомогу.

Згідно з пунктом 2.11 Інструкції №162, після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.

Відповідно до пункту 4.1 Інструкції №162, при звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, нагородження та заохочення, внесені в трудову книжку за час роботи на даному підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи і печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

З 29.07.1993 по сьогодні чинною є Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.1993 № 58 (надалі, також - Інструкція №58).

Пунктом 1.1 Інструкції №58 передбачено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п`ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Пунктами 2.3 та 2.4 Інструкції №58 визначено, що записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону. Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1993 р., у графі 2 трудової книжки записується "05.01.1993". Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Відповідно до пункту 2.14 Інструкції №58 у графі 3 розділу "Відомості про роботу" як заголовок пишеться повне найменування підприємства. Під цим заголовком у графі 1 ставиться порядковий номер запису, що вноситься, у графі 2 зазначається дата прийняття на роботу. У графі 3 пишеться: "Прийнятий або призначений до такого-то цеху, відділу, підрозділу, на дільницю, виробництво" із зазначенням його конкретного найменування, а також роботи, професії або посади і присвоєного розряду. Записи про найменування роботи, професії або посади на яку прийнятий працівник, виконуються для робітників та службовців відповідно до найменування професій і посад, зазначених у "Класифікаторі професій".

Згідно з пунктом 4.1 Інструкції №58, у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 2014 р. № 280 затверджено Положення про Пенсійний фонд України (надалі, також - Положення №280).

Пунктами 7 частини 4 Положення №280 передбачено, що головне управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань: здійснює контроль за додержанням вимог законодавства про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, правильністю нарахування, обчислення, повнотою і своєчасністю сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (далі - страхові внески) та інших платежів, достовірністю поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому соціальному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсійні виплати; здійснює розгляд звернень, заяв та скарг підприємств, установ, організацій і громадян з питань діяльності Фонду, виявляє та усуває причини, що призводять до подання громадянами скарг;

Відповідно до пунктів 1, 2, 4, 9 частини 6 Положення №280, головне управління Фонду має право: залучати вчених, спеціалістів місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ, організацій (за погодженням з їх керівниками), представників інститутів громадянського суспільства (за згодою) до розгляду питань, що належать до його компетенції; отримувати безоплатно в установленому законодавством порядку від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій усіх форм власності і від фізичних осіб - підприємців відомості про нарахування, обчислення і сплату страхових внесків, а також інші відомості, необхідні для здійснення покладених на головне управління Фонду завдань; користуватися відповідними інформаційними базами даних державних органів, державною системою урядового зв`язку та іншими технічними засобами; проводити планові та позапланові перевірки документів для оформлення пенсії, виданих підприємствами, установами та організаціями, а також поданих відомостей про застрахованих осіб, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсійні виплати; порушувати в установленому законом порядку питання про притягнення до відповідальності осіб, винних у порушенні законодавства про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування;

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі "Федоренко проти України" (№ 25921/02) Європейський суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі Стреч проти Сполучного Королівства ("STRETCH v. THE UNITED KINGDOM " № 44277/98).

У межах вироблених Європейським судом з прав людини підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як "наявне майно", так і активи включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого "права власності" (пункт 74 рішення Європейського суду з прав людини "Фон Мальтцан та інші проти Німеччини"). Суд робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та формує позицію для інтерпретації вимоги як такої, що вона може вважатися "активом": вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) на момент дії цієї норми є "активом", на який може розраховувати громадянин як на свою власність ("MALTZAN (FREIHERR VON) AND OTHERS v. GERMANY " № 71916/01, 71917/01 та 10260/02).

Суд зазначає, що першим і найголовнішим правилом статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету «в інтересах суспільства». Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено «справедливий баланс» між загальними інтересами суспільства та обов`язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар (див., серед багатьох інших джерел, рішення у справі «Колишній Король Греції та інші проти Греції» (Former King of Greece and Others v. Greece) [ВП], заява № 25701/94, пп. 79 та 82, ЄСПЛ 2000-XII).

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органу розглядати по їх суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань.

Суд вказав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом. Стаття 13 Конвенції вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У той же час, в адміністративному судочинстві діє принцип офіційного з`ясування усіх обставин справи, який полягає в активній позиції суду щодо з`ясування всіх обставин у справі (пункт 4 частини 3 статті 2, частини 2, 4 статті 9, частина 3 статті 77, частина 6 статті 94 КАС України).

ІV. ОЦІНКА СУДОМ ОБСТАВИН СПРАВИ ТА ВИСНОВКИ.

Відповідно до змісту позовної заяви позивачем оскаржується виключно не зарахування до страхового стажу періодів роботи з 01.02.1979 по 03.05.1979 в Підгаєцькій філії Бучацького ПОМ, з 11.07.1989 по 27.08.1993 в кооперативі «Отдих» та з 30.08.1993 по 16.06.2000 у фірмі «Зубр», записи щодо яких здійснено в трудовій книжці ОСОБА_3 .

