Рішення № 91090985, 21.08.2020, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002

_________________

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

21.08.2020 Справа № 905/1196/20

Суддя господарського суду Донецької області Фурсова С.М., розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу за позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» (84313, Донецька область, місто Краматорськ, вулиця Південна, будинок 1; код ЄДРПОУ 03361075) в особі Краматорського управління по газопостачанню та газифікації (84313, Донецька область, місто Краматорськ, вулиця Південна, будинок 1; код ЄДРПОУ 24805642)

до Прокуратури Донецької області (87501, Донецька область, місто Маріуполь, вулиця Університетська, будинок 6; код ЄДРПОУ 25707002)

про стягнення 53 451,37 гривень, -

без виклику представників сторін

С У Т Ь С П О Р У

Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» в особі Краматорського управління по газопостачанню та газифікації звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до прокуратури Донецької області про стягнення 53 451,37 гривень з яких: 47 603,60 – розмір основної заборгованості, 4 005,23 – пеня, 592,09 – 3% річних та 1 250,45 – інфляційних втрат.

Позов обґрунтований тим, що між позивачем та відповідачем укладено договір №06-86-19Б від 12.02.2019 на постачання природного газу, відповідно до якого позивач зобов`язався поставляти відповідачу природний газ, а відповідач – оплачувати вартість природного газу у розмірах, строках та порядку, передбачених договором. Фактичні обсяги переданого природного газу визначаються у актах приймання-передачі, які оформлюються за даними комерційного вузла обліку, підписуються сторонам та є підставою для остаточних розрахунків між останніми. У зв`язку з порушенням строків оплати за спожитий природний газ, як стверджує позивач, у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем, що стало підставою для нарахування пені, 3 % річних та інфляційних втрат.

Статтею 12 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку наказного провадження, позовного провадження (загального або спрощеного).

За приписами частини першої пункту 3 статті 12 господарського процесуального кодексу України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Для цілей цього Кодексу визначено поняття малозначних справ, а саме – це справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також справи незначної складності, визнані судом малозначними.

Відповідно до ч.5 ст.252 господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї зі сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Розглянувши матеріали позовної заяви, господарський суд дійшов висновку, що справу слід розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, оскільки справа не є складною, а сума позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 09.07.2020 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі №905/745/20, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву та заперечень, а позивачу – для подання відповіді на відзив.

Від відповідача 27.07.2020 надійшов відзив на позовну заяву в якому останній визнав існування заборгованості в розмірі 43 603,60 гривень. Зазначив, що заборгованість виникла через відсутність механізму реєстрації та оплати бюджетного зобов`язання в результаті розбіжностей чинного законодавства: Бюджетного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України «Про закупівлі» та Правила постачання природного газу, затвердженого постановою НКРЕПКП від 30.09.2015 року №2494. Просив відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пеня та штрафу у зв`язку з тим, що кошторисом видатків прокуратури Донецької області на 2020 рік витрати на оплату штрафу та пені не передбачені.

Позивач правом на надання відповіді на відзив не скористався.

Зогляду на те, що під час розгляду справи судом було створено сторонам необхідні умови для доведення фактичних обставин справи, зокрема, було надано достатньо часу для реалізації кожним учасником спору своїх процесуальних прав, передбачених ст.ст. 42, 46 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи, дослідивши матеріали справи, господарський суд –

В С Т А Н О В И В

12.02.2019 між Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» (далі – Постачальник, позивач) та Комунальним виробничим підприємством «Краматорська тепломережа» Краматорської міської ради (далі – Споживач, відповідач) було укладено договір №06-86-19Б на постачання природного газу, відповідно до п.1.1. якого Постачальник зобов`язався поставити природний газ Споживачу в обсягах і порядку, передбачених цим договором для забезпечення потреб Споживача, а Споживач - оплатити Постачальнику вартість прийнятого природного газу у розмірах, строках та порядку, передбачених цим договором.

Згідно п.2.6. договору постачання газу підтверджується підписаним сторонами актом приймання-передачі газу, що оформлюється за даними комерційного вузла обліку, визначених у Додатку №1 до договору.

Акти приймання-передачі газу є підставою для остаточних розрахунків Споживача з Постачальником (п.2.9. договору).

В абз. 3 п. 4.2 Договору № 06-86-19Б від 12.02.2019 зазначено, що зміна ціни на газ можлива при зміні встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживних цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, регульованих цін (тарифів) і нормативів, зміною закупівельної ціни на газ, а також за інших підстав, передбачених чинним законодавством.

Сторони домовились, що ціна газу, розрахована відповідно до п.4.2. договору, є обов`язковою для сторін, з дати набрання нею чинності. Визначена на її основі вартість постачання газу буде застосовуватись сторонами, при складанні актів приймання-передачі агу та розрахунках за газ, згідно з умовами договору (п.4.4. договору).

Відповідно до п.4.5. розрахунковий період за договором становить один календарний місяць. Місячна вартість постачання газу визначається як добуток ціни газу, визначеної відповідно до п.4.2. даного договору, на загальну кількість реалізованого газу, визначену згідно з розділом 3 договору.

За умовами п.4.6. договору оплата вартості постачання газу здійснюється Споживачем авансовими платежами із розрахунку договірного обсягу постачання газу відповідно до Додатку №2 до договору до 25 числа місяця, що передує місяцю постачання.

У випадку недоплати вартості постачання газу за розрахунковий період, Споживач проводить остаточний розрахунок не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим.

У п.6.3.2. договору сторони узгодили, що у разі порушення Споживачем строків оплати, передбачених розділом 4 Договору, із споживача стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. Прострочення оплати за отриманий природний газ понад 60 календарних днів (у випадку недоплати вартості постачання газу за розрахунковий період, Споживач проводить остаточний розрахунок не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим) також дає право постачальнику стягнути із споживача двадцять п`ять процентів річних згідно ст.. 625 Цивільного кодексу України. Нарахування зазначених в даному пункті процентів розпочнеться з першого дня прострочення платежу до повного виконання грошового зобов`язання.

Згідно п.10.1. договір вступає в силу з 01.02.2019 і діє до 31.12.2019 (включно), а в частині проведення розрахунків за надані послуги – до повного їх виконання. Термін дії цього договору може бути продовжений за письмовою згодою сторін.

Шляхом підписання Додаткової угоди №7 від 28.02.2020 сторони погодили внести зміни до п.10.1 Договору в частині його дії, та продовжити строк дії Договору №06-86-19Б від 12.02.2019 до 31.03.2020.

Решта умов договору залишена без змін.

Зобов`язання згідно із ст.11 Цивільного кодексу України виникають, зокрема, з договору та інших правочинів.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Таким чином, відносини, що виникли між сторонами по справі на підставі договору поставки товару, є господарськими зобов`язаннями, а згідно з приписами статей 193 ГК України, 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).

Предметом спору у даній справі є, зокрема, стягнення заборгованості за спожитий природний газ у січні, лютому та березні 2020 року в сумі 47 603,60 гривень.

Ціна на природний газ протягом січня-березня 2020 року змінювалась, так згідно з наказами голови правління Публічного акціонерного товариства «По газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» №3 від 02.01.2020, №27 від 30.01.2020, № 53 від 24.02.2020 начальникам УТГ наказано розрахунки за постачання природного газу бюджетним установам та організаціям, що фінансуються з державного і місцевих бюджетів, промисловим споживачам та іншим суб`єктам господарювання, здійснювати за ціною за 1000 м:

з 01.01.2020 - 9 329,856 з ПДВ та 7 774,880 без ПДВ;

з 01.02.2020 - 8 023,488 з ПДВ та 6 686,240 без ПДВ.

з 01.03.2020 - 7,113264 з ПДВ та 5,927720 без ПДВ відповідно.

На виконання умов договору позивачем поставлено, а відповідачем прийнято за період січень-березень 2020 року природний газ в обсязі 8448,500 тис.куб.м. на загальну суму 71 232,78 гривень, що підтверджується відповідними актами приймання-передачі:

Акт приймання передачі від 31.01.2020 в обсязі 3659,000 тис.куб.м на суму 34 137,94 гривень;

Акт приймання передачі від 29.02.2020 в обсязі 3324,300 тис.куб.м на суму 26 672,48 гривень;

Акт приймання передачі від 31.03.2020 в обсязі 1465,200 тис.куб.м на суму 10 422,36 гривень.

Вказані акти підписані тільки з боку позивача.

Як зазначено в позовній заяві, відповідачем 24.04.2020 було частково сплачено заборгованість в сумі 23 629,18 гривень за отриманий природний газ у січні 2020 року.

Отже, факт здійснення вказаної оплати позивачем визнається та приймається судом як такий, що не підлягає доведенню на підставі ч.1 ст.75 ГПК України.

18.06.2020 між сторонами складено та підписано Акт звірки взаєморозрахунків зі змісту якого вбачається, що відповідач визнає за собою заборгованість за спірним договором в сумі 47 603,60 гривень.

Відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках рух коштів у бухгалтерському обліку підприємства та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг, оскільки не є первинним бухгалтерським документом».

Водночас, акт звірки може вважатися доказом у справі, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Таким чином, акт звірки може бути доказом, якщо:

- інформація, що в ньому відображена, підтверджена первинними документами;

- містить підписи уповноважених на це осіб.

Аналогічна позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.03.2019 у справі №910/1389/18.

Судом встановлено, що доданий до матеріалів позовної заяви акт звірки взаєморозрахунків підписаний уповноваженими особами як енергопостачальної організації (відповідача) так і абонента (поивача), а отже вказаний акт звірки взаєморозрахунків може бути належним доказом у даній справі.

Таким чином, своїми конклюдентними діями відповідач фактично визнав споживання природного газу у визначених в актах приймання-передачі за січень-березень 2020 року обсягах та вартістю.

Залишок несплаченої заборгованості склав 47 603,60 гривень.

Відповідач у відзиві на позовну заяву суму боргу в розмірі 47 603,60 гривень визнав, а тому ця сума підлягає стягненню на користь позивача.

За відсутності інших підстав, передбачених договором або законом, зобов`язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 530 ЦК, якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом (частина перша статті 598 ЦК України).

Як випливає з правової позиції Верхового Суду України, висловленої в постановах №6-49цс12 від 06.06.2012; № 6-40цс11 від 14.11.2011, правовідношення, в якому боржник зобов`язаний передати гроші як предмет договору або сплатити їх як ціну договору, є грошовими зобов`язаннями.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором в частині своєчасної оплати спожитого газу, позивачем нараховані пеня за період 10.02.2020 по 30.06.2020 в сумі 4 005,23 гривень, 3% річних за період з 10.02.2020 по 30.06.2020 в сумі 592,09 гривень та інфляційні втрати за період лютий – червень 2020 року в сумі 1 250,45 гривень.

За змістом статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов`язання у строк, встановлений договором.

Згідно з частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

Згідно з частиною першою статті 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання (стаття 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню.

Такий вид забезпечення виконання зобов`язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України та частиною шостою статті 232 ГК України.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України).

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання, що передбачено частиною першою статті 550 ЦК України.

Частиною першою статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Пунктом 6.3.2. договору встановлено, що у разі порушення Споживачем строків оплати, передбачених розділом 4 Договору із Споживача стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Як зазначалось вище, остаточний розрахунок за спожитий газ проводиться не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Отже, прострочення платежу настає з 11-го числа місяця, наступного за розрахунковим

Перевіривши розрахунок пені, суд дійшов висновку, що наданий розрахунок є не вірним.

За здійсненим судом перерахунком, розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача за період з 11.02.2020 по 30.06.2020 з урахуванням часткових оплат становить 3 454,13 гривень, з розрахунку:

за Актом прийому-передачі від 31.01.2020

з 11.02.2020 по 23.04.2020 на суму боргу 34 137,94 гривень = 1 419,62 гривень;

з 24.04.2020 по 30.06.2020 на суму боргу 10 508,76 гривень = 290,57 гривень;

за Актом прийому-передачі від 29.02.2020

з 11.03.2020 по 30.06.2020 на суму боргу 26 672,48 гривень = 1 381,72 гривень;

за Актом прийому-передачі від 31.03.2020

з 11.04.2020 по 30.06.2020 на суму боргу 10 422,36 гривень = 362,22 гривень,

а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

І хоча пунктом 6.3.2. договору передбачено право позивача за прострочення оплати за отриманий природний газ понад 60 календарних днів на нарахування відсотків, передбачених ст. 625 ЦК України, у розмірі 25%, позивачем розрахунок виконано за весь період існування заборгованості в розмірі 3%.

Перевіривши розрахунок 3% річних, суд дійшов висновку, що він є арифметично не вірним.

Згідно здійсненого судом перерахунку, розмір 3% річних, що підлягає стягненню з відповідача за період з 11.02.2020 по 30.06.2020 з урахуванням часткових оплат становить 576,90 гривень, із розрахунку:

За актом прийому-передачі природного газу від 31.01.2020

з 11.02.2020 по 23.04.2020 на суму боргу 34 137,94 гривень = 204,27 гривень;

з 24.04.2020 по 30.06.2020 на суму боргу 10 508,76 гривень = 58,57 гривень;

За актом прийому-передачі природного газу від 29.02.2020

з 11.03.2020 по 30.06.2020 на суму боргу 26 672,48 гривень = 244,86 гривень;

За актом прийому-передачі природного газу від 31.03.2020

з 11.04.2020 по 30.06.2020 на суму боргу 10 422,36 гривень = 69,20 гривень,

а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково.

Щодо розрахунку інфляційних втрат.

Згідно з пунктом 6 Методики розрахунку базового індексу споживчих цін, затвердженої Наказом Державного комітету статистки України від 27 липня 2007 року № 265 індекс інфляції це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції обчислюється виходячи з суми боргу, що мав місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки.

