Рішення № 91081831, 18.08.2020, Кремінський районний суд Луганської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2020 року м. Кремінна

Справа № 414/2803/18

Провадження № 2/414/7/2020

Кремінський районний суд Луганської області у складі:

головуючого судді Безкровного І.Г.,

за участю секретаря с/з Нагорянської О.В.,

позивача-відповідача ОСОБА_1 ,

відповідача-позивача ОСОБА_2 ,

представників сторін: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

третьої особи ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кремінна Луганської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування, та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , про визнання права власності,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник ОСОБА_3 , звернулася до Кремінського районного суду Луганської області з позовною заявою до ОСОБА_2 про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування. Третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, у позові зазначається ОСОБА_5 .

В обґрунтування позову зазначається, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер рідний брат позивача за первісним позовом - ОСОБА_7 , після смерті якого залишилася спадщина у вигляді 2/3 частки житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

За життя ОСОБА_7 був залишений заповіт на ім`я своїх сестер - позивача за первісним позовом ОСОБА_1 та третьої особи ОСОБА_5 , яким він заповів все своє майно, яке належало йому на момент смерті.

25.07.2017 позивач за первісним позовом звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини у вигляді 2/3 частки житлового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Разом із цим, інший спадкоємець за заповітом - ОСОБА_5 в нотаріальному порядку відмовилася від належної їй частки у спадщині шляхом подання заяви про відмову від спадщини.

04.09.2018 позивач за первісним позовом ОСОБА_5 звернулася до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом, однак нотаріус своєю постановою відмовив їй у вчиненні зазначеної нотаріальної дії у зв`язку із тим, що після смерті ОСОБА_7 є також спадкоємець за законом, а саме його дружина ОСОБА_2 (відповідач за первісним позовом), яка має право на обов`язкову частку у спадщині.

Позивач за первісним позовом ОСОБА_1 вважає, що відповідач за первісним позовом ОСОБА_2 не є спадкоємцем після смерті ОСОБА_7 і не має права на обов`язкову частку у спадщині, оскільки 16.06.2016 за рішенням суду, яке набрало законної сили, шлюб між ОСОБА_7 та ОСОБА_2 був розірваний.

Незважаючи на те, що відповідачу за первісним позовом ОСОБА_2 було достовірно відомо про смерть спадкодавця, 11.12.2017 вона звернулася до суду із заявою про перегляд заочного рішення, і ухвалою суду від 19.03.2018 заочне рішення про розірвання шлюбу було скасоване.

ОСОБА_1 вважає, що у період з 30.06.2016 по 19.03.2018 заочне рішення суду про розірвання шлюбу було чинним, а тому ОСОБА_7 та ОСОБА_2 у цей період (а отже і на момент відкриття спадщини) у шлюбі не перебували, а отже ОСОБА_2 не ввійшла до кола спадкоємців, оскільки згідно з діючим цивільним законодавством чинність заповіту щодо кола осіб, які мають право на обов`язкову частку у спадщині, встановлюється на час відкриття спадщини.

Крім іншого, скасування за ініціативою ОСОБА_2 заочного рішення про розірвання шлюбу позбавило ОСОБА_1 права на захист своїх спадкових прав, оскільки така ухвала за нормами діючого цивільного процесуального законодавства не підлягає оскарженню.

Про зловживання ОСОБА_2 своїми процесуальними правами свідчить зокрема рішення суду від 19.01.2017 за позовом до спадкодавця про поділ спільного майна подружжя, в якому вона сама зазначає (і це було встановлено судом), що шлюб між сторонами є розірваним.

За таких обставин, позивач за первісним позовом вважає, що вона наразі є єдиним спадкоємцем після смерті ОСОБА_7 , а тому просила суд визнати за нею право власності в порядку спадкування за заповітом на 2/3 частки житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

У свою чергу 06.02.2019 ОСОБА_2 , в інтересах якої діє представник ОСОБА_4 , звернулася до Кремінського районного суду Луганської області із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про визнання права власності, також вказавши третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_5 .

Ухвалою суду від 06.02.2019 зустрічний позов ОСОБА_2 був прийнятий до розгляду з первісним позовом ОСОБА_8 , а вимоги за цими позовами були об`єднані в одне провадження (а.с. 120 т. 1).

