Рішення № 91078132, 19.08.2020, Токмацький районний суд Запорізької області

328/991/20

19.08.2020

2 /328/452/20

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

19 серпня 2020 року м. Токмак

Токмацький районний суд Запорізької області у складі: головуючого: Погрібної О.М., за участю секретаря судового засідання Мацинської О.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

До Токмацького районного суду Запорізької області надійшла позовна заява АТ КБ «ПРИВАТБАНК» про стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором б/н від 13.01.2016 року у розмірі 39785,31 грн. та судових витрат. В обґрунтування позову АТ КБ «ПРИВАТБАНК» зазначає, що відповідач звернувся до АТ КБ «ПРИВАТБАНК» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав заяву №б/н від 13.01.2016 року.

Відповідач при підписанні анкети-заяви підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та банком Договір про надання банківських послуг (далі - Договір), що підтверджується підписом в заяві. Витяг з «Умов та правил надання банківських послуг» та Витяг з «Тарифів» додані до позовної заяви. Відповідач ознайомлений із Умовами та правилами надання банківських послуг, що діяли станом на момент підписання анкети-заяви, що підтверджується підписом Відповідача у анкеті-заяві, де є відповідні запевнення Відповідача щодо ознайомлення та надання документів у письмовому виді, а також наказом банка про їх затвердження (Витяг із Умов та правил надання банківських послуг, з якими ознайомлено Відповідача, копія наказу банку щодо затвердження редакції Умов та правил надання банківських послуг на момент підписання заяви.

Відповідно до положень Умов та Правил надання банківських послуг, які розміщені на офіційному сайті Позивача (www.privatbank.ua) AT КБ «ПРИВАТБАНК», що діяв на підставі Ліцензії НБУ № 22 від 29.07.2009 року, а зараз діє на підставі Ліцензії НБУ № 22 від 05.10.2011 року, керуючись законодавством України, публічно пропонує невизначеному колу осіб можливість отримання банківських послуг, для чого публікує «Умови та правила надання банківських послуг», які є публічною офертою, що містять умови та правила надання послуг банком його клієнтам.

Відповідно до виявленого бажання, відповідачу було надано кредитну картку. Уподальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 24000 грн. Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту Банк керувався п.п. 2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 Договору, на підставі яких Відповідач при укладанні Договору дав свою згоду, щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою Банку.

AT КБ «ПРИВАТБАНК» свої зобов`язання за Договором виконав в повному обсязі, а саме надав Відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених Договором та в межах встановленого кредитного ліміту. Проте, відповідач протягом тривалого часу порушує зобов`язання за вищезазначеним кредитним договором. з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості, станом на 28.04.2020 у відповідача перед банком виникла заборгованість у розмірі 39785,31 грн. Зазначена заборгованість до теперішнього часу не погашена, що і стало підставою для звернення АТ КБ «ПРИВАТБАНК» з даним позовом до суду.

Ухвалою судді від 25 травня 2020 року позовну заяву було залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків.

03 червня 2020 року до суду надійшла заява представника позивача про усунення недоліків та додані документи.

Ухвалою судді від 04.06.2020 позовну заяву АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, відкрито провадження по справі.

Відповідно до ч.2 ст.128 ЦПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, заяв про поважність неявки в судове засідання, відзиву, заперечень на позовну заяву не надав.

При цьому, всі повідомлення про розгляд справи та документи, були направлені за адресою, зазначеною позивачем у позовній заяві: АДРЕСА_1 (яка співпадає з адресою реєстрації місця проживання відповідача) та повернулись до суду із відміткою пошти «адресат відсутній за місцем проживання».

Наведене свідчить про вжиття судом всіх можливих заходів щодо належного повідомлення відповідача ОСОБА_1 про розгляд справи судом.

Відповідно до ч.1 ст.131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.