У пунктах 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» роз`яснено, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається, виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При цьому, оскільки нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання, то і подальше застосування до таких сум наслідків передбачених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України є правомірним.

Такого висновку дійшов Верховний суд у своїх постановах №910/3692/18 від 31.07.2019, №904/10242/17 від 17.07.2018, №913/70/18 від 23.10.2018, №913/63/18 від 04.12.2018.

Верховний суд зазначав, що оскільки інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов`язання, відповідно, нарахування інфляційних втрат за наступний період (наступний місяць) обґрунтовано здійснено позивачем з урахуванням збільшення суми боргу на індекс інфляції попереднього місяця.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що наданий розрахунок є методологічно не вірним, оскільки позивачем не правильно визначено періоди нарахування.

Згідно здійсненого судом за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга Закон" перерахунку, розмір інфляційних втрат, що підлягає стягненню з відповідача за період з 12.02.2020 по 30.06.2020 з урахуванням часткових оплат становить 813,90 гривень, із розрахунку:

За актом прийому-передачі природного газу від 31.01.2020

з 01.03.2020 по 31.03.2020 на суму боргу 34 137,94 гривень = 273,10 гривень;

з 01.04.2020 по 30.06.2020 на суму боргу 10 781,86 гривень = 140,66 гривень;

За актом прийому-передачі природного газу від 29.02.2020

з 01.04.2020 по 30.06.2020 на суму боргу 26 672,48 гривень = 347,97 гривень;

За актом прийому-передачі природного газу від 31.03.2020

з 01.05.2020 по 30.06.2020 на суму боргу 10 422,36 гривень = 52,17 гривень,

а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково.

Щодо тверджень відповідача про наявність підстав звільнення від сплати пені.

Відповідачем зазначено, що Прокуратура Донецької області є юридичною особою, що визначена неприбутковою організацією та фінансується виключно за рахунок Державного бюджету України. Кошторисом видатків прокуратури Донецької області на 2020 рік витрати на оплату штрафу та пені не передбачено. Причиною несплати прокуратурою області за отриманий газ - є відсутність механізму реєстрації та оплати бюджетного зобов`язання в результаті розбіжностей чинного законодавства: Бюджетного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України «Про закупівлі» та Правила постачання природного газу, затвердженого НКРЕКП від 20.09.2015 року №2494.

Згідно ч.2 ст. 218 ГК України, ст.617 ЦК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

ЄСПЛ у справі «Бакалов проти України» та у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» зазначив, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання.

Аналогічний правовий висновок про те, що сама собою відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язання викладено в постанові ВСУ від 22.03.2017 року у справі №3-77гс17, у постановах КГС у складі ВС від 27.03.2018 року у справах №925/246/17, №925/974/17, а також у постанові ВП ВС від 10.04.2018року у справі №12-46гс18.

З огляду на викладене, доводи відповідача про наявність підстав звільнення від сплати пені судом не приймаються.

За положеннями статті 129 ГПК України, судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись статтями 12, 73, 74, 76-79, 86, 91, 96, 129, 165, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд –

В И Р I Ш И В

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» в інтересах Краматорського управління по газопостачанню та газифікації до Прокуратури Донецької області про стягнення 53 451,37 гривень, з яких: 47 603,60 гривень заборгованість за поставлений природний газ, 4 005,23 гривень пеня, 592,09 гривень 3% річних, 1 250,45 гривень інфляційних втрат – задовольнити частково.

Стягнути з Прокуратури Донецької області (87501, Донецька область, місто Маріуполь, вулиця Університетська, будинок 6; код ЄДРПОУ 25707002) на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» в особі Краматорського управління по газопостачанню та газифікації (84313, Донецька область, місто Краматорськ, вулиця Південна, будинок №1; код ЄДРПОУ 24805642) 47 603,60 гривень, 3 454,13 гривень пені, 576,90 гривень 3% річних, 813,90 гривень інфляційних втрат, а також 2 062,56 гривень судового збору.

В частині стягнення 55,11 гривень пені, 15,19 гривень 3% річних, 436,55 гривень інфляційних втрат – відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ в установленому порядку.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Рішення складено та підписано 21.08.2020.

Позивач: Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» (84313, Донецька область, місто Краматорськ, вулиця Південна, будинок №1; код ЄДРПОУ – 03361075) в інтересах Краматорського управління по газопостачанню та газифікації (84313, Донецька область, місто Краматорськ, вулиця Південна, будинок №1; код ЄДРПОУ – 24805642)

Відповідач: Прокуратура Донецької області (87500, Донецька область, місто Маріуполь, вулиця Університетська, будинок №6; код ЄДРПОУ – 25707002)

Суддя С.М. Фурсова