Рішення № 91091966, 11.08.2020, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" серпня 2020 р.м. ХарківСправа № 922/1260/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Чистякової І.О.

за участю секретаря судового засідання Мороз Ю.В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Малого приватного підприємства фірми "ЕРІДОН" (08143, Київська область, Києво-Святошинський район, село Княжичі, вул. Воздвиженська, буд. 46, ідентифікаційний код 19420704) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВИРОБНИЧО-КОМЕРЦІЙНА ФІРМА "ТАІР" (64111, Харківська область, Первомайський район, селище Трійчате, вул. Польова, буд. 61, ідентифікаційний код 14100975) про стягнення 507 780,38 грн за участю представників учасників справи:

позивача – не з`явився;

відповідача - адвоката Бєзяєва А.А., довіреність № б/н від 27.05.2020;

ВСТАНОВИВ:

Мале приватне підприємство фірма "ЕРІДОН" (позивач) звернулось до господарського суду Харківської області із позовною заявою про стягнення з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ВИРОБНИЧО-КОМЕРЦІЙНА ФІРМА "ТАІР" основної суми заборгованості за договором поставки № 872/19/10 від 19.11.2018 у сумі 329 531,58 грн, інфляційного збільшення заборгованості за договором поставки № 872/19/10 від 19.11.2018 у сумі 2 210,09 грн, 48 % річних від простроченої суми заборгованості, відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України та п. 6.7. договору поставки № 872/19/10 від 19.11.2018, в розмірі: 84 040,69 грн, процентів за користування товарним кредитом, відповідно до ст. 536, ч. 5 ст. 694 ЦК України, умов пунктів 4. та 5. додатку № 872/19/10/03-З від 17.01.2019 до договору поставки № 872/19/10 від 19.11.2018, додатку № №872/19/10/04-З від 21.01.2019 до договору поставки № 872/19/10 від 19.11.2018, №872/19/10/09-З від 22.05.2019 до договору поставки № 872/19/10 від 19.11.2018, №872/19/10/10-З від 24.05.2019 до договору поставки № 872/19/10 від 19.11.2018, №872/19/10/12-З від 05.06.2019 до договору поставки № 872/19/10 від 19.11.2018, №872/19/10/05-Н від 21.01.2019 до договору поставки № 872/19/10 від 19.11.2018, №872/19/10/06-З від 23.04.2019 до договору поставки № 872/19/10 від 19.11.2018, №872/19/10/01-Н від 19.11.2018 до договору поставки № 872/19/10 від 19.11.2018, №872/19/10/02-Н від 19.11.2018 до договору поставки № 872/19/10 від 19.11.2018 в розмірі 46 337,29 грн, пені за договором поставки № 872/19/10 від 19.11.2018 у сумі в розмірі: 45 659,92 грн. Також, позивач просить стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 7 616,71 грн. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 16 692,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається, зокрема на порушення відповідачем умов вищевказаного договору, який був укладений між сторонами, щодо своєчасної оплати відповідачем поставленого товару.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 27 квітня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №922/1260/20. Зазначено, що справу розглядати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 27 травня 2020 р. о 12:00 год.

27.05.2020 до господарського суду Харківської області від відповідача у справі надійшов відзив на позовну заяву за вх.№11899. До відзиву на позовну заяву у порядку ст. 165 ГПК України відповідачем надані докази надсилання вказаного відзиву на позовну заяву на адресу позивача у справі та судом встановлено, що він поданий у строк визначений судом, а тому судом прийнято відзив на позовну заяву до розгляду.

В обґрунтування заперечень відповідач зазначив про те, що позивачем проігноровано вимоги щодо досудового врегулювання спору, та не погодився із розрахунком здійсненим позивачем: індексу інфляції, 48 % річних та процентів за користування кредитним товаром. Зазначив, що договір поставки, що укладений між сторонами підписано не уповноваженою особою, зокрема у договорі вказано, що Когтенко Є.А. і Кучеренко Д.М. діють на підставі довіреностей, проте, довіреностей до матеріалів справи позивачем не надано. Копії матеріалів доданих до позовної заяви є не належним чином засвідчені. Заперечував проти судових витрат на професійну правничу допомогу, про які заявляв позивач, оскільки на підтвердженням понесення позивачем вказаних витрат не надано доказів. Вказав про невідповідність наданих позивачем документів, що перелічені у відзиві на позовну заяву.

В підготовчому судовому засіданні без виходу до нарадчої кімнати судом було постановлено ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання від 27 травня 2020 року про відкладення підготовчого засідання на 15.06.2020 о 10:30 год.

На електронну адресу господарського суду Харківської області 03.06.2020 від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи із застосуванням відеоконференції за вх. №1897.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 04 червня 2020 року задоволено заяву Малого приватного підприємства фірма "ЕРІДОН" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду та судове засідання призначене на 15 червня 2020 року о 10:30 год. проведено в режимі відеоконференції.

10.06.2020 до господарського суду Харківської області надійшла відповідь на відзив за вх.№ 12974, в якій позивач відхиляє заперечення викладені відповідачем у відзиві на позовну заяву, зокрема вказав, договір поставки № 872/19/10 від 19.11.2018 не передбачає обов`язкове досудове врегулювання спорів, що виникають у зв`язку з його виконанням, отже позивач не зобов`язаний був здійснювати обов`язкове досудове врегулювання спору перед поданням даного позову до суду; додав копії виданих Когтенко Є.А. та Кучеренко Д.М. довіреностей, що надані на підписання договору поставки № 872/19/10 від 19.11.2018; вказав, що документи, які додані до позовної заяві засвідчені належним чином; позивач має право надати документи, які засвідчують понесення витрат на правничу допомогу у строк встановлений ГПК України; незначна відмінність у вартості товару у наданих до матеріалів справи документах, пов`язана із визначенням цін на дату формування видаткової накладної відповідно до умов п. 3.2. цього Договору.