Що стосується періоду роботи з 01.02.1979 по 03.05.1979 в Підгаєцькій філії Бучацького ПОМ, відповідач у оскарженому рішенні, як підставу відмови у його зарахуванні вказав на те, що в порушення інструкції ведення трудових книжок, у наказі на звільнення дописано іншим чорнилом.

Суд не погоджується із таким рішенням суб`єкта владних повноважень, оскільки в чинній на той період часу Інструкції №162 не містилося жодної норми, яка б забороняла здійснювати запис іншим чорнилом. Вимогою до здійснення запису є те, що записи виробляються акуратно, ручкою з пером чи кульковою ручкою, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольору (абзац 3 пункту 2.3 Інструкції 162). Зі змісту поданої копії трудової книжки судом не встановлено виконання запису неакуратно, нерозбірливо, із явними ознаками виправлення чи закреслення. Тексти записів 1 і 2 є чіткими і зрозумілими до сприйняття, виконуючи вказані записи дотримано усіх умов, передбачених Інструкцією №162, а тому в даній частині рішення відповідача є протиправним, оскільки наведене відповідачем порушення не передбачене Інструкцією №162.

Схожої правової позиції щодо заповнення трудової книжки притримується Верховний Суд у постанові від 11 липня 2019 року, справа №683/737/17, яка взята судом до уваги у відповідності до приписів частини 5 статті 242 КАС України.

Що стосується періоду роботи позивача з 11.07.1989 по 27.08.1993 в кооперативі «Отдих», то відповідач вказав, що за даними Державної служби статистики та обліку в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України не значиться та раніше на обліку не перебував. Суд зазначає, що висновок відповідача є передчасний та зроблений без належного дослідження обставин набуття трудового стажу за вказаний період. Так, позивач звільнений із названого кооперативу 27.08.1993, а єдиний державний реєстр підприємств та організацій України, відповідно до пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 22.01.1996 № 118 введено в дію з 1 січня 1996 року. Тобто висновок органу пенсійного фонду побудований на відомостях реєстру в момент запровадження якого позивач вже 3 роки як не працював у зазначеному кооперативі «Отдих».

Окрім цього, судом, за результатами дослідження трудової книжки встановлено, що на записах №20 і №21 міститься відтиск штемпеля «кооператив «отдих» та кругла печатка кооперативу «отдих», з якою проглядаються дані: «Івано-Франківська обласна рада»; «Івано-Франківська туристична база «Прикарпаття», «кооператив «отдих». Проте відповідачем, всупереч частини 6 Положення №260 не вчинено жодних дій для отримання інформації від архівних установ, органів виконавчої влади чи місцевого самоврядування про діяльність кооперативу «отдих» відокремлено, чи в складі Івано-Франківської туристичної бази «Прикарпаття». Водночас зауважень з приводу неналежного заповнення трудової книжки чи підроблення такого запису відповідачем не зазначалося. Ініціатором кримінального провадження по факту підробки документів (трудової книжки) відповідач не був, а тому покладання на позивача відповідальності за перебування на обліку кооперативу у органах статистики після його звільнення є надмірним тягарем та неприпустимим в демократичному суспільстві. Принагідно, суд наголошує, що записи 20 і 21 трудової книжки виконані з дотриманням Інструкції №58, а тому не включення стажу роботи позивача з 11.07.1989 по 27.08.1993 в кооперативі «Отдих» здійснене з формальних підстав і є протиправним.

Стосовно стажу роботи позивача на фірмі «Зубр», то рішенням №783 від 22.05.2020, відмовляючи в його зарахуванні зазначено, що в період роботи з 30.08.1993 по 16.06.2000 не проводилась даною організацією сплата внесків до пенсійного фонду України.

Суд зазначає, що питання не зарахування до стажу роботи працівника на підприємстві, яким не сплачено страхові внески було предметом судової перевірки Верховним Судом у численних рішеннях, висновки в яких є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права (частина 5 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Так, обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника, та вказані внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника таких внесків. Відповідно до положень статті 106 Закону №1058 відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.

Дані трудової книжки чітко, без виправлень, з дотриманням вимог Інструкції №58 засвідчують роботу позивача на фірмі «Зубр» з 30.08.1993 по 16.06.2000. Зауважень з приводу неналежного заповнення трудової книжки чи підроблення такого запису відповідачем не подано.

Тому, позивач не повинен відповідати за ймовірне не виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, несплата внесків не може бути підставою для незарахування до страхового стажу при призначенні пенсії позивачу періоду його роботи.

Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду: від 27 березня 2018 року, справа № 208/6680/16-а(2а/208/245/16; від 24 травня 2018 року, справа № 490/12392/16-а); від 20 березня 2019 року, справа № 688/947/17, від 9 вересня 2019 року, справа №242/5448/16-а, від 31 жовтня 2019 року, справа № 235/7373/16.

