Рішення № 91087774, 25.06.2020, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/22086/20-ц

Категорія 75

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2020 року Печерський районний суд м. Києва

суддя Матійчук Г.О.,

секретар судового засідання Хабеця О.О.,

справа № 757/22086/20-ц

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1

відповідач: Акціонерне товариство «Українська залізниця»

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення середнього заробітку за період затримки розрахунку при звільненні,

В С Т А Н О В И В :

У травні 2020 року позивач звернулась до суду із вказаним позовом до відповідача, в якому просила стягнути з останнього середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 191 394 грн.

Свої вимоги обґрунтувала тим, що працювала в ПАТ «Укрзалізниця» начальником сектору з експлуатації будівель і споруд відділу будівельно-монтажних робіт і цивільних споруд структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця».

Наказом № 11238/ДН-ОС від 14.07.2017 року її було звільнено з 17.07.2017 року за пунктом 1 статті 40 КЗпП України у зв`язку зі скороченням штату працівників.

При звільнені відповідач не здійснив з нею повного розрахунку по заробітній платі.

Рішенням Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 02.07.2019 року з АТ «Укрзалізниця» на її користь було стягнуто заборгованість по заробітній платі та заборгованість з виплати одноразової грошової допомоги при звільненні.

Постановою Донецького апеляційного суду від 23.09.2019 року, рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 02.07.2019 року змінено в частині розміру суми вихідної допомоги та судового збору.

Зазначила, що роботодавець допустив затримку остаточного розрахунку з працівником і на підставі ст.ст. 116, 117 КЗпП повинен виплатити їй середній заробіток за весь час затримки розрахунку.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 28.05.2020 року відкрито провадження по справі та вирішено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Запропоновано відповідачу не пізніше п`ятиденного строку подати заяву із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, роз`яснено відповідачу, що він має право не пізніше п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали про відкриття провадження, копії позовної заяви та додатків до неї, до початку розгляду справи по суті надіслати відзив на позовну заяву.

Позивач подала суду клопотання, в якому просила позов задовольнити та розглянути справу без її участі, проти заочного рішення не заперечує.

Відповідач, який належним чином повідомлений про відкриття провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження за місцезнаходженням та у порядку ч. 11 ст. 128 ЦПК України не скористався своїм правом подати відзив на позовну заяву, тому в силу ч. 8 ст. 178 ЦПК України, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

На підставі ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Суд, на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин цієї справи, на які позивач послався як на підставу своїх вимог, що викладені у позовній заяві та підтверджені доданими до неї доказами, які були досліджені судом, за відсутності заперечень відповідача, на засадах верховенства права, відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, дійшов до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У відповідності до ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 з 01.08.2016 року прийнята на посаду начальника сектору з експлуатації будівель і споруд відділу будівельно-монтажних робіт і цивільних споруд за переведенням з Управління ДП «Донецька залізниця».

Наказом про припинення трудового договору № 11238/ДН-ОС від 14.07.2017 року ОСОБА_1 з 17.07.2017 року звільнено з займаної посади за пунктом 1 ст. 40 КЗпП України у зв`язку зі скороченням штату з виплатою одноразової грошової допомоги у розмірі одного середньомісячного заробітку.

Рішенням Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 02.07.2019 року з АТ «Укрзалізниця» на її користь було стягнуто заборгованість по заробітній платі та заборгованість з виплати одноразової грошової допомоги при звільненні.

Постановою Донецького апеляційного суду від 23.09.2019 року, рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 02.07.2019 року змінено в частині розміру суми вихідної допомоги та судового збору (а.с. 13-20).

Згідно зі ст. 43 Конституції України гарантовано право кожного на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Статтею 94 КЗпП України передбачено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно зі ст. 97 КЗпП України власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.

Аналогічні положення передбачені й в ст. 21 Закону України «Про оплату праці».

