Рішення № 91088047, 10.08.2020, Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження №2/760/812/20

в справі №760/22623/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 серпня 2020 року Солом`янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Оксюти Т.Г.

за участю секретаря - Горупа В.В.

представника позивача Казьмірової І.В.,

представників відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , ОСОБА_8,

відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського» до ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів та просив, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, стягнути солідарно з ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , на користь НТУУ «КПІ імені Ігоря Сікорського» заборгованість за несплату квартирної плати та плати за комунальній послуги в розмірі 73991,13 грн. та судові витрати в сумі 1762,00 грн.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського» є балансоутримувачем будинку АДРЕСА_1 .

ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є співвласниками квартири за адресою: АДРЕСА_2 , згідно зі свідоцтвом про право приватної власності від 29.10.1998 року №26600. Зазначені обставини встановлені рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 10.12.2001 року.

Нарахування оплати за житлово-комунальні послуги проводиться відповідно до показань квартирного лічильника (встановленого та опломбованого виробником послуг в порядку визначеному законодавством) або за нормами споживання для всіх зареєстрованих мешканців квартир.

У зв`язку з неподанням даних показників лічильника відповідачами, щодо фактичного обсягу споживання житлово-комунальних послуг, балансоутримувач здійснював нарахування на підставі затверджених для м. Києва норм споживання, згідно Розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 16.06.2015 року №579 (зареєстровано в Головному територіальному управлінні юстиції у м. Києві 07.07.2015 року №86/1197).

Відповідачі не вносили платежі у повному обсязі у зв`язку з чим у них виникла заборгованість за період з вересня 2015 року по березень 2019 року в сумі 73991,13 грн., яку позивач просив стягнути з відповідачів в солідарному порядку.

Ухвалою судді Солом`янського районного суду м. Києва від 20.12.2018 року ОСОБА_6 справу прийнято до розгляду та призначено судове засідання.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.03.2019 року справу передано головуючому судді Оксюті Т.Г.

11.04.2019 року від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог.

29.11.2019 року від представника відповідача ОСОБА_1 надійшли письмові пояснення в яких він проти задоволення позову заперечував частково посилаючись на те, що ОСОБА_1 фактично не проживає та жодним чином не користується квартирою АДРЕСА_3 з 2010 року. У зв`язку з відсутністю будь-яких відносин з іншими відповідачами у справі та складними родинними стосунками із ними, ОСОБА_1 була змушена переїхати із зазначеного житла ще у 2010 році, та доступ до квартири в неї відсутній.

Вважає, що вона є неналежним відповідачем у справі, оскільки предметом позову є стягнення заборгованості за користування житлово-комунальними послугами, споживачем яких є ОСОБА_1 в розумінні положень Законів України «Про житлово-комунальні послуги» не являється.

При цьому, не заперечував проти стягнення витрат на утримання будинку та прибудинкової території.

На підставі викладеного просив відмовити у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_1

10.12.2019 року від представника позивача надійшли заперечення на письмові пояснення ОСОБА_1 в яких вона зазначила, що за спірний період, а саме з 2010 року, з якого ніби то не проживає ОСОБА_1 у спірній квартирі, балансоутримовичу не було подано жодних заяв та підтверджуючих документів від відповідача ОСОБА_1 з проханням не нараховувати житлово-комунальні послуг з причин фактичного проживання в іншому місці.

Надані відповідачем договори оренди датовані 2010 роком та не підтверджують факт проживання відповідача ОСОБА_1 у іншому місці.

Акт проживання складений сусідами 11.05.2018 року не є належним і допустимим доказом, оскільки наявні на ньому підписи не засвідчені, а сам акт не затверджений у встановленому законом порядку.

На підставі викладеного просила не приймати до уваги пояснення ОСОБА_1 .

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 10.12.2019 року у справі зупинено провадження до залучення у справі правонаступника ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

18.03.2020 року на запит суду надійшла копія спадкової справи, заведена П`ятою Київською державною нотаріальною конторою щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 .

