Ухвала суду № 91083457, 17.08.2020, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17.08.2020 Справа №607/13457/20

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

в складі: головуючої судді Грицай К.М.,

за участю секретаря Стус К.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тернополі подання начальника Тернопільського міського Відділу державної виконавчої служби Південно-західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Івано-Франківськ) Банаха В.про примусове проникнення до житла,-

ВСТАНОВИВ:

Начальник Тернопільського міського Відділу державної виконавчої служби Південно-західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Івано-Франківськ) Банах В.звернувся до суду з поданням про примусове проникнення до житлового приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , для витребування арештованого та реалізованого майна.

Подання обґрунтовує тим, що на виконанні в Тернопільському міському відділі державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) перебуває зведене виконавче провадження ЗВП№ 60466597. Крім того, на виконанні у Першому відділі ДВС Тернопільського міського управління юстиції перебувало зведене виконавче провадження №24943082 про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь юридичних осіб, в рамках цього провадження 29.11.2010 року державним виконавцем було описано рухоме майно боржника за адресою АДРЕСА_1 , яке прийняла на відповідальне зберігання ОСОБА_1 , що підтверджується актом опису й арешту майна від 29.11.2010 року та актом державного виконавця від 29.11.2010 року. 30.01.2015 року державним виконавцем Першого відділу ДВС Тернопільського міського управління юстиції при примусовому виконанні зведеного виконавчого провадження №24943082 видано 2 (два) акти про проведенні електронні торги. Станом на 13.08.2020 року заборгованість не погашена.

У судове засідання представник Тернопільського міського Відділу державної виконавчої служби Південно-західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Івано-Франківськ)не з`явився, однак подав заяву про розгляд справи у його відсутності.

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення державного виконавця, встановив наступні обставини:

На виконанні в Тернопільському міському відділі державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) перебуває зведене виконавче провадження ЗВП№ 60466597 до складу якого входять:

1)виконавче провадження № 32811387 з примусового виконання виконавчого листа № 2-4954/09, який виданий 23.09.2009 року Тернопільським міськрайонним судом про стягнення з ОСОБА_1 в користь ЗАТ КБ "ПриватБанк" 585,34 грн. в повернення сплачених судових витрат;

2)виконавче провадження №55906851 з примусового виконання виконавчого напису № 6208, який виданий 06.07.2017 року Нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М. про стягнення грошових коштів у сумі 709484,75 грн. з ОСОБА_1 , які є її боргом за Кредитним договором № 09/08/38МЦ від 29.09.2008 року, укладеним між нею та ПАТ КБ «Приватбанк», яке є правонаступником Закритого акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» у розмірі: залишок заборгованості за кредитом - 3715,98 доларів США; залишок заборгованості за відсотками - 11520,79 доларів США; пеня - 10178,15 доларів США; штраф - 1270,75 доларів США, що всього становить 26685,67 доларів США, що за курсом НБУ станом на 15.05.2017 року становить 706484,75 грн. та витрати пов`язані із вчиненням виконавчого напису - 3000 грн. Всього в гривневому еквіваленті, з урахуванням витрат пов`язаних із вчиненням виконавчого напису, становить 709484,75 грн.;

3)виконавче провадження №41953085 з примусового виконання виконавчого листа № 202/25938/13-ц, який виданий 03.10.2013 року Індустріальним районним судом в м. Дніпропетровськ про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором у розмірі 54576,74 грн., 10000,00 грн. та 645,77 грн. судового збору;

4)виконавче провадження №32811707 з примусового виконання виконавчого листа № 2-4954/2009 від 23.09.2009, який виданий Тернопільським міськрайонним судом про звернути стягнення на належні ОСОБА_1 : торгівельний кіоск № НОМЕР_1 , площею 18 кв.м, який знаходиться в АДРЕСА_2 на центральному ринку, гарнітур до прихожої (3 частини), комп`ютер AND ATHLON, монітор Samsung 19 та товар в обороті заставною вартістю 2910 грн., які перебувають в заставі згідно договорів застави майна №09/08/38 МЦ та застави товару в обороті №09/08/38 МЦ від 29.09.2008 року, укладених між ЗАТ КБ "ПриватБанк" в особі ТФ ЗАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 на суму заборгованості за кредитним договором №09/08/38 МЦ від 29.09.2008 року в розмірі 33533,90 грн., що еквівалентно 4197,51 доларів США;

5)виконавче провадження №52621324 з примусового виконання виконавчого листа № 202/25938/13-ц від 14.09.2016 року Індустріального районного суду в м. Дніпропетровська про стягнення із ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного Товариства комерційний банк "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором №238729 cred від 14.07.2008 року станом на 14.04.2013 року в розмірі 8028,20 дол. США, що відповідно до повідомлення НБУ від 14.04.2013 року складає 64576,74 грн., а саме: заборгованість за кредитом - 2845,94 дол. США, заборгованість по процентам - 4821,59 дол. США, штраф (фіксована частина) - 31,29 дол. США, штраф (процентна складова) - 383,38 дол. США та стягнути із ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного Товариства комерційний банк "ПриватБанк" судові витрати по справі в розмірі 645,77 грн.

