Рішення № 91096073, 13.08.2020, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

13 серпня 2020 рокум. Ужгород№ 260/1144/18

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Скраль Т.В. ,

при секретарі Костелей І.Ф.,

за участю сторін:

позивач: ОСОБА_1 - в судове засідання не з`явився,

відповідач: Державне агентство рибного господарства України - представник Буц Богдана Олександрівна,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Державного агентства рибного господарства України (04053, м. Київ, вул. С.Стрільців, 45а, код ЄДРПОУ 37472282) про стягнення заборгованості з оплати праці за час вимушеного прогулу, -

В С Т А Н О В И В:

25 жовтня 2018 року, ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовом до Державного агентства рибного господарства України (далі - відповідач, Держрибагентство), яким просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість із заробітної плати, виходячи з розрахунку середньої місячної заробітної плати в розмірі 11000,00 грн., за весь час вимушеного прогулу починаючи з 03.01.2017 року по день фактичного розрахунку.

22 квітня 2019 року, рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07 серпня 2019 року, адміністративний позов задоволено частково. Стягнуто з Державного агентства рибного господарства України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 91061,21 з утриманням належних податків та зборів. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

16 квітня 2020 року, постановою Верховного Суду, касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07 серпня 2019 року задоволено частково. Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07 серпня 2019 року у цій справі скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Закарпатського окружного адміністративного суду.

29 квітня 2020 року справа надійшла до Закарпатського окружного адміністративного суду та згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу головуючим суддею визначено Скраль Т.В., ( а.с.84, т.2).

04 травня 2020 року Ухвалою суду прийнято справу до провадження за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Позивача зобов`язано надати оригінал або копію трудової книжки та від архівного відділу Виноградівської РДА витребувано відомості про нараховану та виплачену ОСОБА_1 заробітну плату за період жовтень- листопад 2016 року, ( а.с. 88, т.2).

13 серпня 2020 року Ухвалою суду заяву ОСОБА_1 заяву (клопотання) про збільшення розміру позовних вимог від 01 червня 2020 року вх. № 11240 - повернуто без розгляду позивачу.

І. Позиції сторін.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 26.12.2017 року по справі № 807/539/17 задоволено позов ОСОБА_1 та визнано протиправним і скасовано наказ Управління охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства в Закарпатській області від 26.12.2016 року № 60-К "Про звільнення ОСОБА_1 " та вирішено питання про поновлення позивача на попередній посаді. Дане рішення було переглянуте в порядку апеляційного провадження. Згідно рішення Львівського апеляційного адміністративного суду, рішення суду першої інстанції залишено в силі. Під час розгляду справи в суді першої інстанції не було вирішено питання про виплату компенсації за час вимушеного прогулу. У задоволенні клопотання про винесення додаткового рішення стосовно стягнення заборгованості, ОСОБА_1 було відмовлено ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 10.05.2018 року та рекомендовано звернутися до суду. Враховуючи, що рішення суду про його поновлення на роботі все ще не виконано, і відповідно залишається не вирішеним питання оплати праці за час вимушеного прогулу, змушений звертатися до суду з новим позовом.

Позивач в судове засідання не з`явився, хоча належним чином повідомлявся про час дату та місце судового розгляду. Не повідомив суд про причини неприбуття, також ним не подавалась заява про розгляд справи за його відсутності, однак, з урахуванням ч.1 ст. 205 КАС України, справу розглянуто за відсутності позивача, на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Відповідач надав суду відзив на позовну заяву (а.с.42-45), відповідно до якого, вважає заявлені позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, оскільки, позивач був звільнений з посади наказом Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства у Закарпатській області, Держрибагентство не є суб`єктом призначення позивача. Зазначає, що відповідно до рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 26.12.2017 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.03.2018 року, позивача поновлено на посаді завідувача сектором юридичного забезпечення та роботи з персоналом Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства у Закарпатській області. Згідно з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 31.01.2018 Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства у Закарпатській області припинило свою діяльність. Отже, враховуючи вищевикладене, рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 26.12.2017 року щодо поновлення позивача на посаді завідувача сектором юридичного забезпечення та роботи з персоналом Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства у Закарпатській області не може бути виконано. Окрім цього, вимушений прогул - це час, протягом якого працівник з вини роботодавця був позбавлений можливості працювати, а тому необхідно з`ясувати чи працював позивач з дати звільнення до дати винесення судового рішення. Отже, враховуючи вищевикладене, Держрибагентство заперечує проти задоволення позову ОСОБА_1 з огляду на його безпідставність, недоведеність та невідповідність нормам чинного законодавства України.