Окрім цього, відповідно до поданого відповідачем листа Головного управління статистики в Івано-Франківській області від 06.03.2020 (а.с.33) щодо фірми «Зубр» вказано: - дата реєстрації 15.05.1991; - дата державної реєстрації припинення - 11.09.2017.

Тобто фірма «Зубр», станом на час роботи позивача діяла, припиненою не була, а тому позивач міг бути працевлаштований на вказаному підприємстві, що підтверджується записами в трудовій книжці. Водночас сумнів щодо неправдивості факту працевлаштування ОСОБА_1 у вказаній фірмі «Зубр» відповідачем не доведений належними і допустимими доказами.

Що стосується посилання відповідача на неподання уточнюючих довідок з приводу підтвердження стажу роботи в Підгаєцькій філії Бучацького МОП та кооперативі «Отдих», то відповідно до Порядку №637, такі довідки повинні подаватися позивачем виключно у випадках відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. Проте усі наведені вище записи виконані з дотриманням чинних на момент здійснення записів інструкцій, а тому посилання на неподання уточнюючих довідок немає нормативного підґрунтя та не може вважатися законною.

Таким чином, усі три спірні періоди роботи позивача неправомірно, з формальних підстав не включені відповідачем до його загального страхового стажу, а тому рішення №783 від 22.05.2020 є протиправним та підлягає скасуванню у цілому.

Стосовно позовної вимоги щодо зобов`язання призначити та нарахувати ОСОБА_4 пенсію за віком, починаючи з 17 лютого 2020 року, суд зазначає таке.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

При цьому, адміністративний суд з урахуванням фактичних обставин зобов`язаний здійснити ефективний захист порушених прав, а не лише констатувати факт наявності неправомірних дій. Для цього адміністративний суд наділений відповідними повноваженнями, зокрема, частиною 4 статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Аналіз зазначених норм у їх взаємозв`язку зі статтями 2, 5 КАС України свідчить про те, що такі повноваження суд реалізує у разі встановленого факту порушення прав, свобод чи інтересів позивача, що зумовлює необхідність їх відновлення належним способом у тій мірі, у якій вони порушені. Зміст вимог адміністративного позову, як і, відповідно, зміст постанови, має виходити з потреби захисту саме порушених прав, свобод та інтересів у цій сфері.

Розглядаючи питання зобов`язання призначення пенсії, суд повинен перевірити усі умови, за яких відповідач зобов`язаний таку пенсію призначити.

Аналізуючи статтю 8, 26 та 45 Закону №1058, позивач станом на момент звернення для призначення пенсії повинен бути громадянином України, досягти 60 річного віку, мати страховий стаж та звернутися до ГУ ПФУ в Івано-Франківській області для призначення пенсії не пізніше місячного терміну.

Українське громадянство та необхідний вік (дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ) підтверджується копією паспорта громадянина України (а.с.5).

Звернення до пенсійного органу в тримісячний строк підтверджується розпискою-повідомленням №3784 від 15.05.2020 (а.с.7).

Щодо страхового стажу, то безспірним є 16 років і 8 місяців, які самостійно визначені відповідачем. Окрім цього зарахуванню підлягають спірні періоди: з 01.02.1979 по 03.05.1979 у Підгаєцькому філіалі Бучацького ПОМ - 2 місяці 15 днів; з 11.07.1989 по 27.08.1993 у кооперативі «Отдих» - 4 роки 1 місяць 17 днів; з 30.08.1993 по 16.06.2000 у Фірмі «ЗУБР» - 6 років 9 місяців 18 днів. У сукупності, враховуючи вказані періоди у позивача більше 27 років страхового стажу, а тому ОСОБА_2 підпадає під усі умови, необхідні для призначення пенсії.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини та висновки, суд приходить до переконання, що необхідно зобов`язати відповідача призначити пенсію за віком з 17.02.2020. При цьому стаж роботи на спірних підприємствах підлягає зарахуванню як такий, що встановлений належним чином оформленими записами до трудової книжки та не спростований відповідачем належними та допустимими доказами.

Виходячи із заявлених позовних вимог, аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що у спірному випадку відповідач не діяв на підставі закону, із урахуванням усіх обставин, які мають значення для вірного вирішення порушеного позивачем питання, у зв`язку із чим позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

V. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

Частиною 1 статті 139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Наявною в матеріалах справи квитанцією №ПН1574537 від 10.07.2020 підтверджується сплата позивачем судового збору у розмірі 840,80 грн (а.с.1).

З огляду на підтвердження сплати ОСОБА_5 судового збору за подання даної позовної заяви, підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір в розмірі 840,80 грн.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 255, 263, 295, 297, підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ - 20551088) від 22.05.2020 №783.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ - 20551088) призначити та нарахувати ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 ) пенсію за віком з 17 лютого 2020 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 ;

відповідач - Головне управління Пенсійного фонду в Івано-Франківській області, адреса: вул. Січових Стрільців, буд. 15, м. Івано-Франківськ, 76018, код ЄДРПОУ - 20551088.

Суддя /підпис/ Тимощук О.Л.