Рішення № 91092114, 12.08.2020, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2020 року м. Черкаси справа № 925/823/20

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Спаських Н.М., із секретарем судового засідання Волна С.В., за участі представників сторін:

від прокуратури: Синецька О.Ю.

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом Заступника керівника Золотоніської місцевої прокуратури (м. Золотоноша, Черкаська область) в інтересах держави в особі Канівської міської ради (м. Канів, Черкаська область) до фізичної особи - підприємця Заровного Олександра Васильовича (м. Канів, Черкаська область) про стягнення 188 896,04 грн.

ВСТАНОВИВ:

Прокурором в інтересах держави в особі Канівської міської ради заявлено позов про стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів у вигляді плати за землю в розмірі 188 896,04 грн. за використання земельної ділянки по вул. Енергетиків 113 (Леніна 139) у м. Каневі Черкаської області за період 2018-травня 2020 років.

Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи, явка яких в засідання не визнана обов`язковою.

В судовому засіданні представник прокуратури позовні вимоги підтримує повністю та просить суд їх задовольнити.

В засідання представник позивача та відповідача не з`явилися, що не перешкоджає розгляду справи.

Відзив на позов не подано. Оголошення про виклик відповідача розміщено на веб-порталі судової влади України, а тому у відповідності до ч. 4 ст.122 ГПК України відповідач вважається повідомленим про розгляд справи належним чином.

У відповідності до ч. 4 ст. 165 ГПК України якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Щодо доведеності повноважень представництва прокурором інтересів держави, на підставі ч. 4 ст. 236 ГПК України суд враховує правовий висновок з постанови Великої Палати ВС від 15.10.2019 по справі № 903/129/18 (№ в ЄДРСР 85174593) про те, що сам факт не звернення до суду органу місцевого самоврядування з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси жителів територіальної громади, свідчить про те, що указаний орган місцевого самоврядування неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів значної кількості громадян - членів територіальної громади та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

Визначений прокурором позивач Канівська міська рада є належним позивачем за позовними вимогами про стягнення спірних коштів, виходячи з такого:

Сторонами не заперечується, що належний відповідачу на праві власності комплекс нежитлових будівель знаходиться на землях комунальної власності міста Канева Черкаської області.

У відповідності до п. 6.1., 10.1.1, 265.1.3. та 14.1.147 Податкового Кодексу України податком є обов`язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

До місцевих податків відноситься плата за землю (у складі податку на майно), як обов`язковий платіж, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Згідно п. 10.2., 10.5 Податкового кодексу України місцеві ради обов`язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю). Зарахування місцевих податків та зборів до відповідних місцевих бюджетів здійснюється відповідно до Бюджетного кодексу України.

Згідно ст. 33, 60, 61 ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать, зокрема, питання справляння плати за землю.

В судовому засіданні 12.08.2020 в порядку ст. 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У відповідності до ст. 13,74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Заслухавши доводи та пояснення представника прокуратури і дослідивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає до повного задоволення, виходячи з такого:

15.03.2006 між Канівською міською радою ( далі- Орендодавець, позивач по справі) та приватним підприємцем Заровним Олександром Васильовичем (далі - Орендар, відповідач у справі) було укладено договір оренди землі № 239 (а.с. 40-42), у відповідності до якого Орендодавець на підставі рішень Канівської міської ради від 02.03.2006 № 30-44, 15.12.2005 № 29-2 надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку комерційного призначення, яка знаходиться в м. Каневі по вул. Леніна, 139 ( п. 1 договору).

В оренду передається земельна ділянка загальною площею 4831,72 кв.м., в тому числі 206,98 кв. м. - під капітальними одноповерховими забудовами, 883,93 кв. м. - під спорудами, 3774,54 кв.м. - під проїздами, проходами, площадками ( п. 2 договору).

Земельна ділянка передається в оренду разом з капітальними одноповерховими забудовами та спорудами, які належать Орендарю на праві власності ( п. 4 договору).

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки, відповідно до витягу виданого Канівським міським відділом земельних ресурсів 28.12.2005 № 1372 становить 590822,72 грн. ( п. 5 договору).