05 червня 2020 року, позивач подав новий відзив на позовну заяву, де зазначають, що позивач був звільнений з посади наказом Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства у Закарпатській області, Держрибагентство не є суб`єктом призначення Позивача. Звертають увагу суду, що за рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 26.12.2017 року залишеним без зміг постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.03.2018 року Позивача поновлено на посаді завідувача сектором юридичного забезпечення та роботи персоналом Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства у Закарпатській області. Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 31 січня 2018 року Управління охорони припинило свою діяльність отже рішення суду від 26 грудня 2017 року не може бути виконано. Просять відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, ( а.с.107-110, т.2).

Присутній в судовому засіданні представник відповідача, в задоволенні позовних вимог просить відмовити.

ІІ. Обставини, встановлені судом

25 жовтня 2018 року, ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовом до Державного агентства рибного господарства України (далі - відповідач, Держрибагентство), яким просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість із заробітної плати, виходячи з розрахунку середньої місячної заробітної плати в розмірі 11000,00 грн., за весь час вимушеного прогулу починаючи з 03.01.2017 року по день фактичного розрахунку.

Зверненню позивача по даній справі із позовними вимогами передували події, що мали місце у квітні 2017 року, що зумовили ОСОБА_1 попередньо звертатися до суду із вимогами до Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Закарпатській області третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державне агентство рибного господарства України про визнання дій відповідача по справі протиправними та зобов`язання відповідача скасувати наказ № 60-К від 26.12.2016 року "Про звільнення ОСОБА_1 " та поновити ОСОБА_1 на роботі на посаді завідувача сектору юридичного забезпечення та роботи з персоналом Управління Закарпттярибоохорони.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 26.12.2017 року у справі № 807/539/17 (головуючий - суддя Гаврилко С.Є.) визнано протиправним та скасовано наказ Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Закарпатській області від 26.12.2016 року № 60-К "Про звільнення ОСОБА_1 "; зобов`язано поновити ОСОБА_1 на посаді завідуючого сектором юридичного забезпечення та роботи з персоналом Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Закарпатській області з 01.01.2017 року; у задоволенні позовної заяви у частині решти позовних вимог відмовлено (а.с.10-13, т.1).

27 березня 2018 року, Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 26.12.2017 року у справі №807/539/17 - без змін (а.с.16-18, т.1).

Також у рамках справи 807/539/17, Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 22 травня 2018 року у зв`язку з ліквідацією Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Закарпатській області, замінено сторону виконавчого провадження, а саме: Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Закарпатській області на його правонаступника - Державне агентство рибного господарства України.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.09.2018 року апеляційну скаргу Державного агентства рибного господарства України залишено без задоволення, а ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 22.05.2018 року - без змін, (а.с.21-22, т.1).

Суд, вирішуючи вищезазначений спір (справа № 807/539/17), питання про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу не розглядав оскільки така вимога позивачем не заявлялась.

З такою вимогою позивач звернувся 25 жовтня 2018 року, що є предметом розгляду у даній справі 260/1144/18 та просить стягнути з відповідача заборгованість із заробітної плати, виходячи із розрахунку середньої місячної заробітної плати в розмірі 11 000 гривень, за весь час вимушеного прогулу починаючи із 03 січня 2017 року по день фактичного розрахунку.

ІІІ. Мотиви суду та норми права, застосовані судом.

Як вже зазначалося судом, 22 квітня 2019 року, рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду у даній справі №260/1144/18, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07 серпня 2019 року, адміністративний позов задоволено частково. Стягнуто з Державного агентства рибного господарства України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 91061,21 з утриманням належних податків та зборів. Рішення суду в частині стягнення заробітної плати за один місяць у розмірі 7609,22 грн. (сім тисяч шістсот дев`ять гривень двадцять дві копійки) допущено до негайного виконання. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

16 квітня 2020 року, постановою Верховного Суду, касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07 серпня 2019 року задоволено частково. Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07 серпня 2019 року у цій справі скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Закарпатського окружного адміністративного суду.

Верховний суд у своїй постанові зазначив, що за змістом касаційної скарги, так як і за змістом позовної заяви позивач вказує про невиконання відповідачем судового рішення щодо поновлення його на роботі. Вказана обставина не заперечується і відповідачем, який, зокрема у відзиві на касаційну скаргу зазначає про неможливість виконання цього судового рішення з причини ліквідації державного органу, посаду в якому обіймав позивач. Однак, суд першої інстанції, помилку якого не виправив і суд апеляційної інстанції, залишив ці обставини поза увагою та без належного дослідження, у зв`язку з чим порушив принцип диспозитивності, визначений статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України. Також суди попередніх інстанцій не дослідили обставини та не встановили чи працював позивач та мав він заробіток протягом періоду, за який звернувся о суду з вимогою стягнути на його користь середній заробіток; не встановлено факт виконання чи невиконання судового рішення про поновлення його на посаді; не досліджено кількість фактичних днів затримки виконання зазначеного позивачем судового рішення.