Згідно з ч. 1 ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (зокрема, справа «Суханов та Ільченко проти України» заяви № 68385/10 та 71378/10, а також справа «Ганс-Адам II проти Німеччини», заява N9 42527/98 тощо) «майно» може являти собою «існуюче майно» або засоби, включаючи «право вимоги» відповідно до якого заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання»/«правомірне очікування» (legitimate expectation) стосовно ефективного здійснення права власності.

Європейський Суд неодноразово вказував, що володінням, на яке поширюються гарантії ст. 1 Протоколу № 1 є також майнові інтереси, вимоги майнового характеру, соціальні виплати, щодо яких особа має правомірне очікування, що такі вимоги будуть задоволені.

Відповідно до повідомлення Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 21.04.2020 року № М-1025-УГЛ-20 в Печерському районному відділі державної виконавчої служби міста Київ Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на виконанні перебувало зведене виконавче провадження №53325543, до складу якого входили:

-виконавче провадження № 60516757 з примусового виконання виконавчого листа Донецького апеляційного суду Донецької області № 227/1001/19 від 11.10.2019 р. про стягнення з АТ «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 вихідної допомоги при звільненні у розмірі 8538,30 грн;.

-виконавче провадження № 60516988 з примусового виконання виконавчого листа Донецького апеляційного суду Донецької області № 227/1001/19 від 11.10.2019 про стягнення з АТ «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 , заборгованості по заробітній платі у розмірі 2901731 грн.

Станом на 17.03.2020 року вказані виконавчі провадженні закінчені, в зв`язку з фактичним виконанням (а.с.23).

Відповідно до Закону України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування» від 23.02.2012 року № 4442-IV та постанови Кабінету Міністрів України «Про утворення публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» від 25.06.2014 року № 200, ДП «Донецька залізниця» було реорганізоване шляхом злиття у Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця».

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 31.10.2018 року № 938 змінено тип ПАТ «Укрзалізниця» з публічного на приватне та перейменовано в Акціонерне товариство «Українська залізниця».

Наказом № 11238/ДН-ОС від 14.07.2017 року позивача звільнено з посади з 17.07.2017 року у зв`язку зі скороченням штату на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України.

При звільнені з позивачем не було здійснено розрахунків належних при звільненні, про що свідчить постанова Донецького апеляційного суду Донецької області від 23.09.2019 року (а.с. 13-20).

За правилами п. 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. №100.

За твердженнями позивача, вона в період квітень-червень 2017 року не працювала, в зв`язку з простоєм.

Згідно розрахункового листка роботодавця у березні 2017 року вона працювала 16 годин, за які їй було нараховано 1 215,17 грн.

Таким чином, середньогодинна заробітна плата позивача становить: 1 215,17 грн / 16 = 75,95 грн.

Середньоденна заробітна плата становить: 75,95 грн х 8 год. = 607,60 грн.

Кількість днів затримки розрахунку становить 315 робочих днів ( з 17.07.2017 р. по 17.10.2018 р.).

315 х 607,60 грн = 191 394 грн.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Таким чином, установивши під час розгляду справи про стягнення середнього заробітку у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівнику не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а у разі не проведення його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини.

За наведених обставин позовні вимоги знайшли своє підтвердження в судовому засіданні і підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат між сторонами, регулюється ст. 141 ЦПК України. Зокрема: судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже з відповідача на користь держави підлягає стягненню 1 913,94 грн судового збору.

Керуючись ст. ст. 47, 83, 115, 116, 117 КЗпП України, ст. ст. 12, 13, 19, 81, 141, 263-265, 267, 273, 280-285, 354, 355 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення середнього заробітку за період затримки розрахунку при звільненні - задовольнити.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, починаючи з 17.07.2017 р. по 17.10.2018 р. у розмірі 191 394 грн.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь держави судовий збір у розмірі 1 913,94 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. В такому випадку рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду або через Печерський районний суд м. Києва, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності ЦПК України в редакції від 15 грудня 2017 року.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ;

Відповідач: Акціонерне товариство «Українська залізниця», ЄДРПОУ 40075815, адреса: 03680, м. Київ, вул. Тверська, 5.

Суддя Г.О. Матійчук