Термін дії договору до 01.03.2011. Після закінчення строку договору Орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі Орендар повинен не пізніш ніж за 60 днів до закінчення строку договору повідомити письмово Орендодавця про намір продовжити його дію ( п. 8 договору).

Договір зареєстрований у Канівському міському відділі ЧРФ ДП ЧДЗК, про що в Державному реєстрі земель зроблено запис від 08 грудня 2006 за № 640577700525.

Згідно рішення Канівської міської ради від 31.03.2011№ 3-69 (а.с. 27) ФОП Заровному О.В. поновлено договір оренди землі на вказану земельну ділянку під складськими приміщеннями для будівництва та обслуговування будівель торгівлі з кінцевим терміном до 01.04.2016.

Відповідно до п. 7 Договору оренди земельної ділянки № 239 від 15.03.2006 поновлення договору можливе лише на підставі окремого рішення Канівської міської ради. До Канівської міської ради ФОП Заровний О.В. з клопотанням про поновлення договору оренди після закінчення його дії не звертався, договір на новий термін не укладався, що підтверджується листом Канівської міської ради від 17.06.2020 №01-01-35/1128 (а.с. 104).

Після закінчення строку дії договору оренди відповідач не повернув Канівській міській раді земельну ділянку, яка є предметом договору оренди № 239 від 15.03.2006.

Як стверджує прокурор, згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що Заровний О.В. продовжує здійснювати підприємницьку діяльність. Відомості щодо припинення підприємницької діяльності відсутні (а.с. 133).

Листом Канівської міської ради від 17.06.2020 № 01-01-35/1128 (а.с.104) також підтверджено, що ФОП Заровний О.В. продовжує використовувати земельну ділянку площею 4832 кв.м. під комплексом об`єктів, який на праві власності йому належить.

Докази про зміну власника нежитлових приміщень по вул. Леніна, 139 (вул. Енергетиків, 113), що б припиняло у відповідача права та обов`язки землекористувача, у справі відсутні.

Також, прокурор доводить, що між фізичною особою-підприємцем Заровним О.В. та ТОВ «АВ метал груп» укладено договір оренди № 313 від 01.10.2019( а.с. 45-47), за умовами якого ФОП Заровний О.В. передав в користування ТОВ «АВ метал груп» частину нежитлового приміщення «склад» площею 444,8 кв.м., що знаходиться в будівлі «склад тари» літ. «О» розташованої за адресою Черкаська обл., м. Канів, вул. Енергетиків, 113 (стара назва Леніна, 139). При цьому в договорі передбачена орендна плата в розмірі 1000 грн. на місяць.

Нормами статті 120 Земельного кодексу України та статті 377 Цивільного кодексу України встановлено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об`єкти (крім багатоквартирних будинків).

Отже, з моменту виникнення у відповідача права власності на об`єкти нерухомості, у нього виникає обов`язок сплати коштів за землекористування у виді земельного податку чи орендної плати в залежності від виду користування земельною ділянкою у попереднього власника будівлі.

Прокурор доводить, що відповідач безперервно користується земельною ділянкою під належними йому об`єктами нерухомості з часу укладення договору оренди землі № 239 та після закінчення його дії 01.04.2016 вже без оформлення між сторонами справи договірних стосунків. Відповідачем це не заперечено і протилежне суду не доведено.

В силу статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

До моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформленого права на цю ділянку (без укладеного договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17, постановах Верховного Суду від 14.01.2019 у справі № 912/1188/17, від 21.01.2019 у справі № 902/794/17, від 04.02.2019 у справі № 922/3409/17, від 12.03.2019 у справі 916/2948/17, від 09.04.2019 у справі № 922/652/18, а також у постановах Верховного Суду України від 30.11.2016 у справі № 922/1008/15, від 07.12.2016 у справі № 922/1009/15, від 12.04.2017 у справах № 922/207/15 і № 922/5468/14.

Предметом регулювання глави 83 ЦК України є вiдносини, що виникають у зв`язку з безпiдставним отриманням чи збереженням майна i не врегульовані іншими нормами законодавства зі спеціальними iнститутами цивільного права.

