Ухвала суду № 91080913, 19.08.2020, Сихівський районний суд м. Львова

Справа №464/4473/20

пр № 2-з/464/33/20

У Х В А Л А

19 серпня 2020 року м.Львів

Сихівський районний суд м. Львова

у складі: головуючого судді Борачка М.В.,

секретар судового засідання Гаврилишин О.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову,

в с т а н о в и в:

позивач ОСОБА_1 , звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 , в якому просить визнати нерухоме майно – будівлю під літ. Ш-1, загальною площею 669,6 кв.м., яка знаходиться по АДРЕСА_1 і розташована на земельній ділянці площею 1,4171 га кадастровий номер 4610136800:02:005:0128, спільною власністю подружжя ОСОБА_1 і ОСОБА_2 і поділити між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 спільне майно подружжя, виділивши ОСОБА_1 у власність в натурі Ѕ частки будівлі під літ. Ш-1, загальною площею 669,6 кв.м., яка знаходиться по АДРЕСА_1 і розташована на земельній ділянці площею 1,4171 га, кадастровий номер 4610136800:02:005:0128; встановити між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 порядок користування земельною ділянкою, яка розташована по АДРЕСА_1 і на якій знаходиться будівля під літ. Ш-1, загальною площею 669,6 кв.м.

Разом із позовною заявою до суду надійшла заява позивача про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно – будівлю під літ. Ш-1, загальною площею 669,6 кв.м., яка знаходиться по АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта 2087068646101; заборони відповідачу і будь-яким іншим фізичним та юридичним особам вчиняти будь-які дії, спрямовані на зміну правового статусу земельної ділянки по АДРЕСА_1 , на якій розташована будівля під літ. Ш-1, загальною площею 669,6 кв.м., реєстраційний номер об`єкта 2087068646101.

Заяву мотивує тим, що їй стало відомо про те, що на початку червня 2020 року відповідач звернувся до Львівської міської ради та її відповідних структурних підрозділів із заявами, метою яких є приватизація земельної ділянки, на якій розташоване належне їм нерухоме майно. На сесії Львівської міської ради 21.08.2020 повинно розглядатись питання щодо надання дозволу відповідачу на підготовку документів для приватизації вказаної земельної ділянки. Наведені обставини свідчать про те, що в результаті такої приватизації згадана земельна ділянка перейде в особисту власність відповідача, чим буде порушено її права співвласника нерухомого майна на користування та подальшу можливу приватизацію нею частини такої земельної ділянки. Крім того, 22.05.2020 за заявою відповідача до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було внесено відомості про його право власності на будівлю під літ. Ш-1, загальною площею 669,6 кв.м., яка знаходиться по АДРЕСА_1 з відкриттям нового розділу та присвоєнням цьому об`єкту нового реєстраційного номера – 2087068646101. Після внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомості про попередні записи про право власності на вищевказане майно в даному реєстрі з невідомих причин відсутні. Наведені обставини дають підстави вважати, що такі дії відповідача спрямовані на створення видимості про те, що спірне майно є його особистою власністю, та те, що останній може відчужити спірне нерухоме майно іншій особі чи змінити правовий статус такого майна. Відтак, вважає, що не вжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду і ефективний захист її прав або інтересів.

Відповідно до ст.149 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову.

У відповідності до ч.1 ст.153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі.

На підставі ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч.1 ст.150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи інших осіб, а також забороною вчиняти певні дії.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» забезпечення позову – це сукупність процесуальних дій, які гарантують реальне виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Пунктом 4 вищезазначеної Постанови постановлено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Так, у заяві позивач просить накласти арешт на нерухоме майно – будівлю під літ. Ш-1, загальною площею 669,6 кв.м., яка знаходиться по АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта 2087068646101, мотивуючи тим, що відповідач може відчужити її іншим особам.

Як вбачається з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, реєстраційний номер будівлі під літ. Ш-1, загальною площею 669,6 кв.м., яка знаходиться по АДРЕСА_1 – 2087068646101. Підставою для державної реєстрації слугував договір про поділ будівель, серія та номер : 553, виданий 03.06.2016.

Зі змісту п.2 договору про поділ будівель від 03.06.2016 вбачається, що ОСОБА_2 належить на праві спільної часткової власності 47/50 часток у праві власності на будівлі під літ.Ш, літ.З-1 та літ І-1, загальною площею 709,6 кв.м., які розташовані в АДРЕСА_1 на земельній ділянці площею 1,4171 га, кадастровий номер якої 4610136800:02:005:0128, що підтверджується договором купівлі-продажу будівель, посвідченого 05 грудня 2014 року, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 520445546101.

Таким чином договір про поділ будівель від 03.06.2016 містить посилання на первинний договір купівлі-продажу нерухомого майна від 05.12.2014, котрий був укладений відповідачем під час шлюбу.

Предметом поданого позову є поділ спільного майна подружжя набутого під час шлюбу, зокрема будівлі під літ. Ш-1, загальною площею 669,6 кв.м., яка знаходиться по АДРЕСА_1 .

Так згідно ч.1 ст.60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності.

Відповідно до ч.1 та ч.3 ст.65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово.

Відповідно до п.4.2 глави І Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України при посвідченні правочинів щодо розпорядження спільним майном подружжя, якщо документ, що посвідчує право власності, оформлений на ім`я одного з подружжя, нотаріус вимагає письмову згоду іншого з подружжя. Справжність підпису другого з подружжя на заяві про таку згоду має бути нотаріально засвідчена.

Таким чином, відповідно до положень ст.65 СК України, відповідач ОСОБА_2 може розпорядитись спірною будівлею лише за згодо позивача ОСОБА_1 .

Щодо покликань ОСОБА_1 на ту обставину, що відповідач звернувся до Львівської міської ради та її відповідних структурних підрозділів із заявами, метою яких є приватизація земельної ділянки, на якій розташоване належне їм нерухоме майно, відтак існує ризик приватизації земельної ділянки, яка перейде в особисту власність відповідача, чим буде порушено її права співвласника нерухомого майна на користування та подальшу можливу приватизацію нею частини такої земельної ділянки, то такі не можуть бути підставою для задоволення вимог заяви про вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони відповідачу і будь-яким іншим фізичним та юридичним особам вчиняти будь-які дії, спрямовані на зміну правового статусу земельної ділянки по АДРЕСА_1 , оскільки позивач ОСОБА_1 не позбавлена права звернутися до органу місцевого самоврядування із заявами про приватизацію даної земельної ділянки.

Відповідно до ч.2 ст.149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

У заяві про забезпечення позову позивач ОСОБА_1 не навела достатніх підстав щодо необхідності забезпечення даного позову.

Відтак заява про забезпечення позову є такою, що не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст.149-153 ЦПК України,

п о с т а н о в и в:

в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя – відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Сихівський районний суд м. Львова протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення.

Повна ухвала суду складена та проголошена суддею 19 серпня 2020 року.

Суддя Борачок М.В.