Відповідно до ч.1 ст.44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до ст.275 ЦПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Ратифікуючи зазначену Конвенцію, Україна взяла на себе зобов`язання гарантувати кожній особі права та свободи, закріплені в Конвенції, включаючи право на справедливий судовий розгляд протягом розумного строку.

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (§ 27 рішення ЄСПЛ у справі «Олександр Шевченко проти України» від 26 квітня 2007 року, заява № 8371/02).

Тобто, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Тому з урахуванням строку розгляду справ зазначеної категорії та тривалості перебування в провадженні суду вказаної справи, з метою дотримання гарантованого позивачу як стороні цього провадження права на розгляд його справи впродовж розумного строку, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце розгляду справи.

Ухвалою суду від 19.08.2020 позовну заяву АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості вирішено розглянути заочно на підставі наявних у справі доказів.

Фіксування судового процесу технічними засобами не проводилось у відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України у зв`язку з розглядом справи за відсутності осіб, які беруть участь у справі.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов до наступних висновків.

Згідно з витягом із статуту позивач є правонаступником Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк»; довідкою з ЄДРПОУ та банківською ліцензією підтверджується, що він є юридичною особою, зареєстрованою у встановленому законом порядку та має право на здійснення банківських операцій.

Згідно зі ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно зі ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

При цьому, відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст.77 ЦПК України). Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом (ч.1 ст.78 ЦПК України).

Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Повноваження позивача щодо надання послуг кредитування підтверджуються відомостями, що містяться у витягу з ЄДРПОУ від 14.06.2018, Банківській ліцензії № 22 від 05.10.2011, Статуті Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 05.06.2019р. № 594 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від14.08.2019р.).

У ході судового розгляду встановлено, що 13.01.2016 між ПАТ КБ «ПриватБанк» (правонаступником якого є АТ КБ «ПРИВАТБАНК) та ОСОБА_1 було підписано Анкету-заяву б/н про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку. Підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанку, позичальник погодився, що підписана ним заява та Умови та правила і Тарифи, правила користування, основні умови обслуговування і кредитування, що розташовані в рекламному буклеті складають між ним та Банком Договір про надання банківських послуг.

Судом встановлено, що позивачем не надано доказів укладення між сторонами та відповідно отримання позичальником Умов та правил надання банківських послуг, Пам`ятки клієнта і Тарифів банку, які в сукупності із заявою позичальника свідчили б про укладення між сторонами договору про надання банківських послуг та його умов.

В той же час, з анкети-заяви від 13.01.2016 не вбачається можливості встановити, за якими кредитними умовами, включаючи розмір процентів, виявив намір отримати позичальник ОСОБА_1 кредитну картку, що у свою чергу свідчить про відсутність між сторонами домовленості про умови кредитування, в тому числі домовленості про належний до сплати розмір процентів за користування кредитними коштами.

Відповідно до наданої позивачем довідки про надання ОСОБА_2 кредитних карток, відповідно до договору б/н, відповідачу були надані наступні кредитні картки: номер НОМЕР_1 , яка відкрита 06.11.2015, із терміном дії до 11/19 та номер НОМЕР_2 , яка відкрита 26.01.2018, із терміном дії до 10/21.

Відповідно до наданої позивачем довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої на ОСОБА_2 , 13.01.2016 був встановлений кредитний ліміт в розмірі 500,00 грн, 31.01.2016 кредитний ліміт збільшено до 3500,00 грн, 31.01.2017 кредитний ліміт збільшено до 3500,00 грн, 26.01.2018 кредитний ліміт встановлено в розмірі 3500,00 грн, 05.04.2018 кредитний ліміт збільшено до 5000,00 грн, 11.07.2018 кредитний ліміт збільшено до 20000,00 грн, 06.08.2018 кредитний ліміт збільшено до 24000,00 грн, 27.12.2018 кредитний ліміт зменшено до 0,00 грн.

Крім того, позивачем до позовної заяви додано витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна»: «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» «Універсальна, CONTRACT» «Універсальна, GOLD» проте, в анкеті-заяві відсутні будь-які відомості на підтвердження згоди ОСОБА_2 з будь-яким з цих тарифів.