29 травня 2012 року державним виконавцем Першого відділу державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції Ковальчук Ю.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №32811387 з примусового виконання виконавчого листа №2-4954/09.

Крім того, 29 травня 2012 року державним виконавцем Першого відділу державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції Ковальчук Ю.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №32811707 з примусового виконання виконавчого листа №2-4954/2009.

Старшим державним виконавцем Першого відділу державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції Мамруч Ю.В. 12 лютого 2014 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №41953085 з примусового виконання виконавчого листа №202/25938/13-ц.

30.01.2015 року державним виконавцем Першого відділу ДВС Тернопільського міського управління юстиції при примусовому виконанні зведеного виконавчого провадження №24943082 видано 2 (два) акти про проведенні електронні торги.

11 жовтня 2016 року старшим державним виконавцем Тернопільського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області Корнатою Р.О. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №52621324 з примусового виконання виконавчого листа № 202/25938/13-ц.

Також, 02 березня 2018 року головним державним виконавцем Тернопільського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області Кифор О.М. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №55906851 з примусового виконання виконавчого напису № 6208.

Повідомлення про вручення боржнику ОСОБА_1 вищевказаних постанов у матеріалах справи відсутні.

Державним виконавцем 23 жовтня 2019 року та 13 серпня 2020 року здійснено виходи за адресою АДРЕСА_1 та встановлено, що вхідних дверей ніхто не відчинив.

Також, при спілкуванні із сусідами встановлено, що ОСОБА_1 бачили кілька місяців тому, коли приходила у гості до дочки, а в квартирі АДРЕСА_3 проживає дочка боржниці разом із дітьми та чоловіком про, що складено акт державного виконавця від 13.08.2020 року.

Станом на 13.08.2020 року заборгованість ОСОБА_1 не погашена.

Суд, розглянувши подання, вивчивши матеріали справи та матеріали виконавчого провадження, вважає, що подання не підлягає до задоволення, виходячи з наступних підстав.

Згідно з ч.1 ст.1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ст.18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. Під час здійснення виконавчого провадження, серед іншого, виконавець має право звертатися до суду з поданням про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної особи або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, що належать боржникові від інших осіб.

Частиною 1 статті 439 ЦПК України встановлено, що питання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної особи або особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, щодо якої є виконавчий документ про її відібрання, при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням житла чи іншого володіння особи або судом, який ухвалив рішення за поданням державного виконавця, приватного виконавця.

З аналізу вищенаведених норм Закону вбачається, що у поданні про примусове проникнення до житла особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, повинні бути зазначені достовірні дані про наявність такого майна у приміщенні, до якого потрібно здійснити примусове проникнення. Така позиція узгоджується з постановою Верховного Суду від 25 червня 2018 року у справі за №678/282/16-ц.

Аналіз положень Закону України "Про виконавче провадження" та процесуальних норм дає підстави для висновку про законодавче збалансування прав як особи, що ініціює питання звернення з поданням до суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння, так і особи, щодо якої такі заходи застосовано.

При цьому, питання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння вирішується не інакше як шляхом прийняття вмотивованої ухвали суду з додержанням принципу верховенства права.

Судове рішення про надання дозволу на проникнення до житла чи іншого володіння боржника має бути вмотивованим, тобто суду мають бути надані переконливі докази того, що виконавець вичерпав всі можливості виконати рішення без примусового проникнення до майна, проте це не дало результатів.

Підставою для такого проникнення, як логічно випливає з аналізу наведених положень законодавства, є порушення боржником у виконавчому провадженні, встановлених статтею 19 Закону "Про виконавче провадження" обов`язків, які свідчать про ухилення особи від виконання рішення суду.

До таких обов`язків, зокрема, відноситься обов`язок допускати в установленому законом порядку виконавця до житла та іншого володіння, приміщень і сховищ, що належать йому або якими він користується, для проведення виконавчих дій.

Таким чином, юридично важливою обставиною при розгляді подання виконавця про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника є не лише факт невиконання рішення та неможливість виконавця потрапити до приміщення боржника для проведення виконавчих дій, а саме перешкоджання виконавцю у вчиненні таких дій.

Із запиту державного виконавця № 323306-34/15 від 03.02.2016 року вбачається, що боржнику ОСОБА_1 належить 1/4 квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , однак не встановлено кому належить 3/4 даної квартири.

Крім того, державним виконавцем в поданні про примусове проникнення до житла не зазначено хто проживає у квартирі АДРЕСА_3 , та не встановлено, що боржник проживає у даному житлі.

Відповідно до ст. 30 Конституції України кожному гарантується недоторканість житла. Не допускається проникнення до житла чи іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку як за вмотивованим рішенням суду.

Гарантування кожному прав на повагу та недоторканність житла є не тільки конституційно-правовим обов`язком держави, а й дотриманням взятих Україною міжнародно-правових зобов`язань відповідно до положень Загальної декларації прав людини 1948 року, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року. Зазначені міжнародні акти згідно з частиною першою статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України.

