Рішення № 91091158, 17.08.2020, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 9/54/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.08.2020 Справа № 908/968/20

м.Запоріжжя

За позовом: Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, код ЄДРПОУ 20077720 (01601, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 6)

до відповідача: Державного підприємства “Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№99)”, код ЄДРПОУ 08680106 (70441, Запорізька область, Запорізький район, с. Біленьке, вул. Запорізька, буд. 32)

про стягнення суми 73609,61 грн.

Суддя Боєва О.С.

Без виклику сторін

СУТЬ СПОРУ:

До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” про стягнення з відповідача: Державного підприємства “Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№99) суми 35259,77 грн. пені, суми 7346,55 грн. – 3% річних, суми 31003,29 грн. інфляційних втрат, всього – загальної суми 73609,61 грн.

Ухвалою суду від 15.04.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/968/20, присвоєно номер провадження справи 9/54/20, постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

17.08.2020 справу розглянуто, прийнято рішення.

Відповідно до ч. 13 ст. 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно зі ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ст. 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 “Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2” з 12 березня усій території України установлено карантин. На засіданні Уряду 25.03.2020, запроваджено режим надзвичайної ситуації по всій території України на 30 днів, всі карантинні обмеження також подовжені на 30 днів – до 24 квітня 2020. В подальшому дію карантину неодноразово продовжували і на засіданні Уряду 22 липня 2020 року постановлено продовжити дію карантину на всій території України до 31 серпня 2020.

Згідно з Законом України № 540-IХ від 30.03.2020 “Про внесення змін до деяких законодавчих актів, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-2019)”, який набрав чинності 02.04.2020, розділ Х “Прикінцеві положення” ГПК України доповнено пунктом 4 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)».

Ухвалою суду від 22.05.2020 зазначено, що строк розгляду справи № 908/968/20 вважати продовженим на строк дії карантину.

Разом з тим, згідно з п. 2 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 731-IХ від 18.06.2020 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)», який набрав чинності 17.07.2020, встановлено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X «Прикінцеві положення» Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» № 540-IX від 30.03.2020, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

Станом на 17.08.2020 будь-яких заяв (клопотань) щодо продовження або поновлення процесуальних строків до суду від сторін не надходило.

Позовні вимоги мотивовані наступним. 17.02.2015 між позивачем та відповідачем укладено договір постачання природного газу № 5209/1617-ТЕ-13 від 20.10.2016. На виконання вказаного договору, позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 338590,25 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу. Відповідач оплату за природний газ здійснив несвоєчасно, із порушенням визначеного договором строку, чим порушив умови господарського зобов`язання, зокрема вимоги пункту 6.1. договору. У зв`язку із несвоєчасною оплатою відповідачем за отриманий природний газ, позивач нарахував відповідачу суму 35259,77 грн. пені, суму 7346,55 грн. – 3% річних, суму 31033,29 грн. інфляційних втрат за неналежне виконання умов договору. Позов обґрунтовано ст.ст. 11-16, 509, 525, 526, 530, 549, 610, 611, 625, 712 ЦК України, ст.ст. 20, 173-175, 193, 216-217, 230-232, 264-265 ГК України та умовами договору.

Відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався, відзив до суду не подав. Про розгляд справи повідомлений належним чином. В матеріалах справи міститься рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, яке свідчить про отримання відповідачем ухвали суду про відкриття провадження у справі від 15.04.2020.

Із змісту ч. 9 ст. 165 ГПК України слідує, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

З огляду на все вищевикладене, суд дійшов до висновку про розгляд справи за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

20.10.2016 між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (на сьогодні - Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» - Постачальник, позивач у справі) та Державним підприємством “Підприємство Біленьківської виправної колонії Управління державної пенітенціарної служби України (№99)” (Споживач) укладено договір постачання природного газу № 5209/1617-ТЕ-13 від 20.10.2016, за п. 1.1. якого, постачальник зобов`язався поставити Споживачеві у 2016-2017 роках природний газ, а споживач зобов`язався прийняти газ та оплатити його на умовах цього договору.

Згідно з Додатковою угодою № 2 від 28.02.2017 до вказаного договору, визначено, що Державне підприємство “Підприємство Біленьківської виправної колонії Управління державної пенітенціарної служби України (№99)” перейменовано, у зв`язку із чим Споживачем за договором є Державне підприємство “Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№99)” (відповідач у справі).

Природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої види населенню (п.1.2. договору).

За змістом пункту 3.4 договору приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі.