До відповіді на відзив у порядку ст. 166 ГПК України позивачем надані докази надсилання вказаної відповіді на відзив на адресу відповідача у справі та судом встановлено, що вона подана у строк визначений судом, а тому судом прийнято відповідь на відзив до розгляду.

12.06.2020 до господарського суду Харківської області надійшли заперечення за вх.№ 13351, які судом прийнято та приєднано до матеріалів справи.

У своїх запереченнях відповідач не погоджується з доводами позивача, викладеними у відповіді на відзив та повністю підтримує свою правову позицію викладену у відзиві на позов.

У судовому засіданні без виходу до нарадчої кімнати судом було постановлено ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання від 15 червня 2020 року про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті на 14.07.2020 року об 10:00 год.

У судовому засіданні без виходу до нарадчої кімнати судом було постановлено ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання від 14 липня 2020 року про відкладення судового засідання з розгляду справи по суті на 22 липня 2020 р. о 10:00 год.

На електронну адресу господарського суду Харківської області 16.07.2020 від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи із застосуванням відеоконференції за вх. №2577, яке підписано електронним цифровим підписом представника позивача - адвокатом Боровик Б.М. У поданому клопотанні позивач просить забезпечити проведення судового засідання призначеного на 22.07.2020 о 10:00 год. у справі №922/1260/20 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 17.07.2020 заяву Малого приватного підприємства фірма "ЕРІДОН" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено. Проведення судового засідання в режимі відеоконференції вирішено здійснити за допомогою системи відеоконференцзв`язку "EаsyCon" (https://easycon.com.ua/).

У судовому засіданні 22.07.2020 представник позивача заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи по суті на 14 днів для узгодження мирової угоди між сторонами.

У судовому засіданні 22.07.2020 на стадії розгляду справи по суті без виходу до нарадчої кімнати, судом постановлено ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання від 22.07.2020 про відкладення розгляду справи по суті на 11.08.2020 о 14:00.

Представник позивача у судове засідання не з`явився. На електронну адресу господарського суду Харківської області 10.08.2020 від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника позивача за вх. №2965, яке підписано електронним цифровим підписом представника позивача - адвокатом Боровик Б.М. У поданому клопотанні представник позивача повідомив суд про те, що сторони не дійшли згоди щодо умов мирової угоди та мирова угода укладена не була, зазначив, що позов підтримує в повному обсязі.

Присутній представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позову повністю.

Відповідно до ч.1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з п.1 ч.3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

За таких обставин, суд вважає заможливе розглядати справу за відсутністю представника позивача та відповідно задовольняє його клопотання про розгляд справи за відсутності представника.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

19 листопада 2018 року між Малим приватним підприємством фірмою "ЕРІДОН" (постачальник за договором, далі по тексту - позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВИРОБНИЧО-КОМЕРЦІЙНА ФІРМА "ТАІР" ( покупець за договором, далі по тексту - відповідач) укладено договір поставки № 872/19/10.

Згідно з п.1.1. договору, в порядку та на умовах цього договору позивач зобов`язався поставити Покупцю продукцію виробничо - технічного призначення (надалі - товар), а покупець зобов`язувався прийняти та оплатити вартість такого товару.

Згідно з п.3.3. договору, оплата товару, який постачається на умовах попередньої оплати, здійснюється покупцем на підставі Рахунку на оплату, сформованого Постачальником, з врахуванням умов пункту 3.1. та 3.2. договору. Термін дії Рахунку на оплату складає 3 (три) банківських дні, включаючи дату його оформлення, якщо інше не буде погоджено Сторонами. В разі порушення строків оплати, визначених Рахунком на оплату, зарахування платежів здійснюється Постачальником, виходячи з курсу Міжбанку, встановленого на момент надходження грошових коштів на банківський рахунок Постачальника.

Оплата товару, який постачається на умовах відстрочення оплати чи з використанням вексельного способу розрахунків, здійснюється Покупцем, з дотриманням умов пунктів 3.2. та 3.5. цього договору.

Відповідно до п.3.4. договору, оформлення видаткових накладних на Товар, який постачається на умовах попередньої оплати, здійснюється за цінами, зазначеними в Рахунку на оплату. У разі недотримання Покупцем строків оплати Товару, встановлених Рахунком на оплату, оформлення видаткової накладної здійснюється за цінами, визначеними з дотриманням умов пунктів 3.2. цього Договору, на момент надходження грошових коштів на банківський рахунок Постачальника.

Оформлення видаткових накладних на Товар, який постачається на умовах відстрочення оплати або з використанням вексельного способу розрахунків, здійснюється за цінами, визначеними на дату формування видаткової накладної з дотриманням умов пунктів 3.2. цього Договору.

Відповідно до умов п. 3.1 Договору, оплата товару здійснюється Покупцем в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок Постачальника в порядку, на умовах та в строки визначені цим Договором та Додатками до нього. У випадку поставки Товару на умовах попередньої оплати, допускається оплата та поставка товару на підставі Рахунку на попередню оплату, що містить істотні умови поставки, без укладення Додатків до цього договору. Датою оплати товару вважається день зарахування грошових коштів на банківський рахунок Постачальника.

Сторони погодили, що визначення ціни та загальної вартості Товару, що підлягає оплаті Покупцем, здійснюється в національній валюті України, виходячи із курсу продажу долару США або Євро до гривні, встановленому на Міжбанківській валютній біржі на момент закриття торгів у день, що передує даті оплати Товару (надалі - "курс Міжбанку"). Для визначення "курсу Міжбанку" Сторони використовують дані, розміщені на веб-сайті http://minfin.com.ua/currency/mb/archive/, якщо інші джерела визначення курсу іноземних валют не зазначені в Додатках до цього Договору (надалі - "Джерело курсу іноземних валю"). (п.3.2. Договору).