Відповідно до ст.12 Загальної декларації прав людини 1948 року, статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, пункту 1 статті 17 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року ніхто не може зазнавати безпідставного посягання на недоторканність свого житла.

При здійсненні своїх прав і свобод кожна людина може зазнавати тільки таких обмежень, які встановлені законом виключно з метою забезпечення належного визнання і поваги до прав і свобод інших та забезпечення справедливих вимог моралі, громадського порядку і загального добробуту в демократичному суспільстві (пункт 2 статті 29 Загальної декларації прав людини 1948 року, стаття 18 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року).

Конституційна гарантія недоторканності житла не поширюється на випадки, коли суспільні інтереси вимагають правомірного обмеження прав людини, зокрема для захисту прав і законних інтересів інших членів суспільства.

Аналіз положень Закону України "Про виконавче провадження" та процесуальних норм дає підстави для висновку про законодавче збалансування прав як особи, що ініціює питання звернення з поданням до суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння, так і особи, щодо якої такі заходи застосовано.

Обмеження конституційного права особи на недоторканність житла, має виступати виключним засобом забезпечення примусового виконання судового рішення та бути виправданим.

Вирішуючи питання про надання дозволу на примусове проникнення до житла боржника, суд повинен встановити, що боржник повідомлений про наявність виконавчого провадження, отримав повідомлення про необхідність бути присутнім при проведенні виконавчих дій та встановити обставини створення перешкод у проведенні виконавчих дій, тим самим, відзначається, що виконавець може звертатись до суду з поданням про примусове проникнення до володіння особи лише уразі ухилення боржника від виконання зобов`язань під час примусового виконання рішення суду.

У матеріалах подання відсутні докази того, що боржник ОСОБА_1 повідомлена про наявність виконавчого провадження та належним чином повідомлена про намір державного виконавця здійснювати витребування арештованого та реалізованого майна.

З досліджених матеріалів, доданих державним виконавцем до подання, не вбачається належних доказів того, що боржником ОСОБА_1 не виконуються вимоги державного виконавця, щодо її явки на місце проведення виконавчих дій, зокрема не надано жодних доказів на підтвердження отримання боржником вимог державного виконавця про необхідність з`явитися на місце вчинення виконавчих дій.

Крім цього, матеріали подання не містять доказів на підтвердження того, що боржник ОСОБА_1 свідомо та умисно перешкоджає державному виконавцю проведенню вказаних виконавчих дій, не даючи доступу до належного їй житлового приміщення.

Акти про вихід державного виконавця для проведення виконавчих дій, надані державним виконавцем не свідчать про ухилення ОСОБА_1 від виконання рішення суду.

Інших доказів в підтвердження того, що боржник ОСОБА_1 перешкоджає у здійсненні державним виконавцем виконавчих дій, та, зокрема, доказів стосовно того, що нею чиняться перешкоди у доступі державному виконавцю до житла, якими, на переконання суду, можуть бути документи, що підтверджують факт не допуску державного виконавця до житла чи іншого володіння особи - акти державного виконавця за участю понятих, виклики, які скеровувалися боржнику, про явку до державного виконавця, копії повідомлень про вручення зазначених документів боржнику, письмові пояснення боржника, відомості про те, що боржник користується зазначеним вище житлом та фактично у ньому проживає, чи з членами родини, в цьому помешканні зберігаються його власні речі, державним виконавцем до подання не надано, та не надано доказів того, що державний виконавець вичерпав всі можливості виконати рішення без примусового проникнення до житла, проте це не дало результатів.

Таким чином, наведене також може свідчити про необізнаність боржника по вчиненню щодо неї цих виконавчих дій, оскільки матеріали справи не містять жодного повідомлення, яке їй було особисто вручено

Виходячи з вищевказаного та аналізуючи надані документи, суд приходить до висновку, що подання не підлягає задоволенню, оскільки примусове проникнення до житла або іншого приміщення не є першочерговим засобом, а навпаки є одним з крайніх заходів примусового виконання рішення суду, а матеріали подання не містять належних доказів, які б вказували на свідоме ухилення боржника від виконання рішення суду, що дійсно були вжиті першочергові заходи виконавчого провадження, та вжиття інших заходів виконання не забезпечить його ефективність, що в свою чергу обґрунтовувало б наявність підстав для такого втручання в особисті охоронювані законом права боржника та інших осіб, які зареєстровані або проживають в житловому помешканні за адресою, зазначеною у поданні.

Наведені обставини не дають можливості встановити доцільності та необхідності примусового проникнення у спірне приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а тому у задоволенні подання начальника Тернопільського міського Відділу державної виконавчої служби Південно-західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Івано-Франківськ) Банаха В.про примусове проникнення до житла боржника ОСОБА_1 слід відмовити.

На підставі наведеного та керуючись статтями 259, 260, 261, 269, 352-354, 439 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні подання начальника Тернопільського міського Відділу державної виконавчої служби Південно-західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Івано-Франківськ) Банаха В.про примусове проникнення до житла – відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду або через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Головуючий суддяК. М. Грицай