Рішення № 91091748, 17.08.2020, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"17" серпня 2020 р.м. Одеса Справа № 916/1530/20

Господарський суд Одеської області у складі судді Демешина О. А. при секретарі судового засідання Рибці Ю. Е. розглянувши матеріали справи № 916/1530/20

Позивач: Мале приватне підприємство фірма “ЕРІДОН” (код – 19420704, 08143, Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Княжичі, вул. Воздвиженська, буд. 46; поштова: 03191, м. Київ, а/с 50)

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю “БЕССАРАБІЯ ПЛЮС” (68720, Одеська обл.. Болградський район, с. Кубей, вул. Успенська, буд. 18, код - 31908509)

про стягнення 2 414 659,96 грн.

з підстав заборгованості по договору поставки

За участю представників сторін:

від позивача: Нерода В.Ю. – за ордером

від відповідача: Марочкін В.О. – за ордером

СУТЬ СПОРУ: 29.05.2020 року Мале приватне підприємство фірма “ЕРІДОН” (далі – Позивач) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до (далі – Відповідач) про стягнення 2 414 659,96 грн., з яких: основна суму заборгованості за договором поставки в сумі 1270401,73 грн.; інфляційне збільшення суми боргу за договором поставки відповідно до встановленого індексу інфляції в сумі 35915,28 грн.; 10% річних передбачений п. 6.7 Договору поставки в сумі: 147680,05 грн.; проценти за користування товарним кредитом - 36%, відповідно до ст. 536, ч. 5 ст. 694 ЦК України, умов пунктів 4, 5 додатку до Договору поставки в сумі: 531648,19 грн.; пеню за Договором поставки, в сумі: 429014,71 грн.

01.06.2020 року, суд відкрив провадження по справі, ухвалив справу розглядати за правилами загального позовного провадження та встановив Відповідачу строк для подання відзиву на позов із урахуванням вимог ст.165 ГПК України в строк, встановлений ч.1 ст.251 ГПК України, а саме – протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

15.06.2020 року Відповідач надав суду відзив на позов в якому не зазначив про визнання, або не визнання позову, або певних обставин на яких ґрунтується позов. Фактично у відзиві відповідач не заперечив проти задоволення позову.

За приписами ч. 1, п.5, 7 ч. 3, ч. 4 ст. 165 ГПК України у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову. Відзив повинен містити: заперечення (за наявності) щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову, з якими відповідач не погоджується, із посиланням на відповідні докази та норми права; заперечення (за наявності) щодо заявленого позивачем розміру судових витрат, які позивач поніс та очікує понести до закінчення розгляду справи по суті.

17.06.2020 року Позивач надав суду відповідь на відзив, яким підтвердив свої позовні вимоги.

02.07.2020 року Відповідач надав суду заперечення, у відповідності до ст. 167 ГПК України, в якому зазначено, що Відповідач скористається своїм правом висловити свою правову позицію під час розгляду справи по суті.

Суд звертає увагу, що за приписами ч. 4 ст. 165 ГПК України - якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

14.07.2020 року суд отримав пояснення щодо заперечень – Позивач підтримав свої позовні вимоги.

16.07.2020 року суд закрив підготовче провадження та призначив справу то розгляду по суті.

Суд оголошував перерву у судовому засіданні 25.06.2020 року, 31.07.2020 року.

13.08.2020 року представник Відповідача ознайомився із матеріалами справи.

Під час розгляду справи представник позивача позов підтримав, представник Відповідача проти позову заперечив.

Щодо численних посилань Відповідача на незаконність проведення судового засідання в режимі відеоконференції до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, суд звертає увагу на положенням ст. 197 ГПК України та п. 17 Перехідних положень ГПК України, відповідно до яких суд задовольняв відповідні заяви Позивача.

В С Т А Н О В И В :

14.12.2018 року між Малим приватним підприємством фірма “ЕРІДОН” (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю “БЕССАРАБІЯ ПЛЮС” (покупець, відповідач) було укладено Договір поставки №1794/18/32 (далі – Договір) за умовами якого Постачальник зобов`язався поставити Покупцю продукцію виробничо-технічного призначення (надалі - «Товар»), а Покупець зобов`язався прийняти та оплатити вартість такого Товару.