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України.

За змістом приписів глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Предметом позову в цій справі є стягнення з власника об`єктів нерухомого майна безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою, на якій ці об`єкти розміщені.

Перехід прав на земельну ділянку, пов`язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду, регламентується Земельним кодексом України. Так, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (частина друга статті 120 Земельного кодексу України). Набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, є підставою припинення права користування земельною ділянкою у попереднього землекористувача (пункт «е» частини першої статті 141 цього Кодексу).

За змістом глави 15 Земельного кодексу України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, право користування земельною ділянкою комунальної власності реалізується, зокрема, через право оренди.

Частина перша статті 93 Земельного кодексу України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт «в» частини першої статті 96 Земельного кодексу України).

Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права (стаття 125 Земельного кодексу України).

Отже, за змістом указаних приписів виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Проте з огляду на приписи частини другої статті 120 Земельного кодексу України не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно.

Станом на час вирішення спору у відповідача немає укладеного договору оренди земельної ділянки під об`єктами нерухомості по вул. Леніна, 139 у м. Каневі Черкаської області, тому відповідач користується цією земельною ділянкою без достатньої правової підстави.

Тому немає підстав для застосування до спірних правовідносин приписів чинного законодавства України про відшкодування шкоди (збитків) власникам земельних ділянок, оскільки до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

З огляду на викладене відповідач ФОП Заровний О.В. як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі 629/4628/16-ц (провадження № 14-77цс18), а також у постановах Верховного Суду України від 30 листопада 2016 року у справі № 922/1008/15 (провадження № 3-1271гс16), від 07 грудня 2016 року у справі № 922/1009/15 (провадження № 3-1348гс16), від 12 квітня 2017 року у справах № 922/207/15 (провадження № 3-1345гс16) і № 922/5468/14 (провадження № 3-1347гс16).

Прокурор розрахував розмір безпідставно збережених коштів, які слід примусового стягнути з відповідача, за правилами розрахунку орендної плати за користування земельною ділянкою.

Так, у відповідності до постанови КМУ від 13 грудня 2006 р. N 1724 "Деякі питання оренди земель" затверджено форми розрахунку розміру орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності, грошова оцінка яких не проведена, і за земельні ділянки державної або комунальної власності, грошова оцінка яких проведена, згідно з додатками 1 і 2.

Згідно витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки станом на 01 січня 2018, 2019 та 2020 років, що наявні в справі, НГО земельної ділянки із кадастровим номером 7110300000:01:010:0159 становить 2605462,72 грн.

Отже за правилами постанови КМУ від 13 грудня 2006 р. N 1724 в розрахунку розміру орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності, грошова оцінка яких проведена, використовується для розрахунку її нормативно-грошова оцінка, ставка земельного податку у розмірі відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Згідно рішення Канівської міської ради від 27.06.2019 № 15-97 (а.с. 55), за користування земельними ділянками під складами, підвальними приміщеннями, овочесховищам (п. 3.5.5.) встановлено ставку у розмірі 3% від НГО земельної ділянки.

Аналогічні ставки у розмірі 3% за тими ж категоріями земель громадської забудови встановлено і в рішенні Канівської міської ради від 29.06.2017 № 7-115 (а.с.58-60).

Отже, річний розмір орендної плати за користування відповідачем земельною ділянкою по вул. Енергетиків, 113 становив би 78 163,88 грн. (2605462,72 грн. х 3%).

Тому за період 2018-2019 років відповідач повинен був би сплатити 156 327,76 грн.

За 5 місяців 2020 року розмір орендної плати становив би 32 568,28 грн. (78 163,88 грн. : 12 х 5 місяців).

Отже, за період 2018-по травень 2020 року відповідач безпідставно утримав в себе 188 896,04 грн. коштів (156 327,76 + 32568,28), які мав би сплатити позивачу у вигляді орендної плати за користування земельною ділянкою під об`єктами нерухомості, якби між сторонами в належному порядку було оформлено договір оренди землі.

