Рішення № 91096204, 20.08.2020, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2020 року Справа № 280/3449/20 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Семененко М.О., за участю секретаря судового засідання: Стовбур А.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м.Запоріжжя, пр.Соборний, 166; код ЄДРПОУ 43143945)

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )

про стягнення податкового боргу,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі - ГУ ДПС у Запорізькій області, позивач) до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 , відповідач), у якій позивач просить суд стягнути з відповідача кошти у розмірі податкового боргу з єдиного податку з фізичних осіб у сумі 12621,75 грн., які зарахувати: Отримувач: Токмацьке УК/Токмак/18050400; ЄДРПОУ 37942194; банк - Казначейство України (ЕАП);; МФО 899998; р/р- UA 198999980314070699000008014.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що згідно з даними податкового обліку у відповідача утворилась заборгованість з єдиного податку з фізичних осіб перед бюджетом в розмірі 12621,75 грн., внаслідок чого контролюючий орган набуває права відповідно до Податкового кодексу України звернутися до суду з позовом про стягнення податкового боргу платника податків.

Ухвалою суду від 01.06.2020 залишено без руху позовну заяву, позивачу надано строк для усунення недоліків позовної заяви. В межах встановленого строку позивачем недоліки усунуто.

Ухвалою суду від 22.06.2020 відкрито спрощене позовне провадження в справі, призначено судове засідання на 22 липня 2020 року.

Протокольною ухвалою суду від 22.07.2020 відкладено розгляд справи на 13 серпня 2020 року.

У судове засідання представник позивача не прибув, про дату, час і місце судового розгляду повідомлений належним чином, подав клопотання (вх. №36976 від 12.08.2020), у якому просить розглянути справу без його участі у письмовому провадженні.

У судове засідання відповідач не прибув, про дату, час і місце судового розгляду повідомлений належним чином шляхом направлення судової повістки на офіційну адресу, яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також шляхом розміщення 27 липня 2020 року оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України (за посиланням https://adm.zp.court.gov.ua/sud0870/pres-centr/news2/973200/).

Відзив на адресу суду від відповідача не надходив.

На підставі частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до частини 9 статті 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи, що всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, а також відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд розглянув справу у письмовому провадженні.

На підставі наявних у суду матеріалів встановлено такі обставини.

За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець 28.02.2013 за номером 2 096 000 0000 001100, основний вид діяльності за код КВЕД 47.11 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами, перебуває на обліку у позивача (Токмацьке управління) з 01.03.2013.

14.03.2013 відповідач звернувся до контролюючого органу із заявою про застосування спрощеної системи оподаткування з проханням перевести його на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності з 01 квітня 2013 року. Відповідно до вказаної заяви відповідач просив перевести його з 3 групи на 1 групу платників єдиного податку за ставкою податку 10% до розміру мінімальної заробітної плати.

Згідно з обліковою карткою платника єдиного податку нарахування єдиного податку протягом 2017 року здійснювалось за ставкою 320,00 грн. на місяць (10% від мінімальної заробітної плати, яка була затверджена відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік»), протягом 2018 року здійснювалось за ставкою 372,30 грн. на місяць (10% від мінімальної заробітної плати, яка була затверджена відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік»), протягом січня-червня 2019 року здійснювалось за ставкою 417,30 грн. на місяць (10% від мінімальної заробітної плати, яка була затверджена відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік», що також підтверджується розрахунком податкового боргу ОСОБА_1 станом на 10.04.2020.

Станом на 10.04.2020 за даними облікової картки платника податків у ФОП ОСОБА_1 наявна заборгованість з єдиного податку з юридичних осіб у розмірі 12 621,75 грн.

Контролюючим органом вживалися заходи щодо стягнення податкової заборгованості у встановленому законодавством порядку, а саме 22.04.2016 на адресу відповідача поштою направлена податкова вимога від 22.04.2016 №315-23 на суму 361,10 грн. Проте, як вбачається із наданої позивачем копії поштового конверту та рекомендованого поштового повідомлення, кореспонденція повернулась на адресу податкового органу без вручення платнику податків.

Зважаючи на несплату відповідачем у добровільному порядку узгодженого зобов`язання в установлені законодавством строки ГУ ДПС у Запорізькій області звернулась із даним адміністративним позовом до суду.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши норми законодавства, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з того, що відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом, вважається податковим боргом.

