Вирок № 91076063, 20.08.2020, Тячівський районний суд Закарпатської області

Справа № 307/897/20

Провадження № 1-кп/307/588/20

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 серпня 2020 року Тячівський районний суд Закарпатської області в особі головуючого судді Гримут В.І.

при секретарі Мельник Б.В.

з участю: прокурора Форгачій М.М.

обвинуваченого ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Тячів, кримінальне провадження за № 12020070160000278, про обвинувачення

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, із повною загальною середньою освітою, одруженого, має на утриманні 2 неповнолітніх дітей, сезонного робітка, раніше не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ст. 122 ч. 1 КК України,

В С Т А Н О В И В:

10.03.2020 року, близько 01-ї год., ОСОБА_1 , знаходячись у будинку АДРЕСА_1 , під час побутової сварки із своєю дружиною ОСОБА_2 , умисно наніс їй один удар долонею руки в область обличчя, в результаті чого потерпіла отримала середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Своїми діями обвинувачений ОСОБА_1 вчинив злочин передбачений ст. 122 ч. 1 КК України - умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 цього Кодексу, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров`я або значну стійку втрату працездатності менш як на одну третину.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав. Пояснив, що 10.03.2020 року, близько 01-ї год. він прийшов додому та ліг на ліжко. Через деякий час прийшла ОСОБА_2 , яка потягнула його рукою за волосся і звалила з ліжка на підлогу. Після цього він піднявся та долонею руки наніс їй один удар по обличчю. У потерпілої почала текти кров і він викликав швидку. Наміру наносити дружині тілесні ушкодження не мав. Про вчинене шкодує, з потерпілою примирилися.

Потерпіла ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилася, надала суду заяву про розгляд справи у її відсутності, у зв`язку з виїздом за кордон. Просить закрити кримінальне провадження відносно ОСОБА_3 .

Розглянувши матеріали кримінального провадження суд вважає, що вина ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення доведена повністю. Крім його особистого визнання це стверджується наступними доказами.

З протоколу про прийняття заяви про кримінальне правопорушення від 10.03.2020 р. вбачається, що ОСОБА_2 , просить прийняти міри до ОСОБА_1 , який 10.03.2020 р., біля 01-ї год., у будинку АДРЕСА_1 , спричинив їй тілесні ушкодження.

Відповідно до висновку експерта № 97 від 18.03.2020 р. ОСОБА_2 має тілесні ушкодження у вигляді травматичного перелому суглобового відростка нижньої щелепи справа. Травматичний перелом суглобового відростка нижньої щелепи справа виник в результаті однієї або більше локальних дій з механізмом удару в ділянку нижньої щелепи справа, твердим тупим предметом, індивідуальні особливості контактної поверхні якого в тілесному ушкодженні не відобразилися. З огляду на данні отримані зі слів ОСОБА_2 в процесі проведення судово-медичної експертизи допускаю, що таким предметом може бути кулак сторонньої людини. Вказане тілесне ушкодження відноситься до групи тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості, так-як подібного характеру тілесні ушкодження викликають розлад здоров`я більше 21-го дня. Виникнення даного тілесного ушкодження відповідає даті 10.03.2020 р. В процесі судово-медичної експертизи об`єктивних даних, що однозначно заперечують чи свідчать про виникнення тілесних ушкоджень в результаті падіння з висоти власного зросту, в тому числі і при наданні тілу попереднього прискорення, виявлено не було.

Із протоколів проведення слідчих експериментів із потерпілою та обвинуваченим убачається, що вони обоє показали, як ОСОБА_1 наніс ОСОБА_2 один удар по обличчю долонею руки.

Таким чином, оцінивши у сукупності всі зібрані по справі докази, які повністю узгоджуються між собою і не суперечать один одному, суд приходить до висновку, що обвинувачений ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення передбачене ст. 122 ч. 1 КК України.

Підстав для перекваліфікації дій обвинуваченого на ст. 128 КК України суд не знайшов, так як ОСОБА_1 наносячи потерпілій удар долонею руки у життєво важливий орган, - область голови -, повинен був передбачати, що це може призвести до відповідних наслідків, тобто потягнути за собою спричинення ОСОБА_2 тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості.

Обираючи обвинуваченому покарання суд враховує обставини, які його пом`якшують: щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю злочину; по місцю проживання характеризується позитивно, має двох неповнолітніх дітей; обставин, які обтяжують покарання не встановлено.

Відповідно до ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого і має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.

Пунктом 1 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику призначення судами кримінального покарання" № 7 від 24.10.2003 р. з послідуючими змінами звернуто увагу судів на те, що вони при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимог ст. 65 КК стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів. У п. 2 вказаної постанови зазначено, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 65 КК суди повинні призначати покарання в межах, установлених санкцією статті Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за вчинений злочин.

Враховуючи наведені пом`якшуючі та відсутність обтяжуючих обставин, особу обвинуваченого, тяжкість вчиненого ним кримінального правопорушення, а також позицію потерпілої, яка фактично відмовилася від підтримання обвинувачення, суд вважає за можливе призначити йому покарання з випробуванням на підставі ст.ст. 75, 76 КК України.

Підстави для призначення ОСОБА_4 покарання у виді виправних робіт відсутні, так як він, на день ухвалення вироку, офіційно ніде не працює.

За таких обставин, керуючись ст.ст. 368, 374 КПК України суд,

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ст. 122 ч. 1 КК України і призначити йому покарання у виді обмеження волі на 1 (один) рік.

На підставі ст.ст. 75, 76 КК України звільнити ОСОБА_1 від призначеного йому покарання, якщо він протягом 1 (одного) року не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього судом обов`язки.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_1 обов`язки періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти цей орган про зміну місця проживання та роботи.

Запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_1 не обирався.

Процесуальні витрати та ревові докази по справі відсутні.

Вирок може бути оскаржений до Закарпатського апеляційного суду через Тячівський районний суд протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учасникам судового провадження, які не були присутніми в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Головуючий В.І. Гримут