З матеріалів спадкової справи вбачається, що із заявами про прийняття спадщини звернулись ОСОБА_3 та ОСОБА_1 .

Ухвалою судді Солом`янського районного суду м. Києва від 31.03.2020 року провадження у справі відновлено та призначено справу до розгляду.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила їх задовольнити.

Представники відповідача ОСОБА_1 в судовому засіданні проти задоволення позову заперечували частково з підстав викладених у письмових поясненнях від 29.11.2019 року та просили відмовити у задоволенні позову до ОСОБА_1 .

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні проти задоволення позову заперечувала та зазначила, що позивачем не надаються житлово-комунальні послуги в повному обсязі, що підтверджується Ухвалою Апеляційного суду від 02.06.2013 року. А тому всі нарахування здійсненні позивачем є невірними та необґрунтованими. Розрахунок заборгованості значно завищений. На підставі викладеного просила відмовити у задоволенні позову.

Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не з`явилась. В матеріалах справи міститься заява про розгляд справи без її участі.

Вислухавши думку представника позивача, представників відповідача ОСОБА_1 , відповідача ОСОБА_3 , врахувавши заяву відповідача ОСОБА_4 , дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Встановлено, що відповідачі ОСОБА_3 , яка є правонаступником ОСОБА_5 , (помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ), ОСОБА_1 , та ОСОБА_4 є співвласниками квартири АДРЕСА_3 , що встановлено рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 06.10.2005 року.

Позивач Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського» є балансоутримувачем будинку АДРЕСА_1 та надає власникам квартир житлово-комунальні послуги.

Встановлено, що відповідачі не вносили платежі в повному обсязі у зв`язку з чим у них утворилась заборгованість за період з вересня 2015 року по березень 2019 року в сумі 73991,13 грн.

Позивач просив стягнути в солідарному порядку з відповідачів вказану заборгованість.

Відповідач ОСОБА_3 заперечуючи проти вимог позивача посилалась на те, що позивачем не надаються житлово-комунальні послуги в повному обсязі, що підтверджується ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 02.06.2013 року, а тому всі нарахування здійсненні позивачем є невірними та необґрунтованими. Розрахунок заборгованості значно завищений.

Однак, суд не погоджується з такими твердженнями відповідача

Встановлено, що надання житлово-комунальних послуг Національним технічним університетом України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського» за адресою: АДРЕСА_1 , підтверджується договорами, укладеними між НТУУ «КПІ імені І. Сікорського» та виконавцями зазначених послуг - ПАТ «Київенерго» про закупівлю товару теплової енергії у гарячій воді/парі, ПАТ «Київводоканал» про закупівлю послуг водопостачання та водовідведення.

Додатком №4.1 до договору №09030011 від 24.11.2017 року про співпрацю виконавця послуг з централізованого опалення та послуг централізованого водопостачання гарячої води встановлено схему розподілу балансової належності та експлуатаційну відповідальність, який підтверджує наявність у будинку по АДРЕСА_1 , відповідних комунікацій для надання житлово-комунальних послуг.

Будинок було прийнято в експлуатацію згідно з актом державної приймальної комісії від 30.06.1999 року, який підписаний усіма зацікавленими службами і затверджений у встановленому законом порядку, що підтверджується рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 10.12.2001 року.

Крім цього іншими додатками до договору №09030011 від 24.11.2017 року підтверджено технічні характеристики будинку та мереж, які необхідні для надання і споживання житлово-комунальних послуг, а саме: кількість зареєстрованих осіб у спірній квартирі: 4 особи, загальна опалювальна площа будинку 2414,49 кв.м., загальна опалювальна площа квартири 123,3 кв.м.

Нарахування оплати за житлово-комунальні послуги проводиться відповідно до показань квартирного лічильника (встановленого та опломбованого виробником послуг в порядку визначеного законодавством) або за нормами споживання для всіх зареєстрованих мешканців.

