Рішення № 91091306, 17.08.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

17.08.2020Справа № 910/6624/20Суддя Господарського суду міста Києва Підченко Ю.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом доТовариства з обмеженою відповідальністю "Тигрес" Приватного підприємства "Наша аптека"про 262 037, 63 грн. Суддя Підченко Ю.О.Без повідомлення (виклику) учасників справи ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Тигрес" (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами до Приватного підприємства "Наша Аптека" (надалі - відповідач) про стягнення основного боргу за поставлений згідно договору поставки № ТР17-7 від 02.03.2017 товар на суму 252 086, 41 грн, а також пеню в сумі 6 860, 06 грн, 3% річних в сумі 1 074, 47 грн та інфляційні втрати в сумі 2 016, 69 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.05.2020 відкрито провадження у справі та вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

23.06.2020 від позивача до суду надійшла заява про забезпечення позову, у якій він просив суд винести ухвалу про забезпечення позову в межах суми боргу, що становить 262 037, 63 грн та накласти арешт на все рухоме та нерухоме майно, що належить відповідачеві на праві власності, а також накласти арешт в межах позовних вимог на грошові кошти, що належать відповідачеві та перебувають на будь-яких відомих банківських рахунках.

Відповідно до ухвали Господарського суду міста Києва від 25.06.2020 вирішено відмовити позивачеві у задоволенні означеної заяви про забезпечення позову.

Заперечень щодо розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження від Сторін до суду не надходило та про розгляд справи судом Сторони були повідомлені належним чином.

Поряд із тим, розглядаючи дану справу також прийнято до уваги, що відповідно до п. п. 3 п. 11 розділу І Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020 розділ X Господарського процесуального кодексу України "Прикінцеві положення" доповнено п. 4 такого змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину.

Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)".

Так, згідно постанови Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID - 19" від 11.03.2020 за №211 з 12.03.2020 до 03.04.2020 на усій території України установлено карантин.

Відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 25.03.2020 за № 239, від 22.04.2020 за № 291 та від 04.05.2020 за № 343 вносилися відповідні зміни до означеної постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 за №211 та продовжувався термін карантину.

Згодом, постановою Кабінету Міністрів України №392 від 20.05.2020 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів установлено з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі COVID-19)", з 22.05.2020 до 22.06.2020 на території Автономної Республіки Крим, Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Кіровоградської, Київської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, м. Києва, м. Севастополя (далі - регіони) із урахуванням епідемічної ситуації в регіоні карантин, продовживши на всій території України дію карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (Офіційний вісник України, 2020 р., № 23, ст. 896, № 30, ст. 1061). Установлено, що: у регіонах, в яких встановлено карантин, застосовуються протиепідемічні заходи, що визначаються цією постановою, а також заходи, що додатково встановлені органами державної влади та органами місцевого самоврядування в межах компетенції; заходи, запроваджені актами законодавства в процесі реалізації карантину на період, визначений постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211, продовжують діяти на період, встановлений цією постановою; Головним державним санітарним лікарем України розробляються та затверджуються протиепідемічні заходи, які визначають особливості провадження діяльності суб`єктами господарювання на період карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2020 за №500 були внесені зміни до означеної постанови Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 за № 392 та продовжено дію карантину до 31.07.2020.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 за № 641 вирішено установити з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 1 серпня до 31 серпня 2020 р. на території Автономної Республіки Крим, Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Кіровоградської, Київської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, м. Києва, м. Севастополя (далі - регіони) карантин, продовживши на всій території України дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (Офіційний вісник України, 2020 р., № 23, ст. 896, № 30, ст. 1061) та від 20 травня 2020 р. № 392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (Офіційний вісник України, 2020 р., № 43, ст. 1394, № 52, ст. 1626).

Так, згідно ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки, відповідач не скористався своїми правами на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Разом із тим, приймаючи до уваги те, що з моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк (з урахуванням введених обмежень, пов`язаних із запровадженням в Україні карантину), для подання всіма учасниками справи своїх доводів, заперечень, відзивів, доказів тощо, у зв`язку з чим суд вважає за можливе здійснити розгляд даної справи по суті заявлених вимог до закінчення запровадженого карантину.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

02.03.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Тигрес" (за договором - Постачальник) та Приватним підприємством "Наша аптека" (за договором - Покупець) укладено договір поставки № ТР17-7 (надалі - Договір), згідно умов якого Постачальник зобов`язаний поставити та передати у власність Покупця товари (надалі - Товар) згідно з заявками Покупця в асортименті та по цінам, вказаним в видаткових накладних, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар на умовах, визначених цим Договором (п. 1.1. Договору).