На підставі додатку №872/19/10/03-3 від 17.01.2019 до договору за видатковими накладними: № 2116 від 31.01.2019 на суму 26 049,60 грн; № 2117 від 31.01.2019 на суму 78 148,80 грн, відповідачу було поставлено позивачем товари на загальну суму 104 198,40 грн.

Згідно з п.3 додатку № 872/19/10/03-3 від 17.01.2019 до договору товар підлягав оплаті наступним чином: 20% від загальної вартості Товару Покупець сплачує на умовах попередньої оплати в строк до 01.03.2019, 40% від загальної вартості Товару Покупець сплачує на умовах відстрочення оплати в строк до 15.10.2019, 40% від загальної справи Товару Покупець сплачує на умовах відстрочення оплати в строк до 05.11.2019.

Відповідач здійснив часткову оплату товару на загальну суму 62 519,04 грн, відповідно до платіжних доручень: № 1229 від 22.01.2019 на суму 26049,60 грн, № 314 від 25.10.2019 на суму 36 469,44 грн. Непогашена сума заборгованості за додатком № 872/19/10/03-3 від 17.01.2019 становить 41 679,36 грн., що не спростовано відповідачем.

На підставі додатку №872/19/10/04-З від 21.01.2019 до договору за видатковими накладними: № 2119 від 31.01.2019 на суму 4 026,24 грн; № 2120 від 31.01.2019 на суму 7 993,44 грн, відповідачу було поставлено позивачем товари на суму 12 019,68 грн.

Згідно п. 3 додатку №872/19/10/04-3 від 21.01.2019 до Договору товар підлягав оплаті наступним чином: 20% від загальної вартості Товару Покупець сплачує на умовах попередньої оплати в строк до 01.03.2019, 40% від загальної вартості Товару Покупець сплачує на умовах відстрочення оплати в строк до 15.10.2019, 40% від загальної вартості Товару Покупець сплачує на умовах відстрочення оплати в строк до 05.11.2019.

Відповідач здійснив часткову оплату товару на загальну суму 10 627,92 грн., відповідно до платіжних доручень: № 1228 від 22.01.2019 на суму 4026,24 грн; №314 від 25.10.2019 на суму 6601,68 грн. Непогашена сума заборгованості за додатком № 872/19/10/04-3 від 21.01.2019 становить 1391,76 грн., що не спростовано відповідачем.

На підставі додатку №872/19/10/06-3 від 23.04.2019 до договору за видатковою накладною № 40857 від 25.04.2019 відповідачу було поставлено позивачем товари на суму 49 705,92 грн.

Згідно п. 3 додатку №872/19/10/06-3 від 23.04.2019 до Договору товар підлягав оплаті наступним чином: 20% від загальної вартості Товару Покупець сплачує на умовах попередньої оплати в строк до 24.04.2019, 40% від загальної вартості Товару Покупець сплачує на умовах відстрочення оплати в строк до 15.10.2019, 40% від загальної вартості Товару Покупець сплачує на умовах відстрочення оплати в строк до 15.11.2019.

Відповідач здійснив часткову оплату товару на загальну суму 29 823,55 грн, відповідно до платіжних доручень № 91 від 10.05.2019 на суму 9931,97 грн, № 144 від 17.07.2019 на суму 409 грн, № 314 від 25.10.2019 на суму 19482,58 грн. Непогашена сума заборгованості за додатком №872/19/10/06-3 від 23.04.2019 становить 19 882,37 грн., що не спростовано відповідачем.

На підставі додатку № 872/19/10/09-3 від 22.05.2019 до договору за видатковою накладною № 54000 від 22.05.2019 відповідачу було поставлено позивачем товари на суму 6 574,68 грн.

Згідно п. 3 додатку №872/19/10/09-3 від 22.05.2019 до Договору товар підлягав оплаті наступним чином: 20% від загальної вартості Товару Покупець сплачує на умовах попередньої оплати в строк до 03.06.2019, 80% від загальної вартості Товару Покупець сплачує на умовах відстрочення оплати в строк до 05.11.2019.

Відповідач здійснив часткову оплату товару на загальну суму 1 314,94 грн, відповідно до платіжного доручення № 144 від 17.07.2019. Непогашена сума заборгованості за додатком № 872/19/10/09-3 від 22.05.2019 становить 5 259,74 грн., що не спростовано відповідачем.

На підставі додатку №872/19/10/10-3 від 24.05.2019 до договору за видатковою накладною № 57140 від 29.05.2019 відповідачу було поставлено позивачем товари на суму 10 868,09 грн.

Згідно п. 3 додатку №872/19/10/10-3 від 24.05.2019 до Договору товар підлягав оплаті наступним чином: 20% від загальної вартості Товару Покупець сплачує на умовах попередньої оплати в строк до 03.06.2019, 80% від загальної вартості Товару Покупець сплачує на умовах відстрочення оплати в строк до 05.11.2019.

Відповідач здійснив часткову оплату товару на загальну суму 2173,62 грн, відповідно до платіжного доручення № 144 від 17.07.2019. Непогашена сума заборгованості за додатком № 872/19/10/10-3 від 24.05.2019 становить 8694,47 грн., що не спростовано відповідачем.

На підставі додатку №872/19/10/12-3 від 05.06.2019 до договору за видатковою накладною № 60991 від 05.06.2019 відповідачу було поставлено позивачем товари на суму 20 658,24 грн.

Згідно п. 3 додатку №872/19/10/12-3 від 05.06.2019 до Договору товар підлягав оплаті наступним чином: 20% від загальної вартості Товару Покупець сплачує на умовах попередньої оплати в строк до 14.06.2019, 80% від загальної вартості Товару Покупець сплачує на умовах відстрочення оплати в строк до 05.11.2019.

Відповідач здійснив часткову оплату товару на загальну суму 4131,65 грн, відповідно до платіжного доручення № 144 від 17.07.2019. Непогашена сума заборгованості за додатком № 872/19/10/12-3 від 05.06.2019 становить 16 526,59 грн., що не спростовано відповідачем.

На підставі додатку №872/19/10/01-Н від 19.11.2018 до Договору за видатковими накладними № 94493 від 26.11.2018 на суму 71 501,86 грн; № 94494 від 26.11.2018 на суму 283 618,85 грн відповідачу було поставлено позивачем товари на 355 120,71 грн.

Згідно п. 3 додатку №872/19/10/01-Н від 19.11.2018 до Договору товар підлягав оплаті наступним чином: 20% від загальної вартості Товару Покупець сплачує на умовах попередньої оплати в строк до 22.11.2018, 80% від загальної вартості Товару Покупець сплачує на умовах відстрочення оплати в строк до 25.10.2019.

Відповідач здійснив часткову оплату товару на загальну суму 333 501,86 грн, відповідно до платіжних доручень: № 1181 від 22.11.2018 на суму 71501,86 грн, № 375 віл 29.11.2019 на суму 262 000,00 грн. Непогашена сума заборгованості за додатком № 872/19/10/01-Н від 19.11.2018 становить 21 618,85 грн., що не спростовано відповідачем.

На підставі додатку № 872/19/10/02-Н від 19.11.2018 до Договору за видатковими накладними: №94495 від 26.11.2018 на суму 31 416,00грн; № 94496 від 26.11.2018 на суму 121 968,00 грн відповідачу було поставлено позивачем товари на суму 153 384,00 грн.

Згідно п. 3 додатку № 872/19/10/02-Н від 19.11.2018 до Договору товар підлягав оплаті наступним чином: 20% від загальної вартості Товару Покупець сплачує на умовах попередньої оплати в строк до 22.11.2018, 80% від загальної вартості Товару Покупець сплачує на умовах відстрочення оплати в строк до 25.10.2019.

Відповідач здійснив часткову оплату товару на загальну суму 31 416,00 грн, відповідно до платіжних доручень: № 1182 від 22.11.2018 на суму 31 416,00 грн, № 375 від 29.11.2019 на суму 262 000,00 грн. Непогашена сума заборгованості за додатком № 872/19/10/02-Н від 19.11.2018 становить 121 968,00 грн., що не спростовано відповідачем.

На підставі додатку №872/19/10/05-Н від 21.01.2019 до договору за видатковою накладною № 23145 від 01.04.2019 відповідачу було поставлено позивачем товари на суму 231 276,10 грн.

Згідно п. 3 додатку № 872/19/10/05-Н від 21.01.2019 до Договору товар підлягав оплаті наступним чином: 20% від загальної вартості Товару Покупець сплачує на умовах попередньої оплати в строк до 25.01.2019 р., 40% від загальної вартості Товару Покупець сплачує на умовах відстрочення оплати в строк до 15.10.2019 року, 40% від загальної вартості Товару Покупець сплачує на умовах відстрочення оплати в строк до 05.11.2019.

Відповідач здійснив часткову оплату товару на загальну суму 138 765,66 грн, відповідно до платіжних доручень: № 1230 від 23.01.2019 на суму 49 207,68 грн, № 314 від 25.10.2019 на суму 89557,98 грн. Непогашена сума заборгованості за додатком № 872/19/10/05-Н від 21.01.2019 становить 92 510,44 грн., що не спростовано відповідачем.

Отже позивач зазначає про наявність у відповідача заборгованості за поставлений ним товар у розмірі 329 531,58 грн, що зумовило звернення позивача до суду із даним позовом про стягнення вказаної суми заборгованості з відповідача.

Також, зв`язку із простроченням відповідачем оплати товару, позивачем нараховані та заявлені до стягнення інфляційне збільшення заборгованості у сумі 2 210,09 грн, 48 % річних від простроченої суми заборгованості, згідно ч.2 ст. 625 ЦК України та п. 6.7. договору в розмірі: 84 040,69 грн, проценти за користування товарним кредитом, відповідно до ст. 536, ч. 5 ст. 694 ЦК України, умов пунктів 4. та 5. додатків № 872/19/10/03-З від 17.01.2019; №872/19/10/04-З від 21.01.2019; №872/19/10/09-З від 22.05.2019; №872/19/10/10-З від 24.05.2019; №872/19/10/12-З від 05.06.2019; №872/19/10/05-Н від 21.01.2019; №872/19/10/06-З від 23.04.2019; №872/19/10/01-Н від 19.11.2018; №872/19/10/02-Н від 19.11.2018 до договору в розмірі 46 337,29 грн та пені в розмірі: 45 659,92 грн.

Відповідач не погоджується із сумою нарахованих позивачем та заявлених до стягнення: інфляційних втрат, 48 % річних від простроченої суми заборгованості, процентів за користування товарним кредитом та пені, оскільки вважає таке нарахування арифметично не вірним. Також, між сторонами йшли перемовини щодо укладання мирової угоди, проте сторони не дійшли згоди щодо її умов.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог та заперечень проти них, суд виходить з наступного.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов`язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов`язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 ст. 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частина 1 ст. 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 2 ст. 712 Цивільного кодексу України встановлює, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.1 ст.662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з нормами ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Також, ст. 694 Цивільного кодексу України визначено, що договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Отже, відповідач є таким, що прострочив виконання зобов`язання по оплаті поставленого позивачем товару:

- з 26.10.2019 за додатками до договору: № 872/19/10/01-Н від 19.11.2018 на суму 21 618,85 грн; № 872/19/10/02-Н від 19.11.2018 на суму 121 968,00 грн;

- з 06.11.2019 за додатками до договору: № 872/19/10/03-З від 17.01.2019 на суму 41 679,36 грн.; № 872/19/10/04-З від 21.01.2019 на суму 1 391,76 грн; № 872/19/10/09-З від 22.05.2019 на суму 5 259,74 грн; № 872/19/10/10-З від 24.05.2019 на суму 8 694,47 грн; № 872/19/10/12-З від 05.06.2019 на суму 16 526,59 грн; № 872/19/10/05-Н від 21.01.2019 на суму 92 510,44 грн;

- з 16.11.2019 по додатку № 872/19/10/06-З від 23.04.2019 на суму 19 882,37 грн, що визнається сторонами.

Враховуючи вищенаведене та беручи до уваги порушення відповідачем умов договору поставки № 872/19/10 від 19.11.2018 в частині оплати поставленого позивачем товару своєчасно та у повному обсязі, та те, що відповідач не спростував наявність суми основної заборгованості, зокрема доказів на спростування наявності заборгованості перед позивачем не надав, отже позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 329 531,58 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також, зв`язку із простроченням відповідачем оплати товару, позивачем нараховані та заявлені до стягнення:

- інфляційне збільшення заборгованості у сумі 2 210,09 грн, що нараховані за додатками до договору:

- № 872/19/10/01-Н від 19.11.2018; № 872/19/10/02-Н від 19.11.2018, оскільки прострочення оплати за вказаними додатками виникло з 26.10.2019, та мала місце часткова оплата суми боргу від 29.11.2019, позивачем нараховані інфляційні на суму боргу у розмірі 405 586,85 грн за період з 26.10.2019 по 28.11.2019, що склало 405,59 грн, та після часткової оплати сума боргу склала 143586,85 грн, отже позивачем нараховані інфляційні за період з 29.11.2019 по 16.04.2020 у розмірі 713,91 грн;

- № 872/19/10/03-З від 17.01.2019.; № 872/19/10/04-З від 21.01.2019; № 872/19/10/09-З від 22.05.2019; № 872/19/10/10-З від 24.05.2019; № 872/19/10/12-З від 05.06.2019; № 872/19/10/05-Н від 21.01.2019, оскільки прострочення оплати за вказаними додатками виникло з 06.11.2019 позивачем здійснено нарахування інфляційних втрат на загальну суму заборгованості у розмірі 166 062,36 грн за період з 06.11.2019 по 16.04.2020, що склало 992,55 грн;

- № 872/19/10/06-З від 23.04.2019 на суму 19 882,37 грн за період з 16.11.2019 по 16.04.2020 у розмірі 98,85 грн;

- пеню згідно п.п.6.2., 6.8. договору у розмірі 45 659,92 грн, в тому числі:

- за додатками до договору: № 872/19/10/01-Н від 19.11.2018; № 872/19/10/02-Н від 19.11.2018 оскільки за вказаними додатками прострочення оплати відповідачем виникло з 26.10.2019 року, періодом нарахування є з 26.10.2019 по 28.11.2019 на суму боргу у розмірі 405586,85 грн у розмірі 11712,01 грн; та з 29.11.2019 по 16.04.2020 на суму боргу у розмірі 143586,85 грн у розмірі 13 283,02 грн. Всього за вказаними додатками сума нарахованої пені складає 24 995,02 грн;

- за додатками до договору: № 872/19/10/03-З від 17.01.2019; № 872/19/10/04-З від 21.01.2019 ; № 872/19/10/09-З від 22.05.2019; № 872/19/10/10-З від 24.05.2019; № 872/19/10/12-З від 05.06.2019; № 872/19/10/05-Н від 21.01.2019, оскільки по всім вказаним додаткам прострочення виникло з 06.11.2019 позивачем нараховано пеню на загальну суму заборгованості у розмірі 166 062,36 грн за період з 06.11.2019 по 16.04.2020 у розмірі 18 606,09 грн;

- за додатком № 872/19/10/06-З від 23.04.2019 пеню нараховано за період з 16.11.2019 по 16.04.2020 у розмірі 2 058,81 грн;

- 48 % річних від простроченої суми згідно ст. 625 ЦК України та п. 6.7. договору:

- за додатками до договору: № 872/19/10/01-Н від 19.11.2018; № 872/19/10/02-Н від 19.11.2018, за період з 26.10.2019 по 28.11.2019, на суму заборгованості у розмірі 405586,85 грн у сумі 18 134,73 грн, за період з 29.11.2019 по 16.04.2020 у розмірі 26 380,51 грн. Всього за вказаними додатками сума 48% річних склала 44 515,24 грн;

- за додатками до договору: № 872/19/10/03-З від 17.01.2019; № 872/19/10/04-З від 21.01.2019; № 872/19/10/09-З від 22.05.2019; № 872/19/10/10-З від 24.05.2019; № 872/19/10/12-З від 05.06.2019; № 872/19/10/05-Н від 21.01.2019, за період з 06.11.2019 по 16.04.2020 на суму заборгованості у розмірі 166 062,36 грн у розмірі 35 532,65 грн;

- за додатком № 872/19/10/06-З від 23.04.2019 за період з 16.11.2019 по 16.04.2020 у розмірі 3992,80 грн;

- проценти за користування товарним кредитом згідно ст. 536, ч. 5 ст. 694 ЦК України та п.п. 4 та 5 Додатків до договору:

- за додатками до договору: № 872/19/10/01-Н від 19.11.2018; № 872/19/10/02-Н від 19.11.2018 за період з 26.10.2019 по 28.11.2019 на суму заборгованості у розмірі 405586,85 грн сума 18 % річних склала 6 800,52 грн, за період з 29.11.2019 по 16.04.2020 сума 18 % річних склала 9892,69 грн. Всього за вказаними додатками сума 18% річних склала 16 693,21 грн;

- за додатками до договору: № 872/19/10/03-З від 17.01.2019; № 872/19/10/04-З від 21.01.2019; № 872/19/10/09-З від 22.05.2019; № 872/19/10/10-З від 24.05.2019; № 872/19/10/12-З від 05.06.2019; № 872/19/10/05-Н від 21.01.2019, за період з 06.11.2019 по 16.04.2020 сума 36% річних склала 26 649,48 грн;

- за додатком № 872/19/10/06-З від 23.04.2019 на суму 19 882,37 грн сума 36% річних за період з 16.11.2019 по 16.04.2020 склала 2 994,60 грн.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом ст.ст. 524, 533-535 ЦК України, грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку.

Грошовим слід вважати будь-яке зобов`язання, що складається, у тому числі, з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій відповідає кореспондуючий обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.

Таким чином, будь-яке зобов`язання, яке зводиться до сплати грошей, є грошовим (зазначене відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 01.10.2014 № 6-113цс14).

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши правомірність та правильність нарахування позивачем інфляційних втрат за допомогою системи "Законодавство", судом встановлено, що нарахування проведено арифметично вірно, а отже позовні вимоги щодо інфляційних втрат у розмірі 2 210,90 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо нарахованої та заявленої до стягнення пені у розмірі 45 659,92 грн суд вважає за необхідне зазначити про наступне.

Правові наслідки порушення зобов`язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Згідно ч. 2 ст. 4 Господарського кодексу України особливості регулювання майнових відносин суб`єктів господарювання визначаються цим Кодексом (Господарським).

Ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Так, з огляду на те, що відповідач свої зобов`язання в частині оплати за поставлений позивачем товар не виконав у встановлений договором строк, то відповідно відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, що в свою чергу тягне за собою відповідні правові наслідки.

При цьому невиконання зобов`язання або виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), що мало місце у даному випадку (несвоєчасна оплата відповідачем товару поставленого позивачем) згідно ст. 610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов`язання, зокрема з боку відповідача.

В свою чергу у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Як передбачено частиною 1 ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. В силу ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).

Згідно положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з пунктом 6.2. Договору поставки Відповідач, у разі несвоєчасної оплати товару, повинен сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України за кожний день прострочення від вартості отриманого але не оплаченого Товару за кожний день прострочення.

За приписом статті 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань” та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців, якщо інше не встановлено законом або договором.

Відповідно до п. 6.8. Договору поставки, стягнення штрафних санкцій (пені, штрафу, процентів) за договором поставки відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України не обмежується строком нарахування та припиняється в день виконання стороною зобов`язання, а строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій, у відповідності до ст. 259 Цивільного кодексу України, продовжується до 3 (трьох) років. При цьому, вказаний пункт (положення) вважається двосторонньою угодою сторін цього Договору про збільшення строків позовної давності, строків нарахування та стягнення штрафних санкцій (пені, штрафу, процентів).

Отже, сторонами у договорі збільшено період нарахування пені на строк більше ніж 6 місяців та строк позовної давності по штрафним санкціям.

У п. 1.9. Постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" від 17.12.2013 р. за № 14, господарським судам роз`яснено, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

Крім того, у п. 1.12. Постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" від 17.12.2013 р. за № 14 господарським судам роз`яснено, що господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

За таких обставин, перевіривши правомірність та правильність нарахування позивачем пені за допомогою системи "Законодавство", не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, приймаючи до уваги також те, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення пені, судом встановлено, що позовні вимоги є обґрунтованими в сумі 44 893,60 грн. Щодо решти частини позовних вимог у сумі 766,32 грн позовні вимоги є безпідставними, а тому суд в частині позовних вимог щодо стягнення цієї суми пені відмовляє.

Щодо нарахованих та заявлених до стягнення 48% річних у розмірі 84 040,69 грн суд вважає за необхідне зазначити про наступне.

Відповідно до ч.2. ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 6.7. Договору поставки встановлено, що в разі невиконання Покупцем зобов`язань щодо оплати Товару чи невиконання зобов`язань передбачених пунктами 3.2. та 3.3. цього договору, Покупець, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, сплачує на користь Постачальника 48% (сорок вісім відсотків) річних. Річні нараховуються на загальну суму простроченої оплати. Для уникнення непорозумінь, сторони погодили, що сплата коштів, передбачених цим пунктом, є особливим видом цивільно - правової відповідальності, передбаченим ст. 625 ЦК України, та не відноситься до неустойки (штрафу чи пені).

Отже суд, перевіривши правомірність та правильність нарахування позивачем 48% річних за допомогою системи "Законодавство", не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, приймаючи до уваги також те, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення таких відсотків, судом встановлено, що позовні вимоги є обґрунтованими в сумі 82 885,02 грн. Щодо решти частини позовних вимог у сумі 1 155,67 грн позовні вимоги є безпідставними, а тому суд в частині позовних вимог щодо стягнення цієї суми 48% річних відмовляє.

Щодо нарахованих позивачем та заявлених до стягнення процентів за користування товарним кредитом, у розмірі 46 337,29 грн. суд вважає за необхідне зазначити про наступне.

Відповідно до ст. 536 Цивільного кодексу України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 5 ст. 694 Цивільного кодексу України, якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.

Згідно умов пункту 4. та 5 Додатків № 872/19/10/01-Н від 19.11.2018 та № 872/19/10/02-Н до Договору сторони погодили, що у разі відвантаження Постачальником Товару без отримання від Покупця попередньої оплати, як це передбачено в п. 3 цього додатку, такий товар буде вважатись поставленим Покупцю на умовах відстрочення оплати. У цьому разі, Покупець зобов`язаний здійснити належний платіж в розмірі попередньої оплатити за такий товар в продовж 30 (тридцяти) календарних днів з моменту його отримання за видатковою накладною. У разі невиконання Покупцем зобов`язань, передбачених цим пунктом, Покупець, відповідно до вимог ст. 536 та 694 ЦК України зобов`язаний сплатити на користь Постачальника плату за користування товарним кредитом (користування чужими грошовими коштами) 18 % (вісімнадцять відсотків) річних, нараховану на вартість отриманого, але попередньо не оплаченого Покупцем товару за період від дня отримання Товару.

Згідно умов пункту 4. та 5 Додатків до договору: № 872/19/10/03-З від 17.01.2019.; № 872/19/10/04-З від 21.01.2019; № 872/19/10/09-З від 22.05.2019; № 872/19/10/10-З від 24.05.2019; № 872/19/10/12-З від 05.06.2019; № 872/19/10/05-Н від 21.01.2019 (за вказаними додатками прострочення відповідача по оплаті товару виникло з 06.11.2019); № 872/19/10/06-З від 23.04.2019 (прострочення відповідача по оплаті товару виникло з 16.11.2019) сторони погодили, що у разі відвантаження Постачальником Товару без отримання від Покупця попередньої оплати, як це передбачено в п. 3 цього додатку, такий товар буде вважатись поставленим Покупцю на умовах відстрочення оплати. У цьому разі, Покупець зобов`язаний здійснити належний платіж в розмірі попередньої оплатити за такий товар в продовж 15 (п`ятнадцять) календарних днів з моменту його отримання за видатковою накладною. У разі невиконання Покупцем зобов`язань, передбачених цим пунктом, Покупець, відповідно до вимог ст. 536 та 694 ЦК України зобов`язаний сплатити на користь Постачальника плату за користування товарним кредитом (користування чужими грошовими коштами) 36 % (вісімнадцять відсотків) річних, нараховану на вартість отриманого, але попередньо не оплаченого Покупцем товару за період від дня отримання Товару.

Перевіривши правомірність та правильність нарахування позивачем процентів за користування товарним кредитом за допомогою системи "Законодавство", не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, приймаючи до уваги також те, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення таких відсотків, судом встановлено, що позовні вимоги є обґрунтованими в сумі 45 812,16 грн. Щодо решти частини позовних вимог у сумі 525,13 грн позовні вимоги є безпідставними, а тому суд в частині позовних вимог щодо стягнення цієї суми відмовляє.

Судом не приймаються доводи відповідача щодо підписання договору поставки № 872/19/10 від 19.11.2018 не уповноваженою особою виходячи з наступного.

Так, позивачем надані до матеріалів справи довіреності: № 02/01-113 від 02.01.2018 та б/н від 28.08.2018 (арк. справи №111-112).

Довіреність № 02/01-113 від 02.01.2018 видана Малим приватним підприємством фірмою "ЕРІДОН" в особі генерального директора Омельчука Святослава Володимировича, який діє на підставі статуту. Згідно вказаної довіреності Кучеренко Дмитру Миколайовичу надано право зокрема укладати та підписувати від імені підприємства договори поставки.

Довіреність б/н від 28.08.2018 видана Малим приватним підприємством фірмою "ЕРІДОН" в особі генерального директора Омельчука Святослава Володимировича, який діє на підставі статуту. Згідно вказаної довіреності Когтенко Євгену Анатолійовичу надано право зокрема укладати та підписувати від імені підприємства договори.

Крім того, стаття 204 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) закріплює презумпцію правомірності правочину, зокрема, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Це означає, що кожний вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права та обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована.

Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватись, а створені обов`язки підлягають виконанню.

Також, слід зазначити, що згідно із статтею 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, з перевищенням повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним.

Отож, приймаючи до уваги те, що сторонами договору вчинялись дії щодо його виконання, що встановлено вище судом, відповідачем не спростовано презумпції правомірності вказаного правочину, доводи відповідача про наявність підстав для відмови в задоволенні позову є безпідставними.

Щодо наведених відповідачем аргументів про ненадання позивачем засвідчених належним чином копій додатків до позову, суд також відхиляє їх, оскільки позивачем до позовної заяви, поданої до господарського суду Харківської області, надано засвідчені належним чином копії документів на підтвердження викладених позивачем у позовній заяві обставин. Під час розгляду справи відповідачем не ставилось під сумнів відповідність наданих копій документів їх оригіналу та відповідачем не надано доказів на спростування наявної суми заборгованості за поставлений позивачем товар за вказаним вище договором. Також, суд звертає увагу, що питання щодо відповідності позовної заяви вимогам ГПК України було досліджено судом під час відкриття провадження у справі та судом постановлено ухвалу від 27.04.2020 про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі.

Стосовно доводів відповідача про те, що заявлені позивачем вимоги про стягнення інфляційних втрат, 48% річних, процентів за користування товарним кредитом та пеня розраховані арифметично не вірно, суд зазначає, що відповідні нарахування було перевірено судом та здійснено їх перерахунок, внаслідок чого суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Щодо доводів відповідача про недотримання позивачем порядку досудового врегулювання спору, суд зазначає наступне.

Сторони вживають заходів для досудового врегулювання спору за домовленістю між собою або у випадках, коли такі заходи є обов`язковими згідно із законом. Особи, які порушили права і законні інтереси інших осіб, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення претензії чи позову.

Також, слід зазначити, що в даному випадку спосіб захисту свого порушеного права шляхом досудового врегулювання спору не є обов`язковим до правовідносин, що складаються між сторонами, оскільки право особи на звернення до суду передбачено статтею 55 Конституції України, статтями 15,16 Цивільного кодексу України та відповідними нормами Господарського процесуального кодексу, а тому зобов`язання особи перед зверненням до суду скористатися даним способом захисту своїх прав є порушенням Конституції та інших нормативно-правових актів України.

Даної позиції дотримується Конституційний Суд України, який в своєму Рішенні від 09.07.2002 № 15-рп/2002 дав роз`яснення застосування способу захисту свого порушеного права шляхом досудового вирішення спору. Так, зокрема Конституційний Суд України зазначив, що: можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб`єктом правовідносин інших засобів правового захисту, утому числі досудового врегулювання спору; обов`язкове досудове врегулювання спорів, яке виключає можливість прийняття позовної заяви до розгляду і здійснення за нею правосуддя, порушує право особи на судовий захист; обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов`язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує.

За таких обставин, суд відхиляє доводи відповідача про наявність підстав для відмови в задоволенні позову, у зв`язку з недотриманням позивачем порядку досудового врегулювання спору.

Отож, доводи відповідача, наведені у його письмових заявах по суті не спростовують аргументів позивача та зроблених судом висновків на підставі вищевикладеного.

Згідно з ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтями 76, 77 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставин, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з п.5 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначаються мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Разом з тим, суд завжди повинен знаходити розумний баланс між вмотивованістю судового рішення як гарантією реалізації принципу верховенства права та часом, витраченим на пошук відповідей на всі без винятку аргументи сторін. Безумовно, сторона, яка подає заяву чи скаргу, зацікавлена, щоб суд у своєму рішенні надав відповідь на кожен аргумент, та це не виключає можливості зловживання такою стороною своїми правами.

Європейський суд з прав людини (далі — ЄСПЛ) з цього питання виробив практику пошуку відповідного балансу. Так, у ряді його рішень міститься вказівка на те, що вимога п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен аргумент заявника; ст. 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінювання, що є предметом регулювання, насамперед, національного законодавства та оцінювання національними судами (зокрема, рішення у справі «Суомінеен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), №37801/97).

Суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.

Згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції.

Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України") і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідачем не наведено належних доводів та обґрунтувань на підтвердження своєї позиції щодо наявності підстав для відмови в задоволенні позову.

Враховуючи наведене, з`ясувавши повно і всебічно обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення основної заборгованості за договором поставки № 872/19/10 від 19.11.2018 у розмірі 329 531,58 грн, інфляційного збільшення заборгованості за договором поставки № 872/19/10 від 19.11.2018 у сумі 2 210,90 грн, 48 % річних в розмірі 82 885,02 грн, процентів за користування товарним кредитом в розмірі 45 812,16 грн та пені за договором поставки № 872/19/10 від 19.11.2018 у сумі в розмірі 44 893,60 грн.

В іншій частині позовні вимоги в сумі 2 447,12 грн. не підлягають задоволенню, оскільки заявлені безпідставно.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується статтею 129 ГПК України, відповідно до якої витрати по сплаті судового збору у разі часткового задоволення позову покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам, а отже судовий збір в розмірі 7616,71 грн покладається на сторони, зокрема на відповідача у розмірі 7580,00 грн, а на позивача у розмірі 36,71 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 525, 526, 530, 610, 611, 625, 655, 712 Цивільного кодексу України, статтями 4, 20, 73, 74, 86, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково у розмірі 505 333,26 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВИРОБНИЧО-КОМЕРЦІЙНА ФІРМА "ТАІР" (64111, Харківська область, Первомайський район, селище Трійчате, вул. Польова, буд. 61, ідентифікаційний код 14100975) на користь Малого приватного підприємства фірми "ЕРІДОН" (08143, Київська область, Києво-Святошинський район, село Княжичі, вул. Воздвиженська, буд. 46, ідентифікаційний код 19420704) суму основної заборгованості за договором поставки № 872/19/10 від 19.11.2018 у розмірі 329 531,58 грн, інфляційне збільшення заборгованості за договором поставки № 872/19/10 від 19.11.2018 у сумі 2 210,90 грн, 48 % річних від простроченої суми заборгованості відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України та п. 6.7. договору поставки № 872/19/10 від 19.11.2018 в розмірі 82 885,02 грн, проценти за користування товарним кредитом відповідно до ст. 536, ч. 5 ст. 694 ЦК України, умов пунктів 4 та 5 додатку № 872/19/10/03-З від 17.01.2019 до договору поставки № 872/19/10 від 19.11.2018, додатку №872/19/10/04-З від 21.01.2019 до договору поставки № 872/19/10 від 19.11.2018, №872/19/10/09-З від 22.05.2019 до договору поставки № 872/19/10 від 19.11.2018, №872/19/10/10-З від 24.05.2019 до договору поставки № 872/19/10 від 19.11.2018, №872/19/10/12-З від 05.06.2019 до договору поставки № 872/19/10 від 19.11.2018, №872/19/10/05-Н від 21.01.2019 до договору поставки № 872/19/10 від 19.11.2018, №872/19/10/06-З від 23.04.2019 до договору поставки № 872/19/10 від 19.11.2018, №872/19/10/01-Н від 19.11.2018 до договору поставки № 872/19/10 від 19.11.2018, №872/19/10/02-Н від 19.11.2018 до договору поставки № 872/19/10 від 19.11.2018 в розмірі 45 812,16 грн, пеню за договором поставки № 872/19/10 від 19.11.2018 у сумі в розмірі 44 893,60 грн.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ в установленому порядку.

Врешті частині позовних вимог у розмірі 2 447,12 грн – у задоволенні позову відмовити.

Судові витрати у вигляді сплаченого позивачем судового збору у розмірі 7616,71 грн покласти на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам, зокрема на відповідача у розмірі 7580 грн, а на позивача у розмірі 36,71 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВИРОБНИЧО-КОМЕРЦІЙНА ФІРМА "ТАІР" (64111, Харківська область, Первомайський район, селище Трійчате, вул. Польова, буд. 61, ідентифікаційний код 14100975) на користь Малого приватного підприємства фірми "ЕРІДОН" (08143, Київська область, Києво-Святошинський район, село Княжичі, вул. Воздвиженська, буд. 46, ідентифікаційний код 19420704) судовий збір у розмірі 7 580,00 грн.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ в установленому порядку.

Позивач: Мале приватне підприємство фірма "ЕРІДОН" (08143, Київська область, Києво-Святошинський район, село Княжичі, вул. Воздвиженська, буд. 46, ідентифікаційний код 19420704).

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "ВИРОБНИЧО-КОМЕРЦІЙНА ФІРМА "ТАІР" (64111, Харківська область, Первомайський район, селище Трійчате, вул. Польова, буд. 61, ідентифікаційний код 14100975).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням п.п.17.5 п.17 розділу XІ "Перехідних положень" Господарського процесуального кодексу України.

Учасники справи можуть одержати інформацію по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.

Повне рішення складено "21" серпня 2020 р.

Суддя І.О. Чистякова