Рішення № 91095298, 10.08.2020, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

10 серпня 2020 р. Справа № 120/2680/20-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Яремчука Костянтина Олександровича, розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду з позовною заявою звернувся ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, в якій просить визнати протиправним рішення, яким йому відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", а також зобов`язати відповідача зарахувати до страхового стажу, який дає право на призначення пенсії за віком, незараховані періоди роботи.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що 30 квітня 2020 року йому виповнилося 60 років і 27 травня 2020 року він звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Проте, рішенням №025650003104 від 01 червня 2020 року відповідач відмовив у призначенні пенсії у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу, не зарахувавши при цьому стаж до страхового стажу період навчання з 01 вересня 1975 року по 24 липня 1978 року, а також деякі періоди роботи.

Позивач вважає таке рішення органу Пенсійного фонду протиправним, адже, на його думку, у нього достатньо страхового стажу для призначення пенсії за віком, а допущені у деяких документах виправлення та дописи не можуть бути підставою для відмови в призначенні йому пенсії.

Ухвалою від 26 червня 2020 року відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розгляд її здійснювати з правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

17 липня 2020 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що відповідач не визнає позовних вимог, вважає їх безпідставними і необґрунтованими. Зокрема, відзив аргументований тим, що відповідно до частини 1 статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" право на пенсію за віком мають особи після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу: з 01 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років. Проте, згідно із поданими позивачем документами страховий стаж його складає 25 років 05 місяців 25 днів, що є недостатнім для призначення позивачеві пенсії за віком. Так, до страхового стажу не зараховано період навчання у середньому професійно-технічному училищі №32 м. Баку з 01 вересня 1975 року по 24 липня 1978 року, з огляду на невідповідність російського варіанту написання по батькові власника диплому серії НОМЕР_1 ; у дипломі вказано по батькові позивача " ОСОБА_2 ". Відповідно до пункту 26 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній якщо ім`я, по батькові та прізвище, які зазначені в документі, що підтверджує трудовий стаж, не збігаються з ім`ям, по батькові або прізвищем особи за паспортом або свідоцтвом про народження, факт приналежності цього документа даній особі може бути встановлено у судовому порядку. Крім того, у відзиві йдеться проте, що до страхового стажу також не зараховано періоди роботи позивача з 02 березня 1981 року по 27 лютого 1983 року, оскільки записи в трудовій книжці містять виправлення щодо дати звільнення, з 27 березня 1985 року по 16 липня 1985 року, оскільки наявний допис наказу про прийом на роботу. Відтак, на думку відповідача, відсутні правові підстави для визнання протиправним рішення щодо відмови в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Зважаючи на те, що розгляд цієї справи здійснюється в порядку письмового провадження, тому суд при ухваленні даного рішення зважає на положення частини 4 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України, якою передбачено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Разом із тим, слід враховувати приписи частини 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно із якими датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Відтак, аналіз приписів статей 243 та 250 Кодексу адміністративного судочинства України дає підстави для висновку, що у разі постановлення рішення у письмовому провадженні воно має бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення строку розгляду відповідної справи; при цьому, дата ухвалення рішення в порядку письмового провадження має співпадати із датою складення повного рішення.

Зважаючи на те, що суд вирішив розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження, а також з огляду на те, що відповідно до наказу голови Вінницького окружного адміністративного суду №077-в/к від 22 червня 2020 року суддя Яремчук К.О. протягом періоду з 13 липня 2020 року по 07 серпня 2020 року перебував у щорічній відпустці, тому повний текст судового рішення складено до закінчення строку, встановленого частиною 1 статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів частини 6 статті 120 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, оцінивши надані докази, суд встановив наступне.

27 травня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області із заявою про призначення йому пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Проте, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №025650003104 від 01 червня 2020 року заявнику відмовлено в призначенні пенсії за віком. Рішення обґрунтоване тим, що відповідно до частини 1 статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" на призначення пенсії за віком з 01 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року мають право особи після досягнення віку 60 років та за наявності страхового стажу не менше 27 років. Згідно із поданими документами страховий стаж ОСОБА_1 складає 25 років 05 місяців 25 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за віком. При цьому, до страхового стажу не зараховано період навчання у середньому професійно-технічному училищі №32 м. Баку з 01 вересня 1975 року по 24 липня 1978 року з огляду на невідповідність російського варіанту написання по батькові у дипломі заявника серії НОМЕР_1 . Крім того, до страхового стажу не зараховано періоди роботи: з 02 березня 1981 року по 27 лютого 1983 року, оскільки записи в трудовій книжці містять виправлення щодо дати звільнення та дати відповідного наказу; з 08 січня 1985 року по 31 жовтня 1985 року з огляду на наявне виправлення у даті наказу про звільнення; з 27 березня 1985 року по 16 липня 1985 року, оскільки наявний допис наказу про прийом на роботу.

Надаючи правову оцінку рішенню, що оскаржується, суд зважає на таке.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, особливості призначення, перерахунку і виплати пенсій врегульовано Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року №1058-IV (надалі - Закон №1058-IV).