Відповідно до пункту 4.1. Договору (в редакції протоколу узгодження розбіжностей) оплата товару поставленого по договору здійснюється, із розстроченням платежу, частинами по мірі реалізації третім особам, за товар, який реалізовано один раз в тиждень (кожен понеділок, у випадку, якщо понеділок припадає на вихідний чи святковий день, оплата переноситься на вівторок).

Згідно з п. 4.6. Договору (в редакції протоколу узгодження розбіжностей) з метою забезпечення Постачальнику можливості контролю за вчасними розрахунками, Покупець зобов`язаний, надавати постачальнику достовірну інформацію (звіт) про реалізацію товару та/або його залишки кожен понеділок станом на поточну дату. Звіт подається покупцем по факсу, електронною поштою або іншим способом, який дає можливість зафіксувати час відправлення звіту. Покупець несе відповідальність за надання неправдивої інформації постачальнику. Сторони домовились про те, що звіти покупця мають юридичну силу та породжують права та обов`язки для сторін. Сторони мають право використовувати їх як докази в суді. У разі не подання покупцем постачальнику звіту згідно умов даного договору або подання звіту з недостовірними даними, вважається, що весь поставлений товар покупцем реалізований і у нього настав обов`язок сплатити вартість всього поставленого товару наступного дня, після того як звіт мав бути наданий.

За своєю правовою природою укладений між позивачем та відповідачем договір є договором поставки. Сторони досягли всіх суттєвих умов відносно вказаного виду договору, а тому відповідно до вимог ст. ст. 638, 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та ст. ст. 179, 180, 265 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно зі ст. ст. 173, 174, 175 ГК України (ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України) і відповідно до ст. 629 ЦК України та є обов`язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з видаткових накладних, копії яких містяться в матеріалах справи, протягом червня - грудня 2019 року позивач поставив відповідачеві товар на виконання умов Договору на загальну суму 252 086,41 грн.

Доказів оплати вартості товару на суму 252 086,41 грн відповідачем суду не надано, а відтак ним порушено права позивача, за захистом яких останній звернувся до суду.

Статтями 525, 526 ЦК України, що кореспондуються за змістом з положеннями ст. 193 ГК України, передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем не спростував, відзив на позов не надав, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 252 086, 41 грн заборгованості за отриманий товар обґрунтовані, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню.

Поряд із тим, за приписами ст. ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З урахуванням вищевикладеного, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3% річних в сумі 1 074, 47 грн та інфляційні втрати в сумі 2 016, 69 грн, що нараховані за період з 14.03.2020 по 04.05.2020, у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань товару за Договором.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат та 3 % річних, суд приходить до висновку, що він є обґрунтованим, у зв`язку із чим позов у даній частині вимог підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до положень ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Так, згідно п. 8.3. Договору, при порушенні строків постачання Товару, Постачальник сплачує на користь Покупця пеню розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період, за який сплачується пеня, від вартості непоставленого в строк Товару за кожен день прострочення.

У зв`язку із простроченням відповідачем термінів поставки товару, позивачем на підставі зазначеного п. 8.3. Договору, нараховано до стягнення з відповідача штраф в сумі 6 860, 06 грн за період з 14.03.2020 по 04.05.2020.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд приходить до висновку, що він є обґрунтованим, у зв`язку із чим позов у даній частині вимог також підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до положень статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 165, 178, 202, 232, 233, 237, п. 2. ч. 5. ст. 238, 240, 241, 247, ч. 1. ст. 256, ст. 288 Господарського процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Тигрес" задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Наша аптека" (02140, місто Київ, просп. Бажана, буд. 36, прим. 84; ідентифікаційний код ЄДРПОУ: 25390449) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тигрес" (45601, Волинська область, Луцький район, с. Липини, вул. Перемоги, 25; ідентифікаційний код ЄДРПОУ: 38143461) 252 086, 41 грн основного боргу, 6 860, 06 грн пені, 1 074, 47 грн 3% річних, 2 016, 69 грн. інфляційних втрат та 3 930, 56 грн судового збору. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 20.08.2020 року.

Суддя Ю.О. Підченко