Згідно п. 2.1. Договору ціна Товару в національній валюті та її еквівалент в іноземній валюті (долар США або Євро), зазначається у Додатках до цього Договору.

Відповідно п. 2.3. Договору загальна вартість Товару, шо постачається за цим Договором (ціна Договору), визначається Додатками та видатковими накладними, з врахуванням пункту 3.2. Договору. У випадку розбіжності даних у Додатках та у видаткових накладних шодо кількості, асортименту, ціни Товару, перевагу має видаткова накладна.

Умови оплати передбачені розділом 3 Договору, зокрема, згідно п. 3.1. – 3.3.: оплата Товару здійснюється Покупцем в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок Постачальника в порядку, на умовах та в строки, визначені цим Договором та Додатками до нього. У випадку поставки Товару на умовах попередньої оплати, допускається оплата та поставка Товару на підставі Рахунку на попередню оплату, шо містить істотні умови поставки, без укладення Додатків до цього Договору. Датою оплати Товару вважається день зарахування грошових коштів на банківський рахунок Постачальника. Сторони погодили, шо визначення ціни та загальної вартості Товару, шо підлягає оплаті Покупцем, здійснюється в національній валюті України, виходячи із курсу продажу долару США або Євро до гривні, встановленому на Міжбанківській валютній біржі на момент закриття торгів у день, що передує даті оплати Товару (надалі - «курс Міжбанку»). Для визначення «курсу Міжбанку» Сторони використовують дані, розмішені на веб-сайті http://minfin.com.ua/currency/mb/archive/, якщо інші джерела визначення курсу іноземних валют не зазначені в Додатках до цього Договору (надалі - «Джерело курсу іноземних валют»). Оплата Товару, який постачається на умовах попередньої оплати, здійснюється Покупцем на підставі Рахунку на оплату, сформованого Постачальником, з врахуванням умов пунктів 3.1. та 3.2. Договору. Термін дії Рахунку на оплату складає 3 (три) банківських дні, включаючи дату його оформлення, якщо інше не буде погоджено Сторонами. В разі порушення строків оплати, визначених Рахунком на оплату, зарахування платежів здійснюється Постачальником, виходячи з курсу Міжбанку, встановленого на момент надходження грошових коштів на банківський рахунок Постачальника.

На виконання умов Договору та на підставі додатку № 1794/18/32/2-МД/О від 27.12.2018 до договору поставлено та передано товару на суму 5270401,73 грн., згідно наступних видаткових накладних: Видаткова накладна №111 від 09.01.2019р. на суму 1122400,37 грн.; видаткова накладна № 318 від 14.01.2019 на суму 4148001,36 грн.

Відповідно до п.3 зазначеного Додатку Відповідач здійснює оплату в наступному порядку: 100% від загальної вартості Товару Покупець сплачує на умовах відстрочення оплати в строк до 05.07.2019р..

Позов ґрунтується на тому, що відповідачем здійснено часткову оплату Товару на суму 4000000,00 грн. по платіжним дорученням: № 425 від 24.07.2019 на суму 2000000грн.; № 479 від 27.08.2019 на суму 1500000грн., № 485 від 29.08.2019 на суму 500000 грн. Таким чином сума заборгованості Відповідача перед Позивачем за поставлений за Договором Товар склала 1270401,73 грн.

Тому, Позивач, посилаючись на умов Договору та ст. 536, 655, 712, ЦК України та ст. 265, 162 ГК України просить суд стягнути з Відповідача: 2 414 659,96 грн., з яких: основна суму заборгованості за договором поставки в сумі 1 270 401,73 грн.; інфляційне збільшення суми боргу за договором поставки відповідно до встановленого індексу інфляції в сумі 35915.28 грн.; 10% річних передбачений п. 6.7 Договору поставки в сумі: 147 680,05 грн. гри.; проценти за користування товарним кредитом - 36%, відповідно до ст. 536, ч. 5 ст. 694 ЦК України, умов пунктів 4, 5 додатку до Договору поставки в сумі: 531 648,19 грн.; пеню за Договором поставки, в сумі: 429 014,71 грн.