За вимогами частини п`ятої статті 353 КАС України, висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов`язковими для суду першої або апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Згідно ч. 1 ст. 235 КЗпП у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Приписами ч. 2 ст. 235 Кодексу законів про працю України передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Статтю 236 Кодексу законів про працю України врегульовано оплату вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення на роботі. За приписами цієї статті, у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Окрім цього, позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогою виконати рішення суду.

20 листопада 2018 року у справі 260/539/17 судом видано виконавчий лист щодо поновлення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на посаді завідуючого сектором юридичного забезпечення та роботи з персоналом Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Закарпатській області з 01 січня 2017 року.

Як слідує із відзиву відповідача а.с.109, т.2) та було підтверджено присутнім представником, рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 26.12.2017 року щодо поновлення позивача на посаді завідувача сектором юридичного забезпечення та роботи з персоналом Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства у Закарпатській області не може бути виконано, оскільки Держрибагентство не є суб`єктом призначення. Позивача було поновлено на посаді завідувача сектором юридичного забезпечення та роботи персоналом Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства у Закарпатській області. Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 31 січня 2018 року Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Закарпатській області припинило свою діяльність, отже рішення суду від 26 грудня 2017 року не може бути виконано.

Однак, такі доводи відповідача суд не може визнати обґрунтованими, оскільки в рамках справи 807/539/17, Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 22 травня 2018 року у зв`язку з ліквідацією Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Закарпатській області, замінено сторону виконавчого провадження, а саме: Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Закарпатській області на його правонаступника - Державне агентство рибного господарства України.

Крім того, як зазначено у рішенні Закарпатського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2017 року та у постанові Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2018 року, що ухвалені у тій справі, функції ліквідованого Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Закарпатській області виконує структурний підрозділ Державного агентства рибного господарства - Управління Державного агентства рибного господарства у Закарпатській області.

Вказане рішення суду набуло законної сили згідно постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2018 року.

Згідно частини 4 статті 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відтак, судом встановлено обставини, щодо правонаступництва Державного агентства рибного господарства України та вказані обставини повторно не доказуються.

Як з`ясовано судом під час розгляду справи, позивач після звільнення жодного дня не працював.

04 травня 2020 року, за ухвалою суду було зобов`язано ОСОБА_1 надати суду оригінал або належним чином засвідчену копію всіх сторінок трудової книжки; відомості про перебування на обліку у центрі зайнятості або відомості про працевлаштування, після звільнення з посади завідувача сектору юридичного забезпечення та роботи з персоналом.

01 червня 2020 року позивач повідомив суд, що після звільнення йому не було видано трудову книжку. Стверджує, що його трудова книжка знаходиться в Держрибагентстві України, всі його неодноразові клопотання залишилися без розгляду. Через відсутність трудової книжки не зміг стати на облік в центрі зайнятості. Відмову центру зайнятості та клопотання про звернення до відповідача додає, ( а.с.102-104, т.2)

Присутня в судовому засіданні представник відповідача пояснила, що їй відома ця обставина, однак де знаходиться трудова книжка позивача їй не відомо.

Як встановлено судом, позивач після звільнення не працював, допомогу по безробіттю та по тимчасовій непрацездатності не отримував. Відповідач судове рішення не виконав шляхом видання наказу про поновлення, щоб дало можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов`язків, отже є підстави для стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі на підставі статті 236 Кодексу законів про працю України.

Визначаючи правову природу виплати середнього заробітку за час затримки виконання рішення в силу приписів статті 236 Кодексу законів про працю України, суд приходить до висновку, що це є компенсаційною виплатою за порушення права на оплату праці, яка нараховується в розмірі середнього заробітку. Оскільки, вимога про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення пов`язана з трудовими відносинами та є такою, що пов`язана з виплатою заробітної плати, оскільки у роботодавця виникає обов`язок виплатити зазначений заробіток, то суд приходить до висновку, що позовна вимога позивача про стягнення з відповідача середнього заробітку за весь час затримки починаючи із 03 січня 2017 року по день фактичного розрахунку є такою, що підлягає до задоволення.

Вимогу позивача, якою зазначено "вимушений прогул" з 03 січня 2017 року по день фактичного розрахунку суд розцінює як "затримку виконання рішення суду про поновлення на роботі".

При цьому, не підлягає до задоволення вимога позивача про стягнення середнього заробітку з розрахунку середньої місячної заробітної плати в розмірі 11 000 гривень, оскільки така спростована наступним.

Умови обчислення середньої заробітної плати визначаються Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100 "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати" далі - Порядок 100) та згідно п. "з" ст. 1 Порядку 100 - цей Порядок застосовується при обчисленні середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Пунктом 3 ч.2 Порядку 100 встановлено, що обчислення середньої заробітної плати, передбачено, що у всіх інших випадках (крім випадків обчислення середньої заробітної плати для оплати щорічної відпустки) збереження середньої заробітної плати і середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Відповідно до п. 8 ч. 2 Порядку 100, обчислення середньої заробітної плати нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Згідно з абзацом 5 пункту 6 Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року № 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Тому відповідач, як податковий агент згідно норм Податкового Кодексу України та як страхувальник згідно Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", зобов`язаний виплатити позивачеві суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу, утримавши із нього при виплаті податки та інші обов`язкові платежі.

Як уже зазначено судом, ухвалою суду від 04 травня 2020 року витребувано від архівного відділу Виноградівської районної державної адміністрації відомості про нараховану та виплачену заробітну плату ОСОБА_1 за останні два місяці роботи у 2016 році. 30 червня 2020 року Виноградівською районною державною адміністрацією надано суду витребувані докази. Крім того, такі докази витребовувалися під час слухання справи попереднім судом, (а.с.129-135, т.1).

У відповідності до розрахункової відомості по видам оплат (нарахування по підприємству) Закарпаттярибоохорона за листопад 2016 року (а.с.133-134), ОСОБА_1 нараховано 3609,30 грн. (в т.ч., оклад - 1723,00 грн., надбавка за високі досягнення в праці - 1178,45 грн., індексація доходів - 73,95 грн., надбавка за ранг - 90 грн., вислуга років (в галузі) - 543,90 грн.) та відповідно до розрахункової відомості по видам оплат (нарахування по підприємству) Закарпаттярибоохорона за грудень 2016 року (а.с.130-131), ОСОБА_1 нараховано 11609,15 грн. (в т.ч., оклад - 1723,00 грн., компенсація відпустки для звільнених - 4064,40 грн., надбавка за високі досягнення в праці - 1178,45 грн., індексація доходів - 150,40 грн., надбавка за ранг - 90 грн., вислуга років (в галузі) - 543,90 грн.), відтак, середня заробітна плата за останні два повні місяці роботи на займаній посаді у відповідності до вимог визначених Порядком обчислення середньої заробітної плати склала 15218,45 грн., відтак, середньоденний розмір заробітної плати складає 345,87 грн. (15218,45 грн./44 робочі дні).

Виходячи з наведеного, стягненню за час вимушеного прогулу на користь ОСОБА_1 за час вимушеного прогулу в період з 03.01.2017 року по 13.08.2020 року підлягає заробітна плата у розмірі 311 974, 74 грн. (345,87 грн./за один день * 902 календарних днів).

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати в межах суми стягнення за один місяць, а оскільки середня заробітна плата ОСОБА_1 за останні два повні місяці роботи на займаній посаді склала 15218,45 грн. - стягненню за один місяць підлягає заробітна плата у розмірі 7609,22 грн., із утриманням із цих сум належних податків та зборів

Отже, рішення суду в частині стягнення середнього заробітку за один місяць в розмірі 7 609, 22 грн., слід звернути до негайного виконання.

Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб`єктом владних повноважень в основу своїх дій на відповідність вимогам частини другої статті 2 КАС України та зважаючи на доводи адміністративного позову, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог та, відповідно, наявність правових підстав для задоволення позову частково з мотивів, що зазначені вище у рішенні.

Відповідно до статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні

Керуючись статтями 9, 14, 90, 139, 242-246, 256 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

1. Позов ОСОБА_1 до Державного агентства рибного господарства України про стягнення заборгованості з оплати праці за час вимушеного прогулу - задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного агентства рибного господарства України (м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 45 а, код ЄДРПОУ 37472282) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу з 03 січня 2017 року по 13 серпня 2020 року в сумі 311 974, 74 гривень (триста одинадцять тисяч дев`ятсот сімдесят чотири гривні, 74 коп.) із утриманням із цієї суми належних податків та зборів.

3. Рішення в частині стягнення із Державного агентства рибного господарства України (м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 45 а, код ЄДРПОУ 37472282) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць в розмірі 7 609, 22 грн. (сім тисяч шістсот дев`ять гривен, 22 коп.) із утриманням із цієї суми належних податків та зборів - підлягає до негайного виконання.

4. В решті вимог адміністративного позову - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (з урахуванням особливостей, що встановлені Розділом VII КАС України, (пункт 15.5).

СуддяТ.В.Скраль