В обґрунтування зустрічного позову зазначається, що 21.07.1989 між ОСОБА_2 та ОСОБА_7 був укладений шлюб.

Відповідно до договору дарування від 03.01.2002 ОСОБА_7 подарував, а ОСОБА_2 прийняла у дар: 1) 1/3 частку житлового будинку з відповідною часткою господарських споруд на земельній ділянці загальною площею 0,2984 га, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 ; 2) 1/2 частку земельної ділянки площею 0,1492 га, що складає 1/2 частку земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка передана ОСОБА_7 для обслуговування житлового будинку і господарських будівель та ведення підсобного господарства загальною площею 0,2984 га.

Ухвалою суду про закриття провадження у справі від 13.05.2015 між ОСОБА_2 та ОСОБА_7 було розподілене спільно нажите майно подружжя наступним чином: 1) за ОСОБА_2 визнане право власності на 1/2 частку автомобіля марки ВАЗ11184 з реєстраційним номером НОМЕР_1 ; 2) виділено в натурі в рахунок належної ОСОБА_2 на праві власності 1/3 частини домоволодіння з побутовими будівлями та спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , за домовленістю сторін та відповідно до висновку будівельно-технічної експертизи позначені у висновку жовтим кольором приміщення квартири АДРЕСА_1 ; 3) залишено ОСОБА_7 в рахунок належної йому на праві власності 2/3 частки домоволодіння з побутовими будівлями та спорудами, розташованого за вищевказаною адресою за домовленістю сторін та відповідно до висновку будівельно-технічної експертизи позначені у висновку жовтим кольором приміщення квартири АДРЕСА_2 .

16.06.2016 заочним рішенням суду шлюб між ОСОБА_7 та ОСОБА_2 був розірваний, проте зазначене рішення було скасоване ухвалою суду від 19.03.2018. Таким чином, фактично вони перебували у шлюбі з 21.07.1989 по ІНФОРМАЦІЯ_1 - день смерті ОСОБА_7 , а шлюб припинився внаслідок смерті останнього.

ОСОБА_2 зазначає, що ОСОБА_8 постанова нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 04.09.2018 не оскаржувалася, а отже ОСОБА_2 є спадкоємцем за законом після смерті свого чоловіка та має право на обов`язкову частку у спадщині.

Позивач за зустрічним позовом зазначає, що відповідно до технічного паспорту на житловий будинок індивідуального жилого фонду за адресою: АДРЕСА_1 , споруди були побудовані з 1992 року по 1999 рік, тобто в період знаходження ОСОБА_7 та ОСОБА_2 у зареєстрованому шлюбі, а тому є спільною сумісною власністю подружжя.

Позивач вважає, що крім розподіленого між нею та ОСОБА_7 майна, вона має право на 1/2 частку спільно нажитого майна подружжя та на 1/6 частку на спадкове майно, що залишилося після смерті ОСОБА_7 .

Отже, до складу спадкового майна входить 2/3 частини житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , з побутовими будівлями та спорудами (а саме: К - сарай; О - сарай; Т - навіс; М - навіс; ПГ 1 - погріб) та 1/2 частки земельної ділянки загальною площею 0,1492 га, що складає 1/2 частку земельної ділянки, яка знаходиться за вищевказаною адресою та була передана ОСОБА_7 для обслуговування житлового будинку і господарських будівель та ведення підсобного господарства загальною площею 0,2984 га.

За таких обставин, позивач за зустрічним позовом просила суд: 1) визнати за нею право власності на житлові кімнати № 5 площею 12,9 м2 та № 6 площею 30 м2, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 ; 2) залишити в користуванні ОСОБА_1 наступні побутові споруди: 1-111 - котельню, 1-1V - вбиральню, 1-V - коридор, 1-V1 - коридор, 1- V11 - службове приміщення, 1-V111 - службове приміщення, Г - шлакоблочна літня кухня, Д - шлакоблочний сарай, К - шлакоблочний сарай, О - шлакоблочний сарай, Т - шиферний навіс, М - навіс, ПГ1 - погріб, №№2,3,5 споруди та 1/2 частку земельної ділянки площею 0,1492 га, що складає 1/2 частку земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою суду від 14.03.2019 було задоволене клопотання позивача-відповідача ОСОБА_1 про витребування доказів та у приватного нотаріуса Кремінського районного нотаріального округу Луганської області Дашдамірова Е.А. була витребувана завірена належним чином копія спадкової справи № 118/2017, заведеної після смерті ОСОБА_7 (а.с. 131 т. 1).

