Рішення № 91077593, 19.08.2020, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 202/7724/19

Провадження № 2/202/662/2020

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2020 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

головуючої судді Бєсєди Г.В.

за участю секретаря Голобородько О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Суперфін Борис Михайлович, публічне акціонерне товариство «Укрсиббанк» про скасування рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, -

ВСТАНОВИВ:

До Індустріального районного суду м. Дніпропетровська звернувся ОСОБА_1 з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Суперфін Борис Михайлович, публічне акціонерне товариство «Укрсиббанк» про скасування рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно.

В обґрунтування позовної заяви зазначає, що 07.08.2015 року приватним нотаріусом Суперфін Б.М. на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, товариство з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» стало власником квартири, що є предметом іпотеки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Підставою виникнення права власності став договір іпотеки від 10.10.2007 року, який є забезпеченням за кредитним договором від 10.10.2007 року, укладеним між ним та АКІБ «Укрсиббанк». Вважає, що перехід права власності від позивача до відповідача на підставі договору іпотеки є незаконним, оскільки з 2014 року між сторонами існує судовий спір щодо стягнення боргу, відсутні основні документи, які необхідні для проведення реєстрації права власності на підставі ст. 35-37 ЗУ «Про іпотеку», зокрема відсутня оцінка предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності та відсутня письмова вимога про усунення порушення.

Представник позивача через канцелярію суду надав заяву про розгляд справи в їх відсутність, у якій проти винесення судом заочного рішення не заперечує.

Відповідач у судове засідання не з`явився, повідомлялася про час і місце розгляду справи, причину неявки не повідомив, відзив на позов не надав, у зв`язку з чим судом проведено заочний розгляд справи на підставі наявних доказів.

Суд, з`ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом установлено, що 10 жовтня 2007 року ОСОБА_1 уклав з АКІБ «УкрСиббанк» договір про надання споживчого кредиту №11232188000 відповідно до умов якого банк зобов`язався надати позичальнику кредит у сумі 37 000 доларів США, а позичальник зобов`язався в порядку та на умовах, визначених кредитним договором повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати комісію та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені кредитним договором та додатком №1 до нього.

10 жовтня 2007 року з метою забезпечення виконання зобов`язання за вказаним кредитним договором ОСОБА_1 уклав з АКІБ «УкрСиббанк» договір іпотеки, предметом якого стала квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

12 грудня 2011 року між публічним акціонерним товариством «УкрСиббанк» та товариством з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» укладено договір факторингу № 1, за яким право вимоги кредитної заборгованості публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 по кредитному договору № 11232188000 від 10.10.2007 року, відступлено товариству з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект».

Відповідно до п. 1.1. договору факторингу клієнт зобов`язується передати у власність фактору, а фактор - прийняти права вимоги та в їх оплату надати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату та на умовах, визначених цим договором.

Одночасно з відступленням прав вимоги до фактора переходять усі права клієнта за усіма договорами забезпечення (п. 1.4. договору факторингу). Права вимоги переходять від клієнта до фактора у дату відступлення, після чого фактор одержує право вимагати від боржників і гарантів виконання усіх зобов`язань за первинними договорами і договорами забезпечення (п. 3.1. договору факторингу).

У зв`язку з невиконанням ОСОБА_1 умов кредитного договору, товариство з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» звернулося до приватного нотаріуса із заявою про державну реєстрацію за собою як іпотекодержателем права власності на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно з відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 16.11.2016 року приватним нотаріусом як державним реєстратором 07.08.2015 року здійснено державну реєстрацію права власності на зазначене іпотечне майно за товариством з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект».

Підставами виникнення права власності вказано договір іпотеки від 10.10.2007 року, серія та номер 9494; а підстави внесення запису - рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 23484308 від 07.08.2015 року.

Можливість і порядок звернення стягнення на предмет іпотеки передбачені, у тому числі, й статтями 35-37 Закону № 898-IV Закон України «Про іпотеку».

Зокрема, частиною першою статті 35 Закону № 898-IV (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

За змістом статті 36 Закону № 898-IV встановлено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

Частиною третьою статті 37 Закону № 898-IV визначено, що іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов`язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.

Чинним законодавством передбачений порядок задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки, як шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса (у примусовому порядку), так і позасудове (добровільне) врегулювання згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, зокрема й шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки.

Згідно з пунктом 4.1 договору іпотеки іпотекодержатель має право звернення стягнення на предмет іпотеки у наступних випадках: у разі порушення іпотекодавцем будь-якого зобов`язання за цим договором або будь-якого зобов`язання, що забезпечено іпотекою за цим договором; у разі виникнення загрози знищення, пошкодження чи втрати предмета іпотеки; в інших випадках відповідно до діючого законодавства.