Згідно з пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

За приписами ст. 31 Податкового кодексу України, строком сплати податку та збору визначається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку і сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк вважається не сплаченим своєчасно. Момент виникнення податкового обов`язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою.

У силу п. 36.1 ст. 36 Податкового кодексу України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені Податковим кодексом, законами з питань митної справи.

Виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк (п. 38.1 ст. 38 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 291.2 ст. 291 Податкового кодексу України спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Юридична особа чи фізична особа-підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою (п. 291.3 ст. 291 Податкового кодексу України).

Згідно з п. 293.1 ст. 293 Податкового кодексу України ставки єдиного податку для платників першої групи встановлюються у відсотках (фіксовані ставки) до розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі у цій главі - прожитковий мінімум), другої групи - у відсотках (фіксовані ставки) до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі у цій главі - мінімальна заробітна плата), третьої групи - у відсотках до доходу (відсоткові ставки).

Пунктом 293.2 ст. 293 ПК України передбачено, що Фіксовані ставки єдиного податку встановлюються сільськими, селищними, міськими радами або радами об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, для фізичних осіб - підприємців, які здійснюють господарську діяльність, залежно від виду господарської діяльності, з розрахунку на календарний місяць: 1) для першої групи платників єдиного податку - у межах до 10 відсотків розміру прожиткового мінімуму; 2) для другої групи платників єдиного податку - у межах до 20 відсотків розміру мінімальної заробітної плати.

Відповідно до п. 295.1, п. 295.2 ст. 295 Податкового кодексу України платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця. Такі платники єдиного податку можуть здійснити сплату єдиного податку авансовим внеском за весь податковий (звітний) період (квартал, рік), але не більш як до кінця поточного звітного року. У разі якщо сільська, селищна або міська рада приймає рішення щодо зміни раніше встановлених ставок єдиного податку, єдиний податок сплачується за такими ставками у порядку та строки, визначені п. 12.3.4 п. 12.3 ст.12 цього Кодексу.

Нарахування авансових внесків для платників єдиного податку першої і другої груп здійснюється контролюючими органами на підставі заяви такого платника єдиного податку щодо розміру обраної ставки єдиного податку, заяви щодо періоду щорічної відпустки та/або заяви щодо терміну тимчасової втрати працездатності.

Як вбачається з матеріалів справи, заборгованість у розмірі 10 811,40 грн. виникла в результаті несплати відповідачем податкового зобов`язання за період з 01.01.2017 по 30.06.2019.

Зазначені зобов`язання нараховані на підставі заяви про застосування спрощеної системи оподаткування від 14.03.2017.

Крім того, у розрахунку податкового боргу позивач зазначає також, що до платника податків ОСОБА_1 застосовано штрафні санкції з єдиного податку податковим повідомленням-рішенням форми «Ш» №0025755407 від 02.10.2019 у сумі 1 810,35 грн.

Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

За приписами частин 1, 2 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Проте, позивачем не надано суду належних доказів існування вказаної заборгованості, зокрема, акту перевірки, яким встановлено порушення відповідачем податкового законодавства, зазначеного вище податкового повідомленням-рішенням форми «Ш» №0025755407 від 02.10.2019 разом із доказами направлення на адресу підприємства та/або вручення його уповноваженому представнику. Таким чином, на думку суду, позивачем не надано суду доказів узгодження вказаного податкового зобов`язання з єдиного податку у сумі 1 810,35 грн., а тому у цій частині позовних вимог слід відмовити.

У відповідності до п.59.1 ст.59 Податкового кодексу України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання (п. 59.3 ст. 59 Податкового кодексу України).

Судом встановлено, що 22.04.2016 на адресу відповідача поштою направлена податкова вимога від 22.04.2016 №315-23 на суму 361,10 грн., однак податкова вимога не була вручена платнику з незалежних від контролюючого органу причин.

Згідно з п.59.5 ст. 59 Податкового кодексу України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Суму податкового боргу відповідачем повністю погашено не було, у зв`язку із чим податкова вимога повторно не надсилалась.

Згідно з пп.14.1.39 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Податковий борг, за визначенням наведеним у пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, це сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої в порядку, визначеному цим Кодексом.

