Ухвала суду № 91091472, 20.08.2020, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"20" серпня 2020 р. Справа № 911/2342/20

Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А. перевіривши матеріали позовної заяви Державної судової адміністрації України

до Богуславської міської ради

про визнання протиправними та скасування рішень, визнання права власності на майно, визнання недійсним та скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності, припинення речового права власності

встановив:

Державна судова адміністрація України звернулась до Господарського суду Київської області з позовом до Богуславської міської ради про:

- визнання протиправним та скасування рішення Богуславської міської ради від 02.09.2011 №177-12-УІ «Про прийняття у комунальну власність міста об`єктів незавершеного будівництва»;

- визнання протиправним та скасування п. 1 ч. 1 рішення Богуславської міської ради від 03.07.2018 №843-43-УІІ «Про затвердження переліку об`єктів нерухомого майна права комунального власності, які розміщені на території м. Богуслав та які підлягають реалізації в 2018 році»;

- визнання за Державною судовою адміністрацією України права власності на частину нерухомого майна щодо об`єкту незавершеного будівництва «Санепідемстанція в м. Богуславі Богуславського району», який знаходиться по вул. Франка 29-А в м. Богуслав, Богуславського району, Київської області, загальною площею 1151,5 кв.м. (відповідно до реєстрації права власності від 02.01.2020, індексний номер рішення №50598971);

- визнання недійсним та скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності щодо об`єкту незавершеного будівництва «Санепідемстанція в м. Богуславі Богуславського району», який знаходиться по вул. Франка 29-А в м. Богуслав, який було проведено 19.12.2013 Реєстраційною службою Богуславського районного управління юстиції Київської області, про що до реєстру внесено відомості 28.12.2013, індексний номер рішення №9641964);

- припинення речового права власності Територіальної громади міста Богуслав в особі Богуславської міської ради на нерухоме майно щодо об`єкту незавершеного будівництва «Санепідемстанція в м. Богуславі Богуславського району», який знаходиться по вул. Франка 29-А в м. Богуслав, Богуславського району, Київської області (зареєстроване 19.12.2013 індексний номер рішення №9641964).

Позовні вимоги обґрунтовано обставинами безпідставної та протиправної передачі до комунальної власності приміщення по вул. Франка 29-А в м. Богуслав, яке, за доводами позивача, з 2004 року перебуває в державній власності на балансі ТУ ДСА України у Київській області, та надалі: проведення державної реєстрації права власності та це приміщення за відповідачем і прийняття ним рішення про продаж цього приміщення на торгах, що, на думку позивача, порушує його права та права ТУ ДСА України у Київській області.

Дослідивши матеріали вказаної вище позовної заяви, суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення її без руху, зважаючи на таке.

У відповідності до пп. 3, 5, 7 ч. 3 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема: зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; правові підстави позову; відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися.

Однак, всупереч наведеним вимогам закону позовна заява Державної судової адміністрації України не містить: відомостей щодо вжиття/невжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, а також пояснень стосовно правових підстав позову в частині вимоги про припинення речового права власності Територіальної громади міста Богуслав в особі Богуславської міської ради на нерухоме майно.

В розрізі необхідності зазначення у позовній заяві правових підстав суд звертає увагу позивача на правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду від 28.11.2019 у справі №910/8357/18, відповідно до якої:

- позовом у процесуальному сенсі є вимога позивача до відповідача, спрямована через суд, про захист порушенного або оспорюваного суб`єктивного права та охоронюваного законом інтересу, яке здійснюється у визначеній законом процесуальній формі;

- основними елементами, що визначають сутність будь-якого позову (індивідуалізуючі ознаки позову) являються предмет і підстава;

- підставами заявленого позову є обставини, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Фактична підстава позову – це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача;

- правова підстава позову – це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога позивача.

Відповідно до приписів ст. 91, ч. 2 ст. 164 Господарського процесуального кодексу України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

В порушення ст. ст. 91, 164 ГПК України, усі додані до позовної заяви у якості доказів копії документів не засвідчені належним чином у встановленому законодавством порядку, зокрема згідно вимог Національного стандарту України ДСТУ 4163-2003 «Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації», затвердженого Наказом Держспоживстандарту України №55 від 07.04.2003, оскільки вказані копії не містять жодної відмітки про засвідчення відповідності оригіналу кожної з таких копій із зазначенням відомостей про особу, яка їх засвідчила, та її підпису.