Відповідно до пункту 4.2 договору іпотеки звернення стягнення здійснюється на підставі: рішення суду; виконавчого напису нотаріуса; позасудового врегулювання у відповідності до умов цього договору та Закону України «Про іпотеку; з інших, передбачених законодавством України, підстав.

Частиною першою статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» 1952-IV передбачено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до частини третьої статті 10 цього Закону визначено, що державний реєстратор, зокрема, встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; перевіряє документи на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

Частиною першої статті 10 Закону № 1952-IV визначено, що державним реєстратором є, окрім інших, нотаріус.

Згідно з частиною першої статті 11 Закону № 1952-IV державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

За змістом статті 18 Закону № 1952-IVперелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Згідно з пунктом 57 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127, для державної реєстрації права власності та інших речових прав на майно, яке набувається у зв`язку з виконанням умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення таких прав, також подається документ, що підтверджує наявність факту виконання відповідних умов правочину.

Відповідно до пункту 61 цього Порядку для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються: копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; документ, що підтверджує наявність факту завершення тридцятиденного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі; заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

У наведених правових нормах визначено вичерпний перелік обов`язкових для подання документів та обставин, що мають бути ними підтверджені, на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності на предмет іпотеки за договором, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, і з огляду на закріплені у статтях 10, 18 Закону № 1952-IV та статті 37 Закону № 898-IV порядок державної реєстрації та коло повноважень державного реєстратора у ході її проведення ця особа приймає рішення про державну реєстрацію прав лише після перевірки наявності необхідних для цього документів та їх відповідності вимогам законодавства.

Судом встановлено ряд порушень, які були допущені при переході права власності на предмет іпотеки, а саме: представником товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» не повідомлено приватному нотаріусу про існування спору між сторонами з приводу розміру заборгованості, перехід права власності може вчинятись нотаріусом безспірно.

Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 27.04.2016 року позов товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення кредитної заборгованості задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» заборгованість за кредитним договором № 11232188000 від 10 жовтня 2007 року в розмірі 55 616 (п`ятдесят п`ять тисяч шістсот шістнадцять) доларів США 41 (сорок один) цент, що в еквіваленті за курсом Національного банку України складає 1 322 072 (один мільйон триста двадцять дві тисячі сімдесят дві) грн. 31 (тридцять одна) коп., яка складається із заборгованості за кредитом в розмірі 34 321 (тридцять чотири тисячі триста двадцять один) доларів США 59 (п`ятдесят дев`ять) центів, що в еквіваленті за курсом Національного банку України складає 815 867 (вісімсот п`ятнадцять тисяч вісімсот шістдесят сім) грн. 54 (п`ятдесят чотири) коп. та заборгованості за процентами в розмірі 21 294 (двадцять однієї тисячі двісті дев`яносто чотирьох) доларів США 82 (вісімдесят двох) центів, що в еквіваленті за курсом Національного банку України складає 506 204 (п`ятсот шість тисяч двісті чотири) грн. 77 (сімдесят сім) коп. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» сплачений судовий збір в розмірі 3 654 (три тисячі шістсот п`ятдесят чотири) грн. В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 , ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект», третя особа: ОСОБА_1 про визнання договорів поруки припиненими відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 21.12.2016 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 04.09.2019 року скасовано ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області з направленням справи на новий розгляд до апеляційного суду.

Так, станом на сьогоднішній день між сторонами існує судовий спір стосовно розміру заборгованості за кредитним договором.

Окрім цього, згідно матеріалів реєстраційної справи № 697904312101 на квартиру АДРЕСА_1 оцінка майна предмету іпотеки на момент переходу права власності на 07.08.2015 року не проводилася.

Таким чином, відповідач товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» недобросовісно використав своє право звернення стягнення на предмет іпотеки - на квартиру, поспішно вчинив дії щодо реєстрації права власності, у зв`язку із чим позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.

Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір в розмірі 768, 40 грн.

Керуючись ст. ст. 258-259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Суперфін Борис Михайлович, публічне акціонерне товариство «Укрсиббанк» про скасування рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно - задовольнити.

Скасувати рішення індексний номер: 23484308 від 07.08.2015 року про державну реєстрацію прав та їх обтяжень права власності на нерухоме майно, а саме квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрованого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Суперфін Борисом Михайловичем.

Скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис №10713037 про державну реєстрацію права власності товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект», код ЄДРПОУ 37825968, на нерухоме майно, а саме квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект»(м. Київ, вул. Іллінська, буд. 8, код ЄДРПОУ 37825968) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) витрати по сплаті судового збору в сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відповідач, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити рішення суду в апеляційному порядку повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду безпосередньо або через Індустріальний районний суд міста Дніпропетровська (до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи) протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя: Г.В. Бєсєда