Рішення № 91078665, 20.08.2020, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 183/5249/19

№ 2/183/1123/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 серпня 2020 року Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області, у складі:

головуючої судді Сороки О.В.,

секретаря Пащенко А.С.,

розглянувши, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики, -

в с т а н о в и в :

28 серпня 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просили стягнути з відповідача заборгованість за Договором позики №494766 від 03.07.2018 року у розмірі 29751,00 грн., а також покласти на відповідача судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 1921,00 грн.

В обґрунтування свого позову позивач посилається на те, що ТОВ «ВЕЛЛФІН» є фінансовою установою, що надає фінансові послуги по наданню у позику грошових коштів на умовах строковості, зворотності, платності (розпорядження Нацкомфінпослуг №2606 від 27.10.2015 року, зареєстровано в реєстрі фінансових установ за № 16103225).

03.07.2018 року між позивачем та ОСОБА_1 укладено договір позики №494766 в електронній формі, відповідно до умов якого відповідач отримав позику в розмірі 2000,00 грн. строком на 30 днів зі сплатою процентів за користування кредитом. Позивачем в порядку встановленому п.1.4. договору на картковий рахунок відповідача була перерахована сума позики в розмірі 2000,00 грн. Однак, відповідач отримані грошові кошти в строки, передбачені договором, не повернув,внаслідок чого утворилася заборгованість перед ТОВ «ВЕЛЛФІН», яка станом на 19.08.2019 року становить 29751,00 грн., з яких: 2000,00 грн. основний борг; 13716,00 грн. заборгованість по відсоткам; 14035,00 грн. заборгованість за простроченими відсотками, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 17 вересня 2019 року відкрите провадження по справі за правилами загального позовного провадження (а.с.58-59).

Представник позивача в судове засідання не з`явився, звернувшись до суду з заявою про розгляд справи у його відсутність, позов підтримав.

Відповідач в судове засідання, призначене на 23.04.2020 року не з`явився, подавши заяву про відкладення судового засідання у зв`язку із запровадженням карантину. В подальшому, в судове засідання, призначене на 10.06.2020 року відповідач не з`явився без поважних причин. Зважаючи на те, що це третя неявка відповідача в судове засідання, повідомленого належним чином, судом вживались всі можливі заходи для виклику відповідача в судове засідання, останній скористався своїм процесуальним правом на подачу відзиву на позов, тому з метою дотримання права позивача на доступ до правосуддя, судом у відповідності до п.1 ч.3 ст. 223 ЦПК України, розглянуто справу за відсутності відповідача за наявними у справі доказами.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, на підставі ч.2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи.

Суд, дослідивши подані докази, з точки зору належності та допустимості, а у своїй сукупності з точки зору достатності, дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що ТОВ «ВЕЛЛФІН» є юридичною особою, що діє на підставі Статуту та зареєстрована як фінансова установа відповідно до розпорядження № 2606 від 27.10.2015 року Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг. Основним видом діяльності ТОВ «ВЕЛЛФІН» є кредитування, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та свідоцтвом про реєстрацію фінансової установи (а.с.9-13).

Рішенням Загальних зборів учасників ТОВ «ВЕЛЛФІН» Протокол №2 від 22.11.2016 року затвердженні Правила надання грошових коштів у вигляді позики ТОВ «ВЕЛЛФІН» (далі - Правила), які розміщені на офіційному веб-сайті товариства https://creditup.com.ua (а.с.14-28).

Згідно пунктів 4.1., 4.2. Правил заявник, що має намір отримати позику, проходить реєстрацію в особистому кабінеті на сайті товариства, оформлює заявку на сайті товариства шляхом заповнення всіх полів заявки, що відмічені як обов`язкові для заповнення.

У разі прийняття позитивного рішення товариство інформує заявника шляхом відправлення СМС-повідомлення на телефонний номер зазначений в заявці, розміщенням інформації щодо прийнятого рішення в особистому кабінеті та шляхом надсилання електронного повідомлення на електрону адресу зазначену в заявці. Електронне повідомлення про прийняття позитивного рішення в наданні позики містить гіперактивне посилання. Здійснюючи перехід по гіперактивному посиланню заявник отримує електронну копію договору позики (пункт 6.2. Правил). У разі отримання договору позики засобами електронного зв`язку, заявник укладає договір позики з товариством в особистому кабінеті (пункт 6.3. Правил). Для підписання електронної форми договору позики, заявник здійснює вхід на сайт товариства та за допомогою логіну та паролю входить до особистого кабінету (пункт 6.6. Правил).

Так, 03.07.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН», як позикодавцем, та ОСОБА_1 , як позичальником, було укладено договір позики №494766 (а.с.36-44).

Доказів на спростування зазначеного, як і доказів щодо визнання недійсним чи нікчемним договору, суду не надано.

