Рішення № 91095726, 20.08.2020, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 серпня 2020 р. Справа№200/6095/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Куденкова К.О.,

секретар судового засідання: Притула С.С.;

за участю:

позивача: не з`явився

представника відповідача: Зубар М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях про визнання протиправними дій і зобов`язання вчинити певні дії,-

УСТАНОВИВ:

У червні 2020 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях (далі - ГУ СБУ, відповідач), в якому просить: - визнати протиправним дії щодо ненадання довідки про нараховану та виплачену компенсацію вартості за неотримане речове майно за період служби з 20.07.2009 по 27.11.2018, окремо за кожний рік служби, не нарахування та невиплату грошової компенсації вартості за неотримане речове майно за період служби з 20.07.2009 по 01.03.2016 станом на день звільнення з військової служби 27 листопада 2018 року; - зобов`язати надати довідку про нараховану та виплачену грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно за період служби з 20.07.2009 по 27.11.2018, окремо за кожний рік служби; - зобов`язати нарахувати і виплатити грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно за період служби з 20.07.2009 по 01.03.2016 станом на день звільнення з військової служби 27 листопада 2018 року; - стягнути середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні, виходячи з середнього грошового забезпечення, починаючи з 27.11.2018.

Ухвалою суду від 06.07.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, у відповідача витребувані докази.

Ухвалою від 29.07.2020 задоволено клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.

Ухвалою суду від 20.08.2020 визнані поважними причини пропуску строку звернення ОСОБА_1 до адміністративного суду.

Обґрунтовуючи позов ОСОБА_1 посилається на те, що грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі звільнення з військової служби на підставі наказу командира, в якому зазначається розмір грошової компенсації. При цьому, на день звільнення зі служби та виключення зі списків особового складу військової частини особа має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням.

Відповідач надав відзив на адміністративний позов, яким просить відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Зазначає, що грошова компенсація за неотримане речове майно була повністю виплачена 19.03.2019. При цьому, облікові документи щодо речового забезпечення військовослужбовців ГУ СБУ, у тому числі позивача, вибули з володіння відповідача внаслідок захоплення членами незаконних збройних формувань адміністративної будівлі Управління СБУ в Донецькій області в м. Донецьку. Оскільки було неможливим визначити забезпеченість військовослужбовців речовим майном, відповідною комісією прийняте рішення вважати належними предметами речового майна ті предмети, які були належні військовослужбовцям за останні три роки. Посилається на відсутність і неможливість існування даних про нараховану та виплачену грошову компенсацію за неотримане речове майно по окремих роках військової служби позивача. Також вважає, що позивач пропустив місячний строк звернення до адміністративного суду.

Позивач до судового засідання від 20.08.2020 не з`явився. Представник позивача подала заяву про розгляд справи без участі позивача та його представника

Представник відповідача в судовому засіданні від 20.08.2020 адміністративний позов не визнав і просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Суд, перевіривши матеріали справи та оцінивши повідомлені сторонами обставини, дійшов наступних висновків.

ОСОБА_1 проходив військову службу в Службі безпеки України з 20.07.2009 до 27.11.2018, що підтверджується довідкою ГУ СБУ від 20.07.2020 № 379.

З копії військового квитка позивача випливає, що йому присвоєне звання майора.

13 вересня 2019 року позивач звернувся до відповідача з рапортом щодо виплати грошової компенсації за неотримане речове майно.

Позивач звільнений наказом голови Служби безпеки України від 16 листопада 2018 року № 1472-ос у запас Служби безпеки України через сімейні обставини.

Відповідно до витягу з наказу ГУ СБУ від 26.11.2018 № 689-01 ОСОБА_1 виключений зі списків особового складу з 27.11.2018 без надання права носіння військової форми одягу.

ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою від 29.05.2020, в якій просив виплатити йому грошову компенсацію за речове майно за період служби з 20.07.2009 по 27.11.2018 і надати відомості щодо нарахованої та виплаченої грошової компенсації за речове майно окремо за кожний рік служби.