У пункті 3.5 договору, зокрема, зазначено, що споживач не пізніше 7 числа місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, зобов`язується подати постачальнику: підписані та скріплені печаткою споживача два примірники акта приймання-передачі газу, де якому зазначаються фактичні обсяги використаного природного газу згідно з цим договором у розрахунковому місяці, його фактична ціна та вартість.

Постачальник не пізніше десятого числа місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, повертає споживачу один примірник оригіналу акта приймання-передачі природного газу, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою (п.3.6 договору) .

Згідно з п. 6.1 договору оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно кошами, шляхом 100 відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Із змісту пункту 6.2 договору, зокрема, слідує, що оплата за природний газ здійснюється шляхом зарахування постачальником коштів, що надійшли від споживача як погашення заборгованості за природний газ, поставлений за минулі періоди згідно з цим договором, у порядку календарної черговості виникнення заборгованості – за наявності заборгованості у споживача за цим договором. Кошти, які надійшли від споживача, зараховуються як предоплати за умови відсутності заборгованості.

Відповідно до статті 12 договору, останній набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, за їх наявності, і діє в частині реалізації природного газу з 01 жовтня 2016 до 31 березня 2017, а в частині проведення розрахунків – до їх повного здійснення.

Статтями 11, 509 ЦК України встановлено, що підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є договір.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зі змісту ст.ст. 13, 14, 526 ЦК України слідує, що цивільні права і обов`язки здійснюються та виконуються у межах, наданих договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, не допускається зловживання правами. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За змістом ч. 1 ст. 598, ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Матеріали справи свідчать, що відповідно до вищевказаного договору постачальником було передано споживачу природний газ у грудні 2016 на суму 128879,45 грн. з ПДВ, у січні 2017 – на суму 209710,80 грн. з ПДВ, що підтверджується Актами приймання-передачі природного газу від 31.12.2016 та 31.01.2017. Загальна сума за двома актами склала 338590,25 грн. Вказані акти підписані представниками сторін (постачальником та споживачем) та скріплені печатками підприємств (копії актів містяться в матеріалах справи).

З матеріалів справи також слідує, що відповідач здійснив оплату отриманого у грудні 2016 та січні 2017 природного газу, однак з порушенням строку встановленого у п. 6.1. договору, а саме: 04.09.2017 перераховано позивачу суму 65590,25 грн., 29.09.2017 – суму 3000,00 грн., 18.10.2017 – 60289,20 грн., 18.10.2017 – 39710,80 грн., 13.12.2017 – 170 000,00 грн., всього – загальну суму 338590,25 грн.

Відповідно до ст. 611, ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

У зв`язку із порушенням відповідачем строків оплати отриманого природного газу, позивачем на підставі п. 8.2. договору нараховано пеню: на суму заборгованості за актом за грудень 2016 за період з 26.01.2017 по 25.07.2017 (181 день) в розмірі 13421,12 грн.; на суму заборгованості за актом за січень 2017 – за період з 28.02.2017 по 27.08.2017 (181 день) в розмірі 21838,65 грн.

Із змісту п. 8.2. договору слідує, що у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1 договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 21% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Факт порушення грошових зобов`язань відповідачем є доведеним. Період та розмір заявленої до стягнення пені визначний позивачем правильно, розрахунок здійснено вірно, а тому вимога про стягнення з відповідача загальної суми 35259,77 грн. пені підлягає задоволенню.

Також позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3% річних в сумі 7346,55 грн. за загальний період з 26.01.2017 по 12.12.2017 та інфляційні втрати в сумі 31003,29 грн., нараховані за загальний період: лютий 2017 – листопад 2017.

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Факт порушення грошових зобов`язань відповідачем є доведеним. Період та розмір заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат визначні позивачем правильно, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в заявленому розмірі.

Згідно з положеннями ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства “Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№99)”, код ЄДРПОУ 08680106 (70441, Запорізька область, Запорізький район, с. Біленьке, вул. Запорізька, буд. 32) на користь Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, код ЄДРПОУ 20077720 (01601, м.Київ, вул.Б.Хмельницького, 6) суму 35259 (тридцять п`ять тисяч двісті п`ятдесят дев`ять) грн. 77 коп. пені, суму 7346 (сім тисяч триста сорок шість) грн. 55 коп. – 3 % річних, суму 31003 (тридцять одна тисяча три) грн. 29 коп. втрат від інфляції та суму 2102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп. витрат зі сплати судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено та підписано 21.08.2020.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено впродовж двадцяти днів з дня складення повного судового рішення у порядку, встановленому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.С. Боєва