Суд погоджується із розрахунками позовних вимог, оскільки саме орендна плата є єдиною можливою формою плати за користування ФОП Заровним О.В. спiрною земельною дiлянкою.

Пiдпунктом 288.5.1 пункту 288.5 cю. 288 ПК України встановлено, що розмiр орендної плати за земельнi дiлянки державної та комунальної форми власностi встановлюються у договорi оренди землі, але рiчна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку із земельних ділянок, нормативно-грошову оцінку яких проведено - у розмiрi не бiльше 3 вiдсоткiв НГО, для земель загального користування - не бiльше 1 вiдсотка від НГО, для сiльськогосподарських угiдь - не менше 0,3 % та не бiльше 1 вiдсотка від НГО.

Стаття 269.1.2. ПК України передбачає, що платниками земельного податку є землекористувачi.

Базовим податковим (звiтним) перiодом для плати за зeмлю є календарний рік.

Згiдно зi ст. 287.1. ПК України власники землi та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власностi або права користування земельною дiлянкою.

Вiдповiдно до п. 10.1 ст.. l0, п. 14.1,147 cт. l4 ПК України плата за землю у складі податку на майно належить до мiсцевих податків. З урахуванням п. l0.2

ст. 10 ПК України ця плата є обов`язковою для встановлення її мiсцевими радами.

Так, згiдно з п. 12.3 ст. l2 ПК України ciльські, селищні, міські ради та

ради об`єднаних територiальних громад, що cтворені згідно iз законом та перспективним планом формування територiй громад, в межах своїх повноважень приймають рiшення про встановлення мiсцевих податків та зборiв.

Відповідачем не надано суду доказів, що в цей період 2018-2020 років він сплачував податок за землю, розмір якого слід було б врахувати при розрахунку позовних вимог.

Відповідач не надає доказів, що земельну ділянку, яка була предметом договору оренди землі № 239 ним було звільнено та повернуто Канівській міській раді, або розмір землекористування змінився після припинення дії цього договору.

Також відповідач не надав доказів, що він як фізична особа-підприємець за спірний період вже не має стосунку до земельної ділянки і до об`єктів нерухомості на ній та не здійснює там підприємницької діяльності.

Заперечень проти позовних вимог з боку відповідача не подано. Підстав, які б звільняли відповідача від обов`язку сплати коштів, які він безпідставно утримав і не перерахував позивачу у розмірі орендної плати за земельну ділянку, якою він користується під будівлями, що належать ФОП Заровному О.В., у справу не подано.

Розрахунок за позовними вимогами не проведено, орендна плата за загальним правилом та за умовами договору оренди землі № 239 є щомісячним платежем, а тому за вказаний прокурором період зобов`язання по сплаті спірних коштів вже є простроченим і тому з відповідача на користь позивача до примусового стягнення належить 188896,04 грн. безпідставно збережених коштів у вигляді плати за використання земельної ділянки по вул. Енергетиків 113 (Леніна 139) у м. Каневі Черкаської області на підставі ст. 1212 ЦК України.

У відповідності до ст. 129 ГПК України, при задоволенні позову, з відповідача на користь прокуратури Черкаської області слід стягнути 2833,44 грн. судового збору повністю.

Керуючись ст. 238, 240 ГПК України, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з фізичної особи - підприємця Заровного Олександра Васильовича ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Канівської міської ради (ідентифікаційний код 33362991, м. Канів, Черкаська область, вул. О. Кошового, 3) -- 188 896,04 грн. безпідставно збережених коштів у вигляді плати за використання земельної ділянки по АДРЕСА_2 .

3. Стягнути з фізичної особи - підприємця Заровного Олександра Васильовича ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь прокуратури Черкаської області (ідентифікаційний код 02911119, м. Черкаси, бул. Шевченка, 286) - 2833,44 грн. на відшкодування сплаченого судового збору із зарахуванням на рахунок UA138201720343160001000003751 в Державній казначейській службі України м. Київ.

Накази видати.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду протягом 20 днів.

Повне судове рішення складено 20 серпня 2020

Суддя Н.М. Спаських