У судовому засіданні від 20.08.2020 представник відповідача підтвердив звернення позивача із вказаною заявою.

До суду надана відповідь ГУ СБУ від 01.06.2020 № 78/2/15/Г-132/11/141 на заяву позивача від 29.05.2020, якою ОСОБА_1 надані копії документів із відомостями, зокрема, щодо розміру нарахованої і виплаченої компенсації вартості за неотримане речове майно.

З доданої до позовної заяви довідки про вартість речового майна, що належить до виплати випливає, що розмір грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, яка підлягає виплаті позивачу, становить 31124,86 грн, у тому числі 11757,23 грн заборгованість за неотримані предмети речового майна станом на 01.05.2016.

Грошова компенсація вартості за неотримане речове майно в розмірі 31124,86 грн була виплачена позивачу 19.03.2019, що підтверджується платіжним дорученням № 248 від 15.03.2019, реєстром перерахувань га особисті вклади і відповідною випискою з рахунку.

До суду надана копія протоколу № 1 від 30.06.2016 наради щодо постановки на речове забезпечення військовослужбовців, які прибули на місце служби до Управління СБ України в Донецькій області в м. Маріуполь щодо з`ясування інформації про стан забезпечення речовим майном військовослужбовців, які прибули на місце служби до УСБ України в Донецькій області в м. Маріуполь, без даних щодо належності по речовому майну, які містилися в арматурних картках.

З копії протоколу № 2 від 30.06.2016 наради щодо постановки на речове забезпечення військовослужбовців, які прибули на місце служби до Управління СБ України в Донецькій області в м. Маріуполь випливає, що комісією прийняте рішення військовослужбовців поставити на речове забезпечення на підставі абзацу 5 а. 2.19 Наказу від 17.07.2014 № 396.

22 лютого 2017 року т.в.о. начальника Управління СБ України в Донецькій області затверджений акт щодо постановки на речове забезпечення військовослужбовців, які прибули на місце служби до Управління СБ України в Донецькій області в м. Маріуполь, яким комісією запропоновано зарахувати ті предмети речового майна військовослужбовців, які були належні їм за останні 3 роки, ураховуючи належність 2014 року включно. До списку таких військовослужбовців включений позивач.

Також до суду надані копії карток обліку речового майна особистого користування позивача № 20 і № 232.

Згідно з довідкою-розрахунком про вартість майна, що належить до видачі станом на 29.02.2016 позивачу належить до видачі речове майно на загальну суму 11757,23 грн.

Відповідно до довідки № 630 від 20.09.2017 позивачу належить до виплати 11757,23 грн. на підставі Постанови КМУ від 28.10.2004 № 1444

Частиною 1 ст. 9-1 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, у тому числі для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.

Пунктами 20 і 28 Положення про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004 року № 1444 (далі - Положення № 1444), яке втратила чинність 04.03.2016, було передбачено, що офіцерам, прапорщикам і мічманам за їх бажанням дозволяється (з дати виникнення права на отримання речового майна) замість одних предметів речового майна, передбачених нормами забезпечення, видавати інші, вартість яких не перевищує вартості предметів, що замінюються, або виплачувати за них грошову компенсацію.

Дія цього пункту поширюється на військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, після перших трьох років служби за умови подальшого продовження ними контракту.

Військовослужбовцям, які звільняються у запас або відставку без права носіння військової форми одягу, виплачується грошова компенсація за неотримане речове майно або за їх згодою видається речове майно на суму грошової компенсації пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання речового майна до дати підписання наказу про звільнення або закінчення контракту.

Також п. 4 Положення № 1444 передбачено, що речове майно відпускається військовим частинам у порядку, встановленому Міноборони та іншими центральними органами виконавчої влади, яким підпорядковані військові формування, відповідно до затверджених Кабінетом Міністрів України норм забезпечення речовим майном військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час (далі - норми забезпечення речовим майном військовослужбовців), а також відповідно до затверджених Міноборони та іншими центральними органами виконавчої влади норм утримання цього майна на одного військовослужбовця (працівника) у військових частинах або на одне ліжко в лікувальних закладах.

Пунктом 3 Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року № 178 (далі - Порядок № 178), установлено, що грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця.

Пунктами 4 і 5 Порядку № 178 передбачено, що грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.

Довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв`язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком.

Пунктом 2.19 розділу ІІ Порядку відпуску речового майна та застосування норм забезпечення речовим майном у мирний час в Службі безпеки України, затвердженого Наказом Центрального управління Служби безпеки України від 17.07.2014 № 396, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 1 серпня 2014 року за № 901/25678 (далі - Порядок 396), який був чинний до 13.01.2017, передбачено, що зарахування військовослужбовця на речове забезпечення у разі неможливості надання ним атестата на речове майно (спеціальне обмундирування) при ліквідації органу, підрозділу, закладу СБУ або військової частини інших утворених відповідно до законів України військових формувань (правоохоронних органів), де він раніше проходив військову службу, або неможливості отримання облікових даних з органу, підрозділу, закладу (військової частини), де він знаходився на речовому забезпеченні, здійснюється на підставі наказу начальника органу, підрозділу, закладу.

З метою встановлення наявності у військовослужбовця речового майна за минулі роки комісією у складі співробітників господарського, фінансового, кадрового підрозділів, а також співробітника ВБ здійснюється опитування такого військовослужбовця, вживаються інші заходи щодо з`ясування відповідної інформації та за результатами складається акт прийому речового майна.

Акт прийому речового майна підписується всіма членами комісії та затверджується начальником органу, підрозділу, закладу.

На підставі акта прийому речового майна заповнюється Картка обліку речового майна особистого користування, форма якої наведена у додатку 11 до цього Порядку.

У разі неможливості визначення забезпеченості військовослужбовця речовим майном належними предметами речового майна вважаються предмети, які були йому належні за останні три роки.

При розрахунку забезпеченості застосовуються норми забезпечення, які були встановлені нормативно-правовими актами, чинними на день зарахування військовослужбовця на речове забезпечення.

Пунктами 1 і 3 розділу ІV Інструкції про речове забезпечення військовослужбовців Служби безпеки України в мирний час та особливий період, затвердженого Наказом Центрального управління Служби безпеки України від 10.11.2016 № 584, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15 грудня 2016 року за № 1639/29769 (далі - Інструкція № 584), у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, передбачено, що військовослужбовців зараховують на речове забезпечення на підставі: атестата на речове майно, форма якого наведена у додатку 10 до цієї Інструкції; наказу про прийняття на військову службу до підрозділу, органу, закладу.

Підставою для зарахування на речове забезпечення вперше військовослужбовців або осіб, призваних із запасу, є наказ про прийняття на військову службу до підрозділу, органу, закладу.

Зарахування військовослужбовця на речове забезпечення у разі неможливості надання ним атестата на речове майно при ліквідації підрозділу, органу, закладу, у якому він раніше проходив військову службу, або неможливості отримання облікових даних з підрозділу, органу, закладу, у якому він знаходився на речовому забезпеченні, тощо здійснюється на підставі наказу про прийняття на військову службу до підрозділу, органу, закладу.

У разі відсутності у військовослужбовця атестата на речове майно проводяться такі заходи.

Рішенням начальника підрозділу, органу, закладу, у якому військовослужбовець буде зарахований на речове забезпечення, створюється комісія у складі співробітників господарського підрозділу та підрозділів фінансового і кадрового забезпечення, а також представника Управління внутрішньої безпеки СБУ (далі - УВБ).

Комісія вживає усіх можливих заходів щодо з`ясування інформації про стан речового забезпечення військовослужбовця та за результатами складає акт прийому речового майна.