Ухвалою суду від 08.05.2019 було відмовлено у задоволенні клопотання позивача-відповідача ОСОБА_1 про призначення будівельно-технічної експертизи та задоволене її клопотання про виклик для допиту свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 (а.с. 228 т. 1).

Ухвалою суду від 26.11.2019 було задоволене клопотання представника позивача-відповідача ОСОБА_3 про залучення до участі у розгляді зазначеної цивільної справи у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_6 , яка також є спадкоємцем після смерті ОСОБА_7 (а.с. 68 т. 2).

Ухвалою суду від 04.08.2020 було задоволене клопотання представника позивача-відповідача ОСОБА_3 про витребування у Кремінського РВ ДРАЦС Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб, укладеного між ОСОБА_7 і ОСОБА_2 . Також цією ухвалою було задоволене клопотання представника позивача-відповідача ОСОБА_4 про витребування з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно інформації щодо реєстрації права власності на спірний спадковий житловий будинок (а.с. 146-147 т. 2).

У судовому засіданні позивач-відповідач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_3 позовні вимоги підтримали у повному обсязі та наполягали на їх задоволенні, надавши пояснення, зміст яких збігається з обставинами, викладеними у позовній заяві. Позовні вимоги за зустрічним позовом не визнали у повному обсязі та вважають, що відповідач-позивач ОСОБА_2 не є спадкоємцем після смерті ОСОБА_7 , оскільки на час відкриття спадщини шлюб між ними був розірваний, а тому ОСОБА_2 не має права на обов`язкову частку у спадщині та на частку як дружина, тим більше, що майно із ОСОБА_7 вони раніше вже поділили. ОСОБА_2 було відомо про розірвання шлюбу між ними, оскільки вона зверталася з до суду із позовом до брата ОСОБА_1 про поділ майна, в якому сама посилалася на цю обставину, що вбачається з відповідного рішення суду. Відновлювати шлюб у судовому порядку вона почала вже після смерті ОСОБА_7 для того, щоб претендувати на його майно.

Відповідач-позивач ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_4 у судовому засіданні позовні вимоги за первісним позовом не визнали у повному обсязі та просили відмовити у їх задоволенні. Позовні вимоги за зустрічним позовом підтримали у повному обсязі та наполягали на їх задоволенні, надавши пояснення, зміст яких збігається з обставинами, викладеними у позовній заяві, посилаючись на те, що ОСОБА_2 є спадкоємицею після смерті ОСОБА_7 і, як непрацездатна дружина, має право на обов`язкову частку у цій спадщині, а так само право частку у спільно нажитому майні як дружина, оскільки заочне рішення про розірвання шлюбу між ними було скасоване, а провадження у справі було закрите у зв`язку зі смертю ОСОБА_7 , що свідчить про факт перебування їх у шлюбі з 21.07.1989 по ІНФОРМАЦІЯ_1 та припинення (а не розірвання) шлюбу внаслідок смерті ОСОБА_7 . Також просили стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 50% витрат, здійснених останньою на експертні оцінки, проведені 08.11.2018 та 02.09.2019 у розмірах 3500 грн та 1000 грн відповідно.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_5 у судовому засіданні вважала цілком обґрунтованими позовні вимоги за первісним позовом та водночас категорично заперечувала проти позовних вимог за зустрічним позовом. ОСОБА_5 пояснила, що її брат ОСОБА_7 після розлучення із ОСОБА_2 у 2016 році проживав разом з їх сестрою ОСОБА_1 . Того часу він мав поганий стан здоров`я, постійно лікувався (в тому числі у лікарні) та потребував стороннього догляду, який здійснювали вони із сестрою. Його колишня дружина станом його здоров`я не цікавилася та у лікарню до нього не приїздила. ОСОБА_2 було відомо, що її шлюб з ОСОБА_7 розірваний, жодних стосунків вони не підтримували і лише після його смерті ОСОБА_2 почала у судовому порядку відновлювати їх шлюб, щоб мати можливість претендувати на його майно.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_6 у судове засідання не з`явилася, надала суду заяву про розгляд справи за її відсутності, в якій також просила розглянути справу на розсуд суду.

Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні пояснила, що вона є невісткою ОСОБА_1 , а ОСОБА_5 знає як сестру своєї свекрухи. ОСОБА_7 є рідним братом ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , який перебував у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_2 та вони проживали разом за адресою: АДРЕСА_1 . Восени 2013 року між ними виник скандал, після його ОСОБА_2 поїхала від ОСОБА_7 та почала жити у м. Кремінна. ОСОБА_7 переніс інсульт, внаслідок чого мав порушення координації. Його ходили доглядати сестри ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , а також ОСОБА_10 та її чоловік, які допомагали ОСОБА_7 по хазяйству та городу. У 2016 році ОСОБА_7 та ОСОБА_2 розлучилися, про що знало все село. Після їх розлучення ОСОБА_1 забрала брата жити до себе, щоб він постійно був під її наглядом через незадовільний стан здоров`я. Після розірвання шлюбу ОСОБА_7 завжди ходив навідуватися у своє подвір`я та перевіряв домоволодіння. На той час стан здоров`я ОСОБА_7 погіршився і його поклали лікуватися у відділення неврології. ОСОБА_1 і ОСОБА_5 доглядали його та не залишали самого. Також вони возили його лікуватися у м. Рубіжне. ОСОБА_10 відомо про те, що ОСОБА_2 зверталася до суду із позовом до ОСОБА_7 про поділ спільного майна подружжя. Після розірвання шлюбу стосунки між ОСОБА_7 та ОСОБА_2 були погані, остання, як відомо свідку, потайки вивозила їх спільне майно з їх будинку. Похованням ОСОБА_7 займалися виключно ОСОБА_1 та ОСОБА_5 .

Свідок ОСОБА_9 у судовому засіданні пояснив, що є сусідом позивача за первісним позовом ОСОБА_1 , з якою перебуває у дружніх стосунка, з ОСОБА_5 та ОСОБА_2 він також знайомий. Із розмов мешканців села йому відомо, що у 2013-2014 роках ОСОБА_2 розлучилася із ОСОБА_7 , який є братом ОСОБА_1 та ОСОБА_5 . Сам ОСОБА_7 мав незадовільний стан здоров`я та порушення координації рухів. Приблизно з 2016 року і до своєї смерті у 2017 році ОСОБА_7 проживав разом зі своєю сестрою ОСОБА_1 . Він часто жалівся на життя та зазначав, що під час його перебування у лікарні колишня дружина ОСОБА_2 до нього не приходила.

Свідок ОСОБА_11 суду пояснив, що з ОСОБА_1 вони є сусідами, з ОСОБА_5 та ОСОБА_2 він також знайомий. Приблизно у травні 2016 році до ОСОБА_1 на її запрошення переїхав жити її брата ОСОБА_7 , який на той час розійшовся з дружиною (чи вона його покинула - точно свідку невідомо). Мешканці села казали, що вони розлучилися. Після переїзду до сестри ОСОБА_7 переніс інсульт та мав незадовільний стан здоров`я. ОСОБА_7 жалівся, що його ображає колишня дружина ОСОБА_2 , яка забрала його одяг і телевізор. Кожного дня ОСОБА_7 ходив до свого домоволодіння та перевіряв його стан, після чого казав, що звідти зникли шланги, шифер тощо.

Заслухавши сторони та їх представників, а також третю особу та свідків, повно, всебічно і об`єктивно дослідивши та оцінивши за своїм внутрішнім переконанням надані суду докази як окремо, так і в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_13 є рідними сестрами ОСОБА_7 , який із 21 липня 1989 року перебував у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_2 (а.с. 64-65, 66, 108, 167, 168, 170-171, 172, 173, 181 т. 1).

Так, відповідно до договору дарування від 03.01.2002 ОСОБА_7 подарував, а ОСОБА_2 прийняла у дар: 1) 1/3 частку житлового будинку з відповідною часткою господарських споруд на земельній ділянці площею 0,2984 га, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 ; 2) 1/2 частку земельної ділянки площею 0,1492 га, що складає 1/2 частку земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 та передана ОСОБА_7 для обслуговування житлового будинку і господарських будівель за вказаною адресою та ведення підсобного господарства загальною площею 0,2984 га (а.с. 69, 103, 104-107, 190 т. 1).

Згідно із заповітом, складеним 23 липня 2014 року та засвідченим приватним нотаріусом Кремінського районного нотаріального округу Луганської області Тимошенком О.М., ОСОБА_7 заповів своїм сестрам - позивачу за первісним позовом ОСОБА_1 та третій особі ОСОБА_5 все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося, на яке він матиме право за законом (а.с. 11, 184, 185, 187 т. 1).

Ухвалою Кремінського районного суду Луганської області про закриття провадження у справі від 13.05.2015 була затверджена мирова угода у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_7 про поділ спільного майна подружжя та виділення в натурі, відповідно до якої: 1) за ОСОБА_2 було визнано право власності на 1/2 частку легкового автомобіля (седана) марки ВАЗ 111840 червоного кольору 2008 року випуску з державним реєстраційним номером НОМЕР_1 , номер шасі (кузова, рами) VIN- НОМЕР_3 , погодженої вартості 60000 грн; 2) виділено в натурі в рахунок належної ОСОБА_2 на праві власності 1/3 частини домоволодіння з побутовими спорудами та спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , за домовленістю сторін та погодженим висновком будівельно-технічної експертизи, наступні приміщення квартири № 1: 1-1 коридор; 1-11 ванна; 1-2 коридор; 1-3 кухня; 1-4 житлової кімнати; Б - цегляного сараю; Е - цегляного літнього душу; Ж - навісу; З - шлакоблочного гаражу; ПГ - цегляного погреба; В - цегляної вбиральні; №№ 1,4 -споруди; 3) залишено ОСОБА_7 в рахунок належної йому на праві власності 2/3 домоволодіння за вищевказаною адресою за домовленістю сторін та погодженим висновком будівельно-технічної експертизи наступні приміщення квартири АДРЕСА_2 : 1-111 -котельна; 1-1V - вбиральна; 1-V - коридор; 1-V1 - коридор; 1-V11 - службове приміщення; 1-V111 - службове приміщення; 5 - житлова кімната; 6 - житлова кімната; Г - шлакоблочна літня кухня; Д - шлакоблочний сарай; К - шлакоблочний сарай; О - шлакоблочний сарай; Т - шиферний навіс; М - навіс; ПГ1 - погріб; №№ 2, 3, 5 - споруди. Ухвала суду набрала законної сили 19.05.2015 (а.с. 70, 102 т. 1).

Заочним рішенням Кремінського районного суду Луганської області від 16.06.2016, яке набрало законної сили, шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_7 був розірваний за позовом останнього. У описовій частині рішення зазначається, крім іншого, що шлюбні відносини були остаточно припинені з 03 липня 2014 року (а.с. 22 т. 1).

Згідно з рішенням Кремінського районного суду Луганської області від 19.01.2017 (яке набрало законної сили 31.01.2018) було відмовлено у задоволенні позовної заяви ОСОБА_2 до ОСОБА_7 про поділ спільного майна подружжя та стягнення шкоди. У описовій частині рішення, в якій викладається суть позовної заяви, крім іншого, зазначається, що у 2016 році сторони розлучилися (а.с. 19-21 т. 1).

ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Червонопопівка Кремінського району Луганської області ОСОБА_7 помер у віці 65 років, про що 16 червня 2017 року виконавчим комітетом Червонопопівської сільської ради Кремінського району Луганської області був складений актовий запис № 9, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 (а.с. 10, 68, 109, 182 т. 1).

Після смерті ОСОБА_7 відкрилася спадщина на 2/3 частки житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , який належав останньому на підставі рішення Кремінського народного суду Кремінського району від 28.07.1987, і 1/3 частину якого 03.01.2002 він подарував ОСОБА_2 , - що підтверджується довідками КП «Кремінське районне бюро технічної інвентаризації» та технічним паспортом на домоволодіння за вищевказаною адресою (а.с. 12-15, 16, 71-73, 104-107, 190 т. 1).

Відповідно до ч. 4 ст. 25 Цивільного кодексу України цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті.

Згідно зі ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1217 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно зі ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини протягом шести місяців з часу відкриття спадщини, яким є день смерті особи (ч. 1 ст. 1269, ч. 1 ст. 1270, ч. 2 ст. 1220 ЦК України).

Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини (ч. 3 ст. 1268, ч. 1 ст. 1273 ЦК України).

Судом встановлено, що позивач за первісним позовом ОСОБА_1 у шестимісячний строк із дня відкриття спадщини після смерті свого брата ОСОБА_7 прийняла спадщину як спадкоємець за заповітом шляхом подання відповідної заяви, у той час як інший спадкоємець за заповітом - третя особа ОСОБА_5 у передбачений законом строк відмовилася від спадщини шляхом подання заяви нотаріусу. Також із заявою про прийняття спадщини до нотаріуса звернулася його повнолітня донька ОСОБА_6 . Зазначені обставини також підтверджуються дослідженими в судовому засіданні документами зі спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_7 (а.с. 165, 169, 174, 176, 177 т.1).

11 грудня 2017 року ОСОБА_2 звернулася до Кремінського районного суду Луганської області із заявою про скасування заочного рішення у цивільній справі про розірвання шлюбу між нею та ОСОБА_7 , яка ухвалою зазначеного суду від 19.03.2018 була задоволена, заочне рішення ухвалою суду від 16.06.2016 було скасоване, а провадження у справі ухвалою суду від 21.03.2018 буле закрите у зв`язку зі смертю позивача ОСОБА_7 (а.с. 23, 24, 197-198, 201, 204, 205 т. 1).

Із постанови приватного нотаріуса Кремінського районного нотаріального округу Луганської області Дашдамірова Е.А. № 3533/02-14-118/2017 від 04.09.2018 про відмову у вчиненні нотаріальної дії вбачається, що нотаріусом було відмовлено у видачі ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину за заповітом на 2/3 частки житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , що залишився після смерті ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку з тим, що є спадкоємець за законом - дружина померлого ОСОБА_2 , яка відповідно до ст. 1241 Цивільного кодексу України має право на обов`язкову частку у спадщині (а.с. 18, 189, 191 т. 1).

Постановою приватного нотаріуса Кремінського районного нотаріального округу Луганської області Дашдамірова Е.А. № 4017/02-14-118/2017 від 11.10.2018 також було відмовлено ОСОБА_2 (як спадкоємиці за законом, яка має право на обов`язкову частку у спадщині як непрацездатна вдова) у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку з відсутністю у неї правовстановлюючого документа на 2/3 частки спірного житлового будинку (а.с. 67, 76, 192, 193 т. 1).

Так, відповідно до ст. 60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав із поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно зі ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою.

Відповідно до ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

У той же час, як вбачається з досліджених матеріалів справи, ОСОБА_2 за час життя ОСОБА_7 двічі зверталася до суду з позовом до останнього про поділ спільного майна подружжя і таке майно вже було поділене між ними за судовими рішеннями, які набрали законної сили, зокрема за ухвалою про затвердження мирової угоди від 13.05.2015.

Водночас відповідно до ст. 1241 ЦК України непрацездатна вдова (вдівець) спадкує, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала їй у разі спадкування за законом (обов`язкова частка).

Проте згідно з ч. 3 ст. 1235 ЦК України чинність заповіту щодо осіб, які мають право на обов`язкову частку у спадщині, встановлюється на час відкриття спадщини.

Із досліджених матеріалів справи встановлено, що на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_7 , який (вже після поділу майна із ОСОБА_2 у судовому порядку) залишив заповіт на ім`я своїх сестер ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , позивач-відповідач ОСОБА_2 не була його дружиною, що підтверджується, крім іншого, повним витягом із Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб між ними (а.с. 152-154 т. 2), і лише після смерті колишнього чоловіка суд за заявою ОСОБА_2 скасував заочне рішення про розірвання шлюбу між ними.

При цьому ще на час звернення до суду з позовом про поділ спільного майна подружжя та стягнення шкоди ОСОБА_2 було достовірно відомо про наявність рішення суду про розірвання шлюбу з ОСОБА_7 , оскільки на цю обставину посилалася сама ОСОБА_2 у відповідному позові, що вбачається з рішення Кремінського районного суду Луганської області від 19.01.2017, а також підтверджується показаннями свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_9 та ОСОБА_11 , які вказали у судовому засіданні, що про їх розлучення було відомо у селі, а ОСОБА_7 , який потребував стороннього догляду у зв`язку із перенесеним інсультом та незадовільним станом здоров`я, після розлучення почав проживати зі своєю сестою ОСОБА_1 , при цьому ОСОБА_2 не підтримувала з ним зв`язок та не приїздила до нього у лікарню, натомість сам ОСОБА_7 скаржився, що колишня дружина потайки вивозить речі з їх будинку.