Водночас, умови призначення пенсії за віком визначені статтею 26 Закону.

Так, відповідно до абзацу 2 частини 1 цієї статті, починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років.

Відповідно до статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637, передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи (абзац 1 пункту 3 вказаного вище Порядку).

Відтак, аналіз наведених приписів свідчить про те, що, як правило, трудова книжка є тим документом, що підтверджує стаж роботи, і лише за її відсутності або відсутності у ній відповідних записів трудовий стаж може встановлюватися на підставі інших документів, про які йдеться у пункті 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Зі змісту рішення №025650003104 від 01 червня 2020 року, що оскаржується, слідує, що ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за віком у зв`язку з незарахуванням до страхового стажу періоду навчання у середньому професійно-технічному училищі м. Баку з 01 вересня 1975 року по 24 липня 1978 року відповідно до диплому серії НОМЕР_1 у зв`язку із невідповідністю російського варіанту написання по батькові позивача - " ОСОБА_2 " взамін правильного « ОСОБА_3 ». Також не зараховано до страхового стажу періоди роботи позивача у машзаводі ім. В.І.Леніна з 02 березня 1981 року по 27 лютого 1983 року, так як записи в трудовій книжці містять виправлення щодо дати звільнення та дати відповідного наказу, у Бакинській фабриці по обробці та переробці вторинної сировини з 08 січня 1985 року по 31 жовтня 1985 року у зв`язку із виправленням у даті наказу про звільнення та у Томичевському відгодівельному радгоспі з 27 березня 1985 року по 16 липня 1985 року, оскільки наявний допис наказу про прийом на роботу.

Судом встановлено, що згідно із паспортом громадянина України серії НОМЕР_2 , виданого Козятинським РВ УМВС України у Вінницькій області 03 листопада 1998 року, по батькові позивача " ОСОБА_3 ".

Водночас, у дипломі про отримання загальної середньої освіти серії НОМЕР_1 зазначено те, що він виданий « ОСОБА_1 ».

Зі встановлених обставин слідує, що незарахування позивачу до страхового стажу періоду навчання пов`язане із неточностями, що були допущені у зазначенні його по батькові у дипломі серії НОМЕР_1 .

На переконання суду, такі неточності мали місце в зв`язку із перекладом по батькові позивача із російської мови на українську, що не може вважатися обгрунтованою підставою незарахування періоду навчання до страхового стажу позивача.

Більше того, у трудовій книжці позивача серії НОМЕР_3 міститься запис про те, що ОСОБА_1 у період з 01 вересня 1975 року по липень 1978 року навчався у професійно-технічному училищі, що підтверджується дипломом серії НОМЕР_1 , що підтверджує допущення помилки у написанні по батькові позивача в дипломі.

З приводу незарахування до страхового стажу періоду роботи позивача у машзаводі ім. В.І. Леніна з 02 березня 1981 року по 27 лютого 1983 року, то суд встановив, що трудова книжка ОСОБА_1 містить достатньо чіткі записи щодо дати звільнення позивача із машзавода ім. В.І. Леніна «27 лютого 1983 року» та дати відповідного наказу про звільнення «27 лютого 1983 року», що спростовує посилання відповідача у рішенні, що оскаржується.

Щодо незарахування до страхового стажу періоду роботи ОСОБА_1 у Бакинській фабриці по обробці та переробці вторинної сировини з 08 січня 1985 року по 31 жовтня 1985 року, то із запису у трудовій книжці позивача №25 слідує, що позивач звільнений із Бакинської фабрики по обробці та переробці вторинної сировини 04 березня 1985 року відповідно до наказу №21/к від 04 березня 1985 року. Наведене також спростовує доводи пенсійного органу, що викладені у оскарженому рішенні.

При цьому, слід звернути увагу на тому, що із графи трудової книжки позивача щодо дати наказу про звільнення у записі №25 можливо чітко встановити дату відповідного наказу, а саме 04 березня 1985 року.

Необгрунтованими слід визнати підстави незарахування до страхового стажу ОСОБА_1 період його роботи у Томичевському відгодівельному радгоспі з 27 березня 1985 року по 16 липня 1985 року, адже запис трудової книжки №27 не містить допису наказу про прийом ОСОБА_1 на роботу в Томичевський відгодівельний радгосп, на що вказує відповідач у рішенні, що оскаржується.

Таким чином, в ході судового розгляду аргументи, наведені відповідачем у рішенні №025650003104 від 01 червня 2020 року, спростовуються наявними у матеріалах адміністративної справи доказами.

Окрім того, слід звернути увагу на тому, що однією з підстав для призначення пенсії є наявність у особи відповідного стажу роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки, відповідальність за ведення якої покладено на роботодавця.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 28 лютого 2018 року у справі №428/7863/17.

Більше того, навіть формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для обмеження особи у реалізації її конституційного права на соціальний захист, зокрема й призначення пенсійних виплат. Такі висновки викладені у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2019 року у справі №638/18467/15-а.

Відтак, Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області під час прийняття рішення, що оскаржується, не враховано того, що не усі недоліки, які містять записи у трудовій книжці, можуть бути підставою для незарахування особі відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Окрім того, підпунктом 4 пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1, передбачено, що при прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі; 4) видає пам`ятку пенсіонеру, копія якої зберігається у пенсійній справі.

Проте, суду не надано доказів того, що відповідачем вживалися заходи, спрямовані на отримання додаткових документів, на підставі яких можливо було б додатково підтвердити трудовий стаж позивача.

Відтак, рішення Головного управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області №025650003104 від 01 червня 2020 року є протиправним та підлягає скасуванню.

З приводу вимоги зобов`язального характеру, то варто врахувати наступне.

Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Відповідно до частини 4 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Згідно з частиною 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, одержання особою бажаного результату та бути адекватним наявним обставинам. Водночас, винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає зазначеній міжнародній нормі.

Відтак, з урахуванням частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд дійшов висновку вийти за межі позовних вимог, зобов`язавши Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області призначити позивачу пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” з 01 травня 2020 року, зарахувавши до страхового стажу період його навчання у середньому професійно-технічному училищі №2 м. Баку з 01 вересня 1975 року по 24 липня 1978 року, період роботи у машзаводі ім. В.І. Леніна з 02 березня 1981 року по 27 лютого 1983 року, період роботи у Бакинській фабриці по обробці та переробці вторинної сировини з 08 січня 1985 року по 04 березня 1985 року та період роботи у Томичевському відгодівельному радгоспі з 27 березня 1985 року по 16 липня 1985 року.

До таких висновків суд дійшов з огляду на те, що позивач звертався до пенсійного органу із заявою про призначення йому пенсії за віком, а тому, скасувавши відповідне рішення як протиправне, ефективним способом захисту його прав буде зобов`язання відповідача призначити ОСОБА_1 пенсію, зарахувавши до страхового стажу відповідні періоди навчання та роботи.

Водночас, слід звернути увагу на тому, що позивачем безпідставно заявлена вимога щодо зарахування йому до страхового стажу періоду роботи у Бакинській фабриці по обробці та переробці вторинної сировини з 08 січня 1985 року саме по 312 жовтня 1985 року, адже записами, що містяться у трудовій книжці, підтверджується його період роботи у Бакинській фабриці по обробці та переробці вторинної сировини з 08 січня 1985 року по 04 березня 1985 року.

Крім того, визначаючись із датою, з якої позивачу слід призначити пенсію, суд враховує приписи пункту 1 частини 1 статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», відповідно до яких пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку, зокрема, пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Відтак, оскільки позивач досяг пенсійного віку 30 квітня 2020 року, а із заявою про призначення йому пенсії до пенсійного органу звернувся 27 травня 2020 року, тобто не пізніше трьох місяців з дня досягнення пенсійного віку, тому пенсію позивачу слід призначити з дня, що настає за днем досягнення ОСОБА_1 пенсійного віку (тобто, 01 травня 2020 року).

Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно зі статтею 90 цього Кодексу оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

При цьому, в силу положень частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши надані докази суд дійшов висновку, що позовну заяву належить задовольнити частково.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зважає на те, що позивачем при зверненні до суду з позовом сплачено судовий збір в розмірі 840,80 гривень, що підтверджується квитанцією від 17 червня 2020 року.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Водночас, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (частина 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відтак, з огляду на те, що позивачем при зверненні до суду з адміністративним позовом сплачено судовий збір в розмірі 840,80 гривень, а тому на користь позивача слід стягнути 420,40 гривень за рахунок бюджетних асигнувань відповідача. Визначаючись з приводу розміру судових витрат, які належить стягнути на користь позивача, суд зважає на те, що позивач звернувся до суду з позовними вимогами, які співвідносяться між собою як основна та похідна, сплативши при цьому судовий збір в розмірі 840,80 гривень як за звернення до суду з позовом з однією немайновою вимогою. А тому, задовольняючи позов частково, суд вважає, що половина від суми сплаченого судового збору і є пропорційною до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 134, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №025650003104 від 01 червня 2020 року про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з 27 травня 2020 року, зарахувавши до страхового стажу період його навчання у середньому професійно-технічному училищі №2 м. Баку з 01 вересня 1975 року по 24 липня 1978 року, а також періоди його роботи у машзаводі ім. В.І. Леніна з 02 березня 1981 року по 27 лютого 1983 року, у Бакинській фабриці по обробці та переробці вторинної сировини з 08 січня 1985 року по 04 березня 1985 року та у Томичевському відгодівельному радгоспі з 27 березня 1985 року по 16 липня 1985 року.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на користь ОСОБА_1 витрати, пов`язані з оплатою судового збору, в розмірі 420 (чотириста двадцять) гривень 40 копійок.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини 1 статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_4 )

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (місцезнаходження: 21100, м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 7; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 13322403)

Повний текст рішення складено 10.08.2020

Суддя Яремчук Костянтин Олександрович