Крім того, суд вважає за необхідне зауважити, що додані до позовної заяви: у складі додатку №3 «Сметный расчет на окончание строительства 1/3 части санэпидемстанции переоборудованной под нарсуд в г. Богуславе год 1997» копії рахунку-фактури №1 від 05.05.1997, товарного чеку, накладних, актів, платіжного доручення; а також копія листа Міністерства надзвичайних ситуацій України №03-7848/214 від 21.06.2011 є частково нечитабельними – текст розмитий та дуже світлий, в певних частинах документа взагалі відсутній, що не дозволяє встановити вказані у таких документах відомості, зокрема дати, номер та зміст цих документів.

Вказані вище обставини свідчать про порушення позивачем процесуальних приписів щодо додання до позовної заяви всіх наявних у позивача доказів, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують, зокрема, сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Приписами ст. ст. 4, 6 Закону України “Про судовий збір” встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

За подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб установлено з 1 січня 2020 року в розмірі 2 102,00 гривень.

З огляду вищенаведених норм закону та встановлених ст. 4 Закону України “Про судовий збір” ставок судового збору, за подання у 2020 році до господарського суду позовної заяви: майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб – 2 102,00 гривень; немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 2102,00 гривень.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 163 Господарського процесуального кодексу України ціна позову визначається у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна, а у позовах, які складаються з кількох самостійних вимог, - загальною сумою всіх вимог.

Якщо визначена позивачем ціна позову вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна або на момент пред`явлення позову встановити точну його ціну неможливо, розмір судового збору попередньо визначає суд з наступним стягненням недоплаченого або з поверненням переплаченого судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом при розгляді справи.

Так, судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, витребування або повернення майна у позадоговірних зобов`язаннях (у тому числі в зв`язку з вимогами, заснованими на положеннях частини 5 статті 216, статті 1212 ЦК України тощо), - як рухомих речей, так і нерухомості, - визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру. Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2019 у справі №922/1992/18.

Водночас вартості майна, на яке позивач просить визнати за ним право власності, у позовній заяві не вказано, у тому числі не вказано і документів, з яких можливо було б встановити дійсну вартість такого майна, як наслідок визначити правильну суму судового збору, яка підлягає сплаті позивачем за подання вказаного позову.

Натомість, як вбачається з викладених у позові доводів та доданих до позову платіжних доручень, за подання позову позивачем сплачено 10 510,00 грн судового збору, як за п`ять вимог немайнового характеру по 2 102,00 грн за кожну, що не відповідає положенням вищезазначених норм закону щодо належної сплати судового збору, оскільки вимога про визнання права власності на майно є майновою, а ціна позову, відтак і сума судового збору, має визначитись від вартості такого майна – приміщення по вул. Франка 29-А в м. Богуслав.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

За таких обставин, беручи до уваги наведені нормативні приписи та встановленні судом порушення вищезазначених норм процесуального законодавства при зверненні позивача до суду із самостійними вимогами, суд дійшов висновку про залишення позовної заяви Державної судової адміністрації України без руху та надання строку для усунення відповідних недоліків - десять днів з дня вручення зазначеної хвали.

Керуючись ст. ст. 162, 164, 172,174, 180, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

постановив:

1. Позовну заяву Державної судової адміністрації України залишити без руху.

2. Виявлені недоліки усунути протягом десяти днів з дня вручення зазначеної ухвали шляхом подання до суду:

1) письмових пояснень із зазначенням:

- правових підстав позову в частині вимоги про припинення речового права власності Територіальної громади міста Богуслав в особі Богуславської міської ради на нерухоме майно;

- відомостей про вжиття/невжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви;

2) належним чином засвідчених та читабельних копій вказаних у додатках до позовної заяви та усіх доданих до позовної заяви документів;

3) письмових пояснень стосовно доказів на підтвердження вартості майна, на яке позивач просить визнати за ним право власності - приміщення по вул. Франка 29-А в м. Богуслав, із наданням відповідних доказів, або пояснень про наявність/відсутність у позивача зазначених доказів та/або неможливості їх подання разом з позовною заявою.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею відповідно до ч. 2 ст. 235 ГПК України та оскарженню окремо від рішення суду не підлягає відповідно до ч. 2 ст. 254, ст. 255 ГПК України.

Суддя В.А. Ярема