За статтею 509 ЦК України, за якими зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч.2 ст.11 ЦК України, визначено, що однією з підстав виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ч.1 ст.1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі.

Згідно ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч.1 ст.628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ч.1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно ст. 1054 ЦПК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірах та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно положень статей 626, 628, 638, 640, 1066, 1071 ЦК України, договір повинен містити реквізити кредитного договору, однак ні анкета-заява б/н від 13.01.2016р., ні «Умови та правила надання банківських послуг», витяг яких надано до суду, ні розрахунок заборгованості не містять та не передбачають реквізитів договору, у тому числі кредитного. Ні розрахунок заборгованості, ні банківська Виписка по рахунку за договором б/н 13.01.2016р., ні заява б/н від 13.01.2016р. не містять Умов, Правил та Тарифів про які зазначає позивач.

Крім того, в судовому засіданні встановлено, з «Тарифів», «Умов та правила надання банківських послуг», неможливо встановити, що вони стосуються саме кредитного договору б/н від 13.01.2016р., що відповідач під особистий підпис погодився з умовами, правилами надання банківських послуг у ПриватБанку, правилами користування платіжною карткою.

Зазначене узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду викладеними в постанові від 05.03.2018 по справі №192/156/17-ц, в постанові від 16.01.2018 по справі №128/4810/15-ц, у постанові від 30.01.2018 по справі №128/4810/15-ц, постанові від 18.04.2018 по справі №234/10860/16-ц та постанові від 11.07.2018 року у справі №356/1261/16-ц.

3 липня 2019 року Великою Палатою Верховного Суду в справі №342/180/17 (провадження №14-131цс19) прийнято постанову щодо стягнення грошових коштів по договору приєднання, за змістом якої банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов`язання виконання боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Із аналізу прийнятої Великою Палатою Верховного Суду в справі №342/180/17 (провадження №14-131цс19) постанови від 3 липня 2019 року, висновки якої щодо застосування відповідних норм права в силу положень частини 4 статті 263 ЦПК України підлягають врахуванню, встановлено, що Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених раніше у рішеннях Верховного Суду України, та орієнтувала судову практику у справах, де банк звертається до суду з позовом про стягнення заборгованості за договором, укладеним шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, на те, що на підставі норм матеріального права, які застосовуються до стандартної (типової) форми кредитного договору, не підлягають стягненню проценти за користування кредитними коштами та застосуванню відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

Крім того, відповідно до правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, провадження № 14-131цс19, від яких не було відступлено у постанові Верховного Суду від 06.05.2020 року у справі № 358/384/19, витяг з Умов та Правил надання батьківських послуг в ПриватБанку, що розміщені на сайті: https:// www.privatbank.ua, не містять підпису відповідача, а тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання анкети-заяви.

Велика Палата Верховного Суду вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ "ПриватБанк" в період - з часу виникнення спірних правовідносин (13.01.2016 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (120.05.2020 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Аналогічна правова позиція про неможливість вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору, однак щодо Умов надання споживчого кредиту фізичним особам ("Розстрочка") (Стандарт) та, зокрема пункту 5.5 цих Умов, яким установлено позовну давність тривалістю в п`ять років, оскільки такі не містять підпису позичальника, а також через те, що у заяві останнього домовленості сторін щодо збільшення строку позовної давності немає, викладена у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15).

Велика Палата Верховного Суду також зазначила, що наявність в указаних справах неоднакових редакцій та положень умов і правил банківських послуг не мають правового значення, оскільки в обох випадках вид банківського кредиту, з огляду на їхній характер, цільове спрямування та об`єкт кредитування є тотожним - споживче кредитування, а визначальним є не безпосередньо вид чи характеристика умов щодо яких сторони досягли згоди та уклали договір, а саме встановлення обставин про додержання письмової форми для цих умов, після чого їх можна буде розцінювати як невід`ємну складову змісту договору.

Конституційний Суд України у рішенні у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_3 щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.

З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду зауважила, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Відтак відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з відповідачем банк дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.

Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору.

У зв`язку з вищевикладеним, суд вважає безпідставним застосування до спірних правовідносин Умов та правила надання банківських послуг, тарифів банку, - як тих, що додані до справи так і тих, які розмішені на банківському сайті в Інтернет мережі, на які посилається позивач, а отже і правила користування платіжною карткою, про які позивач зазначав при розгляді справи не можуть бути застосовані до відносин сторін.

Тому стосовно заявленого позивачем клопотання про огляд веб-сайту АТ КБ «Приватбанк» за посиланням «https://privatbank.ua/terms «Архів договорів», більше, сторінка №5, повний текст за посиланням «Повний договір (актуальний на 01.12.2015р.)», розділ 2.3.1 знаходиться на сторінках 1420-1449 повного договору», суд приймає до уваги, що вищевикладене, а також те, що наявність Умов та правил надання банківських послуг на веб-сайті позивача не є спірним та відповідачем не заперечується.

Разом з тим, наявність Умов та правил надання банківських послуг на веб-сайті позивача у поточний час, зокрема, архівних версій договору за наведеною позивачем редакцією, не є доказом обізнаності відповідача про зміст цих умов на час підписання анкети-заяви 13.01.2016, отже, огляд веб-сайту АТ КБ «Приватбанк» судом в порядку ч.7 ст.85 ЦПК України не може призвести до встановлення обставин (фактів), якими позивач обґрунтовує позовні вимоги та які мають значення для вирішення справи, у розумінні ст.ст.76,81 ЦПК України, тому в задоволенні зазначеного клопотання слід відмовити за безпідставністю.

Згідно з частинами 1 та 2 ст.639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір у вигляді заяви-анкети, підписаної сторонами, не містить і строку повернення кредиту (користування ним). Однак, враховуючи, що фактично отримані після підписання анкети-заяви кошти в розмірі 26536,69 грн. в добровільному порядку АТ КБ «ПРИВАТБАНК» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України, за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час.

Так, Банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язок з повернення отриманої суми кредитних коштів. Таким чином, є наявність правових підстав для стягнення в примусовому порядку з боржника заборгованості за тілом кредиту (поточним та простроченим) в розмірі саме 26536,69 грн. Доказів підстав отримання іншого розміру коштів саме за вказаною анкетою-заявою матеріали справи не містять.

Таким чином, існують правові підстави для стягнення з ОСОБА_1 суми заборгованості за тілом кредиту в розмірі 26536,69 грн.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Таким чином, вимоги позивача підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту у розмірі 26536,69 грн, в задоволені іншої частини позовних вимог слід відмовити.

Згідно з ч.1ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при подачі позову до суду сплачено судовий збір в розмірі 2102,00 грн. Оскільки позовні вимоги задоволено частково, а саме на 66,7 %, тому стягненню з відповідача пропорційно частці задоволених вимог підлягає 1402,03 грн.

Керуючись ст.ст. 141, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позов АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» заборгованість за кредитним договором № б/н від 13.01.2016 року станом на 28.04.2020 року у розмірі 26536,69 грн. (двадцять шість тисяч п`ятсот тридцять шість грн 69 коп), яка складається із заборгованості за тілом кредиту.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» судовий збір в розмірі 1402,03 грн.(одну тисячу чотириста дві грн 03 коп).

Заочне рішення може бути переглянуте Токмацьким районним судом Запорізької Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку до Запорізького апеляційного суду через Токмацький районний суд Запорізької області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення суду складено 19 серпня 2020 року.

Позивач: АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК», юридична адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1-Д; місцезнаходження: 49094, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, буд.50, код ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_3 , виданий 26.06.2013р. Токмацьким РВ УМВС України в Запорізькій області, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , рнкопп НОМЕР_4 .

Суддя: