Рішення № 91091928, 17.08.2020, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

17 серпня 2020 року м. ТернопільСправа № 921/407/20

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Чопка Ю.О.

при секретарі судового засідання Коник М.М.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛИШКІВЕЦЬКЕ", вул. Івана Франка, 16, с. Заруддя, Збаразький район, Тернопільська область, 47333

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Перформс", вул. Майдан Волі, 4 оф. 39, м. Тернопіль, 46025

про стягнення 291 117,13 грн. боргу за договором поставки

За участю представників сторін:

позивача: адвокат Трищак Олег Григорович, ордер серії ВО №1005434 від 18.06.20

відповідача: не з`явився

Суть справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ОЛИШКІВЕЦЬКЕ" звернулось до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Перформс" про стягнення 291 117,13 грн заборгованості, із яких: 249 344 грн основного боргу за договором поставки № 04/12-19-П від 04.12.2019 та 41 733,13 грн штрафних санкцій.

Підставою позову визначено неналежне виконання відповідачем умов Договору поставки № 04/12-19-П від 04.12.2019.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 22.06.2020 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛИШКІВЕЦЬКЕ" прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 921/407/20; постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, судове засідання призначено на 13.07.2020 на 15:30 год, яке відкладено на 17.08.2020 з підстав викладених у відповідній ухвалі.

Повноважний представник позивача в судовому засіданні 17.08.2020 позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, наведених у позові. В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на невиконання його контрагентом умов договору поставки в частині своєчасної та повної оплати поставленого товару. Зважаючи, що у відповідача виникла заборгованість, сума якої, з врахуванням нарахованих штрафних санкцій заявлена до стягнення у судовому порядку.

Відповідач у судові засідання не з`явився, відзиву на позов не подав, причини неявки суду не повідомив, хоча про дату, час та місце слухання справи повідомлявся належним чином, шляхом направлення на його адресу копії відповідних ухвал суду. Повідомлення про вручення поштових відправлень містяться в матеріалах справи.

Приписами ст. 248 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення (ч. 8 ст. 252 ГПК України).

Ч. 1 ст. 202 ГПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до приписів ст.129 Конституції України, ст.2 ГПК України своєчасний розгляд справи є одним із завдань судочинства, що відповідає положенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо права кожного на справедливий розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Зважаючи на те, що явка відповідача не визнавалась судом обов`язковою, доказів у справі є достатньо для вирішення спору по суті, справа розглядається без участі повноважного представника відповідача, за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

04 грудня 2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Перформс" (Далі Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ОЛИШКІВЕЦЬКЕ" (Далі Постачальник) укладено Договір поставки №04/12-19-П (далі Договір), відповідно до п.1.1. якого - на умовах даного Договору, Постачальник зобов`язується поставити та передати Покупцю у власність сільськогосподарську продукцію, а саме кукурудзу (надалі Товар) у кількості та асортименті, погоджених Сторонами у порядку визначеному Договором, а Покупець зобов`язався прийняти та оплатити вартість товару на умовах та в строки, визначених Договором.

Ціна та кількість Товару визначається за домовленістю Сторін, шляхом підписання відповідної специфікації (Далі Специфікація) яка є невід`ємною частиною договору. Цін визначається на кожну партію (кількість Товару, що зазначений в окремій Специфікації) окремо та дійсна протягом строку поставки зазначеного в Договорі (п.1.2. Договору).

Право власності на Товар переходить до Покупця з моменту фактичного прийняття Товару, що підтверджується підписаними Сторонами видатковими накладними (п.4.3. Договору).

Розрахунки за Товар здійснюються Покупцем в безготівковому порядку, шляхом перерахування грошових котів на банківський рахунок Постачальника не пізніше 5-ти (п`яти) банківських днів з моменту приймання Покупцем Товару та отримання Покупцем відповідної рахунки-фактури від Постачальника. Сторони домовились у разі підписання Специфікації до договору, у якій буде передбачено інший порядок розрахунків, тоді розрахунки здійснюються відповідно до Спеціфікації.