Акт прийому речового майна, складається у довільній формі, підписується всіма членами комісії та затверджується начальником підрозділу, органу, закладу, до якого зараховано військовослужбовця на речове забезпечення.

На підставі акта прийому речового майна заповнюється картка обліку речового майна особистого користування, форму якої наведено у додатку 11 до цієї Інструкції.

У разі неможливості визначення забезпеченості військовослужбовця речовим майном належними предметами речового майна вважаються предмети, що були належні йому до видачі за останні три роки згідно з нормами, які встановлені щодо відповідної категорії військовослужбовців на день проведення розрахунків.

Відповідно до п. 29 розділу ІV Інструкції № 584 військовослужбовці, які звільняються у запас або відставку, за бажанням можуть отримати речове майно, яке не було отримане під час проходження служби, у порядку, визначеному цією Інструкцією, або грошову компенсацію за нього на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, форма якої наведена у додатку 15 до цієї Інструкції, у Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року № 178.

Військовослужбовцям виплата грошової компенсації за неотримане речове майно здійснюється тим підрозділом фінансового забезпечення підрозділу, органу, закладу, який проводить остаточні розрахунки при звільненні, на підставі довідки, виписаної господарським підрозділом підрозділу, органу, закладу, у якому військовослужбовець перебував на речовому забезпеченні.

Наказом Центрального управління Служби безпеки України від 10.11.2016 № 585 затверджені Норми забезпечення речовим майном військовослужбовців Служби безпеки України в мирний час та особливий період. При цьому, установлено, що ці норми підлягають застосуванню з 01.03.2016.

Отже, у зв`язку з неможливістю визначення забезпеченості позивача речовим майном належними предметами речового майна вважаються предмети, що були належні йому до видачі за останні три роки згідно з нормами, які встановлені щодо відповідної категорії військовослужбовців на день проведення розрахунків.

З наведених матеріалів справи випливає, що відповідачем ураховані три роки періоду служби позивача за які в ГУ СБУ відсутні відповідні облікові данні.

Представник відповідача в судовому засіданні від 20.08.2020 надав пояснення, що компенсація вартості за неотримане речове майно нарахована за періоди служби з 2011 року.

Жодних належних доказів або обґрунтованих доводів, які б спростовували зазначене до суду не надано.

Також у позові не наведено доводів, які б вказували на неправильне застосування відповідачем норм забезпечення речовим майном військовослужбовців Служби безпеки України.

Отже, відсутні підстави для задоволення позовних вимог у частині про визнання протиправними дій щодо не нарахування та невиплату грошової компенсації вартості за неотримане речове майно за період служби з 20.07.2009 по 01.03.2016 станом на день звільнення з військової служби 27 листопада 2018 року і про зобов`язання нарахувати і виплатити грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно за період служби з 20.07.2009 по 01.03.2016 станом на день звільнення з військової служби 27 листопада 2018 року.

Надана позивачу довідка про вартість речового майна, що належить до виплати, відповідає додатку 15 до Інструкції № 584. При цьому, сума в розмірі 19367,63 грн розрахована на підставі затверджених Наказом Центрального управління Служби безпеки України від 10.11.2016 № 585 норм забезпечення речовим майном військовослужбовців Служби безпеки України в мирний час та особливий період, а сума в розмірі 11757,23 грн на підставі норм, що підлягали застосуванню до 01.03.2016.

Наведеними нормативно-правовими актами не передбачено складання довідок (відомостей) про вартість речового майна, що належить до виплати, за кожний окремий рік служби військовослужбовця.

У зв`язку з наведеним відсутні підстави для задоволення позовних вимог про визнання протиправними дій щодо ненадання довідки про нараховану та виплачену компенсацію вартості за неотримане речове майно за період служби з 20.07.2009 по 27.11.2018, окремо за кожний рік служби і про зобов`язання надати довідку про нараховану та виплачену грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно за період служби з 20.07.2009 по 27.11.2018, окремо за кожний рік служби.

Відповідно до ст. 117 Кодексу законів про працю України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

У постанові від 19.05.2020 у справі № 761/35141/17 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що закон покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність. Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.

Отже, метою встановлення відповідальності за вказаною статтею є захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу.

Верховний Суд у постанові від 23.08.2019 у справі №2040/7697/18 зазначив, що суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що у разі звільнення військовослужбовця з військової служби у нього виникає право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно, яке реалізується шляхом подання військовослужбовцем відповідної заяви (рапорту) за місцем військової служби. Застосовування в пункті 3 Порядку №178 словосполучення «у разі звільнення з військової служби», а не, наприклад, «при звільненні з військової служби», дозволяє дійти висновку, що право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно не залежить від факту закінчення проходження військової служби (виключення військовослужбовця зі списків особового складу). Отже, військовослужбовці після звільнення їх з військової служби зберігають право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно. На користь вказаного висновку свідчить те, що в пункті 4 Порядку №178 передбачено застосування різних форм звернення про виплату грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, а саме рапорту, як особливої, передбаченої спеціальним законодавством форми доповіді військовослужбовця при його зверненні до вищого начальника в різних випадках службової діяльності, так і заяви, як звернення громадянина із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством його прав та інтересів.

З наведеного висновується, що грошова компенсація вартості за неотримане речове майно може виплачуватися і після звільнення особи з військової служби на підставі його заяви, а не тільки до дня звільнення особи з військової служби.

Крім того, ст. 117 Кодексу законів про працю України, яка встановлює відповідальність за затримку розрахунку при звільненні внесена до глави VII цього Кодексу «Оплата праці».

Отже, приписи ст. 117 Кодексу законів про працю України підлягають застосуванню при затримці розрахунку виплат, які належать до оплати праці.

Проте грошова компенсація вартості за неотримане речове майно не є виплатою, пов`язаною з оплатою праці, така виплата не належить до винагороди за виконану роботу (за проходження служби).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 30.01.2019 у справі № 910/4518/16 зазначила, що розміщення норм статей 116, 117 Кодексу законів про працю України в розділі VII «Оплата праці» є логічно вмотивованим, оскільки ними встановлено відповідальність роботодавців за затримку виплат коштів винагороди за виконану працівниками роботу, які повинні бути виплачені при їх звільненні.

Також відповідно до правових висновків Верховного Суду, які наведенні, зокрема в постановах від 22 квітня 2020 року у справі № 820/611/17, від 23 серпня 2019 року у справі № 2040/7697/18, до спірних правовідносин застосовується загальний шестимісячний строк звернення до адміністративного суду. Тобто Верховний Суд не застосовує ч. 2 ст. 233 Кодексу законів про працю України, якою встановлено, що в разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Тому цей спір не пов`язаний з відносинами щодо порушення законодавства про оплату праці (виплати грошового забезпечення за час військової служби).

З огляду на викладене, з урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду, суд вважає, що на спірні правовідносини не розповсюджуються приписи ст. 117 Кодексу законів про працю України, оскільки грошова компенсація вартості за неотримане речове майно не є складовою грошового забезпечення військовослужбовця СБУ.

У зв`язку з наведеним, позовна вимога про стягнення середнього заробітку також не підлягає задоволенню.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Керуючись статтями 2, 5-10, 19, 72-77, 90, 132-139, 143, 241-246, 250, 255, 295, підпунктом 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) до Головного управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях (ідентифікаційний код: 20001504; 84300, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Ярослава Мудрого, буд. 56) про визнання протиправними дій і зобов`язання вчинити певні дії - відмовити повністю.

Рішення ухвалене в нарадчій кімнаті, скорочене рішення проголошене в судовому засіданні 20 серпня 2020 року. У повному обсязі рішення буде складене протягом п`яти днів з дня закінчення розгляду справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Повне рішення суду складене 21 серпня 2020 року.

Суддя К.О. Куденков