У зв`язку з неподанням даних показників лічильника відповідачами щодо фактичного обсягу споживання житлово-комунальних послуг, балансоутримувач здійснював нарахування на підставі затверджених для м. Києва норм споживання, згідно Розпорядження виконавчого органу Київської міської ради Київської міської державної адміністрації) від 16.06.2015 року №579 (зареєстровано в Головному територіальному управлінні юстиції у м. Києві 07.07.2015 року №86/1197).

Встановлено, що позивачем відповідно до п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» фактично було надано житлово-комунальні послуги , а саме: здійснювалось централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, вивезення побутових відходів, прибирання внутрішньо будинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання послуг, послуги з ремонту приміщень.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщення, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил;

комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газопостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством;

утримання будинків і прибудинкових територій - господарська діяльність, спрямована на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи щодо забезпечення експлуатації та/або ремонту жилих та нежилих приміщень, будинків і споруд, комплексів будинків і споруд, а також утримання прилеглої до них (прибудинкової) території відповідно до вимог нормативів, норм, стандартів, порядків і правил згідно із законодавством;

балансоутримувач будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд (далі - балансоутримувач) - власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом;

управитель - особа, яка за договором з власником чи балансоутримувачем здійснює управління будинком, спорудою, житловим комплексом або комплексом будинків і споруд (далі - управління будинком) що забезпечує його належну експлуатацію відповідно до закону та умов договору.

Згідно ст. 13 того ж Закону залежно від функціонального, призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газопостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів,! освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Управитель зобов`язаний вимагати своєчасної і в повному обсязі оплати наданих житлово-комунальних послуг від споживачів (пп. 4 ч. 2 ст. 25 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 р.).

Споживач зобов`язується оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом (пп. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»). Обов`язок споживача сплачувати за використані (спожиті) житлово-комунальні послуги передбачений положеннями ст. 162 Житлового кодексу Української PCP, ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ч. 2 п. 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 1992 р. №572.

Крім того, положеннями ст. 151 Житлового Кодексу Українські PCP встановлено, що громадяни, які мають у приватній власності жилий будинок (квартиру), зобов`язані забезпечувати його схоронність, провадити за свій рахунок поточний і капітальний ремонт, утримувати в порядку придомову територію.

Оплата за користування жилим приміщенням в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, встановлюється угодою сторін. Плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Строки внесення квартирної плати і плати за комунальні послуги визначаються угодою сторін. Наймач зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату і плату за комунальні послуги.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 322 Цивільного кодексу України, власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 1 ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів, цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Встановлено, що позивачем зобов`язання щодо надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території виконувалися вчасно та в повному обсязі.

Однак, відповідачі належним чином свої зобов`язання щодо сплати послуг з утримання будинку та прибудинкової території, житлово-комунальних послуг не виконали, у зв`язку із чим у них утворилась заборгованість в сумі 73991,13 грн.

З урахуванням викладеного, суд не приймає до уваги твердження відповідача ОСОБА_3 стосовно неналежного надання житлово-комунальних послуг та завищеного розрахунку заборгованості.

Також, обставини встановлені ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 16.10.2013 року стосуються іншого періоду, який в даному позову не є підставою та предметом позову.

Представники відповідача ОСОБА_1 в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечували частково посилаючись на те, що ОСОБА_1 у спірній квартирі не проживає з 2010 року, наданими житлово-комунальними послугами не користується, а тому не повинна нести витрати з утримання квартири АДРЕСА_3 .

На підтвердження вказаного представниками відповідача надано договори оренди від 01.03.2010 року, 02.03.2010 року, 02.03.2010 року, договір позички квартири від 24.08.2010 року, договір позички квартири від 24.10.2016 року, пояснення свідка від 02.05.2018 року, акт про проживання осіб від 11.05.2018 року, акт про проживання особи від 11.05.2018 року, на що слід зазначити наступне.