Пунктом 10.1. Договору Сторони погодили, що останній вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31 грудня 2019, але у будь-якому разі, до повного виконання Сторонами взятих на себе зобов`язань за Договором.

04.12.2019 Сторонами підписано Специфікацію №1 якою визначено кількість та вартість товару.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України та ст.174 Господарського кодексу України зобов`язання можуть виникати, зокрема, з договорів, інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта.

Згідно п.1 ст.193 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору №04/12-19-П від 04.12.2019 Постачальником поставлено товар на загальну суму 1 249 344 грн, що підтверджується накладними: №76 від 05.12.2019 на суму 155 664 грн; №77 від 06.12.2019 на суму 319 608 грн; №78 від 07.12.2019 на суму 319 896 грн; №79 від 08.12.2019 на суму 250 920 грн; №80 від 09.12.2019 на суму 164 664 грн; №81 від 10.12.2019 на суму 38 592 грн.

Відповідно до абз.2 ч.1 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

З положень ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України вбачається, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України є, зокрема, договори та інші правочини.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем і відповідачем у справі виникли зобов`язання з договору купівлі - продажу, згідно якого та в силу ст. 655 ЦК України, одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтями 525 ЦК України та 193 ГК України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк.

Як стверджує позивач та вбачається із матеріалів справи відповідач свої зобов`язання по оплаті товару здійснив частково, і станом на день вирішення справи за ним рахувалася заборгованість по договору №04/12-19-П від 04.12.2019 в сумі 249 344 грн.

Згідно ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов`язання, згідно ст.610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності до п.3 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України та ст.230 ГК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Згідно ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Статтею 230 ГК України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною шостою ст.232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Одним із видів господарських санкцій, які відповідно до статті 217 ГК України можуть застосовуватися у сфері господарювання, є штрафні санкції, що можуть застосовуватися у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня) відповідно до умов договору між сторонами.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до п.п.7.3. Договору за порушення строків оплати за Товар Покупець сплачує на користь Постачальника пеню в розмірі облікової ставки НБУ, яка діяла на момент прострочення, від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Згідно розрахунку позивача за період з 15.12.2019 по 01.06.2020 пеня становить 41 773,13 грн.

Розглянувши наданий позивачем розрахунок суми пені, суд приймає його як правомірний та обґрунтований.

У відповідності до ч.1 ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами, зокрема, письмовими, речовими і електронними доказами (ч.2 ст.73 ГПК України).

Частиною 1 ст.74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приписами ст.79 ГПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Пунктами 1, 2 ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

На підставі викладеного, враховуючи порушення умов договору з боку відповідача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Щодо вимог про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, слід зазначити наступне.

Статтею 16 ГПК України передбачено право учасників справи користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі ст. 123 ГПК України судові витрати складаються, зокрема з витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п.1 ч.2 ст. 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

У порядку ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, у разі задоволення позову на відповідача.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Представник позивача зазначив, що докази понесених витрат на правову допомогу будуть надані суду після винесення рішення по справі.

Керуючись статями 13, 73, 74 76-79, 91, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Перформс", м.Тернопіль, Майдан Волі, 4, оф. 39 (код 42827024) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Олишківецьке", Тернопільська область, Збаразький район, с.Заруддя, вул. Івана Франка, 16 (код 36446089) - 249 344 (двісті сорок дев`ять тисяч триста сорок чотири) грн. рівно заборгованості, 41 773 (сорок одну тисячу сімсот сімдесят три) грн. 13 коп. штрафних санкцій за порушення грошового зобов`язання.

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Перформс", м.Тернопіль, Майдан Волі, 4, оф. 39 (код 42827024) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Олишківецьке", Тернопільська область, Збаразький район, с.Заруддя, вул. Івана Франка, 16 (код 36446089) - 4 366 (чотири тисячі триста шістдесят шість) грн. 77 коп. судового збору і вартість послуг адвоката за надану правову допомогу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Сторони мають право оскаржити це рішення до Західного апеляційного господарського суду через господарський суд Тернопільської області протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Повний текст рішення складено 21 серпня 2020 року.

Суддя Ю.О. Чопко