В судовому засіданні представник відповідача пояснив, що йому невідомо про отримання відповідачем Товару та здійснення часткової оплати за цей Товар.

Відповідно до п. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

З огляду на викладене, суд вважає, що Позивачем правомірно заявлено вимоги про стягнення з Відповідача боргу за поставлений Товар на умовах Договору від 14.12.2018 року №1794/18/32 та на підставі додатку № 1794/18/32/2-МД/О від 27.12.2018 року на суму 1270401,73 грн.

Крім того, між сторонами було укладено фінансову аграрну розписку від 14.05.2019 р., що зареєстрована в реєстрі за №1789, номер в реєстрі аграрних розписок №1874 та фінансову аграрну розписку від 14.05.2019 р., що зареєстрована в реєстрі за №1791, номер в реєстрі аграрних розписок №1876 за якою відповідач як боржник має безумовне зобов`язання за вказаними аграрними розписками сплатити кошти на користь кредитора - МПП Фірми «Ерідон».

Зазначені аграрні розписки забезпечували зобов`язання Відповідача за договором поставки №1794/18/32 від 14.12.2018 р.

Статтею 1 Закону України «Про аграрні розписки» №5479-УІ від « 06» листопада 2012 р. визначено, що аграрна розписка - товаророзпорядчий документ, що фіксує безумовне зобов`язання боржника, яке забезпечується заставою, здійснити поставку сільськогосподарської продукції або сплатити грошові кошти на визначених у ньому умовах; боржник за аграрною розпискою - особа, яка видає аграрну розписку для оформлення свого зобов`язання здійснити поставку сільськогосподарської продукції або сплатити грошові кошти на визначених в аграрній розписці умовах; кредитор за аграрною розпискою - фізична чи юридична особа, яка надає грошові кошти, послуги, поставляє товари, виконує роботи як зустрічне зобов`язання за договором, за яким боржник за аграрною розпискою видає їй аграрну розписку, наділяючи правом вимагати від нього належного виконання зобов`язань, а також фізична чи юридична особа, яка отримала права кредитора за аграрною розпискою від іншого кредитора за аграрною розпискою у спосіб, не заборонений законом.

Положеннями статті 13 Закону України «Про аграрні розписки» визначено, що наявність аграрної розписки без відмітки про її виконання є достатнім підтвердженням безспірності вимог кредитора за аграрною розпискою.

Так, постановою про арешт майна боржника від 12.12.2019 «було накладено арешт на майбутній врожай у вигляді будь якої сільськогосподарської продукції, майно, що належить боржнику та вирощується на земельних ділянках із кадастровими номерами, що вказані у фінансовій аграрній розписці від 14.05.2019 р., що зареєстрована в реєстрі за №1789, номер в реєстрі аграрних розписок №1874 і в зазначеній постанові (виконавче провадження №60771566).

Постановою про арешт майна боржника від 12.12.2019 було накладено арешт на майбутній врожай у вигляді будь якої сільськогосподарської продукції, майно, що належить боржнику та вирощується на земельних ділянках із кадастровими номерами, що вказані у фінансовій аграрній розписці від 14.05.2019 р., що зареєстрована |в реєстрі за №1791, номер в реєстрі аграрних розписок №1876 із зазначеній постанові (виконавче провадження №60771489).

Суд враховує, що при здійсненні вказаного виконавчого провадження приватним виконавцем було встановлено, що предмет застави у боржника відсутній. Будь-яких пояснень щодо відсутності відомостей про фактичне зберігання предмету застави боржником не надано.

Тобто, боржник не виконав свій обов`язок за фінансовими аграрними розписками, а сільськогосподарська продукція за рахунок якої могло бути виконане зобов`язання боржником на складі відсутня.

Крім того, гарантійним листом вих.№23 від 02.08.2019 р., Відповідач гарантував сплату дебіторської заборгованості у відповідні строки та повідомляв про урожай 2019 року, який був предметом застави по фінансових аграрних розписках.

Суд звертає увагу, що невиконання виконавчого напису по фінансовим аграрним розпискам – не обмежує права позивача на звернення до суду з позовом внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов`язань.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 1270401 грн. 73 коп. боргу за отриманий товар – підлягають задоволенню.

Крім того, відповідно до ст. 611 ЦК України - у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Ч. 1 ст. 229 ГК України встановлено, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов`язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов`язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов`язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Згідно ст. 549 ЦК України - неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Ст. 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань” встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

А ст. 3 вказаного Закону зазначає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Ст. 536 ЦК України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно з пунктом 6.2. Договору поставки Відповідач, у разі несвоєчасної оплати товару, повинен сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України за кожний день прострочення від вартості отриманого але не оплаченого Товару за кожний день прострочення.

Відповідно до п. 6.8. Договору поставки, стягнення штрафних санкцій (пені, штрафу, процентів) за договором поставки відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України не обмежується строком нарахування та припиняється в день виконання стороною зобов`язання, а строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій, у відповідності до ст. 259 Цивільного кодексу України, продовжується до 3 (Трьох) років.

Згідно умов пунктів 4, 5 додатку до Договору сторони передбачили та встановили, що у разі порушення Покупцем зобов`язань щодо оплати отриманого Товару, Покупець, відповідно до вимог ст. 536 та ч. 5 ст. 694 Цивільного кодексу України, зобов`язаний сплатити на користь Постачальника плату за користування товарним кредитом (користування чужими грошовими коштами) у розмірі 36% річних, нараховану на вартість отриманого, але неоплаченого Покупцем Товару.

Нарахування відсотків за користування товарним кредитом здійснюється від дня коли товар підлягав оплаті за умовами відповідного Додатку та закінчується днем повної оплати вартості отриманого Товару.

Відповідно до п.3 зазначеного Додатку Відповідач мав здійснити оплату остаточну оплату боргу до 05.07.2019р.

На підставі наведених норм Законодавства України та умов Договору, Позивачем правомірно нараховано пеню, інфляційні, сплату 10% річних та 36% процентів за користування товарним кредитом, які підлягають стягненню з відповідача. Їх розміри, відповідно, становлять 429014 грн. 71 коп. – пеня, 35 915 грн. 28 коп. – інфляційні, 147 680 грн. 05 коп. – сплата 10% річних та 531 648 грн. 19 коп. – процентів за користування товарним кредитом.

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, з покладенням на відповідача витрат по сплаті судового збору.

Суд не приймає до уваги заперечень відповідача, наданих в судовому засіданні під час розгляду справи по суті, про відсутність в матеріалах справи копії довіреності на представника МПП Фірма „Ерідон” Лапи Андрія Борисовича, на підставі якої останнім від імені вказаного підприємства було укладено договір поставки № 1794/18/32 від 14.12.2018р., оскільки вказаний договір, з підстав укладення його без належних повноважень у представника МПП Фірма „Ерідон” - не визнавався. Крім того, по цьому договору відповідачем здійснювалась часткова оплата.

Щодо вимог позивача про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 31147,5грн., то суд зазначає, що, оскільки до матеріалів справи не надано обґрунтувань таких витрат з відповідними доказами, ці вимоги можуть бути розглянуті за клопотанням позивача, згідно ч.8 ст.129 ГПК України, за умов надання відповідного розрахунку таких витрат з їх детальним описом, і визначенням їх розміру, відповідно до вимог ч.3 ст.126 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 238, 240 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “БЕССАРАБІЯ ПЛЮС” (68720, Одеська обл.. Болградський район, с. Кубей, вул. Успенська, буд. 18, код - 31908509) на користь Малого приватного підприємства фірма “ЕРІДОН” (код – 19420704, 08143, Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Княжичі, вул. Воздвиженська, буд. 46; поштова: 03191, м. Київ, а/с 50): 1 270 401 гривню 73 коп. боргу; 35 915 гривень 28 коп. інфляційних; 147 680 гривень 05 коп. сплати 10% річних; 531 648 гривень 19 коп. процентів за користування товарним кредитом та 36219 гривень 90 коп. судового збору.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст.241 ГПК України

та може бути оскаржено в порядку ст.ст.253-259 ГПК України.

Повний текст складено 20 серпня 2020 р.

Суддя О.А. Демешин