Законом України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції чинній на момент подання позову) статтею 26 ч. 1 п. 6 передбачалось право споживача на несплату вартості житлово-комунальних послуг за період тимчасової відсутності споживача та/або членів його сім`ї при відповідному документальному оформленні.

Такими документами можуть бути довідки від організацій виробників комунальних послуг (у разі існування прямих договорів), довідки балансоутримувача за місцем реєстрації, складеної на підставі акту комісій про обстеження матеріально-побутових умов сім`ї, що зареєстрована особа фактично не проживає, довідка балансоутримувача за місцем фактичного проживання, яка підтверджує факт проживання та сплати житлово-комунальних послуг саме за місцем фактичного проживання тощо.

Підставою для звільнення від нарахувань оплати житлово-комунальних послуг та квартплати є подання зазначених документів до балансоутримувача за місцем реєстрації.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 7 чинного Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право на неоплату вартості комунальних послуг (крім постачання теплової енергії) у разі їх невикористання (за відсутності приладів обліку) за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (іншому об`єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб понад 30 календарних днів, за умови документального підтвердження відповідно до умов договорів про надання комунальних послуг.

Однак, про те, що відповідач ОСОБА_1 з 2010 року проживає за іншою адресою в даній справі було заявлено тільки з поданням зазначених вище письмових пояснень, оскільки за спірний період до балансоутримувача не було подано жодних заяв та підтверджуючих документів від ОСОБА_1 з проханням не нараховувати на неї витрати з житлово-комунальних послуг з причини фактичного проживання в іншому місці.

Вказаного також не спростували в судовому засіданні представники відповідача ОСОБА_1 .

Крім того, рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 20.05.2014 (справа № 760/2636/13-ц) стягнуто заборгованість з відповідачів (в тому числі, ОСОБА_1 ) за період з листопада 2010 року по квітень 2012 року.

Судом встановлено, що оскільки відповідачі (в тому числі, ОСОБА_1 ) є співвласниками спірної квартири, то на них згідно законодавства покладається обов`язок сплати квартплати та плати за користування комунальними послугами. Отже, зазначений факт є встановленим та доведеним, оскільки рішення суду набрало законної сили.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Що стосується наданих представниками відповідача ОСОБА_1 договорів то вони також не можуть бути доказом непроживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 , оскільки вони датовані 2010 роком, тоді як позивач просить стягнути заборгованість за період з вересня 2015 року по березень 2019 року.

Крім того, згідно ч. 1 ст. 827 ЦК України за договором позички одна сторона (позичкодавець) безоплатно передає або зобов`язується передати другій стороні (користувачеві) річ для користування протягом встановленого строку.

Відповідно до ч. З ст. 828 ЦК України договір позички будівлі, іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у формі, яка визначена відповідно до статті 793 цього Кодексу.

В силу приписів ст. 793 ЦК України, договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у письмовій формі. Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню.

Слід звернути увагу на те, що пунктом 3.2 договору позички квартири від 24.08.2010 передбачено термін користування квартирою - безстроково з моменту передачі квартири, тоді як договір укладено лише в письмовій формі.

Те ж саме стосується і договору позички квартири від 24.10.2016, укладеного строком на 5 років.

Згідно ч. 1 ст. 220 ЦК України, у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

З огляду на зазначене, суд не приймає до уваги вищевказані договори як належний та допустимий доказ у справі, оскільки вони укладені з порушенням вимог ст. 793 ЦК України.

Акт проживання осіб від 11.05.2018 року складений сусідами також не є належним і допустимим доказом, оскільки наявні на ньому підписи не засвідчені, а сам акт не затверджений у вставленому законодавством порядку (зокрема ДСТУ).

Інші документи так само не є належними та допустимими доказами. Зокрема, договір поставки води у заставній тарі датований 2012 роком та не відноситься до спірного періоду.

Лист служби у справах дітей Солом`янської РДА від 09.02.2017 № 108/24/379 не є належним доказом по справі, оскільки носить інформаційний характер по іншій судовій справі.