Тобто виникнення податкового боргу є юридичним фактом, який пов`язаний з несплатою узгодженої суми податкового зобов`язання протягом установленого строку.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність податкового боргу з єдиного податку з фізичних осіб у сумі 10 811,40 грн.

Разом з тим, судом під час розгляду адміністративної справи встановлено, що позивачем до стягнення у складі податкового боргу з єдиного податку з фізичних осіб у сумі 10 811,40 грн., заявлено, серед іншого, податкову заборгованість строк виникнення якої перевищує 1095 днів, а саме:

- нараховано єдиного податку 1 групи згідно з заявою про застосування спрощеної системи оподаткування №08331339756 від 01.03.2013 терм.спл. 20.01.2017 - сума нарахування 320,00 грн.;

- нараховано єдиного податку 1 групи згідно з заявою про застосування спрощеної системи оподаткування №08331339756 від 01.03.2013 терм.спл. 20.02.2017 - сума нарахування 320,00 грн.;

- нараховано єдиного податку 1 групи згідно з заявою про застосування спрощеної системи оподаткування №08331339756 від 01.03.2013 терм.спл. 20.03.2017 - сума нарахування 320,00 грн.;

- нараховано єдиного податку 1 групи згідно з заявою про застосування спрощеної системи оподаткування №08331339756 від 01.03.2013 терм.спл. 20.04.2017 - сума нарахування 320,00 грн.

Суд зазначає, що згідно пункту 95.1. статті 95 Податкового кодексу України (в редакції на час звернення позивача до суду), контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Пункт 101.1 статті 101 Податкового кодексу України визначає, що списанню підлягає безнадійний податковий борг, у тому числі пеня та штрафні санкції, нараховані на такий податковий борг.

Як зазначено в пункті 101.2 цієї статті, під терміном «безнадійний податковий борг» розуміється, зокрема, податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності, встановлений цим Кодексом.

Пунктом 102.1 статті 102 Податкового кодексу України визначено строк давності - 1095 календарних днів, а пунктом 102.4 цієї статті передбачено, що у разі якщо грошове зобов`язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв`язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов`язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу.

Таким чином, в разі спливу 1095 денного строку з дня виникнення податкового боргу, такий борг визнається безнадійним та підлягає списанню, у тому числі пеня та штрафні санкції, а відтак з того часу в податкового органу відсутнє право вживати будь-які заходи щодо стягнення такої суми боргу.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Правова позиція щодо строку стягнення податкової заборгованості була викладена у постанові Верховного Суду від 06.02.2018 по справі №807/2097/16 (провадження К/9901/99/17), яка враховується судом при прийнятті рішення у даній справі.

Як судом встановлено під час розгляду справи позивач звернувся до суду з позовом 20.05.2020 (дата подання до відділення поштового зв`язку), проте просить суд стягнути також заборгованість з єдиного податку на суму 1 280,00 грн., строк виникнення якої перевищує 1095 днів, а відтак не підлягає стягненню в силу положень статті 102 Податкового кодексу України.

За таких обставин, з відповідача підлягає стягненню податковий борг з єдиного податку за період з травня 2017 року по червень 2019 року (включно) в розмірі 9531,40 грн.

Згідно з ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що позивачем доведено наявність у відповідача податкового боргу з єдиного податку з фізичних осіб у сумі 9531,40 грн., та обрано вірний спосіб забезпечення погашення такого податкового боргу, у зв`язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Позивачем не надано доказів понесення витрат, пов`язаних із залученням свідків та проведенням експертиз, у зв`язку з чим розподіл судових витрат не здійснюється.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2, 5, 9, 77, 132, 139, 143, 205, 243-246, 255, 262 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Головного управління ДПС у Запорізькій області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу - задовольнити частково.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 кошти у розмірі податкового боргу з єдиного податку з фізичних осіб у сумі 9531,40 грн. (дев`ять тисяч п`ятсот тридцять одна гривня 40 копійок), які зарахувати: Отримувач: Токмацьке УК/Токмак/18050400; ЄДРПОУ 37942194; банк - Казначейство України (ЕАП); МФО 899998; р/р- UA 198999980314070699000008014.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

Позивач - Головне управління ДПС у Запорізькій області, місцезнаходження: 69107, м.Запоріжжя, пр.Соборний, 166; код ЄДРПОУ 43143945

Відповідач - фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 .

Повне судове рішення складено 20 серпня 2020 року.

Суддя М.О. Семененко