Суд не бере до уваги надані ОСОБА_2 медичні документи стосовно перебування ОСОБА_7 на лікуванні (а.с. 19-22, 24-27 т. 2), оскільки ці документи стосуються періода 2013-2014 років (крім протиалкогольного лікування, яке датується 01.03.2007) та не дають можливості встановити наявність чи відсутність будь-яких обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а лише підтверджують факт незадовільного стану здоров`я ОСОБА_7 . Із цієї ж підстави суд не бере до уваги надані позивачем висновок про результати розгляду звернення ОСОБА_2 від 16.11.2017 та копію її міграційної картки (а.с. 18, 23 т. 2).

Беручи до уваги ту обставину, що із заявою про скасування заочного рішення про розірвання шлюбу ОСОБА_2 звернулася лише після смерті ОСОБА_7 , очевидно, що єдиною метою скасування цього заочного рішення ОСОБА_2 було її входження до кола спадкоємців після смерті ОСОБА_7 та отримання можливості претендувати на майно останнього, у той час як спадкоємиці за заповітом ОСОБА_1 і ОСОБА_5 з огляду на норми діючого цивільного процесуального законодавства не мали відповідних процесуальних важелів для оскарження відповідного судового рішення, оскільки ухвала про скасування заочного рішення оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.

Таким чином, враховуючи встановлені судом обставини та норми права, а також виходячи з таких принципів цивільного судочинства, як справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України), оскільки на час відкриття спадщини був наявний діючий заповіт спадкодавця та водночас був відсутній зареєстрований шлюб між померлим ОСОБА_7 та ОСОБА_2 , суд дійшов висновку, що остання не є спадкоємицею після його смерті та відповідно не може претендувати на спадщину, оскільки коло осіб, які мають право на обов`язкову частку у спадщині, визначається на час відкриття спадщини з огляду на положення ч. 3 ст. 1235 ЦК України.

За таких обставин, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 через його необґрунтованість.

Разом із тим, відповідно до п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» № 7 від 30.05.2008 свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Згідно з п.п. 3.1, 3.3 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013 визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку. Якщо документи, що засвідчують право власності на нерухоме майно, існували, проте були втрачені власником та не можуть бути відновлені в передбаченому законом порядку, застосуванню підлягає ст. 392 ЦК, відповідно до якої позов про визнання права власності може бути пред`явлений, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати власником документа, який засвідчує його право власності.

Згідно зі ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, зокрема, у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

За таких обставин, оскільки нотаріусом було відмовлено позивачу-відповідачу ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на її ім`я, суд дійшов висновку, що її позов підлягає повному задоволенню, у зв`язку з чим суд вважає за необхідне визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за заповітом на 2/3 частки житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що суд дійшов висновку про необхідність повного задоволення позову ОСОБА_1 (та водночас про необхідність відмови у зустрічному позові ОСОБА_2 ), суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму понесених останньою судових витрат у вигляді сплаченого при зверненні з позовом до суду судового збору в розмірі 704,80 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 5, 10-13, 76-82, 89, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування - задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , право власності в порядку спадкування за заповітом на 2/3 частки житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , - що залишився після смерті ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відмовити у задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , про визнання права власності.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 704,80 грн (семисот чотирьох гривень вісімдесяти копійок).

Повне рішення суду складене 20 серпня 2020 року.

Рішення суду може бути оскаржене до Луганського апеляційного суду безпосередньо або через Кремінський районний суд Луганської області протягом тридцяти днів із дня складення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів із дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач-відповідач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ; місце проживання: АДРЕСА_3 ).

Відповідач-позивач: ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_6 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ).

Третя особа-1: ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_7 ; місце проживання: АДРЕСА_3 ).

Третя особа-2: ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_8 ; місце проживання: АДРЕСА_4 ).

Суддя І.Г. Безкровний