Пояснення свідка ОСОБА_7 , суперечить принципам допустимості доказів, встановлених ст. 78 ЦПК України.

Відповідно до ст. 13 Конституції України власність зобов`язує. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом. Згідно вимог ст. 68 ЖК України власник, наймач зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.

Висновок дільничного інспектора Подільського РУ ГУМВС України в місті Києві від 09.04.2014, копія дублікату дозволу № 883446, копія конверта, направлення на планову/екстрену госпіталізацію, копії квитанцій, копія листа Подільського управління поліції ГУНП у м. Києві, копії довідок щодо зняття з реєстрації місця проживання не спростовують обставин справи та не звільняють ОСОБА_1 як співвласника спірної квартири від обов`язку її утримання.

В силу приписів п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», індивідуальний споживач - це фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», управитель багатоквартирного будинку - це фізична особа - підприємець або юридична особа - суб`єкт підприємницької діяльності, яка за договором із співвласниками забезпечує належне утримання та ремонт спільного майна багатоквартирного будинку і прибудинкової території та належні умови проживання і задоволення господарсько-побутових потреб.

З системного аналізу положень Закону України «Про житлово-комунальні послуги» вбачається, що саме на власника (співвласників) покладається обов`язок сплати квартплати та плати за користування комунальними послугами.

Таким чином, пояснення відповідача ОСОБА_1 не містять обставин, що впливають чи спростовують правильність розрахунку за житлово-комунальні послуги та квартирну плату. Усі подані докази до предмету доказування не відносяться та не спростовують позовні вимоги.

Також, відповідачем ОСОБА_1 не вжито передбачених законом заходів для врегулювання питання зняття нарахувань за комунальні послуги з 2010 року.

В силу приписів ст. 83 ЦПК України, відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Всупереч зазначеному, відповідачем ОСОБА_1 подано докази разом з письмовими поясненнями.

З урахуванням викладеного, посилання представників відповідача ОСОБА_1 як на підставу для відмови у задоволенні позову непроживання останньої за адресою: АДРЕСА_2 , судом не приймаються до уваги.

Згідно вимог ст. ст. 76, 77, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Таким чином, виходячи із вищенаведеного, суд вважає, що позивач довів ті обставини на які послався як на підставу своїх позовних вимог.

При цьому, заборгованість відповідачів підлягає стягненню відповідно до їх часток у праві власності, оскільки відповідно до ст.ст. 322, 360 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що належить йому, якщо інше не встановлено договором або законом.

Співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов`язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов`язаннями, пов`язаними із спільним майном.

З урахуванням викладеного, з відповідачів відповідно до часток у праві власності підлягає стягненню заборгованість за житлово-комунальні послуги за період з вересня 2015 року по березень 2019 року в сумі 73991,13 грн.

Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про стягнення з відповідачів в рівних частинах на користь позивача суми сплаченого судового збору 1762,00 грн.

Законом України «Про житлово-комунальні послуги», ст.ст. 322, 326, 526 ЦК України, ст.ст. 156, 162 ЖК України, ст.ст. 2, 4, 5, 10, 12, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 82, 83, 133, 141, 209-211, 223, 247, 258, 259, 263-265, 268, 280, 281, 282, 354 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Стягнути відповідно до часток у праві власності з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН НОМЕР_2 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_4 та ОСОБА_3 , 1961 р.н., ІПН НОМЕР_3 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_2 , на користь Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського», код ЄДРПОУ 02070921, який знаходиться за адресою: м. Київ, пр.-т Перемоги, 37, заборгованість за житлово-комунальні послуги за період з вересня 2015 року по березень 2019 року в сумі 73991,13 грн.

Стягнути в рівних частинах з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН НОМЕР_2 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_4 та ОСОБА_3 , 1961 р.н., ІПН НОМЕР_3 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_2 , на користь Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського», код ЄДРПОУ 02070921, який знаходиться за адресою: м. Київ, пр.-т Перемоги, 37, судовий збір в сумі 1762,00 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя