Рішення № 91077877, 14.08.2020, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 204/3888/20

Провадження № 2/204/1279/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2020 року м. Дніпро

Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого - судді Черкез Д.Л.,

за участю секретаря судового засідання Старостенко Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпрі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 доПриватного акціонерного товариства «Дніпропетровський агрегатний завод» про стягнення заборгованості по заробітній платі, -

В С Т А Н О В И В:

18 червня 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з даною позовною заявою, в якій просила стягнути з Приватного акціонерного товариства «Дніпропетровський агрегатний завод» на її користь заборгованість по заробітній платі у розмірі 50060,00 грн., середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати у розмірі 53412,63 грн. (станом на 18.06.2020 року) і по день винесення рішення суду, а також судові витрати у розмірі 3 840,80 грн. В обґрунтування своїх позовних вимог вказала на те, що з 17 січня 1968 року вона працювала у Приватному акціонерному товаристві «Дніпропетровський агрегатний завод». 05 грудня 2019 року вона звернулась до відповідача з заявою про звільнення її з 05 грудня 2019 року за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію. З 06 грудня 2019 року вона на роботу не виходила, так як їй повідомили, що вона звільнена. До теперішнього часу відповідач не видав наказ про її звільнення, розрахунок з нею не проведено, трудову книжку не видано. Вона неодноразово зверталась до відповідача для того, щоб її звільнили та провели з нею розрахунок, однак відповідач нічого не робить. Вважає бездіяльність відповідача протиправною та також, що порушує її трудові права, як працівника. Також зазначила, що починаючи з квітня 2019 року відповідач кожен місяць не доплачував позивачу заробітну плату, у зв`язку з чим станом на 05 грудня 2019 року виникла заборгованість по заробітній платі у розмірі 50060,00 грн. Також, відповідач повинен виплатити позивачу компенсацію за 60 днів невикористаної відпустки, однак відповідач не надає позивачу інформацію щодо суми такої компенсації. Крім того, зазначила, що за весь час затримки виплати заробітної плати станом на 18 червня 2020 року відповідач повинен виплатити позивачу середню заробітну плату, розмір якої станом на 18 червня 2020 року становить 53412,63 грн. Також, позивач понесла судові витрати по справі у розмірі 3840,80 грн., з яких 3000,00 грн. - витрати на правову допомогу, 840,80 грн. судовий збір. На підставі викладеного позивач звернулась до суду з даним позовом.

У судове засідання позивач не з`явилась, надала до суду заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить суд їх задовольнити, проти розгляду справи у заочному порядку не заперечувала.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Згідно ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення). За згодою позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положеннямст. 280 ЦПК України.

У зв`язку з неявкою осіб, які приймають участь у справі, суд розглядає справу у відповідності до ч. 2ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази у їх сукупності, судом встановлені наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що з 17 січня 1968 року ОСОБА_1 працювалау Приватному акціонерному товаристві «Дніпропетровський агрегатний завод» на різних посадах, що підтверджується трудовою книжкою ОСОБА_1 (а.с. 6-7).

05 грудня 2019 року ОСОБА_1 подала до Приватного акціонерного товариства «Дніпропетровський агрегатний завод» заяву, в якій просила звільнити її у зв`язку з виходом на пенсію (а.с. 8). Вказана заява була зареєстрована у відділі кадрів Приватного акціонерного товариства «Дніпропетровський агрегатний завод» того ж дня, тобто 05 грудня 2019 року, за № 10-1524.

Написання позивачем ОСОБА_1 заяви про звільнення слід розглядати як вчинення нею дій, направлених на зміну діючих між сторонами правовідносин, з метою настання відповідних правових наслідків (в даному випадку звільнення працівника працюючого за трудовим договором, укладеним на невизначений строк, та припинення між сторонами трудових правовідносин).

Відповідно до ч. 1 ст. 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Отже, за змістомст. 38 КЗпП Українипрацівник має право з власної ініціативи в будь-який час розірвати укладений з нею на невизначений строк трудовий договір.При цьому строк розірвання трудового договору і його правові підстави залежать від причин, які спонукають працівника до його розірвання і які працівник визначає самостійно.

За загальним правилом, працівник маєправо розірватитрудовий договір,укладений наневизначений строк,попередивши проце власникаабо уповноваженийним органписьмово задва тижні. При цьому, слід враховувати, що загальний двотижневий термін може бути і скорочено, якщо заяву працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлено неможливістю продовжувати роботу, в тому числі і у випадку виходу на пенсію, що передбачено частиною 1 статті 38 КЗпП України.

В даному випадку позивачем у заяві про звільнення від 05 грудня 2019 року було зазначено, що заява про звільнення з роботи зумовлена неможливістю продовжувати роботу у зв`язку з виходом на пенсію.

Отже, в даному випадку роботодавець або уповноважений ним орган зобов`язаний був розірвати трудові відносини з позивачем у певний строк, зазначений у заяві, і видати наказ, у якому причини й дата звільнення мають бути чітко сформульовані.

У заяві позивача про звільнення не було зазначено бажану дату звільнення, у зв`язку з чим датою припинення трудових відносин з працівником слід вважати дату подання заяви про звільнення, в даному випадку - 05 грудня 2019 року. Крім того слід враховувати, що з пояснень позивача, наведених у позовній заяві, судом встановлено, що написавши заяву про звільнення з 06 грудня 2019 року вона на роботу більше не виходила.

За таких обставин, оскільки позивач у заяві про звільнення від 05.12.2019 року просила звільнити її у зв`язку з виходом на пенсію, суд приходить до висновку, що у відповідача виник обов`язок звільнити позивача та розірвати з нею трудові відносини в цей же день тобто 05 грудня 2019 року, про що видати відповідний наказ про звільнення.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені встатті 116цього Кодексу. У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов`язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи. В інших випадках звільнення копія наказу видається на вимогу працівника.

Судом встановлено, що 05 грудня 2019 року трудові відносини між позивачем та відповідачем були фактично припинені. Однак, відповідач не провів з позивачем остаточний розрахунок у строки, зазначені встатті 116цього Кодексу.

Звернувшись досуду позивачзазначила,що відповідачне вповному обсязівиплачував позивачу нараховану їй заробітну плату за період з квітня 2019 року по листопад 2019 року, у зв`язку з чим у відповідача перед позивачем виникла заборгованість по заробітній платі, однак навіть після звільнення відповідач не провів з нею розрахунок та не повідомив про належні до виплати при звільненні суми.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 Кодексу законів про працю України, працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

За клопотанням позивача, ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 19 червня 2020 року, судом, серед іншого, було витребувано у Приватного акціонерного товариства «Дніпропетровський агрегатний завод»: довідку про нараховану та не виплачену заробітну плату ОСОБА_1 за період з квітня 2019 року по листопад 2019 року; довідку про розмір компенсації за невикористану відпустку; довідку про середньоденну заробітну плату ОСОБА_1 (а.с.16). Строк виконання ухвали в частині витребування доказів було встановлено судом до 02 липня 2020 року.

Вказану ухвалу Приватне акціонерне товариство«Дніпропетровський агрегатнийзавод» отримало08липня 2020року,однак станомна 14серпня 2020року вищевказанаухвала Приватнимакціонерним товариством«Дніпропетровський агрегатнийзавод» такі небула виконана,витребувані доказисуду ненадані,про причиниїх неподаннясуду неповідомлено. За таких обставин судом встановлено, що відповідачем без поважних причин не надано докази, витребувані судом.

Відповідно до ч. 10 ст. 84 ЦПК України у разі неподання учасником справи з неповажних причин або без повідомлення причин доказів, витребуваних судом, суд залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання, а також яке значення мають ці докази, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у його визнанні, або може здійснити розгляд справи за наявними в ній доказами, або, у разі неподання таких доказів позивачем, - також залишити позовну заяву без розгляду.

Оскільки відповідачем без поважних причин не надано суду докази, що витребовувались судом та не повідомлено про причини неподання доказів, суд, з урахуванням обставин справи та враховуючи, що витребувані докази є необхідними для встановлення факту наявності заборгованості по заробітній платі позивача та її розміру, вважає за можливе визнати встановленими обставини для з`ясування яких вони витребовувались, а саме те, що за період з квітня 2019 року по листопад 2019 року відповідач дійсно не виплачував позивачу нараховану їй заробітну плату, заборгованість по якій не погашена і до теперішнього часу.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно з ч. 1 ст. 21 Закону України «Про оплату праці», працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Нормами ч. 1 ст. 24 Закону України «Про оплату праці» встановлено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Аналогічні положення має ч. 1 ст. 115 Кодексу законів про працю України.

Разом з тим, починаючи з квітня 2019 року відповідач не в повному обсязі виплачував позивачу нараховану їй заробітну плату.

Згідно розрахункових листків (а.с. 9-11), за період з квітня 2019 року по листопад 2019 року позивачу до виплати було нараховано наступні суми заробітної плати: квітень 2019 року 11024,00 грн., червень 2019 року 9687,00 грн., липень 2019 року 7554,00 грн., серпень 2019 року 11480,00 грн., вересень 2019 року 6227,00 грн., жовтень 2019 року 8188,00 грн., листопад 2019 року 2642,00 грн. Отже, згідно розрахункових листків за період з квітня 2019 року по листопад 2019 року позивачу до виплати всього було нараховано заробітну плату у розмірі 56802,00 грн.

Однак, при цьому, позивач у позовній заяві зазначає, що на теперішній час сума нарахованої, але не виплаченої позивачу заробітної плати, за період з квітня 2019 року по листопад 2020 року включно становить 50060,00 грн.

За таких обставин суд розглядаючи справу в межах заявлених позовних вимог вважає необхідним стягнути з Приватного акціонерного товариства «Дніпропетровський агрегатний завод» на користь ОСОБА_1 нараховану, але не виплачену заробітну плату у розмірі 50060,00 грн., а отже позовні вимоги ОСОБА_1 в цій частині підлягають задоволенню.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

Таким чином, суд вважає за необхідне допустити до негайного виконання рішення суду в частині стягнення нарахованої, але невиплаченої заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

Крім того,згідно статті117КЗпП Українив разіневиплати звини власникаабо уповноваженогоним органуналежних звільненомупрацівникові суму строки,зазначені встатті 116цього Кодексу,при відсутностіспору проїх розмірпідприємство,установа,організація повиннівиплатити працівниковійого середнійзаробіток завесь часзатримки подень фактичногорозрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Відповідно до пункту 8 «Порядку обчислення середньої заробітної плати», затвердженогоПостановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин.

Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин).

Середньоденна заробітна плата позивача, відповідно до заробітної плати за останні два відпрацьованих місяці, становить: жовтень 2019 року 8 188,00 грн., листопад 2019 року 2 642,00 грн., що разом складає (8 188,00 грн. + 2 642,00 грн. = 10 830 грн.) поділеної на кількість робочих днів за ці два місяці (22 + 21 = 43 дні) = 251,86 грн.

Враховуючи наведене суд зазначає, що середній заробіток розраховується за період, починаючи з дня, наступного за днем звільнення, тобто з 06 грудня 2019 року і по день розгляду справи судом, оскільки на день розгляду справи судом відповідач так і не провів з позивачем остаточний розрахунок.

Кількість робочих днів за період з 06 грудня 2019 року по 14 серпня 2020 року складає 172 дні, а саме: грудень 2019 року 17 днів, січень 2020 року 21 день, лютий 2020 року -20 днів, березень 2020 року 21 днів, квітень 2020 року 21 день, травень 2020 року 19 днів, червень 2020 року 20 днів, липень 2020 року 23 дні, серпень 2020 року 10 днів.

Таким чином, розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, а саме за період з 06 грудня 2019 року по 14 серпня 2020 року складає: 172 дні х 251,86 грн. = 43319,92 грн.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що з Приватного акціонерного товариства «Дніпропетровський агрегатний завод» на користь ОСОБА_1 слідстягнути суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 43319,92 грн., у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення витрат на правничу допомогу суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Частиною 2 статті 137 ЦПК України визначено, що за результатамирозгляду справивитрати направничу допомогуадвоката підлягаютьрозподілу міжсторонами разоміз іншимисудовими витратами.Для цілейрозподілу судовихвитрат: розмірвитрат направничу допомогуадвоката,в томучислі гонораруадвоката запредставництво всуді таіншу правничудопомогу,пов`язану зісправою,включаючи підготовкудо їїрозгляду,збір доказівтощо,а такожвартість послугпомічника адвокатавизначаються згідноз умовамидоговору пронадання правничоїдопомоги тана підставівідповідних доказівщодо обсягунаданих послугі виконанихробіт таїх вартості,що сплаченаабо підлягаєсплаті відповідноюстороною аботретьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Судом встановлено, що позивачу ОСОБА_1 правничу допомогу у вказаній справі надавав адвокат Бурчак Петро Іванович (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 0076, видане на підставі рішення Ради адвокатів Дніпропетровської області КДКА від 11 вересня 1993 року), що підтверджується ордером серії ДП № 173/020 від 18 червня 2020 року (а.с. 24).

Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно роз`яснень, наведених у п. 48 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17.10.2014 року №10 визначено, що підстави, межі та порядок відшкодування судових витрат на правову допомогу, надану в суді регламентовано ЦПК України. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені.

18 червня 2020 року ОСОБА_1 сплатила адвокату Бурчаку П.І. 3000,00 грн. за складання позовної заяви та участь в судовому засіданні, що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордера № 0076 від 18 червня 2020 року на суму 3000,00 грн. (а.с. 14).

За таких обставин, суд вважає, що позивачем документально доведений факт понесення витрат на правову допомогу у загальному розмірі 3 000,00 грн. та вказані витрати мають бути стягнуті з відповідача на користь позивача.

Таким чином, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що відповідно дост. 2 ЦПК Українизавданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд приходить довисновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню, а порушені права позивача судовому захисту.

Крім того, відповідно дост.141ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги про стягнення заборгованості по заробітній платі задоволені на загальну суму 50060,00 грн. та позивач була звільнена від сплати судового збору за цими позовними вимогами на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», то з відповідача на користь держави слід стягнути судовий збір у розмірі 840,80 грн. Крім того, оскільки позовні вимоги про стягнення середнього заробіткуза часзатримки розрахункупри звільненні,за якіпозивачем булосплачено судовийзбір урозмірі 840,80грн.,задоволені частково,то звідповідача накористь позивачапідлягає стягненнюсплачений судовийзбір урозмірі 840,80грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 47, 115, 116, 117, 233 КЗпП України, Законом України «Про оплату праці», ст. ст. 12, 13, 76-82, 89, 133, 137, 141, 229, 247, 258-259, 263-265, 280-282, 273, 352, 430 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 доПриватного акціонерного товариства «Дніпропетровський агрегатний завод» про стягнення заборгованості по заробітній платі задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Дніпропетровський агрегатний завод» (місцезнаходження: м. Дніпро, вул. Щепкіна, 53, ЄДРПОУ 14311614) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ), заборгованість по заробітній платі у розмірі 50060,00 грн. (п`ятдесят тисяч шістдесят гривень, 00 копійок) та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 43319,92 грн. (сорок три тисячі триста дев`ятнадцять гривень, 92 копійки).

Стягнути зПриватного акціонерноготовариства «Дніпропетровськийагрегатний завод»(місцезнаходження:м.Дніпро,вул.Щепкіна,53,ЄДРПОУ 14311614) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ), судовий збір у розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень, 80 копійок) та витрати на правничу допомогу у розмірі 3 000,00 грн. (три тисячі гривень, 00 копійок).

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути зПриватного акціонерноготовариства «Дніпропетровськийагрегатний завод»(місцезнаходження:м.Дніпро,вул.Щепкіна,53,ЄДРПОУ 14311614) судовий збір у розмірі 840,80грн. (вісімсот сорок гривень, 80 копійок) на користь держави.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення нарахованої, але невиплаченої заробітної плати в межах суми платежу за один місяць.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Д.Л. Черкез