Відповідно до пунктів 1.1., 1.2., 1.3. та 1.4. Договору позикодавець надає позичальникові на умовах, що передбачені даним договором, грошові кошти в позику в сумі 2000 гривень 00 копійок на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути позику та сплатити проценти за користування позикою, зазначені у пункті 1.5. цього Договору. Позика надається позичальнику виключно за допомогою Веб-сайту позикодавця https://creditup.com.ua, за умови ідентифікації позичальника та використання електронного цифрового підпису одноразовим ідентифікатором. Строк позики за цим договором становить 30 (тридцять) днів, позика має бути повергнута згідно графіку розрахунків до 02.08.2018 року. Цей договір є укладеним з моменту перерахування суми позики на банківський рахунок, вказаний позичальником та діє до повного виконання позичальником своїх зобов`язань за договором.

На підтвердження укладення договору позики позивач надав копію договору № 494766 від 03.07.2018 року, який оформлений сторонами в електронній формі, роздруківку заявки з офіційного веб-сайту товариства https://creditup.com.ua та повідомлення ТОВ ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» про переказ грошових коштів.

Із поданої довідки щодо заборгованості за договором №494766 від 03.07.2018 року вбачається, що станом на 19.08.2019 року відповідач має заборгованість перед позивачем у загальній сумі 29751,00 грн., з яких: 2000,00 грн. основний борг; 13716,00 грн. заборгованість по відсоткам; 14035,00 грн. заборгованість за простроченими відсотками (а.с.46).

Доказів належного виконання зобов`язань щодо повернення позики та сплати процентів за користування позикою відповідачем надано не було, а неналежне виконання останнім договірних зобов`язань порушує майнові права і охоронювані законом інтереси позивача.

До правовідносин, що виникли між сторонами суд вважає за необхідне застосувати наступні норми Закону.

Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно із частиною 1 статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх.

Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (частини 1, 2 статті 1047 ЦК України).

Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» № 675-VIII (надалі Закон № 675-VIII) від 03.09.2015 року, який набрав чинності 30.09.2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощену процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

У статті 3 Закону № 675-VIII визначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону № 675-VIII електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону № 675-VIII).

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону (частина 6 статті 11 Закону № 675-VIII).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі частина 12 статті 11 Закону № 675-VIII.

Статтею 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини 1 статті 3 Закону України Про електронну комерцію).

Згідно встановлених судом фактичних обставин справи, Правила надання грошових коштів у вигляді позики ТОВ «ВЕЛЛФІН» перебувають в загальному доступі, розміщенні на офіційному сайті фінансової установи та в розумінні статей 641, 644 ЦК України є публічною пропозицією (офертою) на укладення договору позики із визначенням порядку і умов кредитування, права і обов`язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору.

Матеріалами справи стверджується, що відповідач по справі ОСОБА_1 оформив заявку для отримання позики шляхом заповнення всіх полів заявки на офіційному веб-сайті ТОВ «ВЕЛЛФН» (у заявці відповідач зазначив: ПІБ, розмір позики 2000,00 грн., строк позики 30 днів, паспортні дані, ІПН, електронну пошту, номер банківської картки, номер телефону, адресу реєстрації місця проживання, дохід і вид зайнятості та фото заявника як особи, яка особисто виконала електронну заявку) (а.с.29-35).

Згідно з п.1.2. Договору позика надається позичальникові виключно за допомогою веб-сайту позикодавця https://creditup.com.ua, за умови ідентифікації позичальника та використання електронного цифрового підпису одноразовим ідентифікатором.

На підтвердження здійснення переказу коштів відповідачу, позивач надав до суду копію листа ТОВ ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» про те, що відповідно до договору № ВП-180516-3 від 18.05.2016 року, укладеного між ТОВ «ВЕЛЛФІН» та ТОВ ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ», останнім за дорученням ТОВ «ВЕЛЛФІН», на виконання заявки відповідача ОСОБА_1 , було здійснено переказ коштів 03.07.2018 року на суму 2000,00 грн., маска картки НОМЕР_1 , код авторизації 149214, номер транзакції в системі WayForPay-а_24837811_494766 (а.с.47).

Таким чином, між сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору позики, який оформлений сторонами в електронній формі з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Нормою статті 639 ЦК України передбачено, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Пунктом 1.5 Договору визначено, що строк та проценти за користування позикою обчислюються за фактичну кількість календарних днів користування позикою на наступних умовах: протягом строку позики, встановленого п. 1.3 Договору в розмірі 1,8 процента від суми позики, але не менше ніж 20 грн. за перший день користування позикою; 1,8 процента від суми позики, щоденно, за кожен день користування позикою, починаючи з другого дня в межах строку позики, зазначеного в п. 1.3. цього договору. При цьому, нарахування процентів проводиться в момент внесення позичальником коштів на погашення позики.

Сторони досягли згоди, що повернення позики та сплата процентів за користування позикою здійснюватиметься у відповідності до графіку розрахунків (пункт 3.1. Договору).

Згідно з нормою ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Встановлені фактичні обставини у справі свідчать про те, що позичальник ОСОБА_1 взяті не себе зобов`язання не виконав, у передбачений в договорі строк грошові кошти (суму позики) та нараховані проценти за користування позикою не повернув, внаслідок чого виникла заборгованість за основним зобов`язанням, яка складається із суми позики 2000,00 грн. та процентів за користування позикою в межах строку кредитування за період з 03.07.2018 року по 02.08.2018 року в сумі 1094,00 грн.

Правові наслідки порушення грошового зобов`язання боржником визначені статтями 1050, 625 ЦК України, які передбачають відповідальність боржника та зобов`язують його сплати суму боргу кредитору.

Таким чином, вимога позивача в частині стягнення з відповідача заборгованості за основним зобов`язанням, яка складається із суми позики та процентів за користування позикою в межах строку кредитування є доведеною та підлягає задоволенню.

Вирішуючи вимогу позивача в частині стягнення заборгованості за відсотками та заборгованості за простроченими відсотками, суд виходить з наступного.

За положеннями статей 1046, 1049 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.1 ст. 1048 та ч.1 ст. 1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про виплату процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Аналіз зазначених норм матеріального права дозволяє дійти висновку про те, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Зазначена правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постановах: від 28.03.2018 року у справі № 444/9519/12, провадження № 14-10цс18, від 04.07.2018 року у справі № 310/11534/13-ц, провадження № 4-154цс18, від 31.10.2018 року у справі № 202/4494/16-ц, провадження № 14-318цс18.

Так, за умовами укладеного сторонами договору позики №494766 від 03.07.2018 року ТОВ «ВЕЛЛФІН», як фінансова установа, надало позичальнику суму позики, а останній зобов`язувався повернути надану позику у повному обсязі до 02.08.2018 року.

Таким чином, позикодавець ТОВ «ВЕЛЛФІН» відповідно до статті 1048 ЦК України має право на стягнення заборгованості по нарахованих та несплачених процентах за користування кредитними коштами у межах погодженого сторонами строку кредитування, тобто до 02.08.2018 року. Після закінчення строку його дії у позикодавця відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором проценти.

Досліджена судом довідка щодо заборгованості свідчить про те, що визначена позивачем до стягнення заборгованість по нарахованих та несплачених процентах за користування позикою, виходить за межі строку кредитування.

Оскільки після закінчення строку кредитування у позикодавця відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором проценти, тому суд вважає, що заявлена позикодавцем ТОВ «ВЕЛЛФІН» вимога в частині стягнення з відповідача заборгованості за відсотками та за простроченими відсотками за період з 02.09.2019 року по 19.08.2019 року є безпідставною та задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до п.4 ч.2 ст. 43 ЦПК України учасникисправи зобов`язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

В свою чергу, відповідачем по справі суду не надано жодного належного та допустимого в розумінні ст.ст. 76-81 ЦПК України доказу на спростування обставин, викладених в позові, у своїх процесуальних заявах, які містяться в матеріалах справи, відповідач не спростовував факт укладення договору позики, отримання позики в ТОВ «ВЕЛЛФІН» зі сплатою відсотків, визначених у графіку розрахунку, а заперечував лише щодо розміру заборгованості, заявленої позивачем до стягнення.

Статтею 89 ЦПК України встановлено, що виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Аналізуючи вищевикладене, враховуючи встановлені судом обставини, дослідивши та оцінивши зібрані у справі докази, які свідчать про наявність у відповідача боргу перед позивачем на час розгляду справи, суд дійшов до висновку, що позов обґрунтований, однак підлягає частковому задоволенню, з відповідача ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕЛЛФІН" підлягає до стягнення заборгованість за договором позики в сумі 3094,00 грн., з яких 2000,00грн. - сума одержаної позики та 1094,00 грн. розмір обумовлених договором процентів в межах строку кредитування.

Крім того, відповідно до ч.1, п.3 ч.2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Зважаючи на те, що позов підлягає задоволенню частково, суд з урахуванням положень статті 141 ЦПК України, вважає можливим стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір пропорційно розміру задоволених вимог в сумі 199,78 грн. (3094,00 грн. (сума боргу, стягнута судом) * 1921,00 грн. (сума судового збору, сплачена позивачем, а.с.8) / 29751,00 грн. (сума боргу, заявлена до стягнення).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 526, 551, 554, 527,530, 625, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 12,13,76-82,89,141,223,263,265 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН» заборгованість за Договором позики №494766 від 03.07.2018 року станом на 19.08.2019 року у розмірі 3094,00 грн. (три тисячі дев`яносто чотири грн. 00 коп.), яка складається із: 2000,00 грн. - заборгованість за кредитом (сума одержаної позики); 1094 грн. - проценти за користування позикою.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН» судовий збір у розмірі 199,78 грн.

У задоволенні іншої частини вимог, - відмовити.

Реквізити сторін:

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН», код ЄДРПОУ 39952398, юридична адреса: 03061, м. Київ, вул. Героїв Севастополя